Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2025 року Справа№640/25644/19
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Універсал Банк» про визнання протиправною та скасування постанови від 10.12.2018 року №50607245, -
20 грудня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору акціонерне товариство «Універсал Банк», в якому з урахуванням зави про зміну предмету позову позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, винесену 10.12.2018 у виконавчому провадженні №50607245.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 вересня 2015 року Солом'янським районним судом міста Києва винесено заочне рішення у справі №760/6896/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнссбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №07Ф-125 від 12 06.2007 станом на 14.05.2015 в розмірі 9 748 632,93 грн.
24 березня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження №50607245 з примусового виконання вказаного рішення.
10 грудня 2018 року старшим державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 974 863,29 грн.
26 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у зв'язку із затвердженням мирової угоди сторін у справі № 760/6896/15-ц, визнав нечинним заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2015 та закрив провадження у справі № 760 6896 15-ц.
Позивач звертає увагу, що починаючи з 26.02.2019 відсутня правова підстава для дії (примусового виконання) постанови про стягнення виконавчого збору від 10.12.2018 та наявні всі правові підстави для визнання її нечинною.
Вказану постанову позивач вважає протиправною, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 статті 27 Закону № 1404-VIII. виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, проте у зв'язку із визнанням нечинним заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2015 у справі № 760/6896 15-ц не існує суми, що підлягає примусовому стягненню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2021 року адміністративний позов повернуто позивачу у зв'язку з пропуском ним строку звернення до суду за відсутності поважних причин.
Постановою Шостого Апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена; Ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2021 року скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
13 квітня 2021 року суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Качур І.А., постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі. Вказаною ухвалою замінено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві на належного відповідача - Центральне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, будинок 2-Д, ЄДРПОУ 43315602).
13 травня 2021 року представником відповідача надано відзив на позов, в яких останній зазначив, що у зв'язку з невиконанням рішення суду у строки надані для самостійного виконання, постановою державного виконавця від 10.12.2018 з боржника стягнуто виконавчий »бір у розмірі 974 863,29 грн.
Державний виконавець зобов'язаний викрити виконавче провадження іа постановов про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня і ш* її реєстрації » автоматизованій системі виконавчого провадження.
Враховуючи вищезазначене, 11.12.2018 державним виконавцем викрито виконавче провадження № 57890846 з виконання постанови №50607245 від 10.12 2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збру у розмірі 930 421,00 грн.
З урахуванням наведеного представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими.
03 червня 2025 року постановлена ухвала про прийняття справи № 640/25644/19 до провадження Донецького окружного адміністративного суду. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 06.06.2025 року.
Ознайомившись із заявами по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року у справі № 760/6896/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 07Ф-125 від 12.06.2007 року станом на 14.05.2015 в розмірі 9 748 632 (дев'ять мільйонів сімсот сорок вісім тисяч шістсот тридцять дві) грн. 93 коп.
На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист у справі №760/6896/15-ц, який було пред'явлено до примусового виконання.
Постановою від 24.03.2016 відповідачем відкрито виконавче провадження №50607245 із примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
10 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухом Олегом Ярославовичем винесено постанову у межах ВП 50607245 «Про повернення виконавчого документа стягувачу» на підставі п. 1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
10 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухом Олегом Ярославовичем винесено постанову у межах ВП 50607245 «Про стягнення виконавчого збору» з боржника ОСОБА_1 у розмірі 974863,29 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Універсал Банк», який є правонаступником публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк». Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року визнано нечинним та закрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Універсал Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на моенти виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов'язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення, 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом ( ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII).
Отже, в силу наведених вище положень Закону № 1404-VІІІ виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону № 1404-VІІІ, а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.
Таким чином, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" державного виконавця.
Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та акціонерним товариством «Універсал Банк», який є правонаступником публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк». Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2015 року визнано нечинним та закрито провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Універсал Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року справа №916/1526/20 зазначено, що визнання судового рішення нечинним (як і скасування такого рішення), має місце не момент виникнення цього факту, а його правові наслідки. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, серед іншого, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. З моменту скасування або визнання нечинним судові рішення втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають. Процесуальний закон не розрізняє правових наслідків скасування рішень судів із правовими наслідками визнання таких рішень нечинними, оскільки в силу прямої норми закону правові наслідки як скасування, так і визнання нечинними судових рішень є цілком ідентичними. Скасоване судове рішення, як і визнане нечинним, не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Суд звертає увагу, що для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.
Укладення мирової угоди не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу.
Відповідна правова позиція за ідентичних обставин справи наведена в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 804/8290/16.
Як установлено судом, у виконавчому проважєенні №50607245 факт виконання рішення державним виконавцем і дії, спрямовані на фактичне стягнення заборгованості з боржника, не мали місця, оскільки сума з боржника на користь кредитора в примусовому порядку стягнута не була, з урахуванням того, що між кредитором і боржником були погоджені умови погашення боргу.
Тому, у державного виконавця були наявні правові підстави для закінчення виконавчого провадження згідно з п.2 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" і як наслідок не було підстав для стягнення виконавчого збору.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору № 50607245 від 10 грудня 2018 року винесена з порушенням вимог Конституції України та статті 27 Закону № 1404-VIII України «Про виконавче провадження», а відтак підлягає скасуванню.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Універсал Банк» про визнання протиправною та скасування постанови від 10.12.2018 року №50607245, підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв'язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.
Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Порядок вирішення питання щодо розподілу судових витрат визначений статтею 143 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, за приписами частин третьої, п'ятої цієї статті суд може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.
Необхідно розрізняти судові рішення, якими вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання, від рішень, якими вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги.
Закінчення розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції.
Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Аналогічний підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 17 жовтня 2018 року у справі № 800/234/17, у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/3496/19, в ухвалах від 20 грудня 2019 року у справі № 826/4788/17, від 12 травня 2020 року у справі № 817/589/17.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року - скасовано.
Справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
Окрім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2021 року - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Разом з цим, судом апеляційної інстанції прийнято судові рішення про скасування ухвал суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду, не вирішуючи при цьому спір по суті.
При поданні апеляційних скарг позивачем було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу від 24.09.2019 року згідно квитанції від 15.05.2020 року у сумі 2102,00 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу від 22.01.2021 року згідно квитанції від 25.02.2021 року у сумі 2270,00 грн
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь позивача витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг на ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2019 року та 22.01.2021 року.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: пров. Музейний, буд. 2д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 43315602), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Універсал Банк» (місцезнаходження: вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 21133352) про визнання протиправною та скасування постанови від 10.12.2018 року №50607245 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення виконавчого збору від 10 грудня 2018 року ВП №50607245.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5140 (п'ять тисяч сто сорок) гривень 40 копійок.
Повне судове рішення складено 24 червня 2025 року.
Рішення суду набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Лазарєв