19 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/3939/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Агро 2023"
на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 (суддя Карпечкін Т. П.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 (головуючий суддя Козир Т. П., судді Іоннікова І. А., Мальченко А. О.)
у справі № 911/3939/23
за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Бородянської селищної ради Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Агро 2023",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , 4) ОСОБА_3 , 5) ОСОБА_4 , 6) ОСОБА_5 , 7) ОСОБА_6 , 8) ОСОБА_7 і 9) ОСОБА_8 ,
про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,
У грудні 2023 року керівник Бучанської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Бородянської селищної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Агро 2023", та, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив суд витребувати на користь держави в особі Селищної ради із незаконного володіння Товариства земельні ділянки з кадастровими номерами 3221055100:05:003:0351 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0352 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0353 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0354 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0355 (площею 0,9946 га), 3221055100:05:003:0356 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0357 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0358 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0359 (площею 0,9685 га), 3221055100:05:003:0360 (площею 0,9684 га), 3221055100:05:003:0361 (площею 0,9945 га), 3221055100:05:003:0362 (площею 0,9944 га), цільове призначення - для розміщення, будівництва, експлікатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що розташовані на території Селищної ради.
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що у травні 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, правонаступником якого наразі є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області було передано у власність громадянам, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, в подальшому ці земельні ділянки були відчужені на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , змінено цільове призначення на землі "для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств", а серпні-вересні 2023 року земельні ділянки внесені до статутного капіталу Товариства. Водночас, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вищевказаним громадянам вже було раніше (у 2015-2016 роках) надано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Оскільки земельні ділянки незаконно вибули із власності держави вони підлягають витребуванню у Товариства на користь держави в особі Селищної ради, проте остання не здійснювала належний захист порушених інтересів держави, що й стало підставою для подання даного позову прокурором.
12.08.2024 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, позовні вимоги задоволено повністю.
01.05.2025 скаржник подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 911/3939/23.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 01.05.2025 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
19.05.2025 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано, зокрема, на необхідність надання доказів вартості спірного майна та надання доказів про сплату (доплату) судового збору (у разі такої необхідності).
На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 30.05.2025 подав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги та зазначив, що вартість спірного майна становить 386 740,42 грн.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 911/3939/23 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Предметом позову у цій справі є визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю 386 740,42 грн.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на приписи частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Проте, наводячи такі обґрунтування, скаржник не врахував, що у справі з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму такі посилання можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження лише за умови, що наявними будуть і, вже наведені вище, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України умови, які даватимуть суду право вважати судові рішення у справі з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховний Суд зазначає, що такі посилання скаржника не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, підтверджують наявність випадку (випадків), який (які) дає (дають) право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" і "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Посилання скаржника на ряд постанов Верховного Суду, які містяться у касаційній скарзі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки висновки у справах, на які він посилається, мають загальний характер і зроблені судами за інших встановлених обставин, які формують зміст правовідносин та зумовили прийняття відповідних судових рішень.
Доводи скаржника (в тому числі із посиланнями на ряд постанов Верховного Суду без належного обґрунтування цих посилань) зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Січ-Агро 2023" на рішення Господарського суду Київської області від 12.08.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 911/3939/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил