23.06.25
22-ц/812/1111/25
Справа №484/6/24
Провадження 22-ц/812/1111/25
23 червня 2025 року Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Базовкіної Т.М.
суддів: 1) Царюк Л.М.,
2) Яворської Ж.М.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2025 рокупостановлену у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Першого відділу ДВС у Первомайському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ДП "Сетам", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах та повернення сторін в попереднє становище, -
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2025 року за заявою адвоката Шалару О.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Першого відділу ДВС у Первомайському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ДП «Сетам», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах та повернення сторін в попереднє становище скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 січня 2024 у справі № 484/6/24, провадження № 2/484/364/24.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням суду першої інстанції, 14 травня 2025 р. ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження та клопотанням про його поновлення. Як на поважність пропуску строку посилається на те, що випадково через сайт судової влади дізнався про винесення оскаржуваної ухвали. Так, розгляд вищевказаної заяви був проведений у його відсутність, у судове засідання суд його належним чином не викликав, а оскаржувану ухвалу отримав в канцелярії суду лише 14 травня 2025 р.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2025 р. було визнано наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк, що не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для звернення до Миколаївського апеляційного суду із заявою, в якій вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
На виконання ухвали Миколаївського апеляційного суду від 30 травня 2025 р. ОСОБА_1 надав заяву про поновлення строку, в якій зазначив, що йому через сайт судової влади 10 травня 2025 р. стало відомо, що Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 25 січня 2025 р. прийнята ухвала, яку він отримав в канцелярії Первомайського районного суду лише 14 травня 2025 р. Крім того, зазначає, що його батьки є пенсіонерами та людьми похилого віку й проживають у селі, батько хворіє. Повідомляє, що в січні - лютому 2025 р. він постійно перебував в селі Кам'яна Балка Первомайського району Миколаївської області і допомагав там по господарству, тому в цей період за адресою, за якою судом першої інстанції надсилалася кореспонденція, він, відповідно, не отримував. Також зазначає, що у матеріалах справи міститься його контактний номер телефону, який ним було зазначено у позовній заяві на випадок тимчасової відсутності за місцем реєстрації. Отже, на думку ОСОБА_1 , суд мав можливість проінформувати його про судове засідання і про подання ОСОБА_2 заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини, апеляційній суд дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції відсутні, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Відповідно до приписів ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку судам необхідно враховувати те, що поважними є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву (скаргу) у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює усю сукупність обставин, надаючи відповідну оцінку.
Таким чином, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вмотивовані підстави.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», № 17160/06 та № 35548/06).
У справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні при проголошенні судового рішення 28 січня 2025 р. учасники справи не були присутніми. Судом першої інстанції судова повістка про розгляд справи 28 січня 2025 р. та копія винесеної того ж дня ухвали направлялись ОСОБА_1 на адресу, зазначену ним у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 . Проте, вказана судова кореспонденція повернулася до суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.20, 27). Тому, відповідно до правил ч.1 ст. 131 ЦПК України ці відправлення вважаються врученими адресату ОСОБА_1 . Крім того, матеріали справи не містять іншої адреси позивача. Також заявник не виконав вимоги ч.1 ст.131 УПК України щодо повідомлення про зміну місця проживання.
Посилання ОСОБА_1 у заяві про поновлення строку на те, що батьки є пенсіонерами та людьми похилого віку й проживають у селі, його батько хворіє та він в січні - лютому 2025 р. постійно перебував з ним в селі Кам'яна Балка, Первомайського району Миколаївської області і допомагав там по господарству, не заслуховують на увагу оскільки доказів на підтвердження викладеного ОСОБА_1 не надав.
Інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, та підтверджували наявність у апелянта об'єктивних, непереборних, істотних перешкод для звернення з апеляційною скаргою, у встановлені ст. 354 ЦПК України строки, заявником не наведено.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зазначене, наведені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави пропуску такого строку не є поважними.
З аналізу змісту частини другої статті 358 ЦПК України у поєднанні з положеннями статті 354 ЦПК України вбачається, що у цих нормах законодавцем встановлено правила судової процедури щодо поновлення процесуального строку за наявності поважних причин його пропуску та процесуальну заборону й обмеження щодо такого поновлення у разі визнання судом неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку.
Виключних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, заявник не наводить та жодним доказом такі підстави не підтверджує.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, §53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
За таких обставин у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ч.1 ст. 358 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і протягом тридцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: