ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
18 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1655/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» - адвокат Приймачук С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 (повний текст складено та підписано 07.02.2025, суддя Демешин О.А.)
та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 (повний текст складено та підписано 02.04.2025, суддя Демешин О.А.)
по справі №916/1655/24
за заявою Адвокатського об'єднання «ОКТОПУС»
до Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ»
про банкрутство
Адвокатське об'єднання “ОКТОПУС» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства “БОГУСЛАВСЬКЕ», посилаючись на наявність заборгованість останнього.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПП “БОГУСЛАВСЬКЕвведено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бурцеву Ірину Юріївну тощо.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 визнано вимоги Адвокатського об'єднання “ОКТОПУС» до Приватного підприємства “БОГУСЛАВСЬКЕ» в сумі 7 261 872,52 грн, судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство в сумі 30 280 грн, судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника в сумі 4 844, 80 грн.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 по справі №916/1655/24 затверджено реєстр вимог кредиторів, визначено, що визнаними вимогами кредиторів до боржника є, зокрема вимоги АО “ОКТОПУС» в сумі 7 261 872,52 грн., 30 280 грн. судового збору за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, 4 844, 80 грн. судового збору за подання заяви з кредиторськими вимогами.
В мотивах оскаржуваних рішення суд першої інстанції зазначив, що вимоги АО “ОКТОПУС» до боржника у заявлені сумі підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема рішеннями суду у відповідності до яких з боржника на користь кредитора стягнуто такі грошові кошти.
Не погодившись із вказаними рішеннями, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 про визнання кредиторських вимог АО “ОКТОПУС» до ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ» в сумі 7 261 872,52 грн та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 в частині визнання кредиторських вимог АО “ОКТОПУС» до ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ» в сумі 7 261 872,52 грн -скасувати. Прийняти нове рішення, яким кредиторські вимоги АО “Октопус» до ПП “Богуславське» визнати частково у розмірі 329 229,52 грн, в іншій частині -відмовити
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним дослідженням всіх обставин справи та підлягає скасуванню з огляду на таке:
- апелянтом було надано до суду першої інстанції заперечення проти кредиторських вимог, які були залишені судом поза увагою та яким не було надано належної правової оцінки;
- апелянт зазначає, що ним визнаються кредиторські вимоги на суму 329 229,52 грн, які виникли на підставі договору купівлі продажу та розмір яких було визначено рішенням суду;
- щодо кредиторських вимог за фінансовою аграрною розпискою від 16.02.2022 апелянт зазначає, що суд першої інстанції визнаючи кредиторські вимоги за такою розпискою послався лише на факт їх підтвердження рішенням Господарського суду Одеської області;
- судом не застосовано підвищений стандарт доказування, самостійно не досліджено підстави виникнення кредиторських вимог, їх обсягу та докази, якими кредиторські вимоги обгрунтовуються;
- місцевий господарський суд не встановив правову природу фінансової аграрної розписки, підстав її видачі, наявність та виконання первісним кредитором зустрічного зобов'язання за яким боржником видано аграрну розписку, правових підстав та умов передання прав кредитора за даною аграрною розпискою від ТОВ “Агрії Україна» до АО “Октопус», тощо;
- АО «ОКТОПУС» у своїй заяві не зазначає про наявність зобов'язальних відносин за договором (договорами) за якими ПП «Богуславське» було видано ФАР від 16.02.2022;
- апелянт вважає, що поведінка ТОВ «Агрії Україна» правонаступником якої є АО «ОКТОПУС» є недобросовісною, оскільки звернення до суду з позовом про стягнення 4 500 000 грн за ФАР, суперечить його попередній заяві, викладеній у вимозі щодо вчинення дій на погашення фінансової аграрної розписки від 16.02.2022 у випадку погашення ПП «Богуславське» заборгованості за договором купівлі-продажу;
- АО «ОКТОПУС» до заяви про визнання кредиторських вимог не додано документу на підставі якого можливо було встановити вид правочину на підставі якого ТОВ “Агрії Україна» передало права кредитора за ФАР на користь кредитора, а саме договору купівлі-продажу, міни, факторингу або дарування;
- щодо наданого кредитором Акту приймання-передачі фінансової аграрної розписки, апелянт стверджує що він не містить відомостей про одиницю виміру господарської операції, а саме договірну вартість прав кредитора за аграрною розпискою, які відступаються (розмір компенсації, яку попередній кредитор отримує за відступлення таких прав);
- даний Акт не відповідає вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та не дає можливості встановити на підставі якого саме правочину право вимоги за ФАР перейшло до кредитора та на яких умовах, зокрема щодо оплатності або безоплатності такого відступлення;
- щодо кредиторських вимог у розмірі 900 000 грн, які складаються зі штрафу за ФАР, апелянт вважає, що кредитором не наведено підстав для застосування такої відповідальності, а також не вказано жодних негативних наслідків, які настали від можливого нездійснення боржником дій, зазначених у ФАР або будь-які збитки від такого порушення;
- у своїх запереченнях проти визнання кредиторських вимог боржник просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, проте суд залишив зазначену заяву без уваги та взагалі не зазначив в оскаржуваній ухвалі про наявність відповідної заяви боржника;
- суд першої інстанції не здійснив належну перевірку наданих кредитором до суду розрахунків інфляційних витрат та 3% річних.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1655/24 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «БОГУСЛАВСЬКЕ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 та призначено її до розгляду на 18.06.2025.
Колегія суддів також зазначає, що вказаною ухвалою встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких заяв та клопотань до 30.05.2025.
Вказана ухвала була отримана АО «ОКТОПУС» 13.05.2025, натомість, відповідним правом не скористалося, відзив у встановлений судом строк, не подало.
