Іменем України
24 червня 2025 року
м. Харків
справа № 638/3224/25
провадження № 22-ц/818/3073/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 березня 2025 року, постановлене суддею Хайкіним В.М.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Хазри, Кусарського району, Азербайджанської Республіки, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , наступних правовстановлюючих документів: диплому НОМЕР_1 , виданому Бакинським електротехнікумом зв'язку 30.04.1984 року; трудової книжки НОМЕР_2 веденої з 29.06.1981 року.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 березня 2025 року у відкритті провадження відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що встановлення факту належності документа не є встановленням факту трудового стажу, тому суд необґрунтовано послався на практику суду, яка стосується іншого питання.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.01.2025 по справі 204950024672 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» у зв?язку із відсутністю необхідного трудового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 цього закону.
Вказане рішення мотивоване тим, що в наданих для оформлення пенсії документах містяться розбіжності в написанні по батькові, а саме, в свідоцтві про народження - російською мовою « ОСОБА_2 », в дипломі про освіту та у трудовій книжці - російською мовою « ОСОБА_3 », в паспорті - російською мовою « ОСОБА_2 » та українською мовою « ОСОБА_4 ».
ОСОБА_1 зазначає, що такі розбіжності виникли через національні особливості правопису в Азербайджанській Республіці, де для визначення статі особи вживаються дописи до імені батька «кызы» - донька або «оглы» - син.
В зв?язку з тим, що документи частково отримані в Азербайджанській Республіці, заявниця не може звернутися до відповідних органів для уточнення даних, виправлення написів або отримання довідок, тому вимушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, про належність їй документів.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У даній справі заявниця просила встановити належність їй трудової книжки та диплому, у якій ім'я по батькові зазначено « ОСОБА_5 », що не відповідає по батькові вказаним у паспорті.
Встановлення належності трудової книжки та диплому заявнику надасть йому право на включення певних періодів навчання та роботи до трудового стажу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Враховуючи вищезазначене, слід зробити висновок про те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).
Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 просить встановити факт належності їй правовстановлюючого документа, а саме трудової книжки та диплому, оскільки неправильне зазначення її імені по батькові у цьому документі перешкоджає зарахувати період навчання та період роботи до страхового стажу. Іншої можливості встановити факт належності йому трудової книжки немає.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд неправильно розтлумачили зміст пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України і не звернув увагу на те, що законом прямо віднесено встановлення юридичного факту належності правовстановлюючих документів до справ окремого провадження (розділ IVЦПК України).
Зазначені обставини дають підстави вважати, що ухвалу суду не можна визнати законною та обґрунтованою, внаслідок чого вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно достатті 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 379 ЦПК України.
Керуючись ст.367, ч. 2 ст.369, п. 6 ч. 1 ст.374, п. 1 ч. 1 ст.379, ст. ст.381,382,384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 18 березня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований
Повний текст судового рішення виготовлено 24.06.2025 року.