Справа № 2а- 8709/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
02 грудня 2010 р. м. Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко О.В.,
при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,
за участі представників: позивача - Асєєвої А.С., відповідача - Шепітько Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіс Трейд" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, визнання недійсним акту перевірки,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрутіс Трейд»(далі за текстом - позивач, ТОВ «Фрутіс Трейд») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 11.05.2010 року № 0000571540/0 та визнати недійсним акт перевірки № 737/15-409/33818166 від 29.03.2010 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, ним на підставі належним чином оформлених документів, складених в межах звичайної господарської діяльності сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з Приватною фірмою «ТТВ». Придбання товару, оплата за який проведена в повному обсязі грошовими коштами, мало реальний характер, придбаний товар в подальшому був реалізований. Наполягає на тому, що правомірність декларування ТОВ «Фрутіс Трейд»податкового кредиту з податку на додану вартість прямо не залежить від дотримання вимог законодавства особою, по взаємовідносинам з якою виникли такі суми податкового кредиту. Звернув увагу, що суб'єкти господарювання позбавлені законодавчо визначеної можливості та компетенції здійснювати перевірки інших суб'єктів господарювання на предмет законності здійснення ними діяльності. Стверджує, що в діях ТОВ «Фрутіс Трейд»відсутні порушення податкового законодавства.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги адміністративного позову та просив суд задовольнити позов повному обсязі.
Відповідач, Державна податкова інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова (далі за текстом -відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) у наданих до суду письмових запереченнях та її представник у судовому засіданні з вимогами адміністративного позову не погодились.
Обґрунтовуючи заперечення, представник відповідача вказав, що за даними Системи автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за травень-вересень 2008р. виявлено завищення ТОВ «Фрутіс Трейд»сум податкового кредиту по взаємовідносинам з ПФ «ТТВ». Звернув увагу на те, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки позивача встановлено обставини, які свідчать про безтоварність проведених господарських операцій та нікчемність угод, в межах яких такі операції здійснено. Послався на висновки акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 737/15-409/33818166 від 29.03.2010р., яким встановлено факти порушень вимог податкового законодавства. Просив суд відмовити задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані докази по справі в їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач, ТОВ «Фрутіс Трейд»15.11.2005р. пройшов процедуру державної реєстрації у виконавчому комітеті Харківської міської ради та набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 506043 серії А00 (том I, а.с.36). Позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом 33818166. Як платник податків позивач з 22.12.2005р. перебуває на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, про що свідчить довідка від 22.12.2005р. за № 1453 (том I, а.с.21), та є платником податку на додану вартість з 21.01.2008 відповідно до свідоцтва № 100090423, виданого відповідачем 21.01.2008р. (том I, а.с.17), індивідуальний податковий номер 338181620325. Як з'ясовано в ході розгляду справи, основним видом господарської діяльності позивача є торгівля плодоовочевою продукцією та фруктами, що відповідає видам діяльності, які визначені статутом ТОВ «Фрутіс Трейд»(том I, а.с.24-а.с34).
Матеріали справи свідчать, що 29.03.2010р. відповідачем, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПФ «ТТВ»за період з 01.05.2008р. по 30.09.2008р.. Про проведення перевірки відповідач повідомив ТОВ «Фрутіс Трейд»листом № 3358/10/15-414 від 17.02.2010р., який направив поштою 22.02.2010р.. За приписами ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службі й Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзді перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Оскільки відповідачем була проведена саме документальна невиїзна перевірка діяльності ТОВ «Фрутіс Трейд», то суд доходить висновку, що при проведенні даної перевірки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, визначених ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та у визначений законом спосіб, що свідчить про дотримання вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Результати документальної невиїзної перевірки позивача оформлені актом ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 737/15-409/33818166 від 29.03.2010р.( том I, а.с.76-а.с.87), який 29.03.2010р. направлено на адресу позивача поштою, про що свідчить розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням (том I, а.с.93). На підставі висновків акту перевірки від 29.03.2010р. № 737/15-409/33818166 та відповідно до вимог п.п. 4.2.2 (б) п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем 11.05.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000571540/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 24346,50 грн., з яких 16231,00 грн. -основний платіж, 8115,50 грн. -штрафна (фінансова) санкція (том I, а.с.91). Податкове повідомлення-рішення № 0000571540/0 від 11.05.2010р. в той же день 11.05.2010р. направлено на адресу ТОВ «Фрутіс Трейд»поштою, про що свідчить поштове повідомлення (том I, а.с.92). З урахуванням встановлених при розгляді справи обставин суд визнає необґрунтованими доводи позивача про порушення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова процедурних питань при проведенні перевірки, які зумовлені несповіщенням про проведення перевірки, її результати та прийняті рішення. Крім того, суд звертає увагу на наявний в матеріалах справи лист позивача на адресу відповідача від 08.07.2010р. (том I, а.с.97), в якому зазначається, що ТОВ «Фрутіс Трейд»не отримувало поштову кореспонденцію від ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у зв'язку з тимчасовою відсутністю за місцезнаходженням.
Судом з'ясовано, що податкове повідомлення-рішення від 11.05.2010р. № 0000571540/0 позивач в порядку, визначеному п.п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не оскаржував.
Висновками акту документальної невиїзної перевірки № 737/15-409/33818166 від 29.03.2010р. встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податковий кредит в червні 2008р. на суму 2563,00 грн., в липні 2008р. на суму 2955,00 грн., в серпні 2008р. на суму 1425,00 грн. та у вересні 2008р. на суму 9288,00 грн. в результаті чого з урахуванням п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»на вказану суму занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 16231,00 грн..
Як встановлено судом, фактичною причиною виникнення спору стали висновки акту перевірки позивача № 737/15-409/33818166 від 29.03.2010р. про неправомірність декларування ТОВ «Фрутіс-Трейд»сум податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПФ «ТТВ», нікчемність угод якої визначена актом невиїзної документальної перевірки фірми «ТТВ», що проведена Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі міста Харкова. За таких обставин суд зазначає, що в спірних правовідносинах слід керуватись нормами спеціального закону, якими є Закон України «Про податок на додану вартість», враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які визначають правила ведення податкового обліку, і не суперечать положенням спеціального Закону.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності
В ході судового розгляду встановлено, що спірні суми податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість виникли у позивача по взаємовідносинам з ПФ «ТТВ». Встановлено, що ТОВ «Фрутіс Трейд»строком до 31.12.2008р. уклало з Приватною фірмою «ТТВ»договір від 01.05.2008р. (том I, а.с.43) на придбання овочів та фруктів, орієнтовна сума договору на момент його укладання склала 200000,00 грн., кінцевий розрахунок проводиться відповідно до накладних, поставка здійснюється продавцем. 18.05.2008р. між позивачем та ПФ «ТТВ»укладено додаткову угоду б/н (том II, а.с.141) про доповнення договору від 01.05.2008р. умовами про надання послуг з доставки товару, вантажно-розвантажувальних робіт та супутніх послуг. Договір купівлі-продажу від 01.05.2008р. та додаткова угода від 18.05.2008р. підписані директорами Ценіною Б.Д. та Оніщенко В.Ф. відповідно, підписи яких скріплено печатками сторін. За результатами детального аналізу змісту договору купівлі-продажу від 01.05.2008р. та додаткової угоди від 18.05.2008р. на предмет відповідності їх вимогам Цивільного кодексу України, які пред'являються до договорів даного виду, суд дійшов висновку, що вказані правочини встановленим вимогам відповідають.
Судом з'ясовано, що в основу висновків ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про нікчемність угод ТОВ «Фрутіс Трейд»з ПФ «ТТВ»покладено обставини, встановлені актом про результати невиїзної документальної перевірки ПФ «ТТВ»від 20.01.2010р. № 93/18-007/21219151, який складено ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова. З наявного в матеріалах справи акту від 20.01.2010р. № 93/18-007/21219151 вбачається, що з позиції податкового органу про нікчемність всіх угод ПФ «ТТВ»за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р. свідчать такі обставини як ненадання вказаною юридичною особою на перевірку документів, відсутність її на час проведення перевірки за місцезнаходженням, відомості щодо виїзду директора ПФ «ТТВ»за межі кордону України, наявність даних про те, що податкова звітність від імені ПФ «ТТВ»заповнена іншою особою, ніж та, яка є директором. Суд звертає увагу, що будь-які конкретні угоди платника податків та первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірки ПФ «ТТВ»ДПІ у Фрунзенському районі не досліджувала.
За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне. В матеріалах судової справи містяться копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Приватної фірми «ТТВ»серії А01 за № 088017 (том I, а.с.39), довідки Головного управління статистики у Харківській області АА № 121037 від 06.10.2008р. про перебування ПФ «ТТВ»в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (том I, а.с.38), свідоцтва № 100099670 про реєстрацію платника податку на додану вартість, індивідуальний номер 212191520379, видане ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 20.02.2008р. (том I, а.с.37). Вказані докази підтверджують, що на час виникнення спірних правовідносин ПФ «ТТВ»мало статус суб'єкта господарювання-юридичної особи та було платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За приписами п.п.2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати ряд обов'язкових реквізитів.
Позивачем до матеріалів справи надано накладні на придбання фруктів та овочів: № 2105-1 від 21.05.2008р. на суму 2071,28 грн., № 0106-1 від 01.06.2008р. на суму 3142,56 грн., № 05061 від 05.06.2008р. на суму 1882,46 грн., № 1106-1 від 11.06.2008р. на суму 4198,70 грн., від 21.06.2008р. на суму 5965,07 грн., № 0107-1 від 01.07.2008р. на суму 337,84 грн., № 0107-2 від 01.07.2008р. на суму 4751,26 грн., № 0307-1 від 03.07.2008р. на суму 2232,76 грн., № 1107-1 від 11.07.2008р. на суму 3888,29 грн., № 2107 від 21.07.2008р. на суму 2419,30 грн., № 25071 від 25.07.2008р. на суму 1878,24 грн., № 762 від 01.08.2008р. на суму 1677,07 грн., № 763 від 04.08.2008р. на суму 1546,56 грн., № 820 від 10.08.2008р. на суму 3166,07 грн. № 881 від 18.08.2008р. на суму 2151,68 грн., № 973/1 від 01.09.2008р. на суму 2478,66 грн., № 996/11 від 05.09.2008р. на суму 2861,24 грн., № 1022/1 від 10.09.2008р. на суму 898,25 грн., № 1113 від 20.09.2008р. на суму 1487,08 грн. (том I, а.с.7-а.с.16), які відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів.
Проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуг з доставки товару позивачу, а також з прибирання та охорони території в період з 01.04.2008р. по 30.09.2008р., яке здійснювалося Приватною фірмою «ТТВ», підтверджується двосторонніми актами від 30.09.2008р. (том I, а.с.40-а.с.42). Судом встановлено, що оплата за отримані фрукти та овочі, а також супутні послуги проведена грошовими коштами відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів № 31 від 11.07.2008р. на суму 17260,07 грн., № 45 від 18.08.2008р. на суму 15507,69 грн., № 53 від 19.09.2008р. на суму 8541,38 грн., № 67 від 10.10.2008р. на суму 7725,23 грн., № 78 від 31.10.2008р. на суму 12000,00 грн., № 84 від 18.11.2008р. на суму 18000,00 грн., №92 від 26.11.2008р. на суму 18000,00 грн. (том II, а.с.150-а.с.153).
Суд звертає увагу, що первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «Фрутіс Трейд»з ПФ «ТТВ»від імені ПФ «ТТВ»підписані директором Ценіною Б.Д., підписи уповноважених осіб суб'єктів господарювання на первинних документах скріплені печатками юридичних осіб, підстави для сумніву щодо легітимності вказаних документів у суду відсутні.
Дата виникнення права на податковий кредит визначається згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). За приписами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). В п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено застереження стосовно того, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, норми чинного податкового законодавства пов'язують виникнення права на податковий кредит з наявністю податкової накладної, оформленої відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні від 21.05.2008р. № 2105 на суму 2071,28 грн. (ПДВ-345,21 грн.), від 01.06.2008р. № 0106-1 на суму 3142,50 грн. (ПДВ-523,76 грн.), від 05.06.2008р. № 0506-1 на суму 1882,46 грн. (ПДВ-313,74 грн.), від 05.06.2008р. № 0506-2 на суму 339,59 грн. (ПДВ-56,60 грн.), від 11.06.2008р. № 1106-1 на суму 4198,70 грн. (ПДВ-699,78 грн.), від 21.06.2008р. № 2106-1 на суму 5965,07 грн. (ПДВ-994,18 грн.), від 01.07.2008р. № 0107-1 на суму 4751,26 грн. (ПДВ-791,88 грн.), від 01.07.2008р. № 0107-2 на суму 337,84 грн. (ПДВ-56,31 грн.), від 03.07.2008р. № 0307-1 на суму 2232,76 грн. (ПДВ-372,13 грн.), від 11.07.2008р. № 1107-1 на суму 3888,29 грн. (ПДВ-648,05 грн.), від 21.07.2008р. № 2107-1 на суму 2419,30 грн. (ПДВ-403,22 грн.), від 25.07.2008р. № 2507-1 на суму 1878,24 грн. (ПДВ-313,04 грн.), від 01.08.2008р. № 740/1 на суму 1677,07 грн. (ПДВ-279,51 грн.), від 04.08.2008р. № 780 на суму 1546,56 грн. (ПДВ-257,76 грн.), від 10.08.2008р. № 830 на суму 3166,07 грн. (ПДВ-527,68 грн.), від 18.08.2008р. № 890 на суму 2158,68 грн. (ПДВ-358,61 грн.), від 01.09.2008р. № 998/1 на суму 2478,66 грн. (ПДВ-413,11 грн.), від 05.09.2008р. № 1024/1 на суму 2861,24 грн. (ПДВ-476,87 грн.), від 10.09.2008р. № 1053/1 на суму 898,25 грн. (ПДВ-149,71 грн.), від 20.09.2008р. № 1171 на суму 1487,08 грн. (ПДВ-247,85 грн.), від 30.09.2008р. № 27 на суму 18000,00 грн. (ПДВ-3000,00 грн.), № 28 на суму 18000,00 грн. (ПДВ-3000,00 грн.) та № 29 на суму 12000,00 грн. (ПДВ-2000,00 грн.).
До складу податкового кредиту у відповідних звітних податкових періодах позивачем включено суми податку на додану вартість згідно з вказаними податковими накладними на загальну суму 16231,00 грн., що не заперечується сторонами по справі та підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, а також деклараціями позивача з податку на додану вартість за червень -вересень 2008р..
Виходячи з положень п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з якими податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, суд вважає правомірним висновок про поширення на податкові накладні вимог, які нормами законодавства пред'явлено до первинних документів для надання їм юридичної сили та доказовості. Натомість, досліджені судом податкові накладні позивача по взаємовідносинам з ПФ «ТТВ»таким вимогам відповідають.
Разом з цим суд відмічає, що сама наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Суд зазначає, що відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова належних доказів щодо цього не надав.
Відповідачем до матеріалів справи надані копії довідок ВПМ ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про невстановлення фактичного місцезнаходження ПФ «ТТВ»№ 77/1 від 30.06.2009р. за адресою: пр. Московський 257 в м. Харкові та від 25.08.2009р. за адресою по вул. Межлаука, 5, кв. 12 в м. Харкові (том I, а.с.98), листа ЗАТ «НДІ «Кондиціонер»»№ 0826/1 від 26.08.2009р. (том I, а.с.107), про те, що ПФ «ТТВ»за даною адресою не знаходиться, акти від 22.06.2009р. № 340/18-007/21219151, від 25.08.2009р. № 428/18-007/21219151, від 05.06.2009р. № 316/18-007/21219151 про відсутність ПФ «ТТВ»за адресою вул. Межлаука, 5, кв. 12 в м. Харкові (том I, а.с.111-а.с.116). Суд звертає увагу, що вказані документи складені в 2009 році, тоді як господарські відносини позивача з ПФ «ТТВ»мали місце в 2008р., а тому вони не є належними доказами відсутності сторони за угодою на час укладання та виконання такої угоди.
Не можуть бути визнані обґрунтованими і доводи відповідача про нікчемність угод з ПФ «ТТВ»з огляду на те, що директор ПФ «ТТВ»Ценіна Белла Данилівна знаходиться за межами кордону України. Довідка адресно-довідкового бюро УМВСУ України в Харківській області, в якій зазначено, що Ценіна Белла Данилівна в м. Харкові та Харківській області не значиться (том I, а.с.99, видана лише станом на 11.03.2009р.. За даними витягу з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України», наданого листом окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт»Державної прикордонної служби України від 16.03.2009р., громадянка Ценіна Белла виїхала за межі кордону України 19.03.2008р.. У зв'язку з цим суд вважає за необхідне звернути увагу, що відсутність інформації в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України»щодо перетинання державного кордону України громадянами України не спростовує факт їх перетинання державного кордону в пунктах пропуску, про що зазначено в самому листі Державної прикордонної служби України від 16.03.2009р.. Крім того, суд зазначає, що відповідачем не спростовано факт перебування Ценіної Белли Данилівни на території України до 19.03.2008р..
