19 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/2212/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі
за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата Прайм",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2 ,
про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
21.04.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла, надіслана поштою 18.04.2025, касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 (повний текст складено 31.03.2025) у справі № 911/2212/23.
Ухвалою Касаційного господарського суду від 12.05.2025 подана касаційна скарга у цій справі була залишена без руху із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду доказів вартості майна, яке є предметом позову, для встановлення ціни позову, з якої визначається розмір судового збору за звернення до суду та доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у встановлених порядку та розмірі.
02.05.2025 та 26.05.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли заяви заступника керівника Київської обласної прокуратури про долучення до матеріалів касаційної скарги доказів сплати судового збору за її подання на загальну суму 21 472,00 грн, зазначивши про розрахунок розміру збору з урахуванням вимог ухвали апеляційного суду у цій справі, відповідно до яких за подання апеляційної скарги до сплати підлягав судовий збір у розмірі 150 % від сплаченої суми судового збору в першій інстанції в розмірі 10 736,00 грн.
Для встановлення вартості майна з метою визначення розміру судового збору за звернення до суду ухвалою Касаційного господарського суду від 30.05.2025 витребувано матеріали справи № 911/2212/23 з Господарського суду Київської області та/або Північного апеляційного господарського суду.
За результатами перевірки матеріалів справи та касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 911/2212/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено у розмірі 2 684,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається - вартістю майна.
Предметом поданого у 2023 році позову у цій справі є витребування із чужого незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області земельних ділянок: площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5365, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5362, площею 0,15 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5364, площею 0,4017 га з кадастровим номером 3222486200:04:001:5363.
Під час подання позову прокурором зазначена ціна позову з урахуванням оціночної вартості земельних ділянок, що у сумі становить 66 762,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що вартість зазначених в позові земельних ділянок під час передання їх у статутний капітал відповідача становить 170 000,00 грн, що також менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268400,00 грн), а тому у розумінні ГПК України справа № 911/2212/23 є малозначною.
Разом із цим скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом спору є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які незаконно вибули з користування громадою та знаходяться під охороною держави.
Отже, скаржник посилається на виключення, зазначені у підпунктах «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, з огляду на що, вважає що судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Натомість у касаційній скарзі заступника керівника Київської обласної прокуратури відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які би свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.
Для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосується питання права, вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема існування кількісних або якісних критеріїв, зокрема:
- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Отже, скаржник не довів, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тоді як доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що є прерогативою судів попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, а тому не містить випадку, передбаченого підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Дослідивши зміст касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, колегія суддів зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа має суспільний інтерес без належного такого обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Додатково слід зазначити про те, що використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи зі статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.
Зважаючи на обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 911/2212/23 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі № 911/2212/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