20 червня 2025 року Справа № 826/17181/18 ЗП/280/1071/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19 м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 101001-13 від 25 вересня 2017 року, податкову вимогу від 05 червня 2018 року № 11690 та рішення про опис майна у податкову заставу від 05 червня 2018 року № 11690-17, прийняті відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням строків, у зв'язку з чим є незрозумілим на підставі чого прийняті оскаржувані податкове повідомлення - рішення та податкова вимога, крім того протиправними є рішення про опис майна, які винесені по неіснуючому боргу. Позовну заяву происть задовольнити.
Від представника відповідача на адресу Окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що винесення позивачу податкового повідомлення-рішення після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1.а, пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування. Таким чином, з урахуванням строків давності контролюючі органи мають ваво на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Також, зазначив, що податкові вимоги сформовані не на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у цій справі, а на підставі несплачених податкових зобов'язань за минулі роки визначені податковим повідомленням рішенням № 101001-13 від 25 вересня 2017 року. Позивачем зазначене податкове зобов'язання не сплачене, тому вважається податковим боргом. На момент утворення заборгованості податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржувались, не було відкликані, відтак, податкове зобов'язання є узгодженим. З огляду на наявність податкового боргу, який виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошового зобов'язання, контролюючим органом прийняті рішення про опис майна у податкову заставу та податкові вимоги, які є правомірними та підстави для їх скасування відсутні.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без руху.
Позивач усунув недоліки позову у строки, встановленні ухвалою судді від 16 листопада 2018 року.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року відкрито провадження у справі № 826/17181/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано клопотання про заміну відповідача правонаступником.
Ухвалою суду Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року клопотання про заміну відповідача у справі №826/17181/18 задоволено, замінено відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19 м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 44116011).
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано вказаний адміністративний суд. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-ІХ Окружним адміністративним судом міста Києва справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.
На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу до Запорізькому окружному адміністративному суду.
Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду 15 квітня 2025 року.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Татаринова Д.В. від 21 квітня 2025 року адміністративну справу № 826/17181/18 прийнято до провадження. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ 155655198) за ОСОБА_1 , зокрема, зареєстровано об'єкти житлової нерухомості:
- Квартира загальною площею 260 кв.,м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2 .
- Блоковий житловий будинок загальною площею 1413,00 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
25 вересня 2017 року уповноваженими особами відповідача позивачу, як власнику об'єктів житлової/нежитлової нерухомості, винесено податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме № 101001-13 на суму 2397,99 грн. за 2016 рік.
Також, судом встановлено, що Головним управлінням ДВС у місті Києві прийнята податкова вимога форми «Ф», а саме від 05 червня 2018 року № 11690 на суму 2397,99 грн.
Крім того, у зв'язку з наявністю податкового боргу, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 05 червня 2018 року № 11690-17 ОСОБА_1 .
Отже, спір між сторонами виник з питань правомірності винесених контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та рішень про опис майна в податкову заставу.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з статтею 67 Конституції Україникожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами з приводу визначення податкового зобов'язання, врегульовані Податковим кодексом України(далі - ПК України).
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (далі в редакції, яка діяла з 01 січня 2017 року до 22 травня 2020 року) податок на майно складається з:
- податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
- транспортного податку;
- плати за землю.
Згідно пункту 266.1, 266.2, 266.3, 266.4, 266.7, 266.10 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1статті 102 цього Кодексу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є власником ряду об'єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Як власнику об'єктів житлової/нежитлової нерухомості 25 вересня 2017 року Головним управлінням ДФС у місті Києві винесене податкове повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме 2397,99 грн., яке направлено засобами поштового зв'язку на адресу реєстрації позивача, однак не вручене йому з підстав, які не залежать від відповідача.
Суд не погоджується із доводами представника позивача щодо неправильного обсилення суми заборгованасті за оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням та вимогою у зв'язку із взяттям для обчислення загальної житлової площі, а не житлової, оскільки з урахуванням положень статті 266 Податкового кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесенення оскражуваних податкових повідомлення-рішення та вимоги, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Щодо посилань позивача на порушення строків відправлення податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядуванню місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкових повідомлень-рішень є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПК України за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання в частині нарахування штрафних санкцій та пені, однак, не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо сплати сум податку та бути підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.
Винесення позивачу оскаржуваних ППР після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1., пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого ППР та не може бути підставою для його скасування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом по справі № 826/15940/18 від 20 червня 2022 року, яка підлягає застосуванню судами відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок відповідачем проведено із загальної площі будинку (1413 кв.м.) та квартири загальною площею 260 кв.м., які належали йому до 2016 року згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (№ 155655198).
Враховуючи, що під час розрахунку розміру податку на нерухоме майно відповідачем застосовано відповідну ставку податку, а також ураховано фактичну площу жилої та нежилої нерухомості за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, оскаржуване податкове повіомлення - рішення прийняте правомірно.
Щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для висилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до підупнкту 14.1.153 пункту 14.1 статтв 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржувана податкова вимога сформовані на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у цій справі, про правомірність якого суд вказав вище.
Також, судом встановлено, що позивачем зазначене податкове зобов'язання не сплачене, тому вважається податковим боргом.
З огляду на наявність податкового боргу, який виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошового зобов'язання, контролюючим органом прийнято оскаржувану податкову вимогу.
Щодо вимоги позивача про скасування рішення про опис майна у податкову заставу, суд зазначає наступне.
Відповідно до підупнкту 14.1.155 пункьу 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Відповідно пункту 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Пунктом 87.3 статті 87 ПК України передбачено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків:
- майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;
- майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління;
- майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження;
- кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів;
- майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;
- майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України;
- майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу";
- кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.
Згідно статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункту 88.1). Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункту 88.2).
Зі змісту пункту 89.3 статті 89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акту опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України, платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.
Підпунктом 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що оскарженням рішень контролюючих органів є оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
З аналізу наведених норм вбачається право платника податків, у разі якщо він вважає, що контролюючим органом прийнято рішення, або вчинена дія (бездіяльність), які суперечать законодавству чи виходить за межі повноважень контролюючого органу, звернутися до податкового органу вищого рівня або до суду з їх оскарженням. Разом з тим, рішення (дія чи бездіяльність) контролюючого органу, як суб'єкта владних повноважень, повинні вважатися правомірними, поки інше не установлено уповноваженим суб'єктом у результаті розгляду та вирішення справи.
Підстави для звільнення майна платника податків з-під податкової застави визначені статтею 93 ПК України.
Так, пунктом 93.1 статті 93 ПК України встановлено, що майно платника податків звільняється з податкової застави з дня:
- отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку;
- визнання податкового боргу безнадійним;
- набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
- отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання.
- отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з відсутністю станом на час розгляду справи скасованого податкового повідомлення-рішення, на підставі якого була прийнята податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу, підстави для його скасування відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
З огляду на, що суд дійшов висновку про відмову у позові, розподіл судових витрат з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоленні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 червня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов