Іменем України
24 червня 2025 року
м. Харків
справа № 646/1852/25
провадження № 22-ц/818/3077/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Геннадія Вікторовича, треті особи: акціонерне товариство «Сенс Банк», акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про зняття арешту із коштів, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 березня 2025 року, постановлене суддею Барабановим В.В.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила:
?визнати незаконною бездіяльність Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Геннадія Вікторовича, щодо залишення арешту майна (коштів) на рахунках ОСОБА_1 : НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КБ «Приват Банк»; НОМЕР_2 , відкритому у AT «Державному ощадному банку України», у межах виконавчого провадження № 77200421 від 13.02.2025;
?зобов'язати солідарно Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Геннадія Вікторовича та Акціонерне товариство «Сенс Банк» зняти арешт з майна (коштів) на рахунках ОСОБА_1 : НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КБ «Приват Банк»; НОМЕР_2 , відкритому у AT «Державному ощадному банку України».
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 березня 2025 року у відкритті провадження відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що предметом спору є те, що приватний виконавець не виконав норми ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що розгляд вимог боржника про визнання дій приватного виконавця незаконними та зняття арешту з майна повинен відбуватися у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, тому суд вважав необхідним відмовити у відкритті провадження у справі.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 30.12.2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 197456,20 грн.
13.02.2025р. Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Родіним Геннадієм Вікторовичем відкрито провадження N?77200421 на підставі виконавчого листа, виданого Чугуївським міським судом Харківської області від 30.12.2020 р. у справі 636/4484/14-ц.
Постановою про арешт коштів боржника від 13.02.2025р. у ВП N77200421 накладено арешт на грошові кошти.
14 лютого 2025 р. ОСОБА_1 стало відомо про арешт коштів на рахунках отриманих у формі заробітної плати. Рахунки мають спеціальний режим використання, оскільки слугують для виплати заробітної плати.
У зв?язку з накладенням арешту на зазначені кошти, позивач не може отримати заробітну плату, яка є єдиним джерелом для існування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України). Якщо опис та арешт майна проводилися державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Вказані правовідносини регулюються спеціальними нормами права, встановленими в розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Вказане узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного суду від 15.01.2025 у справі 592/5020/24.
Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що законом передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований
Повний текст судового рішення виготовлено 24.06.2025 року.