Матеріалами справи встановлено, що придбані позивачем у ПФ «ТТВ»овочі та фрукти були реалізовані СТГО «Південна залізниця»на підставі договору № ФТ-3 від 01.05.2008р. (том II, а.с.142-а.с.144) та ПП «Аквамарин»на підставі угоди б/н від 03.01.2008р. (том II, а.с.145-а.с.149). Факт подальшого продажу придбаного у ПФ «ТТВ»товару документально підтверджений наданими позивачем до матеріалів справи копіями належним чином оформлених накладних, відповідачем не заперечується та спростовує висновки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про безтоварність проведених господарських операцій.
Щодо наявної в матеріалах справи копії висновку експерта № 206 від 01.07.2009р., складеного в Науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центрі при ГУ МВС України в Харківській області, суд зазначає наступне. Висновком експерта № 206 від 01.07.2009р. за результатами техніко-криміналістичної експертизи документів в межах кримінальної справи № 16090024 по постанові слідчого СВ ПМ ДПІ у Дзержинському районі Третьякова О.В. (том I, а.с.102-а.с.106) підтверджено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за період з травня по липень 2008р. виконаний громадянкою ОСОБА_6. Будь-яких пояснень щодо відношення громадянки ОСОБА_6 до діяльності ПФ «ТТВ», ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не надано. Крім того, заповнення податкової звітності суб'єкта господарювання будь-якою іншою особою, ніж директор само по собі не є безумовним свідченням протиправної діяльності від імені такого суб'єкта господарювання невстановлених осіб. Суд звертає увагу, що висновком експерта № 206 від 01.07.2009р. не спростовано справжність підпису директором ПФ «ТТВ»Ценіною Б.Д. уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за період з травня по липень 2008р..
Оцінюючи надану відповідачем копію рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.04.2009р., яким задоволено заяву ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю відносно ПФ «ТТВ»(том I, 100-а.с.101) суд відзначає наступне. За змістом ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише у випадку, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За результатами аналізу матеріалів справи суд не знаходить підстав для критичної оцінки, укладених позивачем договорів з ПФ «ТТВ»як щодо обґрунтованості укладання, так і щодо реальності їх виконання. Висновки акту перевірки № 737/15-409/33818166 від 29.03.2010р. про заниження ТОВ «Фрутіс Трейд»сум податку на додану вартість суд вважає необґрунтованими та виходить з достатності правових підстав та належних доказів скасування податкового повідомлення-рішення від 11.05.2010 року № 0000571540/0.
Відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не надав належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятого податкового повідомлення -рішення.
Разом з тим суд зазначає, що позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення -рішення, яке є індивідуальним актом. Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу ст.105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлене законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Отже, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами КАС України має бути визнання такого акту протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування), а лише в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним. Тому суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Щодо вимог ТОВ «Фрутіс Трейд»про визнання недійсним акту перевірки № 737/15-409/33818166 від 29.03.2010 року, то суд дійшов висновку, що в цій частині провадження у справі слід закрити. Суд зазначає, що за приписами п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду можуть бути оскаржені спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. З наведеної норми права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки в сфері публічно-правових відносин. Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів перевірок ДПА України наказом № 327 від 10.08.2005р. затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі за текстом - Порядок). За приписами Порядку акт є документом, який оформляється за результатами проведення перевірок, стверджує сам факт проведення перевірки та є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Відтак, акт перевірки не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно міг бути предметом розгляду судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
З врахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 157, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіс Трейд" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, визнання недійсним акту перевірки - задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2010 року № 0000571540/0, винесене Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова.
В частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту перевірки №737/15-409/33818166 від 29.03.2010р. провадження у справі закрити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутіс Трейд" 01,70 грн. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 07 грудня 21010 року.
Суддя Шевченко О.В.