65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5501/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/5501/24,
за позовом: Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73003, Херсонська область, м. Херсон, пр. Незалежності (Ушакова), буд. 37; код ЄДРПОУ 44326699);
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 );
про стягнення 11 592,82 грн., -
1. Суть спору.
18.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5461/24) Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради до відповідача - ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості що виникла за договорами про тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів в розмірі 11 592,82 грн, що складається з основного боргу в розмірі 4106,22 грн., пеню в розмірі 717,74 грн., штрафу в розмірі 205,31 грн., 3 % річних в розмірі 318,69 грн., інфляційні втрати 1544,46 грн та витрат на демонтаж рекламного засобу в розмірі 4700,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договорів про тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів №02-20-102/17 від 14.06.2017 та №02-20-12/21/1 від 26.02.2021 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за договорами, а також невідшкодуванням відповідачем витрат понесених позивачем на демонтаж рекламного засобу.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 23.12.2024 було відкрито провадження у справі №916/5501/24 та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст.ст. 247-252 ГПК України.
В даній ухвалі суд запропонував відповідачу подати до суду у строк до 14.01.2025 відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України; додати до відзиву докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду. Запропонував позивачу подати до суду у строк до 28.01.2025 відповідь на відзив, оформлену відповідно до вимог ст.ст.166, 184 ГПК України; надіслати копію відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачам одночасно з надісланням відповіді суду; відповідні докази надіслання надати до суду. Запропонував відповідачу подати до суду у строк до 11.02.2025 заперечення, оформлені відповідно до вимог ст.ст.167, 184 ГПК України, надіслати копію заперечень та доданих до них доказів позивачу одночасно з надісланням заперечень до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.
Судом здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця реєстрації Відповідача. Як встановлено судом з відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру, адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Про відкриття провадження у справі №916/5501/24 сторін було повідомлено шляхом направлення копії ухвали суду до електронного кабінету позивача та на зареєстроване місце проживання відповідача, однак ОСОБА_1 ухвалу суду вручено не було у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що свідчить довідка про причини повернення поштового відправлення наявна в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що в ОСОБА_1 , є належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради.
У якості обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що між управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради та Волковим Глебом Крістіаном існують договірні зобов'язання за договорами про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу: №02-20-102/17 від 14.06.2017 та №02-20-12/21/1 Антонівка від 26.02.2021 із додатками до них (далі - Договори).
У процесі моніторингу позивачем встановлено, що відповідач припинив свою підприємницьку діяльність 30.04.2024, однак не повідомив про це Позивача та не ініціював припинення дії договорів.
Позивач вказує, що відповідно до норм цивільного законодавства, припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов'язання, що виникли у період ведення підприємницької діяльності.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договорів, зокрема щодо своєчасної сплати плати за користування місцями розміщення реклами, утворилась заборгованість у розмірі 11 592 грн 82 коп., яка складається з основної суми боргу згідно договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу в розмірі 4106 грн 22 коп., пеню в розмірі 717 грн 74 коп., штраф в розмірі 205 грн 31 коп., 3% річних в розмірі 318 грн 69 коп., інфляційні втрати в розмірі 1544 грн 46 коп.
Крім того, Відповідач порушив зобов'язання з технічного обслуговування рекламного засобу, що призвело до його аварійного стану. На підставі обстеження 29.03.2023 року та припису від 30.03.2023 № 03-13-26/23, Відповідачу було надано строк до 07.04.2023 для приведення рекламного засобу до належного стану.
Відповідач припис не виконав, що призвело до здійснення демонтажу рекламного засобу за рахунок Позивача. У зв'язку з цим позивач поніс витрати у розмірі 4700,40 грн.
Позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору неодноразово надсилав Відповідачу претензії із вимогами сплатити заборгованість за договорами та відшкодувати витрати, понесені у зв'язку з примусовим демонтажем рекламного засобу. Претензії направлялися електронною поштою (23.05.2024, 09.05.2024, 10.06.2024) та на поштову адресу Відповідача, однак листи повертались з відміткою «адресат відсутній», а відповіді на електронні звернення не надходили.
Позивач повідомляє, що вказаними претензіями Відповідача було поінформовано про порушення умов договорів, запропоновано шляхи врегулювання ситуації, а також попереджено про наслідки невиконання зобов'язань. Водночас Відповідач не надав жодної відповіді, борг не погасив, що, на думку Позивача, є порушенням умов договору (п.11.4) та підставою для звернення до суду відповідно до ст. 225 ГК України.
3.2. Аргументи Волкова Глеба Крістіана.
Волков Глеб Крістіан своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористалася, жодних доказів у якості спростування наведених позивачем обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір який виник між Волковим Глебом Крістіаном та Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради вирішується за наявними в матеріалах справи доказами.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Судом встановлено, що між Управлінням естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого є Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (Управління) та фізичною особою-підприємцем Волковим Глебом Крістіаном (Організація) були укладені Договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №02-20-102/17 від 14.06.2017 (т.1, а.с.40-43) та №02-20-12/21/1Антонівка від 26.02.2021 (т.1, а.с.49-52)
Договори за своєю правової природою є ідентичними, містять однакові положення, проте стосуються різних об?єктів (місць для розташування рекламного засобу), а саме:
Згідно Договору №02-20-12/21/1 Антонівка від 26.02.2021 - надано місце тимчасового користування для розміщення односторонього бігборду по вул. Херсонська (в?їзд до міста) та двухсторонього бігборду по вул. Херсонська (у районі вул.Шмідта) (т.1, а.с. 55).
Згідно Договору №02-20-102/17 від 14.06.2017 - надано місце тимчасового користування для розміщення односторонього біг-борду на площі Перемоги, двосторонього блек-лайту на розі вул. Потьомкінської (Карла Маркса) та вул. Фрунзе, односторонього біг-борду на розі вул. Лавреньова та просп.Святих Кирила та Мефодія, односторонього біг-борду на площі Перемоги (у районі буд.№19 ТЦ "Європорт") (т.1, а.с. 44).
Відповідно до п.1.1 Договорів встановлено, що управління як уповноважений Херсонською міською радою орган на умовах та в порядку, передбаченому Договором, надає, а Організація приймає в тимчасове платне користування місце, з метою розташування на ньому рекламного засобу (далі - Р3), котрий використовується для розміщення зовнішньої реклами (далі - місце).
Згідно п.1.3. Договорів вказано, що адреса, площа, кількість місць, що надаються в користування за Договором, визначаються згідно з додатком 1 до Договору.
Пунктом п. 2.1 Договорів визначено, що за користування місцем організація щомісячно сплачує плату, розрахунок якої здійснюється у відповідності до тарифів, установлених відповідним рішенням міської ради.
Згідно з п. 2.4 Договорів плата за користування місцем для розташування РЗ сплачується організацією щомісяця не пізніше 10 числа поточного місяця за розрахунками згідно з додатком 2 до договору у безготівковій формі на поточний рахунок робочого органу, незалежно від наслідків господарської діяльності організації, наявності або відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг.
Умовами п.п. 3.1.2 Договорів визначено, що управління має право звертатися до виконавчого органу Херсонської міської ради з пропозиціями щодо скасування виданого організації дозволу у випадках, передбачених договором та чинним законодавством України в галузі реклами.
Відповідно до п. 3.1.3 Договорів визначено, що управління має право, зокрема: відмовлятися від договору в односторонньому порядку без будь-яких компенсацій організації, організувати демонтаж РЗ, з подальшим відшкодуванням витрат за нього Організацією внаслідок обставин, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067
Положеннями п. 3.1.9 Договорів сторони передбачили, що управління має право у разі не усунення організацією виявлених порушень протягом 5 календарних днів з моменту отримання повідомлення, робочий орган може ініціювати демонтаж рекламного засобу згідно з договором та чинним порядком демонтажу, обліку, зберіганню і реалізації спеціальних конструкцій, які призначені для розміщення зовнішньої реклами.
Умовами п. 4.2 Договорів визначено, що організація зобов'язана, зокрема: своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором (п.п. 4.2.4) Підтримувати прилеглу територію, визначену Правилами благоустрою міста, в належному стані: прибирати сміття (залишки плакатів), робити озеленення навколо Р3, в тому числі шляхом висадки квітів тощо (п.4.2.8.) Після розміщення РЗ, протягом 5 календарних днів із дати його встановлення, надавати його розміщення (фотозвіт) для введення в Управлінню фотографічний знімок місця експлуатацію. (п. 4.2.9.) У 7-денний строк з дати звернення Управління розміщувати соціальну рекламу, інформаційні матеріали, а також інформацію до державних та місцевих свят на замовлення виконавчих органів ради на вільних від комерційної реклами поверхнях РЗ. У разі неможливості з об'єктивних причин розмістити соціальну рекламу у визначений цим підпунктом строк, Сторонами може бути погоджений інший строк. (п. 4.2.12.) Відшкодовувати Управлінню витрати із демонтажу та зберігання демонтованого Р3, а також сплачувати пеню за затримку платежів за тимчасове користування місцем у порядку та за умов, передбачених Договором (п.4.2.13.) Після закінчення терміну дії Дозволу в тижневий термін самостійно демонтувати Р3 та відновити попередній стан місця (п. 4.2.17).
Положеннями п. 6.1 Договорів сторони передбачили, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність за цим договором та у відповідності з діючим законодавством України.
Відповідно до п. 6.9 Договорів у разі примусового демонтажу РЗ в порядку, передбаченому договором, організація у повному обсязі відшкодовує управлінню витрати, пов'язані з демонтажем та зберіганням РЗ.
Згідно з п. 7.1 Договорів у разі недотримання організацією передбачених пунктами 6.6, 6.9, 6.10 договору та строків зобов'язань щодо самостійного (добровільного) демонтажу РЗ, Управління надсилає повідомлення про примусовий демонтаж РЗ та встановлює граничний термін, протягом якого організація має самостійно (добровільно) його провести і який не повинен бути більш ніж 7 календарних днів від дня отримання організацією такого повідомлення.
Відповідно до п. 7.2 Договорів, після закінчення визначеного у повідомленні про примусовий демонтаж строку, згідно з Порядком демонтажу, правління має право демонтувати рекламний засіб (п.п. 7.2.1 ).
В п.8.1 Договорів визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення строку дії дозволу.
Пунктом п. 8.2 Договорів встановлено, що дія договору продовжується при продовженні строку дії відповідного дозволу, на визначений у ньому строк.
Згідно п. 8.3. Договорів визначено, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються в письмовій формі і вступають у силу з моменту підписання їх сторонами, за винятком випадків змін умов договору, передбачених пунктами 2.7, 2.8 договору, та уточнень до нього, у разі не продовження терміну дії дозволу на місце (-ця), передбачене в додатках 1, 2 договору.
Крім того судом встановлено, що сторонами неодноразово вносилися зміни та уточнення до Договору про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №02-20-102/17 від 14.06.2017 (т.1, а.с. 45-48) та №02-20-12/21/1 Антонівка від 26.02.2021 (т.1, а.с. 54-56).
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано Додаткові угоди б/н до договорів та погоджено зміну сторони договорів, а саме з 28.07.2021 року Херсонська міської рада на управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради виконує функції Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради (т.1, а.с. 46, 56).
Також суд встановив, що Відповідачу було видано дозволи на розміщення зовнішньої реклами за наступними адресами:
- Дозвіл №10-1965 від 14.06.2017 на розміщення рекламного засобу типу бек-лайт (двосторонній) розміром 3х4 м. на розі вулиць Потьомкінської (Карла Маркса) та Б.Мозолевського (Фрунзе) у м. Херсоні (т.1, а.с. 61-66).
- Дозвіл №10-1966 від 14.06.2017 на розміщення рекламного засобу типу біг-борд (односторонній) розміром 3х12 м. на площі Перемоги у м. Херсоні (т.1, а.с.75).
- Дозвіл №10-1967 від 14.06.2017 на розміщення рекламного засобу типу біг-борд (односторонній) розміром 3,01х6,02 м. на розі вулиць Лавреньова та просп. Святих Кирила та Мефодія у м. Херсоні (т.1, а.с. 90-95).
- Дозвіл №10-3005 від 14.06.2017 на розміщення рекламного засобу типу біг- борд (односторонній) розміром 3,01х6,02 м. на площі Перемоги (в районі будинку №19) у м. Херсоні (т.1, а.с. 121- 125).
- Дозвіл №02-18/118 від 09.06.2017 на розміщення рекламного засобу типу наземний рекламоносій-щит односторонній розміром 3х6 м., площя розташування 8,4 кв. м. (по вул. Херсонській (виїзд до міста) у м. Херсоні (т.1, а.с. 57-58).
- Дозвіл № 02-18/119 від 09.06.2017 на розміщення рекламного засобу типу щит двосторонній розміром 3х6 м., площа розташування 8,4 м2 по вул. Херсонській (район вулиці Шмідта) у м. Херсоні; (т.1, а.с. 59-60).
Встановлено, що за Договором №02-20-102/17 від 14.06.2017 року за користування місцем для розташування рекламних засобів щомісячна плата становила 973 грн 57 коп., а у період з 01.06.2021 по 17.06.2023 щомісячна плата становила 2145 грн 43 коп.; за користування місцем для розташування рекламного засобу згідно дозволу № 10-3005 у період з 19.04.2021 до 01.06.2021 щомісячна плата становила 328 грн 68 коп., а у період з 01.06.2021 по 18.04.2022 щомісячна плата становила 813 грн 94 коп., що вбачається з Додатків та уточнень до основного договору.
Встановлено, що Договором від 26.02.2021 № 02-20-12/21/1 Антонівка у період з 01.01.2021 до 01.06.2021 щомісячна плата становила 544 грн. 32 коп.; у період з 01.06.2021 до 05.04.2022 щомісячна плата становила 1146 грн 85 коп., що вбачається з Додатків та уточнень до основного договору.
Судом досліджено розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації №1123 від 28.11.2024, згідно якого анульовано видані Волкову Глебу Крістіану дозволи №10-1965 від 14.06.2017, № 10-3005 від 14.06.2017, №10-1967 від 14.06.2017, №02-18/118 від 09.06.2017, №02-18/119 від 09.06.2017) та припинено з 28.11.2024 дію Договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №02-20-102/17 від 14.06.2017 та № 02- 20-12/21/1 від 26.02.2021 (т.1, а.с. 119).
Також, з матеріалів справи вбачається, що 02.12.2024 позивачем направлено на електрону адресу gleb.volkov.ua@gmail.com та на адресу за місцем проживання відповідача повідомлення за вих. №03-15-66/24 про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно Акту обстеження №03-10-04/2 від 29.03.2023 вбачається, що під час обстеження належного відповідачу рекламного засобу типу бігборд (односторонній), розміром 3х12 м, розташованого на Площі Перемоги в м. Херсоні, посадовими особами Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради було встановлено, що рекламний засіб перебуває в аварійному стані (т.1, а.с. 180).
Відповідно Припису №03-13-26/23 від 30.03.2023 управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради зобов'язано ФОП Волкова Глеба Крістіана до 09:00 07.04.2023 обстежити рекламний засіб на Площі Перемоги у м. Херсоні та привести його до належного естетичного, технічного та санітарного стану та забезпечити його маркування відповідно до рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №79 від 16.03.2021 (т.1, а.с.244).
Копія зазначеного Припису №03-13-26/23 направлена на електронну адресу gleb.volkov.ua@gmail.com, про що свідчить наявний в матеріалах справи скріншот (т.1, а.с. 245).
Згідно з розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 28.04.2023 № 181р «Про анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та демонтаж аварійних рекламних засобів», анульовано дозвіл №10-1966 від 14.06.2017, виданий Волкову Глебу Крістіану на розміщення рекламного засобу типу біг-борд (односторонній) розміром 3х12м на площі Перемоги у місті Херсоні та зобов'язано Відповідача самостійно провести демонтаж рекламного засобу до 05.05.2023 року (т.1, а.с.182).
З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2023 ФОП Волков Г.К. на електронну пошту Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради надіслав лист, в якому він повідомив про відсутність у нього можливості здійснити ремонт, належного йому рекламного засобу (т.1, а.с.187).
Згідно Акту проведення демонтажу рекламного засобу №03-14-50/23 від 17.05.2023 проведенно примусовий демонтаж рекламного засобу належного фізичній особі-підприємцю Волкову Глебу Крістіану (т.1, а.с.188).
Акт проведення демонтажу рекламного засобу від 17.05.2023 №03-14-50/23 направлено Позивачем на електронну адресу відповідача gleb.volkov.ua@gmail.com разом із супровідним листом 22.05.2023, про що свідчить скріншот з електронної пошти Позивача.
Між Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської (Замовник) та Міським комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (Виконавець) було укладено Договір про проведення демонтажних робіт №14 від 12.07.2023 (т.1, а.с.191)., згідно з яким Виконавець зобов?язується за завданням Замовника виконати роботу з демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкцій та інших об?єктів, які розміщені на території міста Херсона із залученням необхідної техніки та працівників з дотриманням усіх вимог діючого законодавства, (ДК:021:2015:45111300-1 Демонтажні роботи), а Замовник прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, передбачених даним Договором.
Встановлено, що 17.07.2023 року між сторонами вищезазначеного договору було складено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2023 року на суму 4700 грн 40 коп.(т.1, а.с.194-195).
27.05.2024 позивачем направлено на електронну адресу відповідача повідомлення за вих. № 01-32-346/24 про факт проведення демонтажу рекламного засобу в примусовому порядку та право на повернення демонтованих рекламних засобів, що підтверджується скріншотом з електронної пошти Позивача (т.1, а.с.198).
Також з наданих до суду документів встановлено, що позивач з метою досудового врегулювання спору інформував відповідача в претензії від 23.05.2024 за вих. № 01-32-331/24, яка надсилалася 24.05.2023 та 17.10.2024 разом з рахунком до сплати на електронну адресу відповідача gleb.volkov.ua@gmail.com, що підтверджується скріншотами з електронної пошти позивача.
Також позивачем вжито заходів досудового врегулювання спору щодо заборгованості за договорами та направлено 09.05.2024 на електронну адресу відповідача gleb.volkov.ua@gmail.com претензію від 09.05.2024 за вих. № 01- 32-192/24, до якої додано акти звірки взаємних розрахунків та рахунок на оплату боргу, що підтверджується скріншотом з електронної пошти позивача (т.1, а.с.175).
Позивачем в підтвердження позовних вимог надано наступні розрахунки: загальна сума заборгованості - 11 592,82 грн, що складається з основного боргу в розмірі 4106,22 грн., пеню в розмірі 717,74 грн., штрафу в розмірі 205,31 грн., 3 % річних в розмірі 318,69 грн., інфляційні втрати 1544,46 грн. та витрат на демонтаж рекламного засобу в розмірі 4700,40 грн.(т.1, а.с. 33).
Судом також встановлено, що згідно інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що фізична особа-підприємець Волков Глебом Крістіаном припинено діяльність 30.04.2024 (т.2, а.с. 10-11).
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Судом встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Волков Глеб Крістіан 30.04.2024 припинила свою підприємницьку діяльність.
За приписами ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
За змістом статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно зі ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право-і дієздатністю, та не обмежує їх.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.
Відповідно до ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив господарську юрисдикцію спору відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Щодо правовідносин які склалися між сторонами спору суд зазначає наступне:
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Встановлено, що між Управління естетики та зовнішньої реклами Херсонської міської ради, правонаступником якого є Управлінням маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (Управління) та фізичною особою-підприємцем Волковим Глебом Крістіаном (Організація) були укладені Договори про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №02-20-102/17 від 14.06.2017 (т.1, а.с.40-43) та №02-20-12/21/1Антонівка від 26.02.2021 (т.1, а.с.49-52).
Судом було встановлено, що відповідачем - фізичною особою- підприємцем Волковим Глебом Крістіаном припинено діяльність 30.04.2024.
Згідно пункту 8.4. Договорів, дострокове припинення Договору можливе внаслідок обставин, передбачених Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та передбачені Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067.
Зокрема, положення ч. 7 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачають право дозвільного органу на анулювання документу дозвільного характеру у разі встановлення наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи- підприємця.
Зважаючи на встановлення позивачем у 2024 році інформації щодо припинення відповідачем діяльності як фізичної особи-підприємця, розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації №1123 від 28.11.2024, правомірно анульовано видані Волкову Глебу Крістіану дозволи №10-1965 від 14.06.2017, № 10-3005 від 14.06.2017, №10-1967 від 14.06.2017, №02-18/118 від 09.06.2017, №02-18/119 від 09.06.2017) та припинено з 28.11.2024 дію Договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу №02-20-102/17 від 14.06.2017 та № 02- 20-12/21/1 від 26.02.2021.
Тому укладені між сторонами договори фактично діяли: договір №02-20-102/17 в період з 14.06.2017 до 27.11.2024, договір № 02-20-12/21/1Антонівка в період з 26.02.2021 до 27.11.2024.
Відповідно до ст. 631 ЦК України та ч. 7 ст. 180 ГК України визначено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Отже закінчення строку дії договору не є підставою для припинення, визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч.1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання проведене належним чином.
Судом встановлено, що за період з 01.07.2021 по 28.02.2022 відповідач мав сплатити 40979 грн 83 коп., натомість відповідачем було проведено оплату лише частково, а саме в сумі 36 873 грн 61 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 4.2.4 Договорів, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування місцями в розмірі, передбаченому договором.
Відтак, Волков Глеб Крістіан в порушення умов Договорів не здійснив оплату за право користування місцями для розташування рекламних засобів в строки та розмірах обумовлених договорами, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 4106 грн 22 коп., з якої: по договору №02-20-102/17 від 14.06.2017 заборгованість складає 2959 грн 37 коп., по договору №02-20-12/21/1Антонівка від 26.02.2021 заборгованість складає 1146 грн 85 коп.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Як визначено абзацом 1 ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Однак, Відповідачем порушено вищевказані норми законодавства та умови Договорів, в частині своєчасної та повної оплати за право користування місцями для розташування рекламних засобів, перелік яких визначено додатками до договору, які є його невід'ємною частиною, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини першої ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно зі ст. 611 ЦК України, є сплата боржником неустойки.
Згідно з ч. 4 ст. 213 ГК України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Так пунктом 6.1. Договорів передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків Сторони несуть відповідальність у відповідності до умов Договору та чинного законодавства України.
Згідно з пунктами 6.3, 6.4 Договорів, позивач застосовує до відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за увесь час прострочення та за прострочення внесення платежів за користування місцем (-ями), що складає більше 1 місяця, Відповідач додатково сплачує штраф у розмірі 5 (п'яти) відсотків простроченої суми.
Перевіривши здійсненні позивачем розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що позивач правомірно нарахував пеню відповідно до п. 6.3. Договорів, загальний розмір якої становить 717,74 грн. та 5% штрафу відповідно до пункту 6.4 Договорів загальний розмір якого становить 205,31 грн., з яких:
- по Договору №02-20-102/17 від 14.06.2017 - пеня 517,28 грн., штраф 147,97 грн.;
- по Договору №02-20-12/21/1 від 26.02.2021 - пеня 200,46 грн., штраф 57,34грн.
Також судом встановлено, що такий розмір пені та штрафу є обґрунтованим та арифметично правильним.
Окрім того, відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд дійшов висновку, що у зв'язку з простроченням сплати грошового зобов'язання за Договорами, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України правомірно нараховано 1544 грн 46 коп. інфляційних втрат та 318 грн 69 коп. 3% річних., з яких:
- по договору від 14.06.2017 №02-20-102/17 - інфляційні втрати 1113 грн 10 коп., 3% річних 229 грн 68 коп.;
- по договору від 26.02.2021 №02-20-12/21/1Антонівка - інфляційні втрати 431 грн 36 коп., 3% річних 89 грн 01 коп.
Перевіривши здійсненні позивачем розрахунки, судом встановлено їх обґрунтованість та арифметичну правильність, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Також, з огляду на викладені обставини, господарський суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами виникнення у відповідача перед позивачем зобов'язань з відшкодування вартості витрат пов'язаних із проведеним демонтажем рекламного засобу в сумі 4700,40 грн. Водночас у зв'язку з тим, що матеріали доказів сплати зазначеної суми не містять, суд доходить висновку про необхідність стягнення витрат пов'язаних із проведеним демонтажем одного рекламного засобу в сумі 4700,40 грн. з відповідача.
Отже, позовні вимоги в розмірі 11 592,82 грн, що складається з основного боргу в розмірі 4106,22 грн., пеню в розмірі 717,74 грн., штрафу в розмірі 205,31 грн., 3% річних в розмірі 318,69 грн., інфляційні втрати 1544,46 грн та витрат на демонтаж рекламного засобу в розмірі 4700,40 грн.- підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Волкова Глеба Крістіана ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Управління маркетингу міста і туризму Херсонської міської ради (73003, Херсонська область, м. Херсон, пр. Незалежності (Ушакова), буд. 37; код ЄДРПОУ 44326699) заборгованість згідно договорів про тимчасове користування місцем для розташування рекламного засобу в розмірі 4106/чотири тисячі сто шість/грн 22 коп., пеню в розмірі 717/сімсот сімнадцять/грн 74 коп., штраф в розмірі 205/двісті п'ять/грн 31 коп., 3 % річних в розмірі 318/триста вісімнадцять/грн 69 коп., інфляційні втрати 1544/одна тисяча п'ятсот сорок чотири/грн 46 коп., витрати на демонтаж рекламного засобу в розмірі 4700/чотири тисячі сімсот/грн 40 коп., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 23 червня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська