24 червня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7249/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646)
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з лютого 2016 року він проходить службу в поліції в Управлінні патрульної поліції Кіровоградської області Департаменту патрульної поліції. Відповідач відмовився зарахувати період його попередньої служби в МНС, ДСНС України з 31.08.2005 року по 27.11.2015 року до стажу служби в поліції. Позивач стверджує, що така відмова порушує його право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, тому просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції, що виразились у відмові в зарахуванні періоду його служби в ДСНС (МНС) України з 31.08.2005 року по 27.11.2015 року до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення йому надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати стаж його служби в ДСНС (МНС) України в період з 31.08.2005 року по 27.11.2015 року до загального стажу служби в поліції, який дає право для виплати відсоткової надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки.
Ухвалою судді від 13.11.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у переліку видів служби, які наведені у частині 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", служба в органах ДСНС не вказана, а відтак період проходження позивачем такої служби не підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції. З цих підстав представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2004 році здобув повну загальну середню освіту в Новоукраїнській ЗОШ І-ІІІ ступенів №4.
З 15.08.2004 року він вступив на факультет заочного навчання Черкаського інституту пожежної безпеки імена Героїв Чорнобиля МНС, а з 07.12.2004 року переведений на денну форму навчання факультету з підготовки фахівців на платній основі.
Наказом ректора Черкаського інституту пожежної безпеки імена Героїв Чорнобиля МНС №136о/с від 31.08.2005 року "По особовому складу" ОСОБА_1 - студента 2-го курсу факультету з підготовки фахівців на платній основі зараховано на посаду курсанта цього ж курсу факультету пожежно-рятувальних сил з 31.08.2005 року та присвоєно йому спеціальне звання "рядовий внутрішньої служби".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 року №681-р "Про перетворення Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля" перетворено Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля в Академію пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля. Установлено, що студенти, курсанти та слухачі Черкаського інституту пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля продовжують навчання в Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.
Позивач, закінчивши у 2009 році Академію пожежної безпеки імена Героїв Чорнобиля МНС України, був направлений для подальшого проходження служби у розпорядження ГУ МНС у Кіровоградській області.
Позивач проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту до 2015 року, коли наказом т.в.о. начальника УДСНС у Кіровоградській області №808о/с від 26.11.2015 року був звільнений зі служби у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) у зв'язку зі скороченням штатів та виключений з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 27.11.2015 року. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 10 років 2 місяці 26 днів.
Наказом начальника ГУНП в Кіровоградській області №47о/с від 19.02.2016 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію та призначений поліцейським батальйону патрульної поліції ГУНП в Кіровоградській області з присвоєнням спеціального звання "старший сержант поліції".
З 28.04.2016 року позивач переведений до іншого міжрегіонального територіального органу поліції - Департаменту патрульної поліції.
Наказом начальника Департаменту патрульної поліції №274о/с від 21.10.2016 року ОСОБА_1 встановлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 01.11.2016 року - 8 місяців 9 днів.
У вересні 2024 року позивач подав начальнику Департаменту патрульної поліції заяву від 02.09.2024 року, у якій просив зарахувати до стажу служби в поліції його стаж служби у ДСНС (МНС) України у період з 31.08.2005 року по 27.11.2015 року.
Т.в.о. заступника начальника Департаменту патрульної поліції надав відповідь від 25.09.2024 року, у якій повідомив, що оскільки служба в Державній службі України з надзвичайних ситуацій не зазначена у переліку, наведеному у частині 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", тому вона не зараховується до стажу служби в поліції.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07.11.2015 року та містить такі норми:
Стаття 1. Національна поліція України
1. Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
2. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Стаття 17. Поліцейський
1. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Стаття 59. Служба в поліції
1. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
2. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
3. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
4. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
5. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Стаття 78. Стаж служби в поліції
1. Стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
2. До стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
3. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
4. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 року за №669/28799, передбачено, що обчислення вислуги років для виплати надбавки за стаж служби поліцейським проводиться підрозділами кадрового забезпечення за матеріалами особової справи поліцейського та оголошується відповідним наказом керівника органу поліції в разі призначення на посаду, крім випадків призначення на іншу посаду в одному органі Національної поліції та за умови наявності обчисленої вислуги за попередньою посадою. До вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною другою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно з пунктом 19 розділу І цього Порядку у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу поліції про підтвердження раніше не врахованого стажу служби.
Відповідно до Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 року №1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 року за №1668/29798, рішення з питань проходження служби в поліції оформлюються письмовими наказами по особовому складу. Підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності: обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що відповідач не врахував до вислуги років для виплати надбавки за стаж служби поліцейським період служби позивача в органах і підрозділах цивільного захисту з 31.08.2005 року по 27.11.2015 року тривалістю 10 років 2 місяці 26 днів.
Згідно з послужним списком ОСОБА_1 , складеним в УДСНС у Кіровоградській області, у цей період він проходив службу на таких посадах:
- 31.08.2005 року - 22.06.2009 року - курсант Черкаського інституту пожежної безпеки імена Героїв Чорнобиля та Академії пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля,
- 22.06.2009 року - 02.02.2010 року - інспектор сектора з питань наглядово-профілактичної діяльності Кіровоградського районного відділу ГУМНС України в Кіровоградській області,
- 02.02.2010 року - 23.03.2010 року - начальник караулу 8-ї самостійної державної пожежної частини Кіровоградського районного відділу ГУМНС України в Кіровоградській області,
- 23.03.2010 року - 11.08.2010 року - начальник караулу 1-ї самостійної державної пожежної частини Кіровоградського міського управління ГУМНС України в Кіровоградській області,
- 11.08.2010 року - 27.10.2010 року - начальник караулу 3-ї підпорядкованої державної пожежної частини Кіровоградського міського управління ГУМНС України в Кіровоградській області,
- 27.10.2010 року - 08.02.2011 року - начальник караулу 1-ї самостійної державної пожежної частини Кіровоградського міського управління ГУМНС України в Кіровоградській області,
- 08.02.2011 року - 30.08.2011 року - головний фахівець відділу оперативного реагування УМНС України в Кіровоградській області,
- 30.08.2011 року - 13.09.2011 року - заступник начальника 28-ї підпорядкованої державної пожежної частини Добровеличківського районного відділу УМНС України в Кіровоградській області,
- 13.09.2011 року - 01.06.2012 року - головний фахівець відділу оперативного реагування УМНС України в Кіровоградській області,
- 01.06.2012 року - 01.07.2013 року - начальник караулу 4-ї державної пожежно-рятувальної частини м. Кіровоград 1-го державного пожежно-рятувального загону ТУ МНС у Кіровоградській області,
- 01.07.2013 року - 01.01.2015 року - начальник караулу 4-ї державної пожежно-рятувальної частини УДСНС України в Кіровоградській області,
- 01.01.2015 року - 16.11.2015 року - начальник караулу 4-ї державної пожежно-рятувальної частини смт. Нове м. Кіровоград 1-го державного пожежно-рятувального загону УДСНС України в Кіровоградській області,
- 16.11.2015 року - 27.11.2015 року - провідний фахівець відділу персоналу центру забезпечення діяльності УДСНС України в Кіровоградській області.
Позивач 31.08.2005 року прийняв присягу особового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Під час проходження служби йому були присвоєні спеціальні звання: 31.08.2005 року - рядовий внутрішньої служби, 28.12.2007 року - рядовий служби цивільного захисту, 20.06.2009 року - лейтенант служби цивільного захисту, 20.06.2010 року - старший лейтенант служби цивільного захисту.
На час прийняття позивача на службу цивільного захисту спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту було Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, яке діяло на підставі відповідного Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1539 від 02.11.2006 року.
Згідно з пунктами 1, 6 цього Положення Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МНС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, забезпечення керівництва діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій (далі - єдина система цивільного захисту), поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної і пожежної безпеки, створення та функціонування системи страхового фонду документації, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
МНС здійснює свої функції та повноваження безпосередньо та через урядові органи державного управління, утворені у його складі, територіальні органи, підрозділи та спеціальні формування, навчальні заклади, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління.
У 2010 році на виконання Указу Президента України №1085/2010 від 09.12.2010 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Міністерство надзвичайних ситуацій України шляхом реорганізації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пунктів 1, 7 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України, затвердженого Указом Президента України №402/2011 від 06.04.2011 року, Міністерство надзвичайних ситуацій України (МНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
МНС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, рятувальної справи та гасіння пожеж, державного нагляду у сфері техногенної, пожежної, промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
МНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення).
У 2012 році на виконання Указу Президента України №726 від 24.12.2012 року "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з надзвичайних ситуацій, реорганізувавши Міністерство надзвичайних ситуацій України.
Указом Президента України від 16.01.2013 року №20/2013 затверджене Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, пунктом 1 якого передбачено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.
ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2014 року №120 "Питання спрямування та координації діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій" установлено, що діяльність Державної служби з надзвичайних ситуацій спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.
Суд зазначає, що з 21.07.2004 року набрав чинності Закон України "Про правові засади цивільного захисту", який діяв до 01.07.2013 року та визначав зокрема порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту.
За визначеннями, наведеним у статті 1 цього Закону:
- служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу;
- Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях;
- сили і засоби цивільного захисту - особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи.
На той час цей Закон містив такі норми:
Розділ VII. Порядок комплектування органів і підрозділів цивільного захисту та проходження служби цивільного захисту.
Стаття 40. Порядок комплектування органів і підрозділів цивільного захисту
1. Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту (спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту) становлять особи рядового та начальницького складу, слухачі і курсанти.
2. Перелік посад, що підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджується керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.
3. Перелік посад, що підлягають заміщенню особами вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджується Президентом України.
Стаття 41. Чисельність органів і підрозділів цивільного захисту
Чисельність органів і підрозділів цивільного захисту затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Стаття 42. Порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту
1. Порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
2. На особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом.
3. Трудові відносини працівників органів і підрозділів цивільного захисту регулюються законодавством про працю.
4. Час проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
5. Особи, прийняті на службу в органи і підрозділи цивільного захисту, у тому числі слухачі і курсанти вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на час проходження служби знімаються з військового обліку і перебувають на обліку в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Стаття 44. Спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту
1. Особам, які перебувають на службі в органах і підрозділах цивільного захисту, присвоюються такі спеціальні звання:
рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту;
молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;
середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;
старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;
вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту України.
2. Порядок присвоєння спеціальних звань встановлюється Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Стаття 45. Умови проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту
1. Особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту комплектується на контрактній основі. Типова форма контракту затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.
2. Обов'язки та права особового складу органів і підрозділів цивільного захисту встановлюються умовами контракту та посадовими інструкціями.
3. Слухачі і курсанти навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту після закінчення навчання повинні прослужити в органах і підрозділах цивільного захисту не менше трьох років, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 46. Прийняття на службу до органів і підрозділів цивільного захисту
1. На службу до органів і підрозділів цивільного захисту приймаються відповідно на конкурсній та контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку та спроможні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати відповідні службові обов'язки.
Стаття 47. Присяга особового складу органів і підрозділів цивільного захисту
Громадяни України, які вперше призначаються на посади рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, складають Присягу.
Стаття 52. Професійна підготовка, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів для служби цивільного захисту
1. Особи, які приймаються на посади рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, проходять первинну професійну підготовку в навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.
2. Підготовка осіб для заміщення посад середнього, старшого та вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту здійснюється, як правило, у вищих навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.
Постановою Кабінету Міністрів України №629 від 21.07.2005 року затверджене Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, яке діяло до 10.09.2013 року та містило такі норми:
Загальні питання
1. Цим Положенням регулюються відносини, пов'язані з проходженням служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу).
2. Особами рядового і начальницького складу є громадяни України, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту і яким присвоєні відповідно до цього Положення спеціальні звання.
3. Громадяни України, які вперше призначаються на посади рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, складають Присягу, передбачену статтею 47 Закону України "Про правові засади цивільного захисту".
4. Склад осіб, які перебувають на службі в органах і підрозділах цивільного захисту, поділяється на рядовий і начальницький. Начальницький склад поділяється на молодший, середній, старший і вищий.
5. Установлюються такі види служби в органах і підрозділах цивільного захисту:
служба за контрактом осіб рядового і начальницького складу;
служба (навчання) за контрактом слухачів і курсантів вищих навчальних закладів МНС;
кадрова служба осіб рядового і начальницького складу, зарахованих на службу до запровадження служби за контрактом.
9. Особи, прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту, в тому числі слухачі та курсанти вищих навчальних закладів МНС, на час проходження служби знімаються з військового обліку і перебувають на обліку в МНС. Порядок ведення обліку зазначених осіб визначається МНС.
Курсантами вважаються особи, які зараховані до вищих навчальних закладів МНС за денною формою навчання і мають спеціальні звання рядового і молодшого начальницького складу, крім спеціальних звань прапорщика служби цивільного захисту та старшого прапорщика служби цивільного захисту.
Слухачами вважаються особи, які зараховані до вищих навчальних закладів МНС на денну форму навчання і мають спеціальні звання середнього та старшого начальницького складу або прапорщика служби цивільного захисту та старшого прапорщика служби цивільного захисту.
Прийняття на службу. Укладення контракту
19. На службу до органів і підрозділів цивільного захисту приймаються на конкурсній та контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку та спроможні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
21. Особам, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту, присвоюється спеціальне звання і їх призначають на посади рядового і начальницького складу. Днем прийняття на службу вважається день присвоєння спеціального звання.
32. Особи рядового і начальницького складу призначаються на штатні посади наказами по особовому складу начальників відповідно до Номенклатури посад в органах і підрозділах цивільного захисту для призначення осіб рядового і начальницького складу, що затверджується МНС.
56. Особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів.
З 21.11.2012 року набрав чинності Кодекс цивільного захисту України, який у первинній редакції містив такі норми:
Стаття 1. Відносини, що регулюються Кодексом цивільного захисту України
1. Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Кодексі терміни вживаються в такому значенні:
1) аварійно-рятувальна служба - сукупність організаційно об'єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;
2) аварійно-рятувальне формування - підрозділ аварійно-рятувальної служби, самостійний підрозділ, загін, центр, пожежно-рятувальний підрозділ (частина);
30) Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне невійськове об'єднання аварійно-рятувальних та інших формувань, органів управління такими формуваннями системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту;
38) сили цивільного захисту - аварійно-рятувальні формування, спеціалізовані служби та інші формування цивільного захисту, призначені для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.
Стаття 24. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту
1. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту функціонує в системі центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, і складається з органів управління, аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення, спеціальних авіаційних, морських та інших формувань, державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів забезпечення.
2. Організація та порядок повсякденної діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та функціонування її під час виконання завдань за призначенням визначаються Положенням про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
3. Для аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту рішенням керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, встановлюються зони відповідальності щодо реагування на надзвичайні ситуації.
4. Критерії утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в адміністративно-територіальних одиницях та перелік суб'єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини), визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 60. Державна пожежна охорона
1. Забезпечення державної пожежної охорони відповідно до повноважень покладається на:
1) органи та підрозділи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
2) державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;
3) допоміжні служби, призначені для забезпечення пожежної безпеки;
4) навчальні заклади цивільного захисту, науково-дослідні установи, об'єкти центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки;
5) Державний центр сертифікації центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
2. Порядок здійснення державної пожежної охорони визначається Положенням про державну пожежну охорону, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 101. Порядок проходження служби цивільного захисту
1. Служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
2. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
3. На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.
4. Час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Стаття 104. Спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту
1. Особам, які проходять службу цивільного захисту, присвоюються такі спеціальні звання:
1) рядовий склад - рядовий служби цивільного захисту;
2) молодший начальницький склад - молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту;
3) середній начальницький склад - молодший лейтенант служби цивільного захисту, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту;
4) старший начальницький склад - майор служби цивільного захисту, підполковник служби цивільного захисту, полковник служби цивільного захисту;
5) вищий начальницький склад - генерал-майор служби цивільного захисту, генерал-лейтенант служби цивільного захисту, генерал-полковник служби цивільного захисту, генерал служби цивільного захисту.
2. Порядок присвоєння та позбавлення спеціальних звань служби цивільного захисту, пониження та поновлення у спеціальних званнях служби цивільного захисту, а також присвоєння спеціальних звань служби цивільного захисту особам, які проходили відповідну службу в інших органах державної влади, у разі зарахування їх на службу цивільного захисту встановлюється положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
Постановою Кабінету Міністрів України №593 від 11.07.2013 року затверджено Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, яке у первинній редакції містило зокрема такі норми:
2. Служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.
4. Особи рядового і начальницького складу належать до персоналу (кадрів) ДСНС.
5. Час проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
9. Загальний період служби цивільного захисту включає час перебування особи рядового і начальницького складу на службі цивільного захисту і встановлюється у календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні.
10. Першим днем проходження служби цивільного захисту вважається день прийняття громадянина на службу цивільного захисту, зарахування його в кадри ДСНС, присвоєння йому відповідного спеціального звання та призначення на посаду в апарат ДСНС, її територіальні органи, підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування, аварійно-рятувальні формування спеціального призначення, спеціальні авіаційні, морські та інші формування, державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), навчальні центри, формування та підрозділи забезпечення), навчальні заклади цивільного захисту, наукові установи та інші підрозділи, в яких особи рядового і начальницького складу проходять службу цивільного захисту (далі - органи і підрозділи цивільного захисту).
12. Останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.
15. Склад осіб, які перебувають на службі цивільного захисту, поділяється на рядовий і начальницький. Начальницький склад поділяється на молодший, середній, старший і вищий.
Суд установив, що ОСОБА_1 був прийнятий на службу цивільного захисту 31.08.2005 року, коли був зарахований курсантом до вищого навчального закладу МНС (до Черкаського інституту пожежної безпеки імена Героїв Чорнобиля) за денною формою навчання з присвоєнням йому спеціального звання - рядовий внутрішньої служби. У період навчання він уклав контракт №325/08 від 23.04.2008 року про проходження служби (навчання) в органах і підрозділах цивільного захисту курсантами (слухачами) вищих навчальних закладів на період підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст в Академії пожежної безпеки імена Героїв Чорнобиля. Позивач проходив навчання у цьому вищому навчальному закладі МНС до 20.06.2009 року, а після закінчення навчання був направлений для подальшого проходження служби до територіального органу управління МНС - ГУ МНС у Кіровоградській області. З 01.07.2017 року проходив службу в кадрах Управління ДСНС у Кіровоградській області, з якої був звільнений з виключенням з кадрів ДСНС 27.11.2015 року.
Позивач вважає, що період його служби в МНС та ДСНС у 2005 - 2015 роках є військовою службою в органах цивільного захисту (Цивільній обороні України), яка має такий же статус як служба в органах внутрішніх справ України, а тому повинен враховуватися до стажу служби в поліції.
Як свідчить зміст частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховуються періоди попередньої військової служби у військових формуваннях (зокрема у Цивільній обороні України) та в окремих правоохоронних органах (пункт 2), служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу (пункт 3).
У вказаному переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, відсутня служба в органах та підрозділах цивільного захисту (МНС, ДНСН).
Суд зазначає, що на позивача під час проходження ним служби в органах та підрозділах цивільного захисту у 2005 - 2015 роках не розповсюджувалася дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України.
Також у цей період він не проходив військову службу і не мав статусу військовослужбовця.
Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про оборону України" військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Статус військ цивільної оборони України визначався Законом України "Про війська Цивільної оборони України" від 24.03.1999 року №556-XIV, який діяв до 01.07.2013 року і втратив чинність згідно з Кодексом цивільного захисту України. Цей Закон містив такі норми:
Стаття 1. Війська Цивільної оборони України - це спеціалізовані військові формування, які підпорядковуються керівнику центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання інших передбачених законом завдань.
Стаття 6. До складу військ Цивільної оборони України входять військові з'єднання, частини і підрозділи, навчальні військові частини і підрозділи, органи управління військами, відповідні кафедри військової підготовки вищих навчальних закладів.
