ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
18 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/688/23
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» - адвокат Загоруйко А.А.
Арбітражний керуючий Хомич Р.В. - особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПРИВАТБАНК»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 (повний текст складено та підписано 16.04.2025, суддя Рога Н.В.)
у справі №916/688/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в зв'язку із неспроможністю виконання своїх грошових зобов'язань.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.03.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.
Ухвалою попереднього засідання суду від 29.05.2023 визначено розмір та перелік усіх визнаних вимог для внесення керуючим реструктуризацією боржника до реєстру вимог кредиторів, до складу якого увійшов один кредитор АТ “Сенс Банк» із сумою вимог 5 368 грн. - перша черга задоволення та 287 054, 12 грн. - друга черга задоволення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , який погоджений ним та схвалений зборами кредиторів згідно протоколу №2 від 14.06.2023, припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі №916/688/23 скасовано, матеріали справи №916/688/23 передано на розгляд Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2024 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» до ОСОБА_1 у сумі 817 669 грн 30 коп., з яких 570 552 грн 79 коп. є забезпеченими вимогами та підлягають внесенню окремо, 247 116 грн 51 коп., що підлягають задоволенню у другу чергу задоволення вимог кредиторів та витрати у сумі 5 368 грн. (судовий збір), що підлягають задоволенню у першу чергу задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Одеської області від 14.01.2025 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 та повноваження керуючого реструктуризацією Хомича Романа Володимировича, визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 затверджено звіт керуючого реалізацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича про проведену роботу в процедурі погашення боргів ОСОБА_1 , завершено процедуру погашення боргів ОСОБА_1 , звільнено ОСОБА_1 від боргів, припинено повноваження керуючого реалізацією - арбітражного Хомича Романа Володимировича та провадження у справі закрито.
07 квітня 2025 від керуючого реалізацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича надійшло уточнене клопотання про затвердження звіту про грошову винагороду за проведену роботу у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та стягнення на його користь основної грошової винагороди за виконання ним повноважень в сумі 285 950,61 грн з кредиторів АТ “Сенс Банк» та АТ КБ “ПриватБанк».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 по справі №916/688/23 затверджено звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів та керуючого реалізацією майна у справі №916/688/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за період з 23 березня 2023 року по 11 квітня 2025 року в загальному розмірі 285 950,61 грн, стягнуто з Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів/керуючого реалізацією майна по справі №916/688/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 181 295,10 грн, тощо.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що дослідивши наявні докази, суд вважає клопотання арбітражного керуючого обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» з апеляційною скаргою в якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 по справі №916/688/23 в частині затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів та керуючого реалізацією майна у справі №916/688/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 23 березня 2023 року по 11 квітня 2025 року в загальному розмірі 285 950,61 грн й прийняти нове рішення, яким: відмовити арбітражному керуючому Хомичу Роману Володимировичу у затвердженні звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів та керуючого реалізацією майна у справі №916/688/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за період з 23 березня 2023 року по 11 квітня 2025 року в загальному розмірі 285 950,61 грн;
- скасувати ухвалу Господарського суду Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 по справі №916/688/23 в частині стягнення з Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів/керуючого реалізацією майна по справі №916/688/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 181 295,10 грн й прийняти нове рішення, яким: відмовити у стягнення з кредитора Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів/керуючого реалізацією майна по справі №916/688/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 181 295,10 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича грошову винагороду за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів/керуючого реалізацією майна по справі №916/688/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке:
- саме по собі настання стоку для виплати грошової винагороди не тягне за собою обов'язку суду для її призначення, оскільки, суд має оцінити належне виконання обов'язків арбітражним керуючим, однак, у даному випадку місцевим господарським судом такий дій не вчинено;
- зазначає, що основні дії з виявлення майна боржника, здійснення його інвентаризації, перевірка декларацій боржника тощо були здійснені арбітражним керуючим у 2023 році, вподальшому, арбітражним керуючим не належним чином виконувалися його повноваження по справі;
- також, обсяг фактично вчинених ним дій не відповідає періоду нарахування ним винагороди за здійснення повноважень: арбітражним керуючим фактично лише скликалися збори кредиторів боржника, та було надано на погодження план реструктуризації боргів боржника, а в лютому 2025 року було здійснено інвентаризацію майна боржника (направлено запити до відповідних органів та установ);
- АТ КБ “ПриватБанк» вважає роботу арбітражного керуючого незадовільною, оскільки останнім не було отримано повну і достовірну інформацію про власний майновий стан боржника та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів, за рахунок чого ним покриваються витрати на базові потреби тощо;
- апелянт наголошує на тому, що арбітражним керуючий неодноразово скликалися збори кредиторів опитування, зокрема з питання затвердження звіту про нарахування грошової винагороди. Однак, обидва кредитора по справі мають лише право дорадчого голосу, а тому доцільність скликання цих зборів кредиторів із зазначеним порядком денним була відсутня, а тому, апелянт вважає, що скликаням зазначених зборів арбітражний керуючий лише штучно затягував розгляд справи;
- щодо покладення винагороди арбітражного керуючого на кредиторів, апелянт вважає, що ані Кодекс України з процедур банкрутства, ані жоден інший нормативно-правовий акт не встановлює обов'язку кредитора оплатити винагороду арбітражному керуючому;
- АТ КБ “ПриватБанк» не ініціювало процедуру банкрутства ОСОБА_1 , це було здійснено самим боржником, отже, і тягар покриття забезпечення процедури у примусовому порядку мав би лягати виключно на боржника;
- після припинення провадження у справі фізична особа продовжує існувати, отже, саме на неї і має бути покладено відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/688/23за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Комерційний банк “ПРИВАТБАНК» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 та призначено справу до розгляду на 18.06.2025.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому арбітражний керуючий Хомич Р.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень арбітражний керуючий зазначає, що окремою ухвалою Господарського суду Одеської області, яка набрала законної сили на не оскаржувалась зокрема апелянтом, встановлені обставини повноти дій та належного обсягу здійснених повноважень арбітражним керуючим Хомичем Р.В. у межах окремих процедур (реструктуризації та погашення боргів) по справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Відтак, доводи апелянта щодо неналежного виконання арбітражним керуючим Хомичем Р.В. відповідних повноважень у межах цієї справи є необґрунтованими та не підтверджуються жодними доказами, натомість спростовуються матеріалами справи та обставинами, які встановлені судовим рішенням.
До того ж, як зазначає арбітражний керуючий, бездіяльність чи неправомірні дії/рішення арбітражного керуючого Хомича Р.В. у межах судового контролю справи встановлені/виявлені не були. З огляду на це презюмується, що свої повноваження арбітражний керуючий виконував належним чином.
Щодо стягнення винагороди арбітражного керуючого кредиторів, арбітражний керуючий зазначає, що Верховним Судом надано правову оцінку можливості, законності та підставності стягнення суми основної грошової винагороди з кредиторів, оскільки відмова від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів.
Під час судового засідання від 18.06.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Арбітражний керуючий Хомич Р.В. надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апелянта, вважає їх необґрунтованими, а тому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно з пунктом 4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» якого втратив чинність Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
Неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
У відповідності до ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
У відповідності до абз.4 частиною 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрута передбачено, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Частиною 4 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Згідно з ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
За змістом клопотання арбітражного керуючого Хомича Р.В. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого вбачається, що арбітражним керуючим за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів та керуючого реалізацією майна по справі №916/688/23 за період з 23.03.2023 року по 21.04.2025 нараховано винагороду в загальному розмірі 285 950,61 грн.
Так, арбітражним керуючим Хомичем Р.В. виконувалися повноваження керуючого реструктуризацією боргів боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у період з 29.03.2023 по 12.07.2023 року (з дати відкриття провадження у справі №916/688/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 по дату постановлення господарським судом Одеської області ухвали від 12.07.2023, якою затверджено план реструктуризації боргів боржника та припинено повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Хомича Р.В.), а також з 06.11.2023 по 14.01.2025 (з дати прийняття Південно-західним апеляційним господарським судом постанови від 06.11.2023, якою ухвалу господарського суду Одеської області від 12.07.2023 про затвердження плану реструктуризації боргів скасовано, а матеріали справи №916/688/23 передано для продовження розгляду до господарського суду Одеської області по дату ухвалення господарським судом Одеської області та до прийняття постанови про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення відносно нього процедури погашення боргів).
Також, арбітражним керуючим Хомичем Р.В. з 15.01.2025 по 11.04.2025 року (дату призначеного підсумкового судового засідання у межах процедури погашення боргів боржника ОСОБА_1 ) виконуються повноваження керуючого реалізацією майна боржника Шимкова В.В.
Розмір винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів по справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 встановлений ухвалою господарського суду Одеської області від 29.03.2023 є основною грошовою винагородою в розмірі п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень, зокрема 13 420,00 грн (у 2023 році) та 15 140,00 грн. (у 2024 та 2025 роках) за кожен місяць виконання таких повноважень.
Відтак, за виконання арбітражним керуючим Хомичем Р.В. повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_1 за у період з 29.03.2023 по 12.07.2023 та з 06.11.2023 по 14.01.2025, сума основної грошової винагороди становить 259 470,26 грн, зокрема:
- 40 260,00 грн за період здійснення/виконання арбітражним керуючим Хомичем Р.В. повноважень керуючого реструктуризацією боргів з 29.03.2023 по 28.06. 2023 (3 календарні місяці виконання повноважень, підлягає сплаті/сплачено за рахунок авансованих боржником грошових коштів, на депозитний рахунок господарського суду Одеської області на підставі ухвали від 10.07.2023);
- 219 210,26 грн за період виконання арбітражним керуючим Хомичем Р.В. повноважень керуючого реструктуризацією боргів, а саме: з 29.03.2023 по 12.07.2023 (з дати відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 по дату постановлення господарським судом Одеської області ухвали від 12.07.2023, якою затверджено план реструктуризації боргів боржника та припинено повноважень керуючого реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_2 ); з 06.11.2023 по 14.01.2025 (з дати прийняття Південно-західним апеляційним господарським судом постанови від 06.11.2023, якою ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 про затвердження плану реструктуризації боргів скасовано, до датт прийняття Господарським судом Одеської області постанови про визнання ОСОБА_1 банкрутом та введення відносно нього процедури погашення боргів).
Також, арбітражним керуючим Хомичем Р.В. з 15.01.2025 до 11 квітня 2025 року (дату призначеного підсумкового судового засідання у межах процедури погашення боргів боржника ОСОБА_1 ) виконували повноваження керуючого реалізацією майна боржника Шимкова В.В. за яких сума основної грошової винагороди становить 19 926,20 грн.
Відтак, сукупний розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів та керуючого реалізацією майна по справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 становить 285 950,61 грн.
З урахуванням здійснення виплати частини основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. за рахунок авансованих боржником грошових коштів, з депозитного рахунку господарського суду Одеської області у розмірі 40 260 грн, сума невиплаченої суми основної грошової винагороди арбітражного керуючого становить 245 690,61 грн.
Колегія суддів зазначає, що з метою дотримання приписів ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства щодо затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого арбітражний керуючий неодноразово скликав збори кредиторів, про що повідомляв боржника та кредиторів шляхом направлення повідомлень про збори до Електронного кабінету ЄСІКС: (т. 6, а.с. 13-24, т. 10, а.с. 173-175, 232-234, т.11, а.с. 17-20, 34-36, 62-65, 172-176, т.12, а.с. 4-8, 30-35, 132-137, 221-226, т. 13, а.с. 30-35, 149-152, 195-200, т.14, а.с. 84-85) та надсилав кредитору та боржнику для ознайомлення звіти про нарахування винагороди (т. 6, а.с. 125-127, 135, т. 10, а.с. 161-165, 244-247, т. 11, а.с. 21-24, 66-69, 184-189, т.12, а.с.15-20, 138-143, 227-232, т.13, а.с. 36-41, 60-63, 185-188, т.14, а.с. 3-7, 86-89, 102-107).
У відповідності до наданих суду протоколів зборів кредиторів такі збори не відбулися у зв'язку із неявкою кредитора АТ “КБ “ПРИВАТБАНК».
