65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"23" червня 2025 р. Справа № 916/2425/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву керівника Чорноморської окружної прокуратури (вх. 2-946/25 від 20.06.2025) про забезпечення позову, у справі
за позовом: Керівника Чорноморської окружної прокуратури (68004, Одеська обл, Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (65496, Одеська обл, Одеський р-н, с. Таїрове, вул. Перемоги, буд. 27; код ЄДРПОУ 05582159),
до відповідача: Приватного підприємства "Ресурс" (65037, Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м "Червоний хутір", вул. Центральна, 1А; код ЄДРПОУ 22461061),
про стягнення 346872,98 грн,
Керівник Чорноморської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до приватного підприємства "Ресурс", в якій просить суд стягнути безпідставно збережені кошти пайової участі у розмірі 280000,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 52834,62 грн та 3% річних у розмірі 14038,36 грн.
Разом із позовною заявою до Господарського суду Одеської області керівником Чорноморської окружної прокуратури було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
1) Накласти арешт на грошові кошти, що належать приватному підприємству "Ресурс" (65037, Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м "Червоний хутір", вул. Центральна, 1А; код ЄДРПОУ 22461061) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ПП "Ресурс" у межах суми позовних вимог на загальну суму 346872,98 грн;
2) Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству "Ресурс" (65037, Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м "Червоний хутір", вул. Центральна, 1А; код ЄДРПОУ 22461061) у межах ціни позову 346872,98 грн гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правові висновки Верховного Суду у постановах від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також Інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (п. 23) звертав увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, за таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Прокурор вказує, що необхідність вжиття заходів до забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Також прокурор зазначає, що ж до співмірності заходів забезпечення позову, варто звернути увагу на те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (346872,98 гривень) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Прокурор наголошує, що обраний вид забезпечення позову (арешт коштів та майна відповідача в межах заявленої суми позовним вимог) не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Також прокурор на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову відповідачу можуть бути спричинені збитки, немає.
Дослідивши заяву керівника Чорноморської окружної прокуратури, господарський суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з такого.
Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Забезпечення позову врегульовано главою 10 ГПК України.
Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Тобто, положення зазначеної статті пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст. 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Так, господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача до місцевого бюджету заборгованості у загальному розмірі 346872,98 грн.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Верховний Суд в постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24 дійшов висновку, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Суд враховує, що в цій справі існує спір щодо необхідності сплати відповідачем значної суми позивачу (до місцевого бюджету) в розмірі 346872,98 грн, а викладена прокурором сукупність обставин дозволяє зробити висновок про доведеність обставин, які є достатніми та необхідними для стверджувального висновку щодо наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову.
Враховуючи останні правові позиції Верховного Суду (постанови від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та від 08.07.2024 у справі № 916/143/24) суд дійшов висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд в постанові від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 зазначив, що саме відповідач повинен довести недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, а, зокрема, й ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності.
Однак, наразі відсутні докази, які свідчать, що застосований судом захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно в межах позовних вимог, утруднює або блокує господарську діяльність відповідача та відповідно порушує права третіх осіб.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову 346872,98 грн, є адекватним, розумним, та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, адже попередить можливе порушення прав позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).
Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, суд вважає, що наявні підстави для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.
Частинами 1, 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідач не позбавлений права подати до суду відповідне клопотання, які підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст. 141 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі № 916/2425/25 задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову наступним шляхом:
1) Накласти арешт на грошові кошти, що належать приватному підприємству "Ресурс" (65037, Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м "Червоний хутір", вул. Центральна, 1А; код ЄДРПОУ 22461061) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать приватному підприємству "Ресурс" у межах суми позовних вимог на загальну суму 346872,98 грн;
2) Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить приватному підприємству "Ресурс" (65037, Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м "Червоний хутір", вул. Центральна, 1А; код ЄДРПОУ 22461061) у межах ціни позову 346872,98 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
3. Стягувачем за цією ухвалою є - Чорноморська окружна прокуратура (68004, Одеська область, Одеський р-н, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н; код ЄДРПОУ 03528552).
4. Боржником за цією ухвалою є - приватне підприємство "Ресурс" (65037, Одеська область, Овідіопольський р-н, с. Лиманка, ж/м "Червоний хутір", вул. Центральна, 1А; код ЄДРПОУ 22461061).
Ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу ст. 129-1 Конституції України та ст. 144 ГПК України ця ухвала є обов'язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
Відповідно до приписів ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала набрала законної сили 23 червня 2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Ухвалу підписано 23.06.2025.
Суддя Нікітенко Сергій Валерійович