В той же час, 09.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли пояснення АО «ОКТОПУС».
Водночас, колегія суддів зазначає, що письмові пояснення відповідача хоч і за назвою є «письмові пояснення», втім, за своїм змістом фактично є відзивом на апеляційну скаргу, оскільки в них наводяться обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що письмові пояснення відповідача, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, подані після закінчення строку, встановленого судом ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2025.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).
За змістом частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.
Таким чином, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку (у даному випадку - до 30.05.2025 включно), чи з ініціативи суду, у той час як АО «ОКТОПУС» звернулось з відзивом на апеляційну скаргу після закінчення цього строку та з заявою про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Відтак, оскільки з заявою про продовження строків відповідач до суду не звертався, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення відзиву АО «ОКТОПУС», який подано у вигляді письмових пояснень, без розгляду.
Колегія суддів також зазначає, що апелянтом під час звернення до суду апеляційної інстанції додано до апеляційної скарги додаткові докази, які він просили залучити до матеріалів справи та врахувати під час прийняття рішення.
За твердженням апелянта, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції визнаючи кредиторські вимоги АО «ОКТОПУС» у розмірі 4 500 000 грн, не встановив правову природу фінансової аграрної розписки, підстав її видачі боржника, наявність та виконання первісним кредитором зустрічного зобов'язання, правових підстав та умов передання прав кредитора за аграрною розпискою від ТОВ “Агрії Україна» до АО “Октопус», тощо. Крім того в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що єдиним зобов'язанням ТОВ “Агріі Україна» перед ПП “Богуславське» було зобов'язання з поставки товару на підставі договору купівлі-продажу № 22 НХ 025 ОДОВ від 24.01.2022.
На підтвердження зазначених доводів ПП “Богуславське» просить залучити до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу № 22 НХ 025 ОДОВ від 24.01.2022 року, видаткові накладні на поставку та повернення товару, а також виписки з банківських рахунків, а також довідку ГУ ДПС в Одеській області про відкриті рахунки ПП Богуславське станом на 16.02.2022 (день видачі фінансових аграрних розписок) та виписки по даним банківським рахункам починаючи з 16.02.2022.
За твердженням скаржника, зазначені докази не були подані до суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції безпідставно не було відкладено розгляд справи за заявою представника боржника, та відповідно не надано можливості надати заперечення із вказаними доказами.
Розглянувши клопотання апелянта про залучення таких доказів до матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку скаржника) (подібні висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
Так, судова колегія зазначає, що у даному випадку, АО «ОКТОПУС» ініціювавши процедуру банкрутства ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ», а також вподальшому звертаючись із кредиторським вимогами до боржника, чітко визначило підстави з яких виники такі вимоги.
При цьому, як свідчать наявні матеріали справи, ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» було ознайомлено з такими вимогами, а також надавало свої заперечення проти них. В тому числі, боржник у запереченнях поданих до суду першої інстанції посилався на наявність між первісним кредитором та боржником договірних відносин за договором купівлі-продажу № 22 НХ 025 ОДОВ від 24.01.2022.
Слід також зауважити, що розгляд справи у суді першої інстанції неодноразово відкладався, у тому числі й за клопотанням боржника, а тому, на переконання колегії суддів, боржник не був позбавлений можливості надати відповідні докази під час розгляду справи у суді першої інстанції.
На переконання колегії суддів, неможливість прибуття представника боржника у судове засідання не є тією об'єктивною, непереборною та незалежною від ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» обставиною, яка дійсно перешкоджала наданню таких доказів до суду першої інстанції.
Відтак, оскільки скаржником не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції доказів, які останній просить долучити до справи на стадії апеляційного розгляду, як й не надано доказів про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, суд апеляційної інстанції вважає, що такі докази не підлягають врахуванню під час апеляційного перегляду справи.
Під час судового засідання від 18.06.2025 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду повідомлялись належним чином.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтю 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
У відповідності до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, АО «ОКТОПУС» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ», оскільки боржник має невиконане грошове зобов'язання перед кредитором.
Так за твердженням кредитора, ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" було надано ТОВ «Агріі Україна» фінансову аграрну розписку від 16.02.2022, посвідчену Куликовською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, яка зареєстрована за реєстровим №164 та зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок за № 8224 (далі - ФАР).
Згідно з вказаною ФАР ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" взяло на себе зобов'язання до 15.08.2022 сплатити ТОВ «Агріі Україна» 1 000 000 грн, однак не виконало його.
26.01.2024 ТОВ «Агріі Україна» відступило своє право вимоги (права кредитора) по ФАР АО «ОКТОПУС». Відступлення було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Валентиною Мазепіною і зареєстровано в реєстрі за № 250.
26.01.2024 передання прав по ФАР було зареєстровано у реєстрі аграрних розписок.
Окремо факт передачі прав кредитора по ФАР, а також факт передачі оригіналу ФАР від ТОВ «Агріі Україна» до АО «ОКТОПУС» сторони зафіксували двостороннім Актом приймання-передачі фінансової аграрної розписки від 26.01.2024, який складений у трьох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони, а третій примірник переданий на зберігання приватному нотаріусу Київського МНО Мазепіній Валентині Георгіївні.
Отже, заборгованість боржника перед АО «ОКТОПУС» по ФАР №8224 від 16.02.2022 складає 1 000 000 грн.
Також, ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" було надано ТОВ «Агріі Україна» фінансову аграрну розписку від 16.02.2022, посвідчену Куликовською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, яка зареєстрована за реєстровим №163 та зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок за №8223 (далі - ФАР).
Згідно вказаної ФАР ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" зобов'язується до 15.10.2022 виконати безумовне зобов'язання сплатити кредитору по ФАР 4 500 000 грн.
Однак, таке зобов'язання ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" виконано не було.
26.01.2024 ТОВ «Агріі Україна» відступило право вимоги (права кредитора) по ФАР АО «ОКТОПУС». Відступлення було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Мазепіною Валентиною Георгіївної і зареєстровано в реєстрі за № 249.
Передання прав по ФАР було зареєстровано у реєстрі аграрних розписок.
Окремо факт передачі прав кредитора по ФАР, а також факт передачі оригіналу самої ФАР від ТОВ «Агріі Україна» до АО «ОКТОПУС» зафіксовано письмово двостороннім Актом приймання-передачі ФАР від 26.01.2024, який складений у трьох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони, а третій примірник переданий на зберігання приватному нотаріусу Київського МНО Мазепіній Валентині Георгіївні.
Отже, заборгованість боржника перед АО «ОКТОПУС» по ФАР №8223 від 16.02.2022 складає 4 500 000 грн.
В подальшому, АО «ОКТОПУС» було подано заяву про збільшення кредиторських вимог в якій останній зазначив, що між ТОВ «Агріі Україна» і боржником укладено договір купівлі-продажу № 22 НХ 025 ОДОВ від 24.01.2022.
Однак, у порушення умов даного, як зазначив кредитор, ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" не виконало зобов'язання з реєстрації Розрахунків коригування (далі - РК) до Податкових накладних відповідно до вимог законодавства та умов укладеного Договору протягом 365 днів, що призвело до завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у Продавця на загальну суму 1906965,07 грн.
Враховуючи наведені обставини ТОВ «Агріі Україна» було подано позов про стягнення з ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" на користь ТОВ «Агріі Україна» коштів у розмірі 699220,51 грн, які складаються з суми штрафу у розмірі 381393 грн та суми збитків у розмірі 317827,51 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 по справі № 916/3199/23 позов задоволено повністю.
16.02.2024 між ТОВ «Агріі Україна» (первісний кредитор) і АО «Октопус» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 33 (далі Договір).
Згідно п. 1.1. Договору первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор набуває (приймає) на себе право вимоги від Приватного Підприємства "БОГУСЛАВСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 30817070) (далі - Боржник) виконання зобов'язання щодо сплати грошових коштів, які виникли на підставі: договору купівлі-продажу 22 НХ 025 ОДОВ від 24.01.2022 (далі також - Основний договір), який було укладено між Боржником і Первісним кредитором - ТОВ «Агріі Україна».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2024 по справі №916/3199/23 замінено позивача у справі - ТОВ “АГРІІ УКРАЇНА» на його правонаступника - АО “ОКТОПУС».
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 по справі 916/3199/23 рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2024 у справі №916/3199/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" на користь АО "ОКТОПУС" 317827,51 грн збитків та 51855,89 грн штрафу скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено, в частині розподілу судових витрат - змінено, в решті рішення залишено без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "позов АО "ОКТОПУС" до ПО "БОГУСЛАВСЬКЕ" задовольнити частково. Стягнути з ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" на користь АО "ОКТОПУС" 329537,11 грн штрафу, 3954,51 витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4713 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позову відмовити".
З врахуванням наведеного, АО "ОКТОПУС" зазначило, що є кредитором по відношенню до ПП "БОГУСЛАВСЬКЕ" на загальну суму 338204,62 грн стягнутих на підставі постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 по справі №916/3199/23.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2024 у цій справі, серед іншого, визнано грошові вимоги АО “ОКТОПУС» до ПП“БОГУСЛАВСЬКЕ» в сумі 1 338 204,62 грн. У визнанні в підготовчому засіданні суду грошових вимог АО “ОКТОПУС» до ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ» в сумі 4 500 000 грн - відмовлено.
Приймаючи таке рішення місцевий господарський суд зазначив, що заборгованість в сумі 4 500 000 грн, на якій ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, оспорюються у позовному провадженні, порушеному до заявлення вимог АО «ОКТОПУС» при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у цій справі, що свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Згодом, після публікації повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ», АО “ОКТОПУС» звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ», з урахуванням останніх уточнень та зменшення, в сумі 7296997,52 грн, які складаються 4 576 233 грн. - основного боргу; 1138966 грн. - штрафу; 87704 грн. - пені; 446793 грн. - відсотки річних; 935000 грн. - інфляційних витрат; 54 000 - судових витрат за подання позову про стягнення 4 500 000 грн, 15000 - судових витрат за подання позову про стягнення 1 000 000 грн., 8176,52 грн. - судові витрати при поданні позову; 30280 грн - судовий збір за подання заяви про банкрутство; 4845 грн. - за подання заяви про визнання кредиторських вимог.
В обґрунтування такої заборгованості кредитор зазначив, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 по справі №916/4965/23 стягнуто з ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» на користь АО “ОКТОПУС» заборгованість із курсової різниці у розмірі 76233 грн 00 коп., пеню у розмірі 87 704 грн 00 коп., відсотки річних у розмірі 118 150 грн 00 коп., штраф у розмірі 38 966 грн 00 коп., судовий збір у сумі 8176 грн 52 коп. В іншій частині позову відмовлено.
З врахуванням наведеного, як вважає заявник, вимоги АО “ОКТОПУС» до боржника в цій частині складають 329 229,52 грн.
Також, як зазначив кредитор, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 у справі №916/1741/23, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024, стягнуто з ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ» на користь АО “ОКТОПУС» заборгованість у розмірі 4 500 000 грн. та судовий збір у сумі 54 000 грн.
На вказану заборгованість кредитором також нараховано штраф - 900 000 грн.; 3% річних (з врахуванням останніх уточнень) - 268 890 грн.; інфляційні витрати (з врахуванням останніх уточнень) - 765 000 грн.
Відтак, вимоги АО “ОКТОПУС» до боржника в цій частині складають 6 433 890 грн.
АО “ОКТОПУС» також просило включити до складу визнаних кредиторських вимог в сумі 1 000 000 грн. нараховані на цю суму: штраф - 200 000 грн.; 3% річних (з врахуванням останніх уточнень) - 59 753 грн; інфляційні витрати (з врахуванням останніх уточнень) - 170 000 грн.
З врахуванням наведеного вбачається, що вимоги АО “ОКТОПУС» до боржника в цій частині складають 429 753 грн.
За підсумком викладеного, вимоги кредитора складають:
- основний борг: по ФАР 8223 - 4 500 000 грн. та відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 по справі №916/4965/23 - 76 233 грн., що в сумі становить - 4 576 233 грн;
- штраф: по ФАР 8223 - 900 000 грн., по ФАР 8224 - 200 000 грн. та відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 по справі № 916/4965/23 - 38 966 грн., що в сумі становить - 1 138 966 грн;
- пеня: відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 по справі № 916/4965/23 - 87 704 грн;
- відсотки річних:6 по ФАР 8223 - 268 890 грн., по ФАР 8224 - 59 753 грн. (3 % річних) та відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 по справі № 916/4965/23 - 118 150 грн. (20% річних), що в сумі становить - 446 793 грн;
- інфляційні витрати: по ФАР 8223 - 765 000 грн., по ФАР 8224 - 170 000 грн., що в сумі становить - 935 000 грн;
- судові витрати: за рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1741/23 - 54 000 грн.; за рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/4246/23 - 15 000 грн.; за постановою Південно-західного апеляційного господарського суду по справі № 916/4965/238 - 8 176, 52 грн., що в сумі становить - 77 176, 52 грн;
- судові витрати у справі про банкрутство: судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - 30 280 грн., судовий збір за подання заяви з кредиторськими вимогами до боржника - 4 844, 80 грн., що в сумі становить - 35 124,80 грн.
Приймаючи оскаржувані ухвали, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених кредиторський вимог АО “ОКТОПУС» та визнав їх у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріли справи, доводи учасників справи та мотиви оскаржуваних рішень, дійшла наступних висновків.
Як вже було вказано вище, апелянтом ухвали суду оскаржуються лише в частині визнання кредиторських вимог АО “ОКТОПУС» до ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ» в сумі 7 261 872,52 грн, кредиторські вимоги АО “Октопус» до ПП “Богуславське» у розмірі 329 229,52 грн апелянтом не оспорюються, а тому в силу приписів ст. 269 ГПК України, оскаржувані ухвали переглядаються лише в оскаржуваній частині.
Щодо кредиторських вимог за фінансовою аграрною розпискою від 16.02.2022 посвідченої Куликовською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, яка зареєстрована за реєстровим №163 та зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок за №8223 на суму 4 500 000 грн, апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив правову природу фінансової аграрної розписки, підстав її видачі боржником, наявність та виконання первісним кредитором зустрічного зобов'язання за яким боржником видало аграрну розписку, правових підстав та умов передання прав кредитора за даною аграрною розпискою від ТОВ “Агрії Україна» до АО “Октопус», тощо.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Так у даному випадку 16.02.2022 між ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ» (Боржник) та ТОВ “АГРІІ УКРАЇНА» (Кредитор) укладено фінансову аграрну розписку (далі - ФАР), яку зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В. 16.02.2022 за реєстровим номером 163.
Відповідно до Преамбули ФАР ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ» зобов'язується в строк до 15.10.2022 включно виконати безумовне зобов'язання сплатити ТОВ “АГРІІ УКРАЇНА» 4 500 000,00 грн, що на дату видачі цієї аграрної розписки є еквівалентом в товарному розрахунку за наступною формулою:
- культура - соняшник;
- площа посіву (га) - 234,9547;
- очікувана врожайність 2 (тон/га);
- загальна кількість врожаю - 469,909 (тон);
- розрахункова ціна (з урахуванням ПДВ за 1 т - 14 000,00 грн;
- загальна вартість майбутнього врожаю (з урахуванням ПДВ) - 6 578 726,00 грн;
- коефіцієнт для визначення суми зобов'язання - 1,4619;
- загальна сума зобов'язання за даною аграрною розпискою - 4 500 000,00 грн.
Згідно з п. 1 ФАР, порядок та місце сплати коштів - кошти підлягають сплаті шляхом їх перерахування на поточний рахунок Кредитора НОМЕР_1 банк АТ “Креді Агріколь Банк». Всі кошти, які Боржник сплачує за цією аграрною розпискою першочергово зараховуються в рахунок погашення існуючої дебіторської заборгованості Боржника перед Кредитором. Черговість закриття Кредитором існуючої дебіторської заборгованості Боржника, у разі існування її за декількома зобов?язаннями, Кредитор визначає самостійно. Сума коштів, яка надійшла за аграрною розпискою, при відсутності дебіторської заборгованості Боржника перед Кредитором, вважається кредиторською заборгованістю перед Боржником та може бути зарахована в якості попередньої оплати Боржника за майбутні поставки Кредитором товарів та послуг виключно на підставі письмової заяви Боржника.
У відповідності до Витягу з реєстру аграрних розписок щодо розписки з реєстровим №8223 розписка зареєстрована 16.02.2022.
Крім того, згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ФАР за №163, зареєстровану 16.02.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Куликовською Т.В., зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №29696312 16.02.2022.
13.06.2023 ТОВ “АГРІІ УКРАЇНА» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазепіної В.Г. із заявою про вчинення виконавчого напису, в якій просив вчинити виконавчий напис на Фінансовій аграрній розписці від 16.02.2022 та стягнути з боржника за Аграрною розпискою на стягувача (кредитора за Аграрною розпискою) штраф за порушення боржником виконання умов п.п. 4, 17 Аграрної розписки в сумі 900000,00 грн за рахунок реалізації предмета застави за Аграрною розпискою, а у разу відсутності в натурі у боржника предмета застави чи його недостатності - за рахунок урожаю інших сільськогосподарських культур, вирощуваних боржником на земельних ділянках, вказаних в Аграрній розписці.
13.06.2023 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазепіної В.Г. на підставі статей 87-89 Закону України “Про нотаріат», статей 7, 13 Закону України “Про аграрні розписки», пункту 12 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, вчинено виконавчий напис про стягнення заборгованості з боржника - Позивача на користь стягувача (кредитора за аграрною розпискою) - Відповідача, на підставі фінансової аграрної розписки, посвідченої, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16.02.2022 зареєстрованої в Реєстрі № 163, а в Реєстрі аграрних розписок реєстратором - № 8223 від 16.02.2022, якою встановлено безумовне зобов'язання боржника сплатити стягувачу (кредитору) грошові у сумі 4500000,00 грн у строк до 15 жовтня 2022 року (включно).
Строк, за який провадиться стягнення: з 16 лютого 2022 року по 13 червня 2023 року.
Суми, що підлягають стягненню: зобов'язання за аграрною розпискою - сума не стягується; 2) штраф за порушення боржником виконання умов пунктів 4 та 17 аграрної розписки 900000,00 грн; 3) розмір плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом - 18200,00 грн. Всього 918200,00 грн.
Цей виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і може бути пред'явлений до виконання протягом трьох років. Зареєстровано в реєстрі за № 901.
26.01.2024 на підставі Акту приймання-передачі фінансової аграрної розписки ТОВ “АГРІІ УКРАЇНА» (первісний кредитор) передало, а Адвокатське об'єднання “ОКТОПУС» (новий кредитор) отримало права кредитора за фінансовою аграрною розпискою, посвідченою Куликовською Т.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, яка видана 16 лютого 2022 року і зареєстрована за реєстровим Nє163 та зареєстрована в Реєстрі аграрних розписок за №8223 (“ФАР»), а також отримало оригінал вказаної вище ФАР з такими характеристиками:
1. Номер ФАР в реєстрі аграрних розписок - №8223;
2. Найменування особи, що видала ФАР - Приватне підприємство “БОГУСЛАВСЬКЕ»;
3. Дата видачі ФАР - 16.02.2022;
4. Строк сплати коштів за ФАР - 15.10.2022;
5. Сума грошового зобов'язання за ФАР - 4 500 000,00 грн.
Також згідно даного акту, на дату цього Акту Боржник за ФАР не здійснював платежів Первісному кредитору в рахунок погашення зобов'язань по ФАР, у зв'язку з чим, станом на дату даного Акту залишок боргу за ФАР, який має сплатити Боржник за ФАР на користь Нового кредитора, становить 4 500 000,00 грн.
До оригіналу ФАР приєднаний (пришитий) оригінал Виконавчого напису №901 від 13 червня 2023 року, вчинений Мазепіною В.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з Боржника за ФАР на користь первісного кредитора як стягувача штраф на підставі ФАР в загальному розмірі 900 00,00 грн та плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 18 200,00 грн, а всього 918 200,00 грн. Оригінал Виконавчого напису передається Первісним кредитором як стягувачем Новому кредитору разом з оригіналом ФАР на підставі даного Акту приймання-передачі. Станом на дату даного Акту сума грошового зобов'язання Боржника за ФАР по Виконавчому напису зберігається в початковому розмірі і становить 918 200,00 грн.
Листом-повідомленням про передачу прав кредитора за фінансовою аграрною розпискою від 02.02.2024 було повідомлено ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ» про здійснену заміну кредитора.
26.01.2024 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а також до Реєстру аграрних розписок було внесено зміни щодо заміни обтяжувача за ФАР №163 від 16.02.2022.
В той же час, колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРІІ УКРАЇНА», у зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за вказаною ФАР звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства “БОГУСЛАВСЬКЕ» заборгованості у розмірі 4 500 000,00 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані невиконанням відповідачем умов фінансової аграрної розписки від 16.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.02.2024 по справі №916/1741/23 здійснено заміну позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРІІ УКРАЇНА» його правонаступником - Адвокатським об'єднанням “Октопус» у справі №916/1741/23.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2024 у справі №916/1741/23 позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства “БОГУСЛАВСЬКЕ» на користь Адвокатського об'єднання “ОКТОПУС» заборгованість у розмірі 4 500 000,00 грн та судовий збір у сумі 54000,00 грн.
Дане рішення залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024.
Наразі дане рішення набрало законної сили та сторонами в касаційному порядку не оскаржувалось.
Отже, у даному випадку, на переконання колегії суддів, АО “ОКТОПУС» було надано належні та допустимі докази на підтвердження наявності у ПП “БОГУСЛАВСЬКЕ» заборгованості за ФАР №163 від 16.02.2022 у розмірі 4 500 000,00 грн.
Звертаючись до висновків Верховного Суду викладених у постанові від 12.03.2025 по справі №903/347/24 колегія суддів зауважує, що заборгованість боржника перед кредитором, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, може ставитися під сумнів господарським судом під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами виключно у виняткових випадках. Водночас саме у цих випадках є необхідність у додатковому доведенні кредитором обґрунтованості своїх безспірних вимог первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування».
Зазначеними випадками, серед іншого, можуть бути такі, коли у розпорядника майна/ліквідатора (якщо кредиторські вимоги заявлено та розглядаються судом у ліквідаційній процедурі), кредиторів чи інших учасників справи про банкрутство є обґрунтовані та доказово підтверджені підстави вважати, що:
- певний кредитор, вимоги якого є безспірними, та боржник, зловживаючи процесуальними правами, ініціювали розгляд відповідного судового спору задля штучного створення підтвердженої судовим рішенням заборгованості з метою, зокрема, впливу на процедуру банкрутства боржника через отримання необхідної кількості голосів на зборах та комітеті кредиторів,
- при розгляді відповідного спору між кредитором і боржником судом не було враховано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (до прикладу, якщо кредитор - позивач до початку розгляду спору по суті відступив право вимоги до боржника - відповідача, однак не повідомив суду наявність відповідних обставин), а жоден з учасників такої справи не реалізував право на звернення із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами;
- договір, на підставі якого виникла заборгованість боржника перед кредитором (яка була стягнута судовим рішенням за результатом розгляду відповідного спору), був визнаний у подальшому недійсним чи неукладеним, однак жоден з учасників справи (за позовом кредитора про стягнення з боржника заборгованості) не реалізував право на звернення із заявою про перегляд відповідного рішення за нововиявленими обставинами.
Наведений перелік виняткових випадків, коли безспірні вимоги кредитора потребують додаткового доведення первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування», не є вичерпним та залежить від обставин кожної конкретної справи.
У контексті наведених мотивів Верховний Суд зауважив, що у відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно прецедентної практики ЄСПЛ, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. пункт 46 рішення у справі «Устименко проти України», пункти 51, 52 рішення у справі "Рябих проти Росії», пункт 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», пункт 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Відповідно до орієнтирів дотримання міжнародних стандартів, наведених ЄСПЛ у рішенні від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії», відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування, особливо в контексті виконання рішень Суду, в цілому свідчить на користь поновлення провадження (пункт 62 рішення).
Наведені висновки ЄСПЛ підтверджують те, що безспірні вимоги кредитора (заборгованість підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили) можуть потребувати додаткового доведення первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування» лише у виняткових випадках.
Проте, судова колегія зазначає, що у даному випадку, апелянт, ставлячи під сумнів безспірні вимоги кредитора АО “ОКТОПУС» за ФАР №163 від 16.02.2022 у розмірі 4 500000,00 грн, не наводить жодних обґрунтованих та доказово підтверджених мотивів, які б свідчили про наявність суттєвого недоліку позовного провадження, у якому розглядався та був вирішений відповідний спір про стягнення з боржника заборгованості на користь кредитора.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що ФАР №163 від 16.02.2022 та її виконання безпосередньо пов'язано з договором купівлі-продажу №22 НХ 025 ОДОВ від 24.01.2022, який був укладений між ТОВ «АГРІІ УКРАЇНИ» та ПП «БОГУСЛАВСЬКЕ», та який боржником виконано в повному обсязі, з огляду на таке.
Відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України "Про аграрні розписки".
Відповідно до частини першої статті 2 вказаного Закону України "Про аграрні розписки" аграрні розписки використовуються в операціях із сільськогосподарською продукцією.
Згідно з статтею 5 Закону України "Про аграрні розписки" фінансова аграрна розписка - це аграрна розписка, що встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, розмір якої визначається за погодженою боржником і кредитором формулою з урахуванням цін на сільськогосподарську продукцію у визначеній кількості та якості.
Виконання боржником зобов'язань за фінансовими аграрними розписками здійснюється лише в безготівковій формі.
Аграрну розписку не можна ототожнювати із договором поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання до боржника - сільгоспвиробника. При оформленні та видачі аграрної розписки наявність такого зустрічного зобов'язання необхідна виключно для підтвердження статусу кредитора та можливості видачі аграрної розписки.
Аграрна розписка не є і додатком до договору поставки, на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання до боржника - сільгоспвиробника.
При цьому аграрна розписка є специфічним видом правочину, який має спеціальне законодавче врегулювання - Закон України "Про аграрні розписки". Аграрна розписка є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму, забезпечене заставою майбутнього врожаю. Аграрна розписка може містити, крім іншого, відповідальність за її невиконання та інші положення, що не суперечать законодавству. Аграрна розписка виконується незалежно від виконання договору поставки (чи іншого), на підставі якого у кредитора виникає зустрічне зобов'язання, вона може бути відступлена іншому кредитору.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про аграрні розписки" аграрна розписка видається окремо на кожний вид сільськогосподарської продукції, визначений родовими або індивідуальними ознаками. Товарна аграрна розписка може видаватися на кожен погоджений боржником та кредитором обсяг поставки узгодженої сільськогосподарської продукції. Під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством. Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.
Отже, товарна аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, який фіксує безумовне зобов'язання боржника здійснити поставку саме узгодженої сільськогосподарської продукції, якість, кількість, місце та строк поставки, якої визначаються сторонами саме в аграрних розписках, порядок видачі якої унормовано, зокрема, статтею 9 Закону України "Про аграрні розписки", а виконання за нею має відповідати вимогам статті 12 Закону України "Про аграрні розписки".
За змістом частин першої, п'ятої, шостої, дев'ятої статті 12 Закону України «Про аграрні розписки» аграрні розписки діють до повного їх виконання. Фінансові аграрні розписки виконуються шляхом перерахування боржником за аграрною розпискою грошових коштів на вказаний кредитором за аграрною розпискою банківський рахунок. Кредитор за аграрною розпискою зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання виконання зобов'язання за аграрною розпискою зробити на аграрній розписці напис «Виконано», що скріплюється підписом кредитора, і повернути таку аграрну розписку боржнику. За згодою кредитора за аграрною розпискою і боржника за аграрною розпискою допускається часткове виконання зобов'язань за аграрною розпискою.
У разі отримання часткового виконання за аграрною розпискою на ній робиться напис, в якому фіксуються виконана частина зобов'язання та розмір зобов'язання, що зберігається. Такий напис скріплюється підписами боржника за аграрною розпискою та кредитора за аграрною розпискою. При цьому забезпечення аграрної розписки заставою зберігається в первинному обсязі (частина десята статті 12 Закону України «Про аграрні розписки»).
Таким чином, законодавець у спеціальному законі чітко і безальтернативно визначив, що саме запис кредитора про повне або часткове виконання зобов'язання на самій аграрній розписці є належним підтвердженням її виконання.
Приписами статті 13 Закону України "Про аграрні розписки" унормовано, що наявність аграрної розписки без відмітки про її виконання є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.
Отже, сама по собі відсутність напису "Виконано", при умові настання строку виконання фінансової аграрної розписки, свідчить про наявність безспірних вимог кредитора до боржника.
У разі невиконання боржником за аграрною розпискою зобов'язань за аграрною розпискою у вказаний у ній строк кредитор за аграрною розпискою має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню і на підставі якого орган або особа, що здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів протягом семи днів забезпечує передачу кредитору за аграрною розпискою предмета застави аграрної розписки (частина друга статті 13 Закону України "Про аграрні розписки").
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 922/2154/22, від 10.08.2023 у справі № 918/246/23 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу у цій справі.
Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 по справі №924/700/24 виснував, що наявність аграрної розписки, самостійно виданої самим скаржником, який визначив суму безумовного грошового зобов'язання за нею та строк виконання зобов'язання, без відмітки про її виконання, є достатнім підтвердженням безспірності вимог кредитора за аграрною розпискою.
Відтак, фінансова аграрна розписка від 16.02.2022 є окремим правочином, товаророзпорядчим документом, який встановлює безумовне зобов'язання боржника сплатити грошову суму та жодним чином не залежить від обставин (не)виконання сторонами умов окремого правочину, зокрема договору купівлі-продажу №22 НХ 025 ОДОВ від 24.01.2022.
Щодо посилання апелянта на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження передання прав кредитора за ФАР від ТОВ “Агріі Україна» на користь АО “Октопус», колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ст. 510, 512, 513 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Положеннями ст.514, 516, 517 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Тобто підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у цьому випадку прав кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про аграрні розписки", передання прав кредитора за аграрною розпискою здійснюється шляхом здійснення на ній або на її невід'ємному додатку передавального напису "Відступлено" із зазначенням нового кредитора за аграрною розпискою. Такий напис скріплюється підписом попереднього кредитора за аграрною розпискою. Передання прав за аграрною розпискою підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Передання прав за аграрною розпискою, не посвідчене нотаріально, не спричиняє переходу до іншої особи прав кредитора за аграрною розпискою.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 26.01.2024 року ТОВ «Агріі Україна» (первісний кредитор за ФАР) на підставі нотаріально посвідченого передавального напису передало (відступило) свої права кредитора по ФАР новому кредитору - Адвокатському об'єднанню «Октопус».
Вказане відступлення прав кредитора за ФАР (передавальний напис) було посвідчено приватним нотаріусом Київського МНО Мазепіною В.Г., його здійснено на невід'ємному додатку до ФАР і зареєстровано в реєстрі (нотаріальних дій) за № 249 від 26.01.2024.
26.01.2024. інформація про передачу прав кредитора по ФАР була також внесена вказаним нотаріусом у Державний реєстр обтяжень рухомого майна та в цей самий день відповідний запис був внесений нотаріусом до Реєстру аграрних розписок.
Окремо факт передачі прав кредитора по ФАР, а також факт передачі оригіналу самої ФАР від ТОВ «Агріі Україна» до АО «Октопус» зафіксовано письмово двостороннім Актом приймання-передачі ФАР від 26.01.2024, який складений у трьох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони, а третій примірник переданий на зберігання приватному нотаріусу Київського МНО Мазепіній Валентині Георгіївні.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що кредитором було надано належні та допустимі докази на підтвердження відступлення первісним кредитором ТОВ «Агріі Україна» свої права кредитора по ФАР новому кредитору - АО «Октопус».
З приводу посилання апелянта на те, що Акт приймання-передачі ФАР від 26.01.2024 не містить відомостей про одиницю виміру господарської операції, а саме договірну вартість прав кредитора за аграрною розпискою, які відступаються (розмір компенсації, яку попередній кредитор отримує за відступлення таких прав), колегія суддів зазначає таке.
Договір відступлення права вимоги може бути як оплатним (коли новий кредитор надає первісному кредитору замість отриманого права вимоги певне майнове надання), так і безоплатним (коли первісний кредитор передає новому кредитору зобов'язання без отримання зустрічного надання). Якщо відступлення права вимоги має оплатний характер, до нього з огляду на положення ч.3 ст.656 ЦК України застосовуються положення законодавства про купівлю-продаж, натомість до безоплатного відступлення права вимоги застосовуються норми про дарування.
Відповідно, не зазначення у Акті приймання-передачі ФАР від 26.01.2024 відомостей щодо його оплатності, розміру компенсації тощо жодним чином не свідчить про невідповідність такого правочину вимогам чинного законодавства.
До того ж, колегія суддів вважає, що зазначення та/або не зазначення таких відомостей у Акті жодним чином не порушує та не впливає на права на інтереси боржника, оскільки стосується взаємовідносин між первісним та новим кредиторами.
Щодо кредиторських вимог у розмірі 900 000 гривень (штраф за ФАР), нарахованих на підставі ФАР від 16.02.2022 №163, з якими не погоджується апелянт, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 4 ФАР, кредитор протягом всього строку дії цієї аграрної розписки вправі здійснювати моніторинг дотримання Боржником агротехнологій вирощування майбутнього урожаю соняшника 2022 року та вживати передбачені законом заходи для недопущення погіршення предмету застави. Боржник зобов'язаний до початку збору урожаю, який становить предмет застави за даною аграрною розпискою, письмово повідомити Кредитора про плановану дату початку збору врожаю та про місце зберігання після перевезення зібраного урожаю з поля. Не пізніше трьох календарних днів з дати завершення збору урожаю, який становить предмет застави за даною аграрною розпискою, Боржник зобов'язаний письмово повідомити Кредитора про фактичну кількість такого зібраного урожаю та про його фактичне місце зберігання. У випадку неповідомлення Боржником Кредитора про початок або завершення збору урожаю, який становить предмет застави за даною аграрною розпискою, про його фактичну кількість та місце зберігання після збирання та переміщення з Земельних ділянок, Кредитор вправі на власний розсуд стягнути з Боржника штраф у розмірі 10% від загальної суми грошових зобов'язань Боржника за даною аграрною розпискою.
За умовами п. 17 ФАР, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цією аграрною розпискою, Сторони несуть відповідальність згідно законодавства України та положень цієї аграрної розписки. У разі прострочки оплати за цією аграрною розпискою Кредитор має право стягнути з Боржника штраф в розмірі 10% від суми зобов'язання за цією аграрною розпискою.
У даному випадку, наявні матеріли справи не містять, а боржником не надано доказів на підтвердження неповідомлення кредитора про початок або завершення збору урожаю, який становить предмет застави за даною аграрною розпискою, про його фактичну кількість та місце зберігання після збирання та переміщення з земельних ділянок, а також, як вже було вказано вище, допущено прострочення оплати за ФАР, що у відповідності до п.п. 4, 17 ФАР є підставою для застосування штрафів у розмірі 10% від загальної суми грошових зобов'язань.
При цьому, судова колегія зазначає, що нарахування таких штрафних санкцій чітко обумовлено сторонами у вищевказаних пунктах ФАР та не залежить від наявності або відсутності будь-яких негативних наслідків для кредитора, як на то помилково посилається апелянт.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що кредитор застосуючи такі штрафні санкції фактично намагається отримати подвійне стягнення штрафних санкцій за одне й те саме порушення ПП «Богуславське» своїх зобов'язань, оскільки як вже було вказано вище, відповідні штрафи передбачені ФАР за неналежне виконання боржником рівного виду зобов'язань, та відповідно є окремими видами відповідальності.
Щодо клопотання апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій, судова колегія зазначає таке.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Колегія суддів також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що боржник у цьому випадку не довів наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій; не навів поважних причин порушення зобов'язання за ФАР, що стало підставою для застосування заходів відповідальності кредитором, обмежившись лише зазначенням того, що кредитором не надано доказів понесення будь-яких збитків внаслідок порушення ПП «Богуславське» своїх зобов'язань. При цьому, боржником не зазначено причин не проведення оплати за ФАР у визначені строки та не доведено поважності причин пропуску таких строків.
Судова колегія відхиляє твердження апелянта про виконання своїх зобов'язань з оплати товару за договором купівлі-продажу в повному обсязі до моменту звернення з позовом до суду первісним кредитором, оскільки як вже було вказано вище, зобов'язання боржника за договором купівлі-продажу та ФАР є двома окремими правочинами, та відповідно не є взаємопов'язаними зобов'язаннями, а тому виконання боржником взятих на себе зобов'язань за договором не свідчить про належне виконання вимог за ФАР.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
При цьому, розмір та штрафу був погоджений сторонами при укладенні ФАР.
Окрім того, сяк вже будо встановлено судом, станом на день розгляду справи зобов'язання за аграрною розпискою боржником виконані не були.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення нарахованих кредитором штрафних санкцій.
Щодо нарахування інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості за ФАР, колегія суддів зазначає таке.
Так, за твердженням апелянта, кредитором було невірно визначено період нарахування інфляційних витрат та 3% річних, оскільки не враховано строки виконання боржником своїх зобов'язань.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції, кредитором було надано заяву про зменшення розміру кредиторських вимог в якій, серед іншого, враховано зменшення строків нарахування інфляційних витрат та 3% річних.
Так, у відповідності до дійсного судом розрахунку, загальна сума 3% річних на заборгованість у розмірів 4 576 233 грн, яка розрахована з урахуванням періоду виникнення зобов'язання боржника з оплати, складає 446793 грн, а інфляційні втрати 935000 грн, що повністю узгоджується із розрахунком який було здійснено кредитором у остаточній заяві про зменшення кредиторських вимог.
Зокрема, відсотки річних: по ФАР 8223 - 268 890 грн., по ФАР 8224 - 59 753 грн. (3 % річних) та відповідно до Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 по справі № 916/4965/23 - 118 150 грн. (20% річних), що в сумі становить - 446 793 грн, а інфляційні витрати: по ФАР 8223 - 765 000 грн., по ФАР 8224 - 170 000 грн., що в сумі становить - 935 000 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо визнання кредиторських вимог АО «Октопус» до боржника, а апелянтом таких висновків не спростовано.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, щодо визнання грошових вимог АО «Октопус» до боржника.
З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувані ухвали є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.02.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 по справі №916/1655/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.06.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.