ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа №910/1304/25
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс"
до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"
про стягнення заборгованості у розмірі 3 503,34 грн,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 3 503,34 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" зазначає, що у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" наявний борг з оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" у листопаді-грудні 2020 року за Договором зберігання №01/2-738 від 27.06.2012 послуг із зберігання обладнання у розмірі 2 000,00 грн, право вимоги якого було набуте позивачем за наслідками проведення аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 та на підставі Договору про відступлення права вимоги від 19.09.2023.
Крім того, посилаючись на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором зберігання №01/2-738 від 27.06.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" нарахованих з 11.12.2020 по 03.02.2025 інфляційних втрат у розмірі 1 256,94 грн та 3% річних у розмірі 246,40 грн.
У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 відкрито провадження у справі №910/1304/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
21.02.2025 Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач вказує, що Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №91392459 від 30.11.2020 був оплачений ним в повному обсязі 18.12.2020, f Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №91408030 від 31.12.2020 був оплачений в повному обсязі 18.01.2021, що підтверджується платіжними інструкціями №0010271729 від 18.12.2020 та №0010013021 від 18.01.2021. Таким чином, відповідач вважає, що на дату укладення між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та ТОВ "СКС Транс" Договору про відступлення права вимоги) була відсутня будь-яка заборгованість відповідача перед ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" за надані послуги зберігання по Договору зберігання №01/2-738 від 27.06.2012. Також відповідач вважає, що оскільки ним було оплачено спірний борг ще у грудні 2020 року та січні 2021 року, то вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" про стягнення 3% річних та інфляційних витрат є безпідставною та такою, що суперечить статті 599 ЦК України - а отже також не підлягає задоволенню. У змісті відзиву Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" виклало попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, у відповідності до якого відповідач очікує понести в зв'язку із розглядом даної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, докази понесених яких будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
В частині 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України вказано, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/1304/25 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" строк на подання відповіді на відзив - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив.
Згідно долученої до відзиву квитанції №2749022 відзив був доставлений до електронного кабінету позивача 21.02.2025 о 11 год. 50 хв.
Відтак, керуючись приписами ч. 1 ст. 116, п. 2) ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" вправі було подати відповідь на відзив до 28.02.2025 (включно), однак таким своїм правом не скористалось.
Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень тощо від сторін не надходило, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
27.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (виконавець) та Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" (після перейменування - Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна") (замовник) укладено Договір зберігання №01/2-738 (надалі - Договір), у відповідності до якого замовник передає, а виконавець приймає на тимчасове оперативне зберігання обладнання базової станції (контейнер технологічний і антени) замовника, яке розташоване за адресою: Донецька обл., с. Курицине, шахта "Новодонецька", труба котельної.
Строк дії договору встановлюється з 01.07.2012 по 30.09.2012 (п. 1.2 Договору).
У пункті 2.1 Договору визначено обов'язки виконавця, якими є: вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення збереження обладнання; забезпечення доступу персоналу замовника згідно наданого переліку до переданого на зберігання обладнання; повернення обладнання замовнику по першій письмовій вимозі останнього або протягом 3 робочих днів після закінчення троку дії даного договору.
Натомість у п. 2.2 Договору визначено обов'язки замовника, якими є: сплачувати послуги зберігання обладнання в розмірі і в строки, передбачені даним договором; надавати переліки осіб, наділених правом доступу до обладнання, що перебуває на зберіганні.
У пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість робіт по даному договору складає 1 000,00 грн в місяць включно з ПДВ.
Згідно п. 3.2 Договору замовник здійснює оплату наданих послуг щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем оплати, шляхом банківського переказу на поточний рахунок виконавця.
Договір вступає в силу з дня його підписання. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії Договору не пред'явить іншій стороні письмового повідомлення про намір розірвати Договір чи змінити його умови, Договір вважається пролонгованим на наступний строк (п. 4.1 Договору).
27.06.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" та Приватним акціонерним товариством "МТС Україна" (після перейменування - Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна") складено акт прийому-передачі обладнання, у відповідності до якого відповідачем було передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" один контейнер технологічний та антени у кількості 4 шт.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2021 відкрито провадження у справі №905/1977/21 про банкрутство ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
11.09.2023 відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1 325 208,72 грн, яка підтверджується даними бухгалтерського обліку, зокрема йшлося і про продаж заборгованості ПрАТ "ВФ Україна" у розмірі 2 000,00 грн, що стягується на підставі Договору зберігання №01/2-738 від 27.06.2012.
Відповідно до протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20230831-52029 від 11.09.2023 переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" зі ставкою 7 951,25 грн.
19.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (новий кредитор) було укладено Акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно з пунктом 1 Акту про придбання майна на аукціоні первісним кредитором передано, а новим кредитором прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні BRD001-UA-20230831-52029 по Лоту 2, який відбувся 11 вересня 2023 року, а саме: право вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам на суму 1 325 208,72 грн, яка підтверджена даними бухгалтерського обліку (деталізація у Додатку №2 до Протоколу №3 від 17.07.2023 Комітету кредиторів ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля").
Відповідно до пункту 2 Акту про придбання майна на аукціоні на момент підписання цього Акту новий кредитор сплатив первісному кредитору ціну продажу майна, а саме 7 951,25 грн.
У п. 6 Акту про придбання майна на аукціоні вказано, що сторони не мають одна до одної ніяких претензій, новому кредитору передані майно, а також всі документи.
19.09.2023 між ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" та ТОВ "СКС Транс" було укладено Договір про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), у відповідності до п. 1.2 якого за цим Договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань за основним зобов'язанням.
Також за цим договором новий кредитор має право замість первісного кредитора звертатися в досудовому, позасудовому та судовому порядку з вимогою виконання боржниками вищезазначеного грошового зобов'язання та інші права, які відповідно до законодавства України належать кредитору у зобов'язанні за основним зобов'язанням (пункт 1.3. Договору про відступлення права вимоги).
Новий кредитор підтверджує, що в момент підписання цього Договору первісний кредитор передає, а новий кредитор отримує документи на підтвердження права вимоги (пункт 3.1. Договору про відступлення права вимоги).
З моменту підписання сторонами цього договору до нового кредитора переходить право вимоги первісного кредитора за основним зобов'язанням в повному обсязі, а первісний кредитор втрачає зазначені права вимоги повністю. Моментом переходу права вимоги первісного кредитора за основним зобов'язанням до нового кредитора є момент підписання цього Договору (пункт 3.2. Договору про відступлення права вимоги).
Пунктом 3.3. Договору про відступлення права вимоги передбачено, що первісний кредитор засвідчує, що до початку електронного аукціону №BRD001-UA-20230831- 52029 від 11.09.2023 основне зобов'язання боржниками виконане не була.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" вважає, що як правонаступник ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля", набуло право пред'явлення вимоги до ПрАТ "ВФ Україна" за Договором зберігання №01/2-738 від 27.06.2012.
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс", яке вважає себе правонаступником ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" у правовідносинах з ПрАТ "ВФ Україна" за Договором, про невиконання Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" своїх зобов'язань з оплати наданих у листопаді-грудні 2020 року за Договором послуг із зберігання обладнання, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача боргу у розмірі 2 000,00 грн, а також нарахованих на вказану суму боргу за період з 11.12.2020 по 03.02.2025 інфляційних втрат у розмірі 1 256,94 грн та 3% річних у розмірі 246,40 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором зберігання.
При цьому, зважаючи на умови п. 4.1 Договору та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за 30 днів до закінчення строку дії цього договору однією із сторін іншою сторони про свій намір розірвати (припинити) договір, суд дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим та відповідно був чинним станом на спірний період - листопад-грудень 2020 року.
Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Акт прийому-передачі обладнання від 27.06.2012 підтверджується передання Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" одного контейнеру технологічного та антен у кількості 4 шт.
Підписаними представниками та скріпленими печатками сторін актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №91392459 від 30.11.2020 на суму 1 000,00 грн та №91408030 від 31.12.2020 на суму 1 000,00 грн, підтверджується надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" у листопаді-грудні 2020 року послуг зберігання загальною вартістю 2 000,00 грн.
Варто відзначити, що Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" у відзиві на позов не заперечується факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" спірних послуг, а навпаки - визнається.
Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частиною 1 статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
У пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість робіт по даному договору складає 1 000,00 грн в місяць включно з ПДВ.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3.2 Договору замовник здійснює оплату наданих послуг щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним місяцем оплати, шляхом банківського переказу на поточний рахунок виконавця.
При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.
Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов'язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов'язання до відповідного числа місяця.
Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.
Так, відповідач як добросовісний суб'єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов'язання з оплати наданих йому послуг зберігання до 10 числа місяця, наступного за звітним, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов'язання підлягало виконанню.
Тобто станом на дату укладення Договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов'язання з оплати послуг зберігання за кожен місяць протягом всього терміну дії договору.
Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов'язання з оплати послуг зберігання у кожному місяці для його виконання до 10 числа місяця, наступного за звітним, то відповідно підстави для застування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний / святковий / неробочий день) відсутні.
Таким чином, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" повинне було оплатити надані у листопаді 2020 року послуги зберігання до 10.12.2020 (включно), а надані у грудні 2020 року - до 10.01.2021 (включно).
Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" було виконано своє зобов'язання з оплати наданих у листопаді-грудні 2020 року послуг зберігання, а саме: 18.12.2020 сплачено послуги зберігання за листопад 2020 року згідно платіжної інструкції №0010271729 від 18.12.2020, а 18.01.2021 сплачено послуги зберігання за грудень 2020 року згідно платіжної інструкції №0010013021 від 18.01.2021.
Із наведеного вбачається, що відповідачем було виконано свої зобов'язання з оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" у листопаді-грудні 2020 року послуг зберігання ще у грудні 2020 року та січні 2021 року, а відтак зобов'язання з оплати цих послуг припинилось його виконанням, тому станом на дату проведення електронного аукціону з продажу прав вимоги дебіторської заборгованості по 25 боржникам та відповідно укладення Договору про відступлення прав вимоги і акту, спірного права вимоги не існувало та відповідно воно не могло бути відчужене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс".
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності спірної суми боргу у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" та відповідно існування порушеного права на дату звернення до суду із даним позовом, у зв'язку з чим заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 000,00 грн є необґрунтованою, а відтак не підлягає задоволенню.
Попри наведене, із встановлених судом обставин вбачається, що Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" було оплачено надані йому у листопаді-грудні 2020 року послуги зберігання із простроченням.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідач повинен був оплачувати надані йому послуги зберігання до 10 числа місяця, наступного за звітним, а фактично оплати послуг відбулись 18 числа місяця, наступного за звітним, то відповідно Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов'язань.
Отже, відповідач обов'язку по сплаті коштів у визначений законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний розрахунок 3% річних у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" на суму боргу у розмірі 1 000,00 грн за період з 11.12.2020 по 17.12.2020 та на суму боргу у розмірі 1 000,00 грн за період з 11.01.2021 по 17.01.2021, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" 3% річних у розмірі 1,15 грн.
В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних нараховані неправомірно.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат, то суд зазначає період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць - 7 календарних днів щодо обох зобов'язань, відтак інфляційна складова боргу не нараховується.
Так, у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №924/312/18 та від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, вказавши, що: - сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (пункт 38.1 постанови). У пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, об'єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Отже, оскільки прострочення відповідач тривало лише сім календарних днів, то в задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 256,94 грн слід відмовити.
За таких обставин, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" підлягає частковому задоволенню, а з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1,15 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15; ідентифікаційний код 14333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКС Транс" (49010, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, офіс 13; ідентифікаційний код 43556600) 3% річних у розмірі 1 (одна) грн 15 коп. та судовий збір у розмірі 80 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 24.06.2025.
Суддя Р.В. Бойко