73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"03" грудня 2010 р. Справа № 2-а-4112/10/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Грицай Л.В., < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
приватного підприємства "Мегаполіс"
до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,
встановив:
У серпні 2010 року приватне підприємство «Мегаполіс» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом. В якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області (надалі - відповідач, ДПІ) від 25.06.2010р. №0003221500/0 про нарахування позивачу 2142,19 грн. орендної плати за землю.
Згідно позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, обґрунтування позовних вимог полягає у тому, що 25.12.2009р. між позивачем та Круглоозерською сільською радою укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 8,9500 га., який пройшов державну реєстрацію 05.05.2010р., а акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки підписаний позивачем та сільрадою 14.05.2010р., і саме з цієї дати позивач обраховує та сплачує орендну плату. Проте ДПІ за результатами проведеної камеральної перевірки спірним повідомлення-рішенням до нарахувала позивачу 2142,19 грн. орендної плати за період з 05.05.10р. по 14.05.10р. з тих підстав, що обов'язок по сплаті орендної плати виникає саме з моменту державної реєстрації договору оренди землі. Позивач з таким висновком не погоджується, вважаючи, що такий обов'язок виник у позивача з моменту фактичного отримання земельної ділянки у користування.
ДПІ направило суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить у позові відмовити, посилаючись на правомірність спірного повідомлення-рішення, та зазначає, що позивачу правомірно було донараховано орендної плати в сумі 2142,19 грн. за період з 05.05.10 по 14.05.10р., оскільки обов'язок по сплаті орендної плати за землю виникає саме з моменту державної реєстрації договору оренди землі. Просило розглянути справу у відсутність представника ДПІ.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до наступного.
Спірним податковим повідомленням-рішенням від 25.06.2010р. №0003221500/0 ДПІ визначило позивачу зобов'язання по сплаті орендної плати за землю в сумі 2142,19 грн..
Підставою для винесення такого рішення стали результати камеральної перевірки наданої позивачем податкової декларації (розрахунку) орендної плати за земельну ділянку комунальної власності за травень - грудень 2010р., які відображені в акті від 16.06.2010р. №00049/1500/32022235.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ не погодилось з наданим позивачем розрахунком орендної плати за договором оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 8,9500 га., укладеним позивачем з Круглоозерською сільською радою 25.12.2009р., в тій частині, що позивач здійснив розрахунок орендної плати з 14.05.2010р. - дати складання акту приймання-передачі землі за цим договором, а не з 05.05.10р. - дати державної реєстрації цього договору.
Згідно наданого ДПІ розрахунку, сума орендної плати, яка стягується за спірним повідомленням-рішенням, визначена ДПІ за 9 днів травня 2010р. - з 5 по 13 травня 2001р. включно.
За висновком ДПІ розрахунок орендної плати повинен здійснюватися саме з дати державної реєстрації договору оренди землі, оскільки це випливає з положень ст.. 15 Закону України «Про плату за землю» та ст.. 125 Земельного Кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.. 15 Закону України «Про плату за землю» власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Статтею 125 Земельного Кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
З наданого позивачем договору оренди земельної ділянки від 25.12.2009р., укладеного позивачем з Круглоозерською сільською радою на землю несільськогосподарського призначення площею 8,9500 га., даний договорі зареєстрований у Голопристанському відділі Херсонської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.05.2010р. за №НАА 002162-ОН10721 00004.
Таким чином, вказаний договорі оренди землі пройшов державну реєстрацію 05.05.2010р..
Відповідно до п.20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Акт прийому та передачі земельної ділянки в натурі, яка є предметом за вказаним договором оренди, підписаний позивачем та Круглоозерською сільською радою 14 травня 2010р.. Зі змісту даного акту вбачається, що позивач фактично отримав від орендодавця земельну ділянку 14.05.2010р..
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.
Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073 передбачає, що одним з документів, які надаються для державної реєстрації договорів є сам договір оренди у трьох примірниках.
Виходячи з наведених положень законодавства, для державної реєстрації договір оренди землі повинен надаватися зі всіма невід'ємними частинами цього договору, у тому числі і з актом приймання-передачі об'єкта оренди.
Як встановлено судом, договір оренди від 25.12.2009р. був поданий для державної реєстрації без акта приймання-передачі земельної ділянки, оскільки такий акт був складений вже після державної реєстрації цього договору.
При вирішені питання щодо строку, з якого у позивача виник обов'язок сплачувати орендну плату за вищевказаним договором оренди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст.. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст..13 Закону України «Про оренду землі»).
Одними з істотних умов договору оренди землі є умови і строки передачі земельної ділянки орендарю (ч.1 ст.. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Статтею 17 цього ж Закону визначено, що передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ст.. 21 даного Закону).
Слід також зазначити, що орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Виходячи з наведених положень Земельного кодексу та Закону України «Про оренду землі» суд зазначає, що «право оренди землі», складовими якого є право володіння та користування земельною ділянкою, може реалізуватися лише при фактичній наявності у орендаря самої земельної ділянки. Якщо орендар уклав договорі оренди землі але з будь-яких причин фактично її не отримав, то такий орендар не може реалізувати своє право на користування цією землею, а відтак і не повинен сплачувати за користування цією землею.
Доказом фактичного отримання земельної ділянки відповідно до ст..17 Закону України «Про оренду землі» є акт приймання-передачі землі.
Як вже зазначено вище, за договором оренди землі від 25.12.2009р. передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, який був підписаний сторонами 14.05.2010р..
Оскільки позивач фактично отримав земельну ділянку 14.05.2010р., то саме з цієї дати у позивача виникла можливість користуватися нею, а відтак з цієї дати у позивача виник і обов'язок сплачувати за користування цією ділянкою.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спірне рішення ДПІ, яким позивачу нарахована орендна плата за період, в якому позивач не користувався землею і не мав такої можливості, не може вважатися правомірним, а тому позовні вимоги суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області від 25.06.2010р. №0003221500/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Мегаполіс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 грудня 2010 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 2.11.5