23.06.25
33/812/261/25
Справа № 945/2970/23 Головуючий у першій інстанції Войнарівський М.М.
Провадження № 33/812/261/25 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
23 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Лівінського І.В.,
з секретарем судового засідання Шурмою Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання захисника Качана Романа Юрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2024 року, ухвалену в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 01 грудня 2023 року серії ААД №482614, 01 грудня 2023 року о 16 год. 10 хв. в с. Степове, Миколаївського району, Миколаївської області, по вул. Миру, біля будинку №4, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки “JAC HFC 1020К, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер або в найближчому медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із вказаною постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Качан Р.Ю. 08 червня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, посилаючись на поважність причин його пропуску.
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження захисник Качан Р.Ю. зазначав, що згідно конверту сторона захисту отримала копію постанови лише 22 травня 2025 року, а також у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю за психіатричним захворюванням, який не розуміє значення своїх дій і не може ними керувати, вважає дані обставини поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження. Також захисник посилався на статті 3,13 Конвенції про права осіб з інвалідністю.
Заслухавши захисника - адвоката Качана Р.Ю., який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи, які містить клопотання про поновлення строку, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу.
Чинні норми КУпАП в частині права на оскарження постанови судді місцевого суду є гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників судового розгляду і за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, визначають порядок реалізації цього права, його законну мету.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Тому в розумінні положень статті 294 КУпАП строк, передбачений на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити лише якщо визнає причини його пропуску поважними.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства про адміністративні правопорушення та своєчасного виконання ними передбачених КУпАП України певних процесуальних дій. Інститут строків в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого учасник справи може оскаржити рішення про накладення на нього адміністративного стягнення; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду в порядку апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, постанова набирає чинності та пред'являється державою в особі її компетентних органів до виконання. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
За такого поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне оскарження постанови суду першої інстанції. Такі обставини мають бути підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Сам строк звернення до апеляційного суду - це проміжок часу з дня винесення судом першої інстанції постанови у справі про адміністративні правопорушення, протягом якого особа має право звернутися до суду з апеляційною скаргою. Початок перебігу строку з апеляційною скаргою на постанову суду у справі про адміністративне правопорушення починається з дня винесення судом першої інстанції відповідної постанови, а поважність пропуску цього строку пов'язується із доведенням заявником обставин поважності його пропуску, до прикладу, обставин незнання особи про складення відносно нею протоколу про адміністративне правопорушення та як наслідок цих обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В цьому разі порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Розумні строки в судочинстві з розгляду справ про адміністративні правопорушення - це найкоротші за конкретних обставин строки, протягом яких правопорушник чи його захисник повинні вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Втім, оцінюючи обставини, на які посилається захисник Качан Р.Ю., звернувшись із клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови суду від 13 листопада 2024 року, з урахуванням наведених вище висновків ЄСПЛ, а також положень статті 294 КУпАП, слід врахувати, що вказаною нормою встановлено строки звернення до апеляційного суду в порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету якнайскорішого перегляду судового рішення у справах про адміністративні правопорушення, зокрема поновлення порушених прав заявника, який повинен діяти добросовісно.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його захисник неодноразово не прибували до суду для участі у розгляді справи, в зв'язку з чим справа відкладалась починаючи з 14 травня 2024 року. Будучи обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про розгляд цього протоколу Миколаївським районним судом Миколаївської області, про що зазначено у протоколі, ОСОБА_1 свідомо не вживав заходів, спрямованих на участь у його розгляді. З тексту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 та його захисник Качан Р.Ю. не були присутніми в судовому засіданні 13 листопада 2024 року під час винесення оскаржуваної постанови. Між тим, матеріали справи містять повідомлення про виклик ОСОБА_1 та його захисника в судові засідання. Про розгляд справи 13 листопада 2024 року о 9 годині захисник Качан Р.Ю. був повідомлений вчасно, шляхом направлення йому телефонограми та останній повідомив, що прибуде у судове засідання на вказану дату та час (а.с.59). Загалом за час розгляду справи захисник два рази звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи (а.с.35,50) та чотири рази не з'являвся в судові засідання без повідомлення причин.
Згідно супровідного листа суду першої інстанції, копія постанови була направлена ОСОБА_1 та його захиснику 13 листопада 2024 року (а.с.64,65).
В Єдиному державному реєстрі судових рішень до оскаржуваної постанови забезпечено надання загального доступу 21 листопада 2024 року.
З копії поштового конверту на ім'я ОСОБА_2 та роздруківки з реєстру поштових відправлень наданих захисником вбачається, що копія оскаржуваної постанови отримана останнім 22 травня 2025 року (а.с.77,78).
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови останній отримав 27 травня 2025 року (а.с.70).
З огляду на положення статті 294 КУпАП, щодо строку оскарження постанови суду, останнім днем на подання апеляційної скарги було 22 листопада 2024 року.
Апеляційна скарга на вищевказану постанову була подана захисником ОСОБА_1 - адвокатом Качаном Р.Ю. лише 08 червня 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 294 КУпАП (більше ніж через шість місяців).
При цьому апеляційний суд враховує, що захисник Качан Р.Ю., отримавши 22 травня 2025 року постанову суду, подав апеляційну скаргу на постанову тільки 08 червня 2025 року, і у цьому випадку не дотримавшись передбаченого частиною 2 статті 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови.
Крім того, апеляційний суд враховує обов'язок особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, в розумний проміжок часу цікавитись станом відомого їй судового провадження. ОСОБА_1 не скористався своїм правом, не діяв розсудливо, не звернувся вчасно до суду з заявою про отримання копії судового рішення та в подальшому з апеляційною скаргою з метою оскарження вказаної постанови. В його інтересах звернувся його захисник Качан Р.Ю. лише 08 червня 2025 року, посилаючись на те, що копію оскаржуваної постанови він отримав лише 22 травня 2025 року, що не заслуговує на увагу і не може бути розцінено як поважна причина пропуску строку.
Саме таке зволікання з реалізацією права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зі своєчасною подачею апеляційної скарги, мало наслідком подання апеляційної скарги з порушенням процесуального 10-ти денного строку понад шість місяців. Доказів наявності саме для ОСОБА_1 та його захисника об'єктивних, непереборних обставин, які б перешкоджали їм у період з 13 листопада 2024 року по 08 червня 2025 року подати апеляційну скаргу суду не надано.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю за психіатричним захворюванням, який не розуміє значення своїх дій і не може ними керувати, є необґрунтованими, оскільки відповідних медичних документів на підтвердження того, що ОСОБА_1 внаслідок захворювання та встановлення йому групи інвалідності не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, захисником до суду не надано.
Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не свідчать про їх поважність, в зв'язку з чим відсутні законні підстави для його поновлення.
У справі «Індепендент ньюс енд медіа» та «Індепендент ньюспейперс» проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що юридична визначеність передбачає повагу до принципу остаточності рішень. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.
Між тим, у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності апеляційним судом не було встановлено особливих непереборних обставин, які б перешкоджали апелянту протягом шести місяців оскаржити постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2024 року у передбачений статтею 294 КУпАП строк.
За таких обставин, враховуючи вимоги частини 2 статті 294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови суду був пропущений без поважних причин, а тому поновленню не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Відмовити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокату Качану Роману Юрійовичу в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський