24 червня 2025 року Справа № 640/2050/19 провадження № ЗП/280/738/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними і скасувати: податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 10.01.2019 №№0000894204, 0000914204, 0001364204, 0001304204, 0001014204, 0001024204; вимогу про сплату боргу від 10.01.2019, рішення від 10.01.2019 №0000924204.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняті рішення є протиправними та такими, що прийняті всупереч вимогам чинного законодавства та позивачем було надано всі документи, які підтверджують понесені ним витрати в ході господарської діяльності. Також вважає протиправним висновок відповідача щодо до складу податкового кредиту було включено вартість телекомунікаційних послуг, обладнання, які не пов'язані з господарською діяльністю, так і висновок щодо заниження податкових зобовязань з акцизного податку, тому що позивачем подавались декларації з акцизного податку за 2015-2017 роки. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Костенко Д.А.) від 14.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем 09 квітня 2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки за наслідками проведеної фактичної перевірки виявлено порушення позивачем вимог законодавства, наслідком чого слугувало винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтримавши висновки акта перевірки. Вважає прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними та просить у задоволенні позову відмовити.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
З урахуванням пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу №640/33072/20 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
27.03.2025 справа №640/2050/19 надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Сіпаці Андрію Васильовичу.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 01.04.2025 прийнято адміністративну справу до провадження.
Ухвалою від 24.04.2025 замінено відповідача у справі.
На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.
Судом встановлено, що відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», згідно з наказом ГУ ДФС у м. Києві № 15939 від 24.10.2018 та плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.
За результатами перевірки складено акт від 29.11.2018 № 4679/26-15-42-04-30/ НОМЕР_1 .
Висновками Акту зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 податкового законодавства, зокрема:
- п. 177.2, п. 177.3 та п. 177.4 ст. 177 ПК України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на 80658,05 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 44403,36 грн., за 2017 рік - 36254,69 грн.;
- п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України в частині заниження суми податкового зобов'язання з військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на 6721,50 грн., в т.ч.: за 2016 рік - 3700,28 грн., за 2017 рік - 3021,22 грн.;
- п. 57.1 ст. 57 ПК України - не своєчасно сплачено суми узгоджених податкових зобовязань з військового збору, визначених податковою декларацією про майновий стан і доходи від 09.02.2017 № 9269836967 в сумі 1577,20 грн.;
- абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» - занижено суму єдиного внеску,, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки у розмірі 89935,51 грн., в т.ч.: 2016 рік - на 45624,23, за 2017 рік - на 44311,28 грн.;
- ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску за листопад 2011 року в розмірі 2024 грн., за січень 2012 року в розмірі 2024 грн., за листопад 2012 року в розмірі 2110,97 грн.;
- ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно сплачено суму єдиного внеску з сум заробітної плати за листопад 2011 року та листопад 2012 року в розмірах 198 грн. та 217,31 грн.;
- п. 198.5 ст. 198 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість з 09.09.2016 по 31.12.2017 на 2002 грн., в т.ч.: за березень 2017 року - 418 грн, за вересень 2017 року - 254 грн., за жовтень 2017 року - 436 грн., за листопад 2017 року - 436 грн., за грудень 2017 року - 458 грн. та завищено відємне значення з податку на додану вартість за лютий 2017 року на 130 грн.;
- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України - не надано до перевірки книгу обліку доходів та книгу обліку доходів і витрат;
- п. 216.9 ст. 216, п. 217.1 ст. 217, п.п. 212.3.1-1 п. 212.3 ст. 212 ПК України занижено податкові зобовязання з акцизного податку за 2015-2017 роки на 115357 грн.;
- п. 51.1 ст. 51 ПК України не відображено в розрахунках за формою 1 ДФ інформацію про нараховані та виплачені суми доходів фізичним особам за ознакою «157» - дохід, виплачений самозайнятій особі;
- п. 223.2 ст. 223 ПК України не подано до контролюючого органу за місцем реєстрації платником акцизного податку податкові декларації акцизного податку за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 10.01.2019 були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000894204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 177.2, п. 177.3 та п. 177.4 ст. 177 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 100822,56 грн, у т.ч. 80658,05 грн - за податковими зобов'язаннями та 20164,51 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0000914204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 8401,88 грн, у т.ч. 6721,50 грн - за податковими зобов'язаннями та 1680,38 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0001364204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 223.2 ст. 223 ПК України застосовано штрафні санкції за платежем Акциз подат з реалізації суєктами господарювання роздрібної торгівлі підакц тов у розмірі 4250 грн.;
- № 0001304204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 216.9 ст. 216, п. 217.1 ст. 217, п.п. 212.3.1-1 п. 212.3 ст. 212 ПК України збільшено суму грошового зобовязання за платежем Акциз подат з реалізації суєктами господарювання роздрібної торгівлі підакц тов на загальну суму 144196,25 грн, у т.ч. 115357 грн - за податковими зобов'язаннями та 28839,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0001014204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2507,50 грн, у т.ч. 2002 грн - за податковими зобов'язаннями та 505,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- № 0001024204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України зменшено розмір відємного значення з податку на додану вартість за лютий 2017 року на 130 грн.;
- вимогу про сплату боргу від 10.01.2019 № Ф-006 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 89935,51 грн.;
- рішення від 10.01.2019 № 0000924204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 13555,98 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України (тут і надалі, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
За змістом пункту 77.1. статті 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Відповідно до положень пункту 77.4. статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначає стаття 177 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За приписами п. 177.4 ст. 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
177.4.3 суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Отже до витрат відносяться інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 пункту 174.3 статті 174 ПК України, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Судом встановлено, що фактичним основним видом діяльності позивача є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
Таким чином витрати на охорону приміщення, кабельне телебачення, сплату авторської винагороди, чищення килимка та інше, що використовується в господарській діяльності, відносяться до інших витрат та підлягають їх врахуванню при визначенні суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, і подальшого обрахунку податку на доходи фізичних осіб.
Нормами ПК України не визначено, що конкретно входить до поняття експлуатація майна, водночас як вірно зазначено судом першої інстанції, експлуатація є формою використання певного майна, його утримання, охорони, ремонт тощо. У свою чергу безпосередньо вчинення платником податків таких дій щодо експлуатації майна і понесення у зв'язку із цим витрат може бути включено ним до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, виключно у разі, коли таке майно використовується в його господарській діяльності.
Як вбачається з акта перевірки та матеріалів справи, що під час перевірки, представникам контролюючого органу були надані всі первинні документи за всі періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності у статусі фізичної особи-підприємця, за перевіряємий період.
Вказані документи містяться в матеріалах справи та досліджені в повному обсязі судом, з яких вбачається, що всі суми як доходів, так і витрат, які відображалась ФОП ОСОБА_1 , відповідають сумам зазначеним в первинних документів, як на придбання позивачем товарів, так і в подальшому на їх реалізацію.
При цьому, в акті перевірки відповідачем конкретно не вказано та не визначено, на підставі яких саме первинних документів зроблені висновки про заниження позивачем чистого доходу.
Водночас, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
У свою чергу, лише посилання контролюючого органу на те, що до таких висновків останній дійшов без наведення обґрунтованого та зрозумілого розрахунку, не може вважатись належним підтвердженням факту вчинення платником порушення податкового законодавства.
Таким чином суд висновує про безпідставність доводів відповідача про порушення позивачем пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України.
Визначені ФОП ОСОБА_1 суми витрат та доходів, є обґрунтованими та належним чином підтвердженими, як первинними документами, на відміну від даних відповідача, зазначених в акті перевірки, які окрім як загальної викладки показників та сум відхилення, не мають логічного та достатнього обґрунтування виявлених сум завищення.
Також суд зазначає, що донарахування сум єдиного внеску та військового збору у випадку, який розглядається, мало місце у зв'язку із твердженням про завищення витрат і заниження доходів, отже, враховуючи, що судом встановлено протиправність висновків відповідача в цій частині, то і сума військового збору та єдиного внеску - підлягають скасуванню.
Щодо податкових повідомлень - рішень № 0001014204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2507,50 грн, у т.ч. 2002 грн - за податковими зобов'язаннями та 505,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0001024204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України зменшено розмір відємного значення з податку на додану вартість за лютий 2017 року на 130 грн. суд зазначає наступне.
Згідно із п. 198.1. ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 ст. 198 ПК України Платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
В пункті 198.6. цієї ж статті ПК України вказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата складання податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;
й) індивідуальний податковий номер.
Згідно із п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Основними порушеннями з декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість зазначено: перевіркою встановлено, що за період 09.09.2016 по 31.12.2017 до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 включено вартість телекомунікаційних послуг (послуги цифрового ТБ), обладнання (водонагрівачі та тен) не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.
Твердження відповідача про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ при придбанні вищезазначених товарно-матеріальних цінностей суперечить фактичним обставинам справи, оскільки товарно-матеріальні цінності закуповувались позивачем виключно з метою здійснення господарської діяльності (використання за призначенням або подальшої реалізації). Протилежних доказів до суду не надано.
Як було зазначено вище, відповідачем не ставиться під сумнів факт придбання та відповідно передача у власність ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників.
Підприємства - постачальники, в яких ФОП ОСОБА_1 здійснював закупівлю товарів, під час здійснення господарських операцій, були зареєстровані платниками ПДВ та відповідно надали (зареєстрували) відповідні податкові накладні, які надають позивачу право на віднесення сум податкового кредиту з ПДВ.
Верховним Судом у постанові від 28.05.2020 у справі № 826/21979/15 викладено наступні висновки: «Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте із визначеного в ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості».
Позивач зазначає, що товарно-матеріальні цінності закуповувались виключно з метою здійснення господарської діяльності.
Враховуючи наведене, суд висновує, що придбання товарів були здійснені позивачем за наявності розумних економічних причин (ділової мети), тобто є такими, що вчинені в межах господарської діяльності, оскільки спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту, зокрема, на створення умов для приросту та збереження активів платника в майбутньому.
Суд зазначає, що для підтвердження права платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання, у зв'язку з чим твердження відповідача є безпідставним та таким, що не ґрунтується на приписах ПК України.
Суми ПДВ ФОП ОСОБА_1 згідно податкових накладних включено до податкового кредиту.
Отже, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0001014204 та № 0001024204 прийняті всупереч вимог чинного податкового законодавства і підлягають скасуванню.
Стосовно податкових повідомлень-рішень № 0001364204, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 223.2 ст. 223 ПК України застосовано штрафні санкції за платежем Акциз подат з реалізації суєктами господарювання роздрібної торгівлі підакц тов у розмірі 4250 грн. та № 0001304204, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 216.9 ст. 216, п. 217.1 ст. 217, п.п. 212.3.1-1 п. 212.3 ст. 212 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Акциз подат з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакц тов на загальну суму 144196,25 грн, у т.ч. 115357 грн - за податковими зобов'язаннями та 28839,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями суд зазначає таке.
Стаття 212.3.1-1. Податкового Кодексу України передбачає, що особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач подавав декларації з акцизного податку за всі періоди, що підтверджується квитанціями №2 (надісланими через електронну систему ДПС). Отже, твердження відповідача про неподання декларацій є безпідставним.
Фактичне місце здійснення діяльності ФОП - м. Київ, вул. Саксаганського, 32. Голосіївський район м. Києва, що підтверджується ліцензією на продаж алкогольних напоїв та актом перевірки.
Судом встановлено, що позивач здійснював оплату акцизного податку за реквізитами УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві за місцем реєстрації. На підтвердження надано платіжні доручення з березня 2015 року по грудень 2017 року на загальну суму 115357,00 грн.
Сплата податків була здійснена вчасно, підтверджена банківськими документами та помилкове визначення реквізитів або порядок зарахування не може бути підставою для застосування штрафів, якщо обов'язок платника виконано вчасно.
За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на зміст наведеної норми саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких до платника застосовано фінансові санкції.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Суд зазначає, що спростування під час судового розгляду викладених у акті перевірки висновків, зважаючи на доводи позивача у цій справі, є наступним етапом у судовому процесі після того, як податковий орган доведе висновки, зазначені в такому акті, на підставі доказової бази, яка відповідає критеріям, визначеним статтями 73 - 76 КАС України. Це випливає із наведених вище положень статті 77 КАС України, які встановлюють, що саме відповідач (у цьому випадку - податковий орган) має довести правомірність свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.01.2025 у справі № 280/6829/23.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, суд,
Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві №0000894204, №0000914204, №0000924204, №0001304204, №0001364204, №0001014204, №0001024204 від 10.01.2019 року.
Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у м. Києві про сплату боргу від 10.01.2019 № Ф-006 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 89935,51 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у м. Києві від 10.01.2019 № 0000924204 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 13555,98 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ; ЄДРПОУ 44116011) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6664,91 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 91 копійку).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 24.06.2025.
Суддя А.В. Сіпака