Справа №: 643 / 14558 / 24 Головуючий 1 інстанції: Новіченко Н.В.
Провадження №: 33/818/ 1033 /25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
18 червня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Полянчука В.Б., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Московського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2024 року об 11 год. 05 хв. у м. Харкові, вул. Академіка Павлова, буд. 138 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18-А, відмовився.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 12.11.2024 року серії ЕПР1 № 171804, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила; відеозаписами з відеореєстратора та нагрудної камери працівників поліції; направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом працівника поліції від 12.11.2024.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, скасувати вказану постанову та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мотивує тим, що правопорушник не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що вимога працівників поліції про проходження огляду була безпідставною, у зв'язку з чим водій не був зобов'язаний погоджуватися на таку вимогу інспектора патрульної поліції. Звертає увагу на те, що згідно з результатами лабораторного дослідження з медичної лабораторії «Екотест» залишків наркотичних речовин в організмі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, виявлено не було.
В доповненнях до апеляційної скарги захисник звертав додаткову увагу на наступне.
У водія ознак наркотичного сп'яніння не було, вони були надумані інспектором поліції, а тому була відсутня підстава для направлення водія на огляд на стан наркотичного сп'яніння.
ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а його бажання викликати адвоката було помилково розцінено працівниками поліції як пасивна відмова від проходження огляду.
Зупинка транспортного засобу водія була безпідставною.
На думку захисника, розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП без участі сторони обвинувачення ставить під сумнів неупередженість суду в розгляді даної справи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним доказом вини особи, у вчиненні такого правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з'явився, свої інтереси доручив представляти захиснику Полянчуку В.Б.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції взяв участь захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні останній підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Окрім доводів, викладених в апеляційній скарзі, звертав увагу, що реальною підставою зупинки транспортного засобу правопорушника стали дані з інформаційної системи поліції про факти відмови від проходження на вимогу працівника поліції огляду на стан наркотичного сп'яніння раніше. Однак такої підстави зупинки транспортного засобу не передбачено у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Також немає такої підстави для направлення водія на огляд на стан наркотичного сп'яніння, як притягнення до адміністративної відповідальності раніше.
Пояснив, що правопорушник для спростування підозри працівників поліції щодо його перебування в стані наркотичного сп'яніння показав поліцейським результати огляду на стан наркотичного сп'яніння з приватної лабораторії ТОВ «Екотест» від 05.11.2024, який проходив, на словами захисника, у зв'язку з необхідністю за місцем роботи. Після складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення пройшов повторно огляд у вказаній приватній лабораторії 12.11.2024.
Апелянт стверджував, що оскільки його зупинили на блокпості, то у водія були підстави не довіряти працівникам поліції, оскільки він побоювався мобілізації, а разом з тим, йому не було відомо, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в закладі охорони здоров'я, а не на місці зупинки транспортного засобу, у зв'язку з чим водій хотів залучити адвоката, однак не мав на меті відмовлятися від проходження огляду.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання апелянта та поновив строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.11.2024 року об 11 год. 05 хв. у м. Харкові, вул. Академіка Павлова, буд. 138 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18-А, відмовився.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що зупинка транспортного засобу водія була безпідставною, з огляду на те, що з досліджених судом відеозаписів з бодікамер працівників поліції вбачається, що причиною зупинки було порушення п. 2.3.в ПДР України, а саме перевезення пасажира, непристебнутого ременем безпеки. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Окрім того, транспортний засіб було зупинено на блокпості, а відповідно до пп. 1 п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року за № 1455 «Про порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що вимога працівників поліції про проходження огляду була безпідставною у зв'язку з чим водій не був зобов'язаний погоджуватися на таку вимогу інспектора патрульної поліції, з огляду на те, що відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Щодо твердження апелянта про те, що у водія ознак наркотичного сп'яніння не було, вони були надумані інспектором поліції, а тому була відсутня підстава для направлення на огляд на стан наркотичного сп'яніння, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 розд. 1 вищевказаної Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 4 розд. 1 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Саме цими положеннями керуються працівники поліції при встановленні у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність таких ознак не є встановленням факту перебування особи в стані сп'яніння, а лише є підставою для проходження нею огляду у визначеному законом порядку з виконанням вимог п. 2.5 ПДР України та п. 2 розд. 1 вищезазначеної Інструкції. Саме проходженням такого огляду встановлюється факт наявності чи відсутності в організмі водія залишків алкогольних, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правопорушник був зобов'язаний згідно з п. 2.5 ПДР України на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку такий медичний огляд, однак його не пройшов, чим порушив вказані норми, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стосовно доводів апелянта про те, що реальною підставою зупинки транспортного засобу правопорушника стали дані з інформаційної системи поліції про факти відмови від проходження на вимогу працівника поліції огляду на стан наркотичного сп'яніння раніше, але такої підстави зупинки транспортного засобу не передбачено у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», як і немає також такої підстави для направлення водія на огляд на стан наркотичного сп'яніння, як притягнення до адміністративної відповідальності раніше, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З фактичних обставин справи вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу правопорушника стала перевірка транспортних засобів на блокпості, а також порушення водієм п.п. 2.3.в ПДР України, а підставою для висунення вимоги до водія про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння стали виявлені ознаки наркотичного сп'яніння відповідно до п. 4 розд. 1 вищезазначеної Інструкції.
Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції, факти притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП водія раніше можуть слугувати самостійною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками поліції як превентивного засобу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31, п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 вказаного Закону поліція може застосовувати такий превентивний захід, як зупинення транспортного засобу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 35 вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.
Що стосується фактів вчинення аналогічних порушень п. 2.5 ПДР України ОСОБА_1 , тобто відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, про які згадав у своїй промові захисник, то суд апеляційної інстанції з'ясував, що дійсно до вказаної події, тобто до 12.11.2024 ОСОБА_1 уже зупиняли працівники поліції та у зв'язку з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння вимагали пройти передбачений законом огляд, однак водій відмовлявся. Так, постановою Шевченківського районного суду м. Харкова у справі 638/21726/24 від 13.05.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за фактом відмови від проходження на вимогу працівника поліції огляду на стан наркотичного сп'яніння, що мала місце 03.11.2024.
Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про те, що оскільки водія зупинили на блокпості, то у нього були підстави не довіряти працівникам поліції, оскільки він побоювався мобілізації, а разом з тим, йому не було відомо, що огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в закладі охорони здоров'я, а не на місці зупинки транспортного засобу, у зв'язку з чим водій хотів залучити адвоката, однак не мав на меті відмовлятися від проходження огляду, а також доводи апелянта про те, що бажання ОСОБА_1 викликати адвоката було помилково розцінено працівниками поліції як пасивна відмова від проходження огляду.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Разом з тим, суд звертає увагу, що у проміжок часу між 03.11.2024 та 12.11.2024 у правопорушника було достатньо часу для консультації з фахівцем у галузі права щодо того, як необхідно себе поводити у подібній ситуації, враховуючи вимоги закону.
Що стосується права водія зателефонувати або викликати адвоката, то суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, зокрема відеозаписи з бодікамер поліцейських, не вбачає фактів перешкоджання громадянинові ОСОБА_1 скористатися таким правом. Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП право особи, що притягується до адміністративної відповідальності, користуватися юридичною допомогою адвоката належить даній особі при розгляді справи про адміністративне правопорушення, тобто під час розгляду справи судом, оскільки розгляд справ про адміністративні правопорушення даної категорії здійснюється судами.
Однак законом не визначено обов'язку працівників поліції при направленні водія на огляд на стан сп'яніння очікувати прибуття його адвоката на місце події. Натомість законом обмежується час на проходження такого огляду, і працівники поліції, направляючи водіїв транспортних засобів на відповідний огляд, зобов'язані діяти у встановленому часовому проміжку, а саме в межах двох годин з моменту встановлення підстав для проведення відповідного огляду, згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП.
Також суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами захисника про те, що факту відмови правопорушника від огляду на стан наркотичного сп'яніння не було, оскільки на дослідженому судом відеозаписі, що міститься в матеріалах справи, чітко зафіксовано, що водій відмовився від огляду своїми фактичними діями. Водія запитали, чи готовий він пройти огляд, на що він відповів: «Так». Тоді працівником поліції було запропоновано водію вимкнути його автомобіль, сісти до службової машини патрульної поліції і проїхати до закладу охорони здоров'я на огляд, на що водій відповів: «Я нікуди з вами не поїду» (момент відеофіксації 11:18:20). На відео причину відмови від огляду водій не повідомив, сказав працівникам поліції, щоб вони писали протокол.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що згідно з результатами лабораторного дослідження з медичної лабораторії «Екотест» залишків наркотичних речовин в організмі особи, що притягується до адміністративної відповідальності, виявлено не було.
З результатів обстеження на стан наркотичного сп'яніння в приватній лабораторії ТОВ «Екотест» від 05.11.2024 та від 12.11.2024 вбачається, що в організмі ОСОБА_1 не було виявлено залишків наступних речовин: амфетаміну, барбітуратів, бензодіозепіну, кокаїну, метилендіоксіметамфетаміну, метадону, метамфетаміну, морфіну, синтетичної маріхуани, трамадолу, кетаміну, маріхуани.
Однак вказаним оглядом не було виконано обстеження громадянина ОСОБА_1 на наявність в його організмі таких речовин, як наступні: барбаміл, етамінал, ефедрон, ефедрин, промедол, опій, кодеїн, папаверин, канабіс. Тоді як огляд на стан наркотичного сп'яніння в державному закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд. 18-А, включає обстеження в тому числі на наявність в організмі залишків широкого переліку речовин, зокрема зазначених.
Отже, огляд на стан наркотичного сп'яніння, пройдений правопорушником в приватній лабораторії є обмеженим та неповним і не може слугувати доказом відсутності в організмі водія залишків наркотичних або інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов'язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані наркотичного сп'яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів захисника про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП без участі сторони обвинувачення ставить під сумнів неупередженість суду в розгляді даної справи, з огляду на те, що чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено участі прокурора в справах про адміністративні правопорушення, в тому числі за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за винятком випадків, зазначених у ст.ст. 7, 250 КУпАП. Тому проведення розгляду справ про адміністративні правопорушення, в тому числі за ст. 130 КУпАП, без сторони обвинувачення не є порушенням чинного законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Фігурка проти України» (№ 28232/22) також підтримав вказану позицію, зокрема зазначаючи, що відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду судом постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за умови дотримання об'єктивного та суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, не порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним доказом вини особи, у вчиненні такого правопорушення. Однак вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом належних та допустимих доказів, а не самим лише протоколом про адміністративне правопорушення.
Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан наркотичного сп'яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило