Головуючий у 1 інстанції - Циганенко А.І.
Суддя-доповідач - Юрко І.В.
10 грудня 2010 року справа №2а-20623/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Яманко В.Г.
при секретарі судового засідання Задоєнко О.В.,
за участю представника відповідача Мороз О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполю на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року по справі № 2а-20623/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-східна промислова група» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимого позивач послався на безпідставне виключення відповідачем зі складу валових витрат підприємства по договору №10/01/08 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом, укладеного 10.01.2008 року з ПП «Максіма», та зменьшення суми податкового кредиту підприємства на суму податку на додану вартість, сплачену у вартості послуг ПП «Максіма» за вказаним договором. Також зазначив, що відповідач вийшов за межі своєї компетенції при прийнятті рішення щодо визнання договору №10/01/08 нікчемним. Просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001672342/0 від 09.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 46436, 50 грн. ( в тому числі за основним платежем 31572,00 грн., за штрафними санкціями 14864,50 грн.) та № 0001682342/0 від 09.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37888, 50 грн. (в тому числі за основним платежем 25259,00 грн., за штрафними санкціями 12629,50 грн.).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач не погодився з рішеннями суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, якою просив скасувати судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав. Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, якою просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-східна промислова група» зареєстроване 31.10.2002 року виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області та перебуває на податковому обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя. Позивач є платником податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість (а.с.70).
Посадовими особами відповідача була здійснена перевірка фінансово-господарської діяльності позивача. За результатами перевірки був складений акт №1961/23-2/32164329 від 02.08.2010 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-східна промислова група» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010року, валютного та іншого законодавства за той же період (а.с.12 - 69).
За результатами перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001672342/0 від 09.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 46436,50 грн., в тому числі за основним платежем 31572,0 грн., за штрафними санкціями 14864,50 грн., та № 0001682342/0 від 09.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37888,50 грн., в тому числі за основним платежем 25259,0 грн., за штрафними санкціями 12629, 50 грн. (а.с. 10,11).
За висновками акту №1961/23-2/32164329 договір №10/01/08 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом, укладений 10.01.2008 року між позивачем та ПП «Максіма», на думку податкового органу є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Наслідком встановлення нікчемності Договору на думку позивача є відсутність у позивача підстав для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання послуг у ПП «Максіма», а тому занижено податок на додану вартість, задекларований в періоді з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року на загальну суму 25259 гривень. Крім того, встановлена відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3,5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку з прибутку на загальну суму 31572,00 гривні.
Згідно оскаржуваної постанови судом першої інстанції встановлено, що підставою для висновку про нікчемність договору №10/01/08 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом слугував акт Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя №299/23-1/32788492 від 30.06.2010 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Максіма» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року» (а.с.69-78, т.2).
З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2008 року між позивачем та Приватним підприємством «Максіма» був укладений договір №10/01/08 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом. За умовами Договору ПП «Максіма» зобов'язалося приймати від позивача заявки на перевезення та експедирування вантажів, забезпечувати подачу транспортних засобів, приймання, перевезення та передавання вантажу вантажоодержувачу. Відповідно до п.п. 6.3 Договору позивач мав сплачувати послуги ПП «Максіма» на протязі 3-х календарних днів з моменту отримання рахунка-фактури.(а.с.42-44, т.2)
Колегією суддів встановлено, що згідно матеріалів справи суду першої інстанції були надані у якості письмових доказів первісні документи, а саме: копії актів здачі-прийому робіт (надання послуг), рахунків-фактури, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстру платіжних документів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, на підставі яких в податковій звітності позивача відображений факт придбання послуг у ПП «Максіма». На товарно-транспортних накладних міститься відмітка вантажоодержувача про отримання вантажу. Вартість транспортно-експедиційних послуг, вказана в рахунках-фактурах, оплачена.
Вказані первісні документи були надані позивачем податковому органу при перевірці, та не визнавались останнім не вірними чи такими, що не відповідають дійсності.
Відповідно до п.1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі за текстом - Закон № 334/94-ВР), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з п.5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі за текстом - Закон №168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до довідки №02-19-271 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач здійснює, зокрема, оптову торгівлю напівфабрикатами з чорних і кольорових металів та посередництво в торгівлі різними товарами.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем були надані податкові накладні, видані ПП «Максіма», які оформлені у порядку, встановленому п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР, та вони не визнавались недійсними, з чим погоджується колегія суддів.
В акті №299/23-1/32788492 від 30.06.2010 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Максіма» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року зазначається, що ПП «Максіма» мало право на здійснення діяльності автомобільного транспорту, що підтверджується ліцензією, виданою Міністерством транспорту та зв'язку України АБ №225405 від 15.09.2005 року, термін дії ліцензії з 15.09.2005 року по 14.09.2010 року, крім того, в період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року загальна кількість працюючих на ПП «Максіма» складала 18 осіб. Остання звітність з податку на додану вартість подана у лютому 2010 року, з податку на прибуток подана за 2009 рік.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що ПП «Максіма» не може надавати транспортно-експедиційні послуги, оскільки не є власником транспортних засобів, з огляду на наступне. По-перше, ПП «Максіма» має право на здійснення діяльності автомобільного транспорту, що підтверджується вказаною вище ліцензією. По-друге, відповідно до «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі)», затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 18.12.2003 року №136/985, для здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом не є обов'язковою наявність у ліцензіата власного автомобільного транспорту. По-третє, перевірка фінансово-господарської діяльності ПП «Максіма» була здійснена без дослідження первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку із чим не перевірялась інформація про укладені ПП «Максіма» договори оренди транспортних засобів.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку що позивачем були надані податковому органу належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, які є достатньою підставою для визначення податкового кредиту та валових витрат, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, і не ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що докази, надані позивачем у якості обґрунтування позову, є належними доказами у справі, адже вони містять вичерпну інформацію, яка об'єктивно спростовує обґрунтованість податкових повідомлень-рішень та доказує їх протиправність.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполю на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року по справі № 2а-20623/10/0570- залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2010 року по справі № 2а-20623/10/0570- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
В повному обсязі ухвалу складено 13 грудня 2010 року.
Головуючий: І.В. Юрко
Судді: Г.М. Міронова
В.Г. Яманко