20.06.2025 Справа № 331/4352/24
Провадження № 2-а/331/6/2025
20 червня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
за участю секретаря : Байрамової Д.А.
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автотранспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування місцезнаходження юридичної особи) на території України,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови серії АА № 00019311 від 01.05.2024 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автотранспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування місцезнаходження юридичної особи) на території України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП (Перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами) та накладено адміністративне стягнення у вигляді (подвійного) штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень.
У вказаній постанові зазначено про те, що 29.04.2024р. о 09 год. 22 хв. за адресою: М-22, км. 74+810, Полтавська область зафіксовано транспортний засіб RENAULT PREMIUM, днз НОМЕР_1 , відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,278% (0,722 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11.5 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 7, WAGA-WIM35, № 1. Фактично зафіксовані параметри параметри ТЗ: Кількість вісей - 2 шт.: спарені колеса - 2 віс; Відстані між вісями1-2: 4770 мм; Навантаження на вісь 1 -4500 кг; 2 - 14550 кг; Загальна маса - 19050 кг; Висота - 4.051 м.; ширина - 2.588 м.; довжина - 9.762 м.
Вказана постанова складена з грубими порушеннями, а обставини та вихідні дані зазначені у постанові не відповідають дійсності. Так, автомобіль RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 , 2006 р.в. належить на праві власності згідно свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.05.2019р. ОСОБА_1 20.05.2019 року вказаний автомобіль був переданий в оренду ТОВ «Калоріс» на підставі договору оренди автомобіля № 2005/19 та акту приймання передачі від 20.05.2019р. Відповідно до товарно - транспортної накладної № 175 від 29.04.2024р. ТОВ «Калоріс» на автомобілі RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 , 2006 р.в. здійснювало перевезення вантажу з м. Запоріжжя, шосе Північне, 22 Д на адресу Приватного акціонерного товариства «Полтавський ГЗК» Полтавська обл., м. Горішині Плавні, вул. Будівельників, 16. Згідно відомостей про параметри транспортного засобу зазначені у вказаній ТТН маса вантажу брутто 9 027 тон, вага автомобіля без вантажу 8, 920 тон, з вантажем 17, 947 тон. Вказана ТТН підписана відповідальними особами відправника та вантажоодержувача.
У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу також зазначено, що маса автомобіля без навантаження складає 8, 920 тон. Згідно видаткової накладної № 317 від 29.04.2024р. підписаної між ТОВ «Калоріс» та ПрАТ «Полтавський ГЗК» також вбачається що, маса вантажу, що перевозився 29.04.2024р. ТОВ «Калоріс» складає 9, 000 тон. Тобто, з вказаних документів, які підписані з іншого боку незаінтересованою стороною вбачається, що загальна маса автомобіля складала 17 947 кг., а не 19 050 кг, як це зазначено у спірній постанові. Отже вказавши невірну масу вантажу, відповідачем було неправомірно визначено навантаження на одинарну вісь транспортного.
На автомобілі RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 встановлена система контролю транспорту «Глобус», бортовий реєстратор «Глобус» G7 № 73893, яку обслуговують ТОВ «Системи контролю транспорту» та ФОП ОСОБА_2 . На адвокатський запит ТОВ «Системи контролю транспорту» надали відповідь у листі від 09.07.2024р. в якому підтвердили, що на транспортному засобі RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 встановлено систему контролю транспорту «Глобус», бортовий реєстратор «Глобус» G7 № 73893, який обслуговується на підставі договору. Також, на адвокатський запит від ФОП ОСОБА_2 отримано відповідь в якій зазначено про те, що на транспортному засобі RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 встановлено систему контролю транспорту «Глобус», бортовий реєстратор «Глобус» G7 № 73893 та надаються телематичні послуги згідно до договору про надання телематичних послуг № 09 від 19.03.2024р. 29.04.2024р. система відповідала вимогам працездатності, що відображено у маршруті та звіті (додатку № 1 та додатку № 2). Також до вказаного листа було надано додатки № 1 та № 2. З додатку № 1 вбачається, що транспортний засіб RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 , 29.04.2024р. виїхав із м. Запоріжжя та направився за маршрутом до Полтавської обл., м. Горішині Плавні надалі повернувся назад у м. Запоріжжя. Із додатку № 2 та онлайн карти від Укравтодору, що розміщена на веб - сайті https://www.sea.com.ua/ua/weight-in-motion/ вбачається, що транспортний засіб RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 29.04.2024р. на шляху слідування із м. Запоріжжя до м. Горішині Плавні, Полтавської області проїхав 4 автоматичних пункти фіксації адміністративних правопорушень, а саме: WIM 15 Н-08 468+739 час проїзду з 5:56:55 - 5:57:55; WIM 20 V-30 949+526 час проїзду з 6:42:52 - 6:46:02; WIM 08 Н-31 122+000 час проїзду з 8:57:43 - 8:58:43; WIM 07 M-22 74+810 час проїзду з 9:22:08 - 9:23:08.
Проте, у спірній постанові серії АА № 00019311 від 01.05.2024р. зазначено, що правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі лише за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 7 за адресою M-22 74+810, Полтавська обл., о 09 год. 22 хв. Тобто, попередні три автоматичних пункти фіксації адміністративних правопорушень (WIM 15 Н-08 468+739, WIM 20 V-30 949+526, WIM 08 Н-31 122+000), які проїхав транспортний засіб RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 , не зафіксували жодних перевищень нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а останній комплекс на шляху слідування WIM 07 M-22 74+810, якимось чином його зафіксував. Вказані обставини додатково свідчить про те, що фактичні зафіксовані параметри ТЗ вказані у спірній постанові серії АА № 00019311 від 01.05.2024р. не відповідають дійсності. 08.07.2024р. було направлено адвокатський запит до Державної служби України з безпеки на транспорті, стосовно надання інформації про те, чи було зафіксовано 29.04.2024р. перевищення параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України, під час поїзду транспортного засіб RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 , автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті: WIM 15 Н-08 468+739, WIM 20 V-30 949+526, WIM 08 Н-31 122+000, WIM 07 M-22 74+810. Проте, станом на дату подачу позову, відповідь на вказаний запит не отримана.
Зазначене в оскаржуваній постанові перевантаження вказано без зазначення конкретної осі автомобіля. Із вказаної постанови не вбачається можливим з'ясувати на основі чого уповноважена особа прийшла до висновку про перевантаження транспортного засобу, про перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу і не вказано, на яку саме вісь припадає перевантаження на 6,278% (0,722 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11.5 тон.
Всупереч Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України 27.09.2021 року № 512 постанова не містить інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм. Натомість оскаржувана постанова містить лише масу перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величину, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування, однак доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагової норми постанова не містить.
Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами розраховується по формулі: * % перевищення = x факт - x норм - похибка пристрою x норм х 100 %, в якій: x факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); х норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр), зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР. Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на х факт (під час розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр). Однак у оскаржуваній постанові одиниця виміру вказана не тонна, а кілограм, що суперечить Інструкції.
Автомобіль RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 , 2006 р.в. відповідно до товарно - транспортної накладної № 175 від 29.04.2024р. перевозив суміш металургійну СМ-1 (наповнювач формувальний каоліно-місткий). Відповідно до ТУ У 23.9-39517230-001:2015 «СУМІШІ МЕТАЛУРГІЙНІ» - суміш металургійна представляє собою суміш графіту, або вуглецю, кремнію, алюмінію, магнію, а також оксидів, карбонатів, або сульфатів марганцю, кальцію, кремнію, алюмінію, калію, натрію, титану, магнію, заліза. Тобто, вантаж який перевозився 29.04.2024р. відноситься до сипучого, рухомого вантажу, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. Тому, проведення зважування у русі, шляхом поосьового зважування, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на ваги, тоді як вантаж, в силу своїх сипучих властивостей, легко деформується та вільно переміщується під дією мінімальних сил.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Крім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Отже, постанова не містить належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постанові транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року). Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого. Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення). Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1). В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач ОСОБА_1 просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автотранспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 01.05.2024р. серії АА № 00019311 винесену старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 605, 60 грн. витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з викликом сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.
25.07.2024 р. до суду від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов письмовий відзив на позов ОСОБА_1 в якому зазначено, що відповідач проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим, оскільки, товарно-транспортна накладна на яку посилається позивач на підтвердження дійсної ваги транспортного засобу, як в момент навантаження так і в момент розвантаження, не містить інформації щодо детального часу навантаження транспортного засобу. Товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортних накладних, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, є необґрунтованими. Доводи позивача про те, що він здійснював перевезення вантажу який є рухомий (сипучий), не заслуговують на увагу з огляду на те, що дотримування технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на осі транспортного засобу є обов'язком перевізника. Відповідно до додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МІУ від 27.09.2021 №512 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та на даний час) в постанові має міститися виключно інформація про дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, зазначеної у статті 142 КУпАП, дата народження, місце проживання (перебування), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті, опис обставин, установлених під час розгляду справи. Зазначення в тексті постанови інших відомостей, положеннями даного нормативно-правового акту не передбачено.
На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 назва Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінена на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Представник позивача адвокат Барчунінов К.О. в судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача надала заяву про розгляд справи без її участі; проти адміністративного позову ОСОБА_1 заперечує та просить у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.
Суд, вислухавши доводи представника позивача, взявши до уваги заперечення відповідача, викладених в заявах по суті справи, перевіривши позиції сторін матеріалами справи, приходить до такого.
Відповідно до ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду наступні письмові докази:
Договір оренди автомобіля № 2005/19 від 20.05.2019 р. (з додатковими угодами) та Акт приймання-передачі предмета оренди (автомобіля) згідно з договором оренди 20.05.2019 р. (а.с.11,27-31).
Видаткову накладну № 317 від 29.04.2024 р. (а.с.12).
Постанову серії АА № 00019311 від 01.05.2024 року по справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП (Перевищення встановлених законодавством габаритно - вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами) та накладено адміністративне стягнення у вигляді (подвійного) штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень.
У постанові зазначено про те, що 29.04.2024р. о 09 год. 22 хв. за адресою: М-22, км. 74+810, Полтавська область зафіксовано транспортний засіб RENAULT PREMIUM, днз НОМЕР_1 , відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,278% (0,722 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11.5 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM 7, WAGA-WIM35, № 1. Фактично зафіксовані параметри параметри ТЗ: Кількість вісей - 2 шт.: спарені колеса - 2 віс; Відстані між вісями1-2: 4770 мм; Навантаження на вісь 1 -4500 кг; 2 - 14550 кг; Загальна маса - 19050 кг; Висота - 4.051 м.; ширина - 2.588 м.; довжина - 9.762 м. (а.с.22).
Товарно - транспортну накладну № 175 від 29.04.2024 р., згідно з якою ТОВ «Калоріс» на автомобілі RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 , 2006 р.в. здійснювало перевезення вантажу з м. Запоріжжя, шосе Північне, 22 Д на адресу Приватного акціонерного товариства «Полтавський ГЗК» Полтавська обл., м. Горішині Плавні, вул. Будівельників, 16. Маса вантажу брутто 9 027 тон, вага автомобіля без вантажу 8, 920 тон, з вантажем 17, 947 тон. (а.с.25)
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу RENAULT PREMIUM, днз НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 (а.с.21)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.07.2024 7 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: в) навантаження на вісь: Кількість осей Максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, тонн місцевого значення, тонн На одинарну вісь 11,5 7 На здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11,5 7 від 1 до 1,3 метра 16 10 від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 10,5 від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тонни 11,5 від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни 23 11,5 від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів 20 11,5 На строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше 21 13 понад 1,3 до 1,4 метра 24 14.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КУпАП, адміністративним правопорушенням є перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами. За вчинення такого правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у виді накладення штрафу, зокрема, в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, фактична вага підтверджується товаротранспортною накладною № 175 від 29.04.2024 р., а також на те, що автомобіль RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 на шляху слідування із м. Запоріжжя до м. Горішині Плавні, Полтавської області проїхав 4 автоматичних пункти фіксації адміністративних правопорушень, однак зафіксовано адміністративне правопорушення лише на WIM 7, WAGA-WIM35, зав. № 1.
На вказане суд зауважує, що відповідно до наданого представником Державної служби України з безпеки на транспорті відзиву, фіксація здійснюється в автоматичному порядку шляхом проїзду через відповідний WIM-комплекс на визначеній ділянці дороги. Автоматичні пункти здійснюють фіксацію порушення вагових норм на підставі Порядку № 1174.
Відповідно до абзацу двадцять сьомого глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Верховний Суд в постанові від 31.07.2019 р. у справі №802/518/17-а дійшов висновку, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту. Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу. Схожого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 28.02.2019 р. у справі №805/3598/16-а. Сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу, та не спростовує факту перевищення вагових параметрів, адже фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах в автоматичному режимі, із урахуванням похибки та виду автомобіля. Автоматичні пункти здійснюють фіксацію порушення вагових норм на підставі Порядку № 1174 дані товарно-транспортних накладних не можуть спростовувати дані автоматичних вагових комплексів. Постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 р., справа № 484/4740/21.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. ст. 75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд погоджується з позицією відповідача про те, що дані товарно-транспортних накладних не можуть спростовувати дані автоматичних вагових комплексів. Після зважування могло відбутись відвантаження товарно матеріальних цінностей, як наслідок транспортний засіб рухався уже з іншою вагою та міг не фіксуватися іншою зважувальною системою. Так само могло відбутися і довантаження товарно-матеріальних цінностей на певній ділянці дороги, оскільки жодними належними та допустимими доказами не спростовано той факт, що позивач не зупинявся на довантаження у дорозі. Оскільки, товарно-транспортна накладна на яку посилається позивач на підтвердження дійсної ваги транспортного засобу, як в момент навантаження так і в момент розвантаження, не містить інформації щодо детального часу навантаження транспортного засобу, товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортних накладних, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, є необґрунтованими.
Позивачем не надано суду належних та достовірних доказів на спростовання цих доводів відповідача. Отже, сам факт наявності товарно-транспортної накладної та/або звітами про зважування згідно з якими вантажним спеціалізованим транспортним засобом не спростовує перевезення одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає як на навантаження по осях, так і на загальну вагу транспортного засобу.
В позовній заяві вказано те, що вантаж є рухомим (сипучим), а саме суміш металургійна СМ-1 (наповнювач формувальний каоліно-місткий): «Автомобіль RENAULT PREMIUM, державний номер НОМЕР_1 , 2006 р.в. відповідно до товарно - транспортної накладної № 175 від 29.04.2024р. перевозив суміш металургійну СМ-1 (наповнювач формувальний каоліно-місткий).
Відповідно до ТУ У 23.9-39517230-001:2015 «СУМІШІ МЕТАЛУРГІЙНІ» - суміш металургійна представляє собою суміш графіту, або вуглецю, кремнію, алюмінію, магнію, а також оксидів, карбонатів, або сульфатів марганцю, кальцію, кремнію, алюмінію, калію, натрію, титану, магнію, заліза. Тобто, вантаж який перевозився 29.04.2024р. відноситься до сипучого, рухомого вантажу, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху».
Відповідно до пунктів 8.14 - 8.15 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Доводи позивача не заслуговують на увагу з огляду на те, що саме на перевізника покладено обов'язок дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на осі транспортного засобу. Крім того, є хибними доводи позивача про те, що проведення зважування у русі, шляхом поосьового зважування, без дотримання часу, необхідного для його врівноваження рідкого (подільного) вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, адже не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зміщення центру ваги під час нахилу тягача при заїзді на ваги, оскільки Додатком до Порядку № 1174 визначено вимоги до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, пунктом 2 яких встановлено, що устаткування автоматичного пункту встановлюється на ділянках автомобільних доріг, на яких не порушується рівномірність руху. Крім того, фізичні характеристики вантажу, не впливають на загальну вагу вантажу та на навантаження на осі, від того який вантаж перевозився, це не зменшить вагу вантажу чи його розміщення. Фізичні характеристики вантажу не спростовують виявленого порушення. Переміщення сипучого вантажу під час руху транспортного засобу не є тією обставиною, яка може звільнити від визначеної законодавством адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення. Перевізник має вчиняти відповідні дії, зокрема щодо закріплення вантажу, або вжиття інших заходів, які б унеможливлювали зміщення вантажу, з метою не допущення перевищення допустимого навантаження на окрему ось транспортного засобу. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами. Переміщення вантажу під час руху є неприпустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктом 12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів необхідно дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил № 363 для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Пунктом 8.20 Глави 8 Правил № 363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема подільного вантажу автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 803/1540/16 від 24.07.2019, постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі N 420/3371/21.
Відповідно до додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МІУ від 27.09.2021 №512 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та на даний час) в постанові має міститися виключно інформація про дату, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, зазначеної у статті 142 КУпАП, дата народження, місце проживання (перебування), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті, опис обставин, установлених під час розгляду справи. Зазначення в тексті постанови інших відомостей, положеннями даного нормативно-правового акту не передбачено.
З наведеного слід, що постанова, винесена відносно ОСОБА_1 , в повній мірі відповідає формі, затвердженій Додатком 1 Інструкції № 512 та вимогам ст.328 КУпАП, відповідно до якої постанова повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; - прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Таким чином, оскаржувана постанова у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, відповідає вимогам Закону та містить необхідну інформацію, передбачену КУпАП.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком № 1174. Так, згідно пункту 2 Порядку № 1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно- телекомунікаційної системи. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах. Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: - вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; - вимірювання загальної маси транспортного засобу; - визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; - вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; - визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; - вимірювання габаритів транспортного засобу; - фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу); - фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; - фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); - первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; - автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень).
Згідно пункту 15 Порядку № 1174, метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі); - фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Під час передачі інформаційних файлів та метаданих проводиться їх автоматизована перевірка в інформаційно-телекомунікаційній системі на цілісність та походження даних (пункт 10 Порядку №1174).
Відтак, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт. При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку що посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті діяли на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.
Зазначене свідчить про те, що відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення відносно позивача, що свідчить про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 01 травня 2024 року серії АА № 00019311.
Інші доводи позову жодним чином не спростовують висновку суду про законність оскаржуваної постанови та правомірність дій відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що правові підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відсутні, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 5, 8-10,77,139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 245,251,280 Кодекса України про адміністративні правопорушення, суд -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00019311 від 01.05.2024 року
Повний текст рішення складено 20 червня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду ( м. Дніпро) в 10-денний строк з дня його проголошення.
Суддя: М.В. Антоненко