24 червня 2025 року Справа № 280/3224/25
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., перевіривши матеріали адміністративної справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
24.04.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 43 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
29.04.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №280/3224/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
13.05.2025 відповідачем у відзиві заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
19.06.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
23.06.2025 від представника позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою. В обґрунтування поважності причин пропуску зазначено, що позивачу було вручено розрахунок складових його грошового забезпечення 27.03.2025 у відповідь на адвокатський запит представника позивача.
Розглянувши питання щодо строків звернення з даною позовною, судом враховано наступне.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог про перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні оплачуваних відпусток під час проходження ним служби у складі НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, яка в силу пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою.
Тож таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №280/6779/22.
Згідно з частинами першою та другою статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
З доданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 22.09.2023 №441-ОС позивача виключено зі списків особового складу частини і всіх видів грошового забезпечення 22.09.2023, виплачено компенсацію за не використані 20 днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та відраховано із грошового забезпечення за 5 (п'ять) календарних днів щорічної основної відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року яка залишилась після звільнення військовослужбовця, однак позивач до суду звернувся 24.04.2025.
Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) передбачено, що грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Виходячи з цього, суд погоджується з обґрунтованістю висновку Верховного Суду про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом зазначає, що позивача належним чином було повідомлено про нараховану грошову компенсацію невикористаних днів щорічної відпустки лише 27.03.2025.
При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву з посиланням на вищезазначені правові норми наполягає на тому, що відлік тримісячного строку має здійснюватися з моменту ознайомлення позивача з наказом та фактичного проведення всіх виплат при звільненні, а саме з 22.09.2023, однак не надає жодних доказів, які свідчили про вручення позивачу грошового атестата з детальним розрахунком виплаченого позивачу грошового забезпечення.
Суд зауважує, що наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 22.09.2023 №441-ОС не містить в собі ані визначення нарахованих та виплачених позивачу сум на момент його звільнення, ані інформації щодо механізму нарахування та виплати грошової компенсації невикористаних днів щорічної відпустки. Тому суд погоджується із доводами представника позивача про те, що цей наказ не є повідомленням про нараховані та сплачені позивачу суми при звільненні.
Посилання відповідача на можливість позивача під час проходження військової служби дізнатися про розмір грошового забезпечення суд вважає безпідставним, оскільки зі змісту наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України від 22.09.2023 №441-ОС вбачається, що компенсацію невикористаних днів щорічної відпустки було виплачено позивачу лише при звільненні.
При визначенні початку перебігу строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Таким чином, виходячи з наданих сторонами доказів та пояснень у справі, позивач належним чином дізнався про порядок та складові виплаченої йому грошової компенсації невикористаних днів щорічної відпустки лише 27.03.2025, а звернувся до суду з даним позовом 24.04.2025.
За таких обставин, позивачем не було пропущено тримісячний строк звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки судом встановлено, що позивач отримав письмовий документ, в якому детально зазначено суму та складові нарахованої та виплаченої компенсації невикористаних днів щорічної відпустки лише 27.03.2025, а тому задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд відмовляє.
Відповідно до ч. 14 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 171, 241, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Продовжити розгляд адміністративної справи №280/3224/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя М.С. Лазаренко