Справа № 2а- 8929/10/2070
01 грудня 2010 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,
за участі представників: позивача - Гаврилюк О.О., відповідача - Бикова В.А., П'яташ М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Хлібопродукт» (далі за текстом - позивач, СТОВ «Хлібопродукт») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2010р. № 0000022320/0, від 25.02.2010р. № 0000022320/1, від 05.05.2010р. № 000002230/2, від 14.07.2010р. № 0000022320/3, винесені Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення порушують його права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин та не відповідають вимогам чинного законодавства. Стверджує, що, як сільськогосподарський товаровиробник, застосовує особливий порядок сплати податку на додану вартість відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому правомірно використав у жовтні 2007 року кошти зі спецрахунку в сумі 90780,00 грн. на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення - дизельного палива. У зв'язку з цим вважає необґрунтованими висновки Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про порушення СТОВ «Хлібопродукт»вимог п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо нецільового використання акумульованих коштів. Наполягає на тому, що в основу висновків Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про порушення СТОВ «Хлібопродукт»вимог податкового законодавства покладено необґрунтовані дані, засновані на припущеннях осіб, які проводили перевірку. Вказане свідчить про недотримання відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги поданого адміністративного позову, просив суд про його задоволення в повному обсязі.
Відповідач, Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області (далі за текстом -відповідач, Ізюмська ОДПІ у Харківській області) у наданих до суду письмових запереченнях та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами категорично не погодились.
В обґрунтування заперечень проти позову та власної правової позиції представник відповідача послався на висновки акту перевірки № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р.. Зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено неправильне оформлення СТОВ «Хлібопродукт»первинних документів, необхідність яких визначена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Звернув увагу, що позивач має лише зведені облікові документи -облікові листи тракториста, однак, дорожні листи трактора, які є первинними документами, не містять відомостей щодо руху пального. Наполягає на тому, що неналежне заповнення дорожніх листів трактора не дає можливості достовірно встановити кількість витраченого дизельного палива на ті чи інші роботи, а тому свідчить про нецільове використання зі спецрахунку коштів, які можуть бути використані лише на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Просив суд ухвалити рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши наявні по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та керуючись нормами процесуального права, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка СТОВ «Хлібопродукт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2009р., за результатами якої оформлено акт № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р.. В акті перевірки Ізюмською ОДПІ у Харківській області за № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р. зазначено про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що зумовлює стягнення до Державного бюджету України в безспірному порядку коштів у сумі 71340,60 грн..
На підставі акту перевірки № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р. з посиланням на п.п. 4.2.2 (б), п. 4.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Ізюмською ОДПІ у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022320/0 від 12.01.2010р., яким СТОВ «Хлібопродукт»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 71034,60 грн., з яких основний платіж -0,00 грн., штрафна (фінансова) санкція -71034,60 грн..
Судом з'ясовано, що податкове повідомлення-рішення від 12.01.2010р. № 0000022320/0 було оскаржене позивачем в порядку, визначеному п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для оскарження рішень контролюючих органів, шляхом послідовного подання скарг до Ізюмської ОДПІ у Харківській області, ДПА у Харківській області та ДПА України. За наслідками процедури оскарження рішень контролюючих органів рішеннями Ізюмської ОДПІ у Харківській області від 19.02.2010р. № 842/10/25-020, ДПА у Харківській області від 20.04.2010р. № 1615/10/25-103 та ДПА України від 02.07.2010р. № 6305/6/25-0515 скарги позивача залишені без задоволення, а сума податкового зобов'язання, визначена первісним податковим повідомленням-рішенням, - без змін. Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758, Ізюмська ОДПІ у Харківській області з метою доведення нового граничного строку оплати означеного податкового зобов'язання склала та направила на адресу позивача податкові повідомлення-рішення від 23.02.2010р. № 0000022320/1, від 05.05.2010р. № 0000022320/2 та від 14.07.2010р. № 0000022320/3 на ту ж суму.
Як встановлено в ході розгляду справи, висновки про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач обґрунтовує тим, що СТОВ «Хлібопродукт»не підтвердило використання придбаного за рахунок коштів спеціального рахунку дизельного палива належним чином оформленими первинними документами. Саме з цих підстав відповідач стверджує про нецільове використання коштів зі спеціального рахунку. Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Оскільки спірні правовідносини склались з приводу владного припису відповідача щодо стягнення коштів, які за висновками акту № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р. були нецільовим чином використані СТОВ «Хлібопродукт»з спеціального рахунку, то при вирішенні справи слід керуватись нормами п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За приписами п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що приписами п. 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що затверджений постановою КМУ від 26.02.1999р. № 271 (далі за текстом - Порядок № 271), передбачено, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (абз.1 п.5 Порядку № 271). Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню до бюджету не підлягає і використовується сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, перераховується до державного бюджету (абз.2 п.5 Порядку № 271). Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у період до 1 березня року, що настає за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, не були перераховані на окремий рахунок (незалежно від причини) (абз.3 п.5 Порядку № 271).
З аналізу положень п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що законодавцем запроваджено юридичну відповідальність саме за нецільове використання коштів, перерахованих на спеціальний рахунок. Запроваджена п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" міра юридичної відповідальності може бути застосована в разі використання наявних на спеціальному рахунку коштів на цілі інші, ніж придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Матеріалами справи встановлено, що за договором № 30 від 16.10.2007р. позивач за рахунок коштів зі спеціального рахунку придбав у ФО-П Циганкова С.В. паливно-мастильні матеріали -дизельне паливо для заправки сільськогосподарської техніки. Придбання дизельного палива підтверджено видатковою та податковою накладними № 48 від 18.10.2007р. на суму 93600,00 грн., оплата проведена шляхом перерахування коштів згідно з рахунком-фактурою № 53 від 17.10.2007р. на розрахунковий рахунок продавця.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, суд зауважує, що в ході проведення перевірки діяльності СТОВ «Хлібопродукт»відповідач не заперечував використання коштів спеціального рахунку на придбання саме дизельного палива для заправки сільськогосподарської техніки, не ставив під сумнів реальності та відповідності закону вказаної господарської операції, не спростовував належного оприбуткування придбаних паливно-мастильних матеріалів за обліком та їх подальшої передачі працівникам позивача для заправки сільськогосподарської техніки. Вказані обставини встановлені актом перевірки № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р. та не заперечуються сторонами по справі.
Твердження Ізюмської ОДПІ у Харківській області про те, що неналежне складання позивачем дорожніх листів трактора є безумовним свідченням використання коштів не для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, не може бути взято судом до уваги при вирішенні спору. Суд звертає увагу, що в п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" йдеться саме про використання коштів зі спеціального рахунку виключно на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Використання ж коштів не є тим самим, що і використання товарів, придбаних за такі кошти. Натомість, актом перевірки № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р. встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, що за рахунок коштів зі спеціального рахунку СТОВ «Хлібопродукт»було придбано паливно-мастильні матеріали -дизельне паливо. Той факт, що дизельне паливо для сільськогосподарського товаровиробника, яким є позивач, є матеріально-технічним ресурсом виробничого призначення, Ізюмською ОДПІ у Харківській області не заперечується.
За відсутності в акті перевірки № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р. фактів використання позивачем придбаного дизельного палива в інший спосіб ніж заправка сільськогосподарської техніки, суд визнає помилковим висновок відповідача щодо порушення СТОВ «Хлібопродукт»п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість.
При цьому, суд бере до уваги, що згідно з наказом СТОВ «Хлібопродукт»від 28.04.2007р. № 27 у зв'язку з введенням в експлуатацію бухгалтерської програми «Інфо-підприємство»з 01.05.2007р. внесено зміни до наказу № 82 від 29.12.2006р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику»та затверджено бланки документів, зокрема, для списання паливно-мастильних матеріалів -обліковий лист тракториста-машиніста. Суд відзначає, що вимоги до первинних документів встановлені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості за приписами п.п.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, повинні мати ряд обов'язкових реквізитів.
Матеріалами справи встановлено, не заперечується в акті перевірки № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р. та відповідачем в ході розгляду справи судом, що облікові листи тракториста-машиніста та комісійні акти на списання дизельного палива на виробництво, які складено відповідно до облікових листів кожного окремого тракториста-машиніста та щодо кожної окремої сільськогосподарської техніки вимогам законодавства до складання первинних документів відповідають.
Аналізуючи положення п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. №110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за №268/5459, Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за №567/5758, суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби з приводу визначення податкових зобов'язань та нарахування штрафів, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих актах.
Вимоги до акту перевірки як належного доказу вчинення платником податків порушення встановлені Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, зареєстрованим наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205.
Суд зауважує, що відповідно до п.п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., в акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів. Досліджені ж матеріали справи дозволяють суду переконливо стверджувати, що висновки акту перевірки № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р. про нецільове використання позивачем коштів зі спецрахунку зроблені без чіткого, об'єктивного та повного викладення фактів порушень, без посилання на первинні документи, дані бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.
Висновки Ізюмської ОДПІ у Харківській області про нецільове використання позивачем коштів спеціального рахунку не тільки не знайшли свого документального підтвердження, а й спростовуються матеріалами справи.
Оцінюючи надані позивачем постанови Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02.02.2010р. про закриття справи № 3-114/2010р. та від 01.02.2010р. про закриття справи № 3-122/2010 року про притягнення керівника та головного бухгалтера СТОВ «Хлібопродукт»до адміністративної відповідальності, як підстави для задоволення адміністративного позову, суд зазначає наступне. За змістом ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду в справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'зковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. У зв'язку з цим суд звертає увагу, що провадження в справах № 3-114/2010р. та № 3-122/2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб СТОВ «Хлібопродукт»постановами Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02.002.2010р. та від 01.02.2010р. закриті лише з огляду на закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, без дослідження тих обстави, які мають значення для оцінки правильності висновків акту перевірки № 2135/2320/31003855 від 23.12.2009р.. Однак, вказаний факт з урахуванням обставин, встановлених в ході розгляду даної справи, не впливає на висновки суду про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.
Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд зазначає, що відповідач, Ізюмська ДПІ у Харківській області приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятих податкових повідомлень -рішень.
Завданням адміністративного судочинства згідно зі ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
В ході розгляду даної справи судом достовірно встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без належного обґрунтування та без підстав, передбачених чинним законодавством.
З'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, факти порушень вимог законодавства позивачем, зазначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, не знайшли свого підтвердження матеріалами судової справи, що дає суду законні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2010р. №0000022320/0, від 25.02.2010р. №0000022320/1, від 05.05.2010р. №0000022320/2, від 14.07.2010р. №0000022320/3, винесені Ізюмською ОДПІ.
Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібопродукт" 03,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 06 грудня 2010 року.
Суддя Шевченко О.В.