В той же час, з системного аналізу норм чинного законодавства про банкрутство вбачається, що суд при прийнятті рішень не пов'язаний лише з рішенням комітету кредиторів чи зборів кредиторів.
У зв'язку з цим, неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо погодження (схвалення) звіту про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути його самостійно.
Дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звіт арбітражного керуючого Хомича Р.В. подано на затвердження до господарського суду у відповідності до положень ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, відображені у ньому розрахунки щодо основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого відповідають обставинам справи та вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, підтверджуються належними та допустимими доказами, тому звіт арбітражного керуючого Хомича Р.В. про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів та керуючого реалізацією майна у справі №916/688/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 за період з 23 березня 2023 року по 11 квітня 2025 року в загальному розмірі 285 950,61 грн, підлягає затвердженню.
Судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що арбітражний керуючий Хомич Р.В. не належим чином виконував покладені на нього обов'язки, не дотримався принципу безсумнівної повноти дій, його робота була незадовільною та призвела до затягування розгляду справи, з огляду на таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 17.03.2025 арбітражний керуючий Хомич Р.В. подав до суду першої інстанції підсумковий звіт про проведену роботу у процедурі погашення боргів ОСОБА_1 .
За результатами розгляду такого звіту, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2025, яка набрала законної сили, затверджено звіт керуючого реалізацією арбітражного керуючого Хомича Романа Володимировича про проведену роботу в процедурі погашення боргів ОСОБА_1 , завершено процедуру погашення боргів ОСОБА_1 , звільнено ОСОБА_1 від боргів, припинено повноваження керуючого реалізацією - арбітражного Хомича Романа Володимировича та провадження у справі закрито.
При цьому, судова колегія наголошує на тому, що АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» своїм правом на оскарження такої ухвали не скористалось.
Як свідчать наявні матеріли справи представник АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» неодноразово запрошувався на засідання зборів кредиторів, зокрема й щодо визначення питання подальшої процедури неплатоспроможності боржника та затвердження звітів про винагороду арбітражного керуючого.
Натомість, як свідчать наявні матеріли справи, листом від 21.06.2024 АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» повідомило арбітражного керуючого про отримання проекту плану реструктуризації боргів боржника, а також про те, що триває розгляд колегіальним органом Банку запропонованих умов реструктуризації, з огляду на що просило відкласти збори кредиторів (т. 11, а.с. 96-97).
Лист аналогічного змісту також був надісланий АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» арбітражному керуючому 28.06.2024 (т.11, а.с. 103-104).
Також слід наголосити на тому, що зі змісту протоколу №7 засідання зборів кредиторів боржника від 02.10.2024 вбачається, що представник АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» клопотав про відкладення засідання зборів кредиторів, оскільки для ухвалення рішення щодо схвалення проекту плану реструктуризації у новій редакції потрібен додатковий час (т.11, а.с. 216-219).
Однак, наявні матеріали справи не містять, а АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» не надано жодних погоджень, листів тощо з приводу схвалення запропонованого арбітражним керуючим проекту плану реструктуризації боргів боржника або надання власних пропозицій щодо подальшої процедури неплатоспроможності.
До того ж, представник АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» не з'являвся на призначені арбітражним керуючи засідання зборів кредиторів, що відповідно позбавляло прийняття рішення щодо подальшої процедури неплатоспроможності, з огляду на те, що такі збори були неповноважними.
Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про те, що АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» мало лише право дорадчого голосу, а тому його не(явка) на засідання зборів кредиторів не могла вплинути на рішення зборів, оскільки у відповідності до приписів ч.5 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства рішення про схвалення плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.
Втім, як вже було вказано вище, АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» не було прийнято жодного рішення, ані про схвалення плану реструктуризації боргів, ані про його відхилення із наданням пропозицій щодо подальшої процедури неплатоспроможності.
Отже, кредитором не було подано власної процесуальної позиції щодо руху справи. Тобто апелянт жодним чином не приймав участі у розгляді справи у суді першої інстанції та почав стверджувати про неповноту дій арбітражного керуючого лише після завершення процедури погашення боргів та закриття провадження у справі.
Дані обставини свідчать про те, що заявлений арбітражним керуючим розмір винагороди, який апелянт вважає завищеним, виник в тому числі і через нехтування апелянтом своїми обов'язками щодо участі у процедурі неплатоспроможності, що мало наслідком затягування розгляду справи.
Слід також наголосити на тому, що у відповідності до приписів Кодексу України з процедур банкрутства кредитор наділений правом на оскарження дії (бездіяльності) арбітражного керуючого, зокрема у випадку неналежного виконання останнім своїх обов'язків, допущення затягування процедури неплатоспроможності, тощо. Однак, як свідчать наявні матеріали справи, своїм правом на таке оскарження кредитор не скористався.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. за виконання повноважень керуючого реструктуризацією боргів та керуючого реалізацією майна у справі №916/688/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , за період з 23 березня 2023 року по 11 квітня 2025 року в загальному розмірі 285 950,61 грн.
Щодо стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого Хомича Р.В. з АТ “КБ “ПРИВАТБАНК», колегія суддів зазначає таке.
Згідно з статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.ч. 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Європейський Суд з прав людини в рішенні від 28.03.2006 у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Статтею 12 Кодексу передбачене, зокрема, право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Кодексом передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого: 1) авансування коштів заявником (кредиторами або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
При цьому Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.
Крім того, пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року, ратифікованої Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифікованої Україною 05.10.2000, резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року, тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв'язку з відсутністю таких коштів, - така оплата має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
При цьому слід зазначити, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам законодавства про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.12.2021 у справі № 902/626/20 за якою:
«Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов'язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи».
Дана правова позиція підтверджена Верховним Судом у постанові від 22.08.2023 по справі №903/160/22 в якій вирішувалось питання щодо стягнення грошової винагороди з кредиторів саме у справі про неплатоспроможність та колегія суддів погодилась з рішенням судів першої та апеляційної інстанції про задоволення заяви керуючого реструктуризацією боргів боржника про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди повністю та стягнення з кредитора частини основної грошової винагороди.
Ліквідаційну масу боржника у процедурі погашення боргів боржника в межах справи про неплатоспроможність не було сформовано, оскільки відсутні об'єкти нерухомого/рухомого майна, цінні папери чи інші активи, які підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, не виявлено також заощадження у вигляді грошових коштів, цінних металів тощо.
Таким чином, той факт, що у справі наразі не виявлено майна, а також, що кредиторами не створено відповідного грошового фонду, право на утворення якого було передбачено як попереднім законодавчим актом, що регулював процедуру ліквідації банкрута, так і чинним Кодексом України з процедур банкрутства, не звільняє кредиторів від обов'язку платити арбітражному керуючому за виконання повноважень.
За такого, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень ліквідатора у справі на кредитора є правомірним.
Судова колегія відзначає, що кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.
Однак, як вже було вказано вище, АТ “КБ “ПРИВАТБАНК» таким своїм правом у цій справі не скористалось.
Практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.
Наведений правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого з кредиторів, зокрема з АТ “КБ “ПРИВАТБАНК».
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки судів апеляційної інстанції щодо відмови у затвердженні звіту про грошову винагороду арбітражного керуючого та її стягненні з кредиторів у справах про неплатоспроможність, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує лише висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, як вже було вказано вище, Верховним Судом у постанові від 22.08.2023 по справі №903/160/22 підтверджено правомірність стягнення з кредитора основної грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність.
До того ж, судова колегія наголошує на тому, що відмінність боржників, яка виражається у різному статусі юридичних та фізичних осіб і застосування до них різних процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, жодним чином не може нівелювати право арбітражного керуючого на отримання передбаченої законом винагороди та на відшкодування його витрат, що й підкреслено у правових висновках Верховного Суду викладених в постановах від 24.04.2018 у справі № 910/2923115-г, від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16, від 16.04.2019 у справі № 914/2458/16, від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого та її стягнення з АТ “КБ “ПРИВАТБАНК», а апелянтом таких висновків не спростовано.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, щодо затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди та стягнення її з кредиторів боржника.
З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 по справі №916/688/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.06.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.