Стаття 12. Війська Цивільної оборони України комплектуються в порядку призову громадян на військову службу на основі загального військового обов'язку, а також на добровільній основі за контрактом.
Виділення призовників для проходження служби у військах Цивільної оборони України провадиться за заявкою центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Перелік посад, які підлягають заміщенню військовослужбовцями за контрактом, затверджується керівником центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Добір призовників для військ Цивільної оборони України відповідно до закону здійснюється призовними комісіями, військовими з'єднаннями і частинами військ Цивільної оборони України.
Стаття 14. Умови, порядок і строки проходження служби військовослужбовцями військ Цивільної оборони України, їх статус, права і обов'язки, порядок переміщення по службі, присвоєння військових звань, атестації та звільнення із служби визначаються законами з питань проходження військової служби та іншими виданими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Між тим, у 2003 році з метою звільнення Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від виконання невластивих функцій Президент України видав Укази від 15.09.2003 року №1040 "Про питання щодо перетворення військ Цивільної оборони і державної пожежної охорони в окрему невійськову службу" та від 19.12.2003 року №1467 "Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року" .
Цими Указами передбачено перетворення військового формування - військ Цивільної оборони України і державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи - у невійськове формування зі спеціальними пожежно-рятувальними завданнями і функціями.
З метою забезпечення реалізації Закону України від 24.06.2004 року №1859-IV "Про правові засади цивільного захисту", відповідно до вимог Указів Президента України від 15.09.2003 року №1040 "Про питання щодо перетворення військ Цивільної оборони і державної пожежної охорони в окрему невійськову службу" та від 19.12.2003 року №1467 "Про Державну програму перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року", визначення системи органів управління і підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх завдань, функцій та організації діяльності, наказом МНС України від 20.09.2004 року №65 затверджено Положення про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту України з питань надзвичайних ситуацій, яке у первинній редакції містило такі норми:
1. У цьому Положенні нижченаведені терміни вживаються у такому значенні:
Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту (далі - Служба) - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається проведення пошукових аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру (далі - надзвичайні ситуації), участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях.
Гарнізон Служби - оперативна територіальна структура органів управління, підрозділів, навчальних і науково-дослідних закладів, підприємств на організацій МНС України, а також інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж, дислокованих у межах адміністративно-територіальної одиниці (обласні, міські та районні гарнізони).
Підрозділ Служби - постійно діюча організаційно-штатна структура МНС України з особовим складом та працівниками, технікою, спеціальним оснащенням, спроможна самостійно або у взаємодії з іншими підрозділами цивільного захисту виконувати покладені завдання захисту населення територій, захисту матеріальних і культурних цінностей та довкілля під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у складних умовах.
Сили та засоби Служби - особовий склад і працівники, органи і підрозділи Служби, аварійно-рятувальна, пожежна та спеціальна техніка, пожежнотехнічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, яке знаходиться на оснащенні підрозділів, призначене для ліквідації надзвичайних ситуацій, їх наслідків та гасіння пожеж.
2. Це Положення визначає:
- систему органів управління і підрозділів Служби;
- завдання, функції та права Служби;
- організацію діяльності Служби та її підрозділів під час ліквідації надзвичайних ситуацій і гасіння пожеж;
- порядок організації взаємодії Служби із спеціальними (воєнізованими) і спеціалізованими аварійно-рятувальними формуваннями та їх підрозділами, аварійно-відновлюваними формуваннями, спеціальними службами центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту, матеріально-технічне забезпечення та фінансування діяльності служби.
3. Служба створена з метою виконання завдань з локалізації надзвичайних ситуацій, ліквідації їх наслідків в єдиній державній системі цивільного захисту населення і територій.
4. У своїй діяльності Служба керується Конституцією України, законами України, вимогами міжнародних конвенцій та договорів, актами МНС України та цим Положенням.
5. Служба діє на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності, її особовий склад та працівники виконують обов'язки на професійній основі.
8. Систему органів управління і підрозділів Служби складають:
1) Орган управління Служби - структурний підрозділ (департамент) центрального апарату МНС України.
2) Загони та підрозділи центрального підпорядкування:
регіональні і територіальні рятувальні загони;
спеціальні загони;
вузли зв'язку;
загони забезпечення.
3) Управління, відділи у складі головних управлінь (управлінь) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
4) Загони та підрозділи, які входять до складу гарнізонів Служби:
загони, аварійно- та пожежно-рятувальні підрозділи;
технічні служби та їх підрозділи;
підрозділи забезпечення.
14. Внутрішній порядок, підпорядкованість і відносини в підрозділах Служби визначаються Статутом Служби, який затверджується МНС України.
16. У підрозділах Служби організовується цілодобове несення служби, порядок якої встановлюється МНС України. Підрозділи Служби залучаються до аварійно-рятувальних робіт і гасіння пожеж на всі об'єкти, незалежно від форм власності, якщо інше не передбачено діючими нормативно-правовими актами.
Наказом МНС від 31.10.2008 року №794 затверджено Тимчасовий порядок організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служб МНС України.
Цей Тимчасовий порядок визначає загальні права й обов'язки посадових осіб органів і підрозділів цивільного захисту, їх взаємовідносини, організацію і порядок несення внутрішньої, гарнізонної та караульної служб, правила внутрішнього порядку в структурних підрозділах Міністерства.
Вимоги Тимчасового порядку є обов'язковими для особового складу органів і підрозділів цивільного захисту МНС (центрального апарату, територіальних органів управління, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, аварійно-рятувальних (спеціальних) загонів, пожежно-рятувальних підрозділів, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення), а також для працівників відомчої, місцевої і добровільної пожежної охорони та інших формувань цивільного захисту, незалежно від форм власності, що залучаються до гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха, рятування людей, у частині та відповідно до спільних наказів та інструкцій взаємодії, що їх стосується.
Тимчасовий порядок містив такі норми:
Розділ 1. Загальні положення
1. У цьому Тимчасовому порядку наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
- служба цивільного захисту - державна служба особливого характеру, пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки, запобіганням і реагуванням на інші надзвичайні ситуації техногенного, природного та військового характеру, ліквідацією їх наслідків, захистом населення і територій від їх негативного впливу;
- оперативно-рятувальна служба цивільного захисту - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається захист населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях;
- сили і засоби цивільного захисту - особовий склад і працівники органів та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне і аварійно-рятувальне обладнання, засоби індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи;
- гарнізон цивільного захисту (Гарнізон служби) - сукупність органів управління, підрозділів, навчальних і науково-дослідних закладів, підприємств, установ та організацій МНС, а також інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів) та гасіння пожеж, дислокованих у межах адміністративно-територіальної одиниці (обласні, міські та районні гарнізони);
- гарнізонна служба - вид служби, що організовується з метою забезпечення готовності Гарнізону до ліквідації пожеж та проведення аварійно-рятувальних робіт (далі - АРР), спільної підготовки і злагодженої роботи підрозділів МНС та їх взаємодії з аварійно-рятувальними й іншими службами життєзабезпечення міст та об'єктів;
- сили та засоби Гарнізону служби (далі - сили та засоби) - особовий склад органів управління, підрозділів, навчальних і науково-дослідних закладів, підприємств, установ та організацій МНС, пожежна й аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби зв'язку й управління, засоби пожежогасіння та інші технічні засоби, що знаходяться на озброєнні підрозділів МНС, пожежних підрозділів, незалежно від їх відомчої належності, а також інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів і подій) та гасіння пожеж;
- караульна (чергова) служба - вид служби, що організовується в чергових караулах і чергових групах органів та підрозділів МНС для забезпечення готовності сил і засобів цих органів та підрозділів для гасіння пожеж і проведення АРР;
- чергова зміна (караул) - особовий склад органу управління, підрозділу, який здійснює чергування з використанням пожежної й аварійно-рятувальної техніки цього органу управління, підрозділу, з урахуванням особливостей організації чергової служби, встановленими нормативними актами МНС.
4. Загальне керівництво службою цивільного захисту здійснює МНС, а органами і підрозділами цивільного захисту, залежно від їх підпорядкування, - МНС та в межах адміністративно-територіального поділу України - Головні управління МНС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Розділ 2. Внутрішня служба
5. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя та діяльності органів і підрозділів цивільного захисту та осіб рядового і начальницького складу цих структурних підрозділів відповідно до вимог цього Тимчасового порядку та інших нормативно-правових актів.
Внутрішня служба призначена для підтримання в органах і підрозділах цивільного захисту внутрішнього порядку та службової дисципліни, високого морально-психологічного стану, що забезпечує постійну готовність до дій за призначенням, якісне навчання особового складу, збереження його здоров'я, організоване виконання завдань.
Розділ 6. Гарнізонна служба
70. Органи управління, підрозділи, навчальні та науково-дослідні заклади МНС, пожежні підрозділи, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, а також підрозділи інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів) та гасіння пожеж розташовані в межах області, міста, району складають Гарнізон служби державний, обласний, міський і районний (у сільській місцевості).
72. У кожному Гарнізоні служби організовуються внутрішня, гарнізонна і караульна служби.
75. Сили Гарнізону служби включають у себе: особовий склад органів управління, підрозділів, навчальних та науково-дослідних закладів МНС, пожежно-рятувальних підрозділів, незалежно від їх відомчого підпорядкування, а також підрозділів інших сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (їх небезпечних проявів) та гасіння пожеж.
Розділ 13. Караульна служба
140. Караульна служба - це виконання бойової задачі. Вона вимагає від особового складу точного дотримання всіх положень цього Тимчасового порядку, високої дисципліни, рішучості й ініціативи.
141. Завданнями караульної служби є:
забезпечення постійної готовності чергових караулів до виконання дій за призначенням;
гасіння пожеж, рятування людей на них та, відповідно до тактико-технічних можливостей, надання допомоги при виникненні аварій, катастроф, стихійного лиха;
здійснення контролю за станом джерел протипожежного водопостачання, засобів зв'язку, проїздів;
підтримання постійного зв'язку зі службами взаємодії;
здійснення підготовки особового складу МНС;
підтримка статутного порядку в органах управління та підрозділах;
забезпечення цілодобового нагляду за протипожежним станом об'єктів, що охороняються на договірних засадах.
Розділ 14. Права та обов'язки посадових осіб караулу
146. Посадовими особами караулу є:
начальник караулу;
помічник командира (капітана) пожежного корабля;
начальницький склад, який займається профілактикою пожеж і входить до складу чергового караулу пожежно-рятувального підрозділу по охороні об'єкта;
командир відділення;
водій;
диспетчер (радіотелефоніст) пункту зв'язку підрозділу.
147. Залежно від виду техніки, що знаходиться в бойовому розрахунку, і штатів підрозділу, до складу караулу можуть входити й інші посадові особи, обов'язки яких розробляються начальником підрозділу.
Відповідно до статті 24 Кодексу цивільного захисту України, постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2014 року №120 "Питання спрямування та координації діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.07.2014 року № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2014 року за № 853/25630, затверджено Положення про Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, яке у первинній редакції містило такі норми:
I. Загальні положення
1. Це Положення визначає організацію та порядок повсякденної діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ОРС ЦЗ) та функціонування її під час виконання завдань за призначенням.
2. Дія цього Положення поширюється на органи управління, аварійно-рятувальні формування центрального підпорядкування, аварійно-рятувальні формування спеціального призначення, спеціальні авіаційні та інші формування, державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини), навчальні центри, формування та підрозділи забезпечення ОРС ЦЗ.
3. У своїй діяльності ОРС ЦЗ керується Конституцією України, законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України.
II. Структура ОРС ЦЗ
1. ОРС ЦЗ складається з органів управління, аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формувань спеціального призначення, спеціальних авіаційних та інших формувань, державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин), навчальних центрів, формувань та підрозділів забезпечення.
2. Формування ОРС ЦЗ:
1) формування центрального підпорядкування ДСНС України:
2) формування, що підпорядковані територіальним органам ДСНС України:
аварійно-рятувальні загони спеціального призначення;
державні пожежно-рятувальні загони;
державні пожежно-рятувальні загони з охорони об'єктів від пожеж;
державні пожежно-рятувальні частини;
державні пожежно-рятувальні частини з охорони об'єктів від пожеж;
державні пожежно-рятувальні пости;
державні пожежно-рятувальні пости з охорони об'єктів від пожеж;
професійні пожежні частини;
професійні пожежні частини з охорони об'єктів від пожеж;
професійні пожежні пости;
професійні пожежні пости з охорони об'єктів від пожеж;
оперативно-координаційні центри;
центри оперативного зв'язку, телекомунікаційних систем та інформаційних технологій;
загони (частини, пости) технічної служби;
воєнізовані гірничорятувальні (аварійно-рятувальні) загони;
центри забезпечення діяльності, інші підрозділи;
3) державні підприємства, установи, організації.
3. Критерії утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин) ОРС ЦЗ в адміністративно-територіальних одиницях та перелік суб'єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини), визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2013 року № 874 "Про затвердження критеріїв утворення державних пожежно-рятувальних підрозділів (частин) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту в адміністративно-територіальних одиницях та переліку суб'єктів господарювання, де утворюються такі підрозділи (частини)".
IV. Організація управління та діяльності ОРС ЦЗ
1. Загальне керівництво ОРС ЦЗ здійснює Голова Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
2. Спрямування і координацію діяльності органів управління і формувань ОРС ЦЗ здійснюють перший заступник Голови і заступник Голови (відповідно до розподілу обов'язків) через структурні підрозділи апарату ДСНС України за напрямами діяльності.
3. Органами управління ОРС ЦЗ є апарат ДСНС України та головні управління (управління) ДСНС України в областях та місті Києві (далі - територіальні органи управління).
4. Структурні підрозділи апарату ДСНС України забезпечують організацію діяльності формувань ОРС ЦЗ за визначеними напрямами і покладеними завданнями, вносять пропозиції щодо удосконалення діяльності і структури територіальних органів управління та формувань ОРС ЦЗ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.10.2014 року №1032, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.12.2014 року за №1563/26340, затверджено Порядок організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служб в органах управління і підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, який містив такі норми:
I. Загальні положення
1. Цей Порядок визначає організацію несення внутрішньої, гарнізонної та караульної служб в органах управління, аварійно-рятувальних формуваннях центрального підпорядкування, аварійно-рятувальних формуваннях спеціального призначення, спеціальних авіаційних, морських та інших формуваннях, державних пожежно-рятувальних підрозділах (загонах, частинах, постах), навчальних закладах, формуваннях і підрозділах забезпечення Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - органи управління та підрозділи), права, обов'язки та взаємовідносини осіб рядового і начальницького складу та працівників Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - особовий склад).
5. Під час віддання та виконання наказів чи розпоряджень, вітання, представлення начальникам (керівникам, командирам), які прибули для перевірки, особовий склад органів управління та підрозділів гарнізону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (далі - ОРС ЦЗ) зобов'язаний дотримуватися вимог Стройового статуту Збройних Сил України.
8. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
- внутрішня служба - вид служби, що організовується в органах управління та підрозділах гарнізону ОРС ЦЗ Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України) для підтримання внутрішнього порядку, забезпечення нормальних умов життєдіяльності особового складу, виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), організації та забезпечення охорони в місцях дислокації;
- гарнізонна служба - вид служби, що організовується в гарнізоні ОРС ЦЗ з метою забезпечення постійної готовності сил та засобів гарнізону ОРС ЦЗ і визначає порядок їх взаємодії та залучення до виконання завдань за призначенням під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (подій) та гасіння пожеж;
- караульна служба - вид служби, що організовується в чергових змінах (караулах) і оперативних групах органів управління та підрозділів гарнізону ОРС ЦЗ з метою забезпечення їх постійної готовності до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (подій), гасіння пожеж;
- чергова зміна (караул) - особовий склад органу управління або підрозділу, який здійснює чергування, зокрема з використанням спеціальної (пожежної, аварійно-рятувальної) техніки, обладнання та оснащення, відповідно до чинного законодавства України.
V. Караульна служба в пожежно-рятувальних підрозділах
1. Завданнями караульної служби є:
1) забезпечення постійної готовності чергових караулів до виконання завдань за призначенням;
2) підтримання постійного зв'язку із спеціалізованими службами цивільного захисту;
3) здійснення підготовки особового складу підрозділів;
4) підтримання встановленого порядку в підрозділах;
5) забезпечення належного стану джерел протипожежного водопостачання, засобів телекомунікації та інформатизації, проїздів;
6) забезпечення цілодобового нагляду за протипожежним станом об'єктів, що обслуговуються на договірних засадах.
7. Посадовими особами караулу є:
- начальник караулу;
- помічник командира (капітана) пожежного корабля;
- командир відділення;
- водій пожежно-рятувального (аварійно-рятувального) автомобіля;
- диспетчер (радіотелефоніст) пункту зв'язку.
8. Залежно від виду спеціальної техніки, що знаходиться в штаті підрозділу, до складу караулу можуть залучатися інші посадові особи, обов'язки яких визначаються начальником підрозділу.
Суд установив, що позивач не проходив військову службу у військах Цивільної оборони України.
Станом на 2005 рік, коли позивач розпочав службу цивільного захисту, будучи зарахованим курсантом до вищого навчального закладу МНС, війська Цивільної оборони України вже були перетворені в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, яка на той час мала статус спеціального воєнізованого формування, що функціонувало в системі МНС.
Після закінчення навчання у 2009 році позивач проходив службу в органах і підрозділах цивільного захисту до 2015 року, у тому числі в підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.
Так, згідно з послужним списком позивач проходив службу в підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на посадах начальницького складу у такі періоди: 02.02.2010 року - 23.03.2010 року, 23.03.2010 року - 11.08.2010 року, 11.08.2010 року - 27.10.2010 року, 27.10.2010 року - 08.02.2011 року, 08.02.2011 року - 30.08.2011 року, 30.08.2011 року - 13.09.2011 року, 13.09.2011 року - 01.06.2012 року, 01.06.2012 року - 01.07.2013 року, 01.07.2013 року - 01.01.2015 року, 01.01.2015 року - 15.11.2015 року.
Зокрема позивач проходив караульну службу у державних пожежно-рятувальних частинах (ДПРЧ), які утворені з метою запобігання, реагування та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, гасіння пожеж, пожежно-, аварійно- та пошуково-рятувальних й інших невідкладних робіт на визначеній території.
Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту та її пожежно-рятувальні підрозділи діють на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності. Особовий склад Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, яка функціонувала в системі МНС, вважався воєнізованим особовим складом, а караульна служба передбачала виконання бойової задачі, забезпечення постійної готовності чергових караулів до виконання дій за призначенням.
Суд вважає, що служба позивача у підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, яка функціонувала в системі МНС та ДСНС, тоді мала такий же правовий статус, як і служба у військових формуваннях та в органах внутрішніх справ, а тому повинна зараховуватися до стажу служби в поліції.
Суд прийшов до висновку, що відповідач неправильно застосував норми частини 2 статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" і безпідставно не зарахував позивачу до стажу служби в поліції його службу в підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та не видав наказ про підтвердження цього стажу служби. Це призвело до зменшення розміру належного позивачу грошового забезпечення, зокрема надбавки за вислугу років згідно з додатком 11 до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та помилкового обчислення тривалості додаткової оплачуваної відпустки, передбаченої частиною 3 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію".
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, а порушені права позивача слід захистити, зобов'язавши відповідача зарахувати позивачу періоди його служби на посадах начальницького складу в підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту з 02.02.2010 року по 15.11.2015 року до стажу служби в поліції, про що видати відповідний наказ.
Підстави для врахування до стажу служби в поліції решти періодів, а саме навчання курсантом з 31.08.2005 року по 21.06.2009 року та служби з 22.06.2009 року по 01.02.2010 року, з 16.11.2015 року по 27.11.2015 року, коли позивач не належав до особового складу органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, відсутні.
Тому вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позову, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви через електронний кабінет в сумі 968,96 грн. (1211,20 грн. х 0,8) слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 263, 291, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періодів його служби в підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції періоди його служби в підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту з 02.02.2010 року по 15.11.2015 року, про що видати відповідний наказ.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 968,96 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