73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"03" грудня 2010 р. Справа № 2-а-12031/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кравченко К.В.,
при секретарі: Грицай Л.В., < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до відкритого акціонерного товариства "Бериславський машинобудівний завод"
про стягнення адмініністративно - господарських санкцій та пені,
встановив:
Відповідно до позовних вимог Херсонське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (надалі-позивач) просить стягнути з відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» (надалі-відповідач) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, а також пеню за порушення термінів сплати цих адміністративно-господарських санкцій. За розрахунком позивача розмір адміністративно-господарських санкцій складає 16033,62 грн., а пені 679,46 грн.. Позивач стверджує, що у 2008 році відповідач не виконував норматив робочих місць для інвалідів на одну одиницю, а тому відповідно до ст.. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідач повинен був самостійно нарахувати та сплатити до 16.04.2009р. адміністративно-господарську санкцію в розмірі середньомісячної заробітної плати за одне не зайняте інвалідом робоче місце. Оскільки відповідач самостійно вказані штрафні санкції не сплатив, то на суму штрафів нараховується пеня, розмір якої визначений вказаною статтею.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з зазначених в позові підстав, а також зазначив, що відповідач у 2008 році не подавав до районного центру зайнятості звітів про наявність вакансій за формою 3-ПН, що підтверджується листом Бериславського районного центру зайнятості від 12.02.2010р. №02-07/138.
Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що незважаючи на всі вжиті підприємством заходи, протягом 2008 року чотирьох відсотковий норматив працевлаштування інвалідів не було виконано на 1 одиницю, оскільки станом на звітну дату - 01.01.09р. кількісний показник працюючих інвалідів склав 22 особи, замість необхідних 23. Причиною невиконання вказаного нормативу було те, що протягом 2008 року певні особи-інваліди приймались на роботу та звільнялись, дві особи втратили статус інваліда, дві особи з таким статусом померли, а одна особа набула його лише в грудні 2008 року. Вважає, що відповідач вжив всіх можливих заходів передбачених законодавством України для працевлаштування інвалідів протягом 2008 р., а тому вини підприємства у невиконання цього нормативу немає, оскільки була відсутня необхідна кількість інвалідів, бажаючих працювати у відповідача, а тому підстави для стягнення з відповідача фінансових санкцій відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, наведених у запереченнях, а також зазначила, що відповідач не подавав звітів до районного центру зайнятості про наявність вакансій за формою 3-ПН, оскільки необхідності в подачі таких звітів не було.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст..19 цього ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
При цьому, частиною 3 ст.18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, передбачений обов'язок підприємств, установ і організацій подавати звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02. 2007 р. № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за № 117/13384 затверджена Інструкція щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".
Згідно п.1.1. даної Інструкції форма № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).
Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що у рядку 01 звіту відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами).
Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма №10-ПІ) середньооблікова чисельність штатних працівників - 574 особи, кількість працюючих інвалідів - 22 особи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 23 особи, фонд оплати праці штатних працівників - 9203,3 тис. грн.., середньомісячна заробітна плата штатного працівника - 16033,6 грн., сума адміністративного-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих міс для працевлаштування інвалідів - 16033,6 грн.. Вказані обставини не заперечуються сторонами.
З листа Бериславського районного центру зайнятості від 12.02.2010р. №02-07/138 вбачається, що відповідач протягом 2008 року інформації про створення робочих місць та вакантних посад з можливістю працевлаштування інвалідів за Формою №3-ПН не подавав, відповідно направлень для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача центром зайнятості не видавалось.
Відповідач надав суду довідку, в якій виклав обставини працевлаштування ним інвалідів протягом 2008 року, зазначивши кількість інвалідність, що працювали на підприємстві протягом 2008 року, хто з цих осіб помер протягом 2008 року, хто з них втратив інвалідність, хто з них звільнився у цей період, і кого з них було прийнято на роботу у 2008 році.
Аналіз цих даних свідчить про те, що протягом 2008 року кількість працюючих у відповідача інвалідів постійно змінювалась, при чому потреба в інвалідах для забезпечення необхідного нормативу їх працевлаштування періодично виникала у відповідача протягом 2008 року.
Встановлені фактичні обставини дають суду підстави для висновку про не виконання відповідачем протягом 2008 року вимог ч.3 ст.18 зазначеного Закону в частині надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, твердження відповідача про відсутність вини підприємства у невиконанні нормативу працевлаштування інвалідів у 2008 році судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати до відділення ФУСЗІ штрафні санкції на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне не створене місце, не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч.4 ст. 20 Закону).
Оскільки відповідач не виконав всіх покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язків щодо створення робочих місць для інвалідів та працевлаштування інвалідів, то він повинен був сплатити адміністративно-господарську санкцію за 2008 р. в сумі 16033,6 грн..
Згідно зі ст.. 20 цього ж Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
В зв'язку з тим, що відповідачем не сплачена вищевказана сума адміністративно-господарської санкції, позивачем обґрунтовано нарахована пеня за несплату цієї санкції у сумі 679,46 грн..
Таким чином, загальний борг відповідача перед позивачем за 2008 рік складає 16713,08 грн..
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки відповідач не надав доказів вжиття всіх передбачених законом заходів щодо працевлаштування інвалідів протягом 2008 року, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Бериславський машинобудівний завод» (74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. 25-річчя Жовтня, 73 код ЄДРПОУ 00211004) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 16713 (шістнадцять тисяч сімсот тринадцять) гривень 08 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 10 грудня 2010 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 6.11