20 червня 2025 року Справа № 640/11582/20 ЗП/280/1058/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. № 5-А, ЄДРПОУ 44096797) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) від 15 травня 2020 року №Ф-132785-56 на суму 6142,84 грн., прийняту Головним управління ДПС у Київській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що визначення контролюючим органом зобов'язань зі сплати єдиного внеску та формування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період 2018 -2019 роки, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску, позивач не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець і не отримував дохід від такої діяльності, натомість, працював за трудовим договором, є найманим працівником, а його роботодавцем виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за неї ЄСВ.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/11582/20, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням положень статті 262 КАС України.
08 липня 2020 ркоу від предстаника відповідача на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позову та в обгрунтування якого вказно, що лише з 17 лютого 2020 року припинено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , до вказаної дати позивач перебував на загальній системі оподаткування. Окрім того, вказує, що не зважаючи на те, що позивач не отримував дохід у звітному році або окремому місяці, останній як ФОП зобов'язаний сплачувати ЄСВ, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 не здійснював підприємницьку діяльність. Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 9 лютого 2018 року та відповідно до внесених змін з 01 січня 2018 року єдиний внесок сплачується щоквартально по строку. Зазаначає, що згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійсненні наступні нарахування: ЄСВ за IV квартал 2018 (граничний термін сплати 21 січня 2019 року) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 2457,18 грн.; ЄСВ за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19.04.2019) - 918,06 грн. х 3 = -2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 5211,36 грн.; ЄСВ за II квартал 2019 (граничний термін сплати 19 липня 2019 року) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 7965,54 грн.; ЄСВ за III квартал 2019 (граничний термін сплати 21.10.2019) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 10719,72 грн.; ЄСВ за IV квартал 2019 (граничний термін сплати 20 січня 2020 року) - 918,06 грн. х 3 =- 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 13473,90 грн.. також, позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми -рахованого єдиного внеску від 26 лютого 2020 року (термін сплати 26 лютого 2020 року) н суму 2078,12 грн., сума боргу склала 15552,02 грн. та яка була погашена позивачем, у зв'язку із чим позивачу нараховано штрафні санкції та пеню у розмірі 6 142,84 грн. за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, а також 15 травня 2020 ркоу винесено оскаржувану в даній справі податкову вимогу. Вимога на думку відповідача є правомірною, у зв'язку із чим у задоволенні позовної вимоги просить відмовити.
12 серпня 2020 року від представника позивача на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійши пояснення, у яких останній вказує, що обов'язок по сплаті єдиного внесну на фізичну особу-підприєця покладено у разі якщо вона офіційно не працевлаштована. Позовну заяву просить задовольнити.
17 січня 2022 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла заява, з урахуванням якої останній планує понести витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 15 квітня 2025 року.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Татаринову Д.В.
Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року адміністративну справу № 640/11582/20 прийнято до провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про заміну сторони - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на його правонаступника - Головного управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797). В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що з 01 січня 2021 року відбулось фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у Київській області як юридичної особи публічного права (ідентифікаційний код 43141377) до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 44096797). У свою чергу Головне управління ДПС України (ідентифікаційний код 43141377) втратило адміністративну процесуальну правоздатність органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики на території Київської області.
Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Саліхова Олександра Олександровича про заміну сторони на правонаступника задоволено, замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 43141377) на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код 44096797; місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. № 5-А).
23 квітня 2025 року представником позивача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заяву, в якій суд повідомлено про те, що відповідачем 27 квітня 2023 року винесено ще одну вимогу за № Ф-132785-16 про сятягнення з позивача ЄСВ у сумі 6 042,18 грн., що на його думку свідчить про продевження протиправних дій з боку відповідача у відношенні позивача.
23 квітня 2025 року від предстанвика позивача на адресу суду суду надійшла заява про розмір витрат на правову допомогу на суму 10 000, 00 грн.
29 квітня 2025 року предстанвиком відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заперечення проти задоволення заяви про витрати на правову допомогу, в обгрунтуванння якої вказує, що такі витрати є необгрунтованими тапередчасними.
01 травня 2025 року предстанвиком відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано оновлений відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. В інформаційно - комунікаційній системі ДПС України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) взятий на облік податкового органу 11 серпня 1995 року як фізична особа - підприємець. 17 лютого 2020 року припинено, однак не знято з обліку. Звертає увагу на те, що у позивача була наявна заборгованість по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування) у сумі 5 211,36 грн. Відповідно до довідки № 12 від 05 травня 2020 року доданої до позовної заяви, зазначається, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 12 жовтня 2009 року по дату надання довідки працював в ПрАТ «Боярське автотранспортне підприємство» на посаді водій автотранспортних засобів. По суті порушених питань у звернені щодо офіційного працевлаштування необхідно зауважити, що у зв'язку зі змінами до статті 4 Закону № 2464-VI, внесеними Законом України від 13 травня 2020 року №592 «Про внесення змін до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», з 01 січня 2021 року передбачено звільнення від сплати за себе єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно мають основне місце роботи, за умови, що роботодавець сплатив за них єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464-VI. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску
Враховуюче вищезазначене, у зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 30 квітня 2019 року, відповідно до даних автоматизованої системи обліку та керуючись вимогами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, ГУ ДПС у Київській області в сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), а саме: вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року № Ф-8464-56 на суму 5 211,36 грн., яка вважається врученою (02 липня 2019 року). ГУ ДПС у Київській області у зв'язку з несплатою зазначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року Ф - 8464-56 нарахованих сум єдиного внеску в розмірі 5 211,36 грн. сформовано та направлено виконавчий документ, а саме: узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року Ф - 8464-56 «У» (узгоджена 01 листопада 2019 року). Також, вказує, що позивачем самостійно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску від 26 лютого 2020 року (термін сплати 26 лютого 2020 року ) на суму 2 078,12 грн., тому загальна сума боргу складала 15 552,02 грн. Також, вказує, що позивачем самостійно погашено заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, а саме 03 березня 2020 року сплачено кошти у розмірі 100 грн., 04 березня 2020 року у розмірі 4 832,30 грн. та 5 408,36 грн. 05 березня 2020 року стягнуто в межах виконавчого провадження відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року Ф - 8464-56 «У» у сумі 5 211,36 грн. Окрім того, вказує про правомірність рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також правомірність оскаржуваної в межах даної адміністративної справи вимоги. В задоволенні позову просить відмовити.
02 травня 2025 року від представнкиа позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив у якій вказано що з 12 жовтня 2009 ркоу і по тепереішній час роботодавем позивача за нього сплачується єдиний внесок, при цьому законодавцем не передбачена подвійна сплата такого внеску.
Також, 05 травня 2025 року від представника позивача до суду надійшли пояснення з урахуванням яких останній звертає увагу суду на те, що станом на квітень 2019 року у позивача була відсутня забогованість по сплаті єдиного внеску, а відтак відсутн підстави для застсоування штрафів, пені та формування нових податкових вимог. З приводу доводів стосвно відкликання податкоовї вимоги вказує, що доказів її відкликання з урахуванням положень підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України. Позовну заяву просить задовольнити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 з 11 серпня 1995 року був зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_3 . До видів економічної діяльності позивача належали: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний) Дані органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік: Назва КВЕД: Вантажний автомобільний транспорт, Код КВЕД: 49.41, Реєстраційний номер: 10-34-11-0207.
З 17 лютого 2020 року в Єдиний дердавний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про припинення здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Вищезазначені осбавини підтверджуються відповідю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1495532 від 19 червня 2025 року, яка міститься в матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Київській області як платник податків та починаючи з 01 січня 2017 року перебував на загальній системі оподаткування, що не заперечується сторонами.
З 12 жовтня 2009 року і по даний час ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «Боярське АТП», працюючи на посаді водій автотранспортних засобів, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 18 жовтня 1985 року.
У зв'язку з наявністю заборгованості по єдиному внеску у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 30 квітня 2019 року відповідно до даних автоматизованої системи обліку ГУ ДПС у Київській області в сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), а саме: вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року № Ф-8464-56 на суму 5 211,36 грн.
ГУ ДПС у Київській області у зв'язку з несплатою зазначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року Ф - 8464-56 нарахованих сум єдиного внеску в розмірі 5 211,36 грн. сформовано та направлено виконавчий документ, а саме: узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року Ф - 8464-56 «У».
26 лютого 2020 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (термін сплати 26 лютого 2020 року) на суму 2 078,12 грн., з урахуванням вищезазначеної вимоги загальна сума боргу складала 15 552,02 грн.
Позивачем погашено заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, а саме 03 березня 2020 року сплачено кошти у розмірі 100 грн., 04 березня 2020 року у розмірі 4 832,30 грн. та 5 408,36 грн. 05 березня 2020 року стягнуто в межах виконавчого провадження відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 травня 2019 року Ф - 8464-56 «У» у сумі 5 211,36 грн.
06 квітня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Київській області прийнято Рішення про застосування штрафної пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0031725605 від 06 квітня 2020 року на загальну суму 6 142,84 грн. (у тому числі штрафні санкції у розмірі 3 110,40 грн. та пені - 3 032,44 грн.).
16 травня 2025 року уповноваженими особами відпповідача, з урахуванням вищезазначеного Рішення про застосування штрафної пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2020 року № Ф-132785-56 та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового повідомлення. Дане поштове відправлення отримано позивачем 21 травня 2020 року.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі також - ПК України в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (“Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон № 2464-VI-VI в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Законом № 2464-VI-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Вимогами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).
Згідно з вимогами Закону № 2464-VI-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З урахуванням пункту 1 розділу 7 Інсрукції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774 внесено зміни до Закону № 2464-VI-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI-VI).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI-VI).
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.
Частиною п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов'язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Враховуючи обов'язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов'язані сплатити до 09 лютого 2018 року за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).
Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов'язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI-VI категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI-VI).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07 грудня 2017 року №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:
до 19 квітня 2018 року за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 19 липня 2018 року за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 19 жовтня 2018 року за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);
до 21 січня 2019 року за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).
Законом України від 23 листпоада 2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року - 4173,00 грн.
Відповідно, щоквартальний платіж у 2019 році складає 2754,18 грн. (4173,00*3*22%).
У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464-VI не станом на дату виникнення спірних правовідносин не було врегульовано.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86203700) зазначив, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
У зазначеній справі №440/2149/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
На підставі цього Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору повинні були зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові, підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах.
Так, згідно з даними інтегрованих карток платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійсненні наступні нарахування: - ЄСВ за IVквартал 2018 (граничний термін сплати 21 січня 2019 року) - 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 2 457,18 грн.; - ЄСВ за І квартал 2019 (граничний термін сплати 19 квітня 2019 року) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 5 211,36 грн.; - ЄСВ за ІІ квартал 2019 (граничний термін сплати 19 липня 2019 року) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 7 965,36 грн.; - ЄСВ за ІІІ квартал 2019 (граничний термін сплати 21 жовтня 2019 року) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 10 719,72 грн.; - ЄСВ за IVквартал 2019 (граничний термін сплати 20 січня 2020 року) - 918,06 грн. х 3 = 2754,18 грн., сплачено 0 грн., сума боргу склала 13 473,90 грн.
З урахуванням первинного відзиву на позов та ІКП позивача, нарахування єдиного внеску, що в подальшому слугувало підставою для винесення оскаржуваної в межах даної справи вимоги, сулугували період з 2018 по 2019 рік.
В той же час, як зазначалрсь у рішенні раніше з 12 жовтня 2009 року і по дату звернення до суду із даним позовом позивач працює за трудовим договором в ПрАТ «Боярське автотранспортне підприємство» на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується відповідними записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_3 та довідкою ПрАТ «Боярське автотранспортне підприємство» від 05 травня 2020 року за № 12, копії яких містяться в матеріалах спраив.
Згідно довідок ПрАТ Боярське автотранспортне підприємство» за період з 2011 року по квітень 2020 року роботодавцем за позивача сплачувався єдиний внесок.
Окрім того, відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо застрахованої особи ОСОБА_2 , у період, зокрема з січня 2018 року по грудень 2019 року включно ПрАТ «Боярське автотранспортне підприємство» сплачувались за позивача страхові виплати.
Законом №2464-VI установлено, що збір єдиного внеску здійснюється з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У свою чергу, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Суд звертає увагу, що позивач протягом вказаного періоду був застрахованою особою і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець.
У зв'язку з наведеним, одночасне нарахування та сплата єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем є протиправним, оскільки таке оподаткування набуває подвійного характеру.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06)).
Зі змісту відомостей наданих податковим органом судом встановлено, що за податковою вимогою, яка слугувала для застсоування до позивача штрафних санкцій та формувнаня податкової вимоги, позивачу визначено суму боргу за період з 2018 - 2019 роки.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що нарахування контролюючим органом позивачу єдиного внеску у період 2018 - 2019 роках було необгрунтованим, оскільки у вказаний період за нього були сплачені страхові внески, а відтак застосування до позивача штрафу та пені, за несвоєчасну сплату єдиного внеску, є безпідставним, а вимога, яка включає в себе штраф та пеню за його несвоєчасну сплату є протиправною та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку.
Суд критично оцінює доводи представника відповідача стосовно добровільної сплати позивачем заборгованості по сплаті єдиного внеску за податковими вимогами відповідача, в тому числі оскражуваної, що свідчить про правомірність застсоування до позивача штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, оскільки факт добровільної сплати єдиного внеску ОСОБА_2 не змінює тієї обставини, що у 2018 - 2019 року на позивача не було покладено обов'язок по сплаті єдиного внеску у зв'язку із його працевлаштуванням.
Отже, оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті132 КАС України).
Так, позивачем при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який в силу вимог статті 139 КАС України підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Окрім того, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що представником позивача до суду подано заяву, з урахуванням якої позивач планує стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір якої становить 10000,00 грн. Остаточний розмір витрат, а також докази на їх підтвердження будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі. Враховуючи положення частини 7 статті 139 КАС України, питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено судом після ухвалення рішення по суті позовних вимог за умови подання доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату Позивачем боргу (недоїмки) від 15 травня 2020 року №Ф-132785-56 на суму 6142,84 грн., прийняту Головним управління ДПС у Київській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 840,80 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 червня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов