Справа № 638/23393/24 Суддя суду 1 інстанції: Семіряд І.В.
Провадження № 33/818/625/25
17 червня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Савенко М.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Антоненка І.М. на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.02.2025, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , 1972 року народження,
- визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.
Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом встановлено, що 26.11.2024 о 12 год 15 хв у м. Ізюм, вул. Пам'яті, 1 ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault», державний номер НОМЕР_1 , та здійснив зупинку на зупинці для маршрутних транспортних засобі у зоні дії знаку 5.45.1, також у транспортному засобу доставлені місця для сидіння пасажирів у кількості 11 шт., включаючи місця водія, які не передбачені конструкцією транспортного засобу. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено 9 місць для сидіння з місцем водія. Чим порушив вимоги п. 31.1, п. 31.3а, п. 1.5.9е ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Не погодившись з постановою районного суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Антоненко І.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вона винесена в порушення норм процесуального права.
ОСОБА_1 та його захисник належним чином повідомлялися про час та місце розгляду апеляційної скарги до апеляційного суду не з'явилися, що в силу вимог ст. 294 КУпАП не є перепоною для апеляційного розгляду.
17.06.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Антоненко І.М. подав заяву, в якій він просив розглядати справу без його участі.
Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Вищевказані вимоги закону судом виконані не в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
В ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В протоколі (а.с. 1) працівником поліції зазначено, що 26.11.2024 о 12 год 15 хв у м. Ізюм, вул. Пам'яті, 1 ОСОБА_1 керував автомобілем «Renault», державний номер НОМЕР_1 , та здійснив зупинку на зупинці для маршрутних транспортних засобі у зоні дії знаку 5.45.1, також у транспортному засобу доставлені місця для сидіння пасажирів у кількості 11 шт., включаючи місця водія, які не передбачені конструкцією транспортного засобу. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено 9 місць для сидіння з місцем водія. Чим порушив вимоги п. 31.1, п. 31.3а, п. 1.5.9е ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Проте це спростовується матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи 03.10.2024 на ОСОБА_1 була складена постанова серії ЕНА №3187677 про порушення ним ч. 1 ст. 121 КУпАП.
В листопаді 2024 вказана постанова була оскаржена до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 була задоволена позовна заява. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення без пеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3187677 від 03.10.2024 скасовано. Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП закрито.
Вказаних обставин суд не перевірив, оцінки наявним в матеріалах справи доказам не надав, що стало підставою для безпідставного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за правопорушення передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Гарантії ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод включають зобов'язання суддів надавати достатні підстави для винесення рішень (H. v. Belgium (Н. проти Бельгії), § 53). Достатні підстави демонструють сторонам, що їхню справу було ретельно розглянуто.
Хоча національний суд користується певним правом розсуду, обираючи аргументи і приймаючи докази, він зобов'язаний обґрунтувати свої дії підставами для винесення рішень (Suominen v. Finland (Суомінен проти Фінляндії), § 36).
Відповідно до судової практики ЄСПЛ «доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Отже при розгляді справи судом першої інстанції допущена суттєва неповнота та однобічність.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 належним чином не мотивований та передчасний.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Більш того, згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Між тим, згідно чинного законодавства усі сумніви щодо доведеності вини тлумачяться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
Враховуючи викладене, а також допущену неповноту та однобічність, постанова судді суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
При винесенні рішення по даній справі, суд першої інстанції не дотримався вимог Закону в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, місцевий суд передчасно зробив висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, внаслідок чого прийняв неправильне рішення по справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, здійснюючи перегляд постанови районного суду прийняте рішення у справі не можна визнати законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим воно підлягає безумовному скасуванню, а справа закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Антоненка І.М. задовольнити.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.02.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду М.Є. Савенко