вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" травня 2025 р. Справа № 911/3096/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія - Політех"
до Фізичної особи-підприємця Мачуського Івана Володимировича
про стягнення 59 000,00 гривень
представники сторін у судове засідання не з'явились
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія політех" (далі - ТОВ "Управляюча компанія політех"/позивач) до Мачуського Івана Володимировича про стягнення 59 000,00 гривень заборгованості.
Господарський суд Київської області ухвалою від 09.12.2024 у справі №911/3096/24 залишив позовну заяву ТОВ "Управляюча компанія - Політех" без руху.
10.12.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ "Управляюча компанія - Політех" надійшла заява про усунення недоліків разом з позовною заявою (у новій редакції), спрямованої до Фізичної особи-підприємця Мачуського Івана Володимировича з вимогами про стягнення з останнього 59 000,00 гривень.
Господарський суд Київської області ухвалою від 16.12.2024 у справі №911/3069/24 постановив:
- прийняти до розгляду позовну заяву ТОВ «Управляюча компанія - Політех» (у новій редакції) до Фізичної особи-підприємця Мачуського Івана Володимировича (далі - ФОП Мачуський І.В./відповідач) про стягнення 59 000,00 гривень, та відкрити провадження у справі №911/3096/24;
- призначити розгляд справи №911/3096/24 в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 14.01.2025;
- витребувати у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин отримання на електронну пошту від Фізичної особи-підприємця Мачуського Івана Володимировича проекту договору та рахунка. Вказані докази слід надати суду для огляду у формі демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі поштової програми, за допомогою персонального (портативного) комп'ютера;
- зобов'язати позивача до 14.01.2025 надати: пояснення стосовно доказів та, відповідно, і самі докази, що підтверджують викладені у позові обставини надіслання/передачі/вручення відповідачу вимоги про повернення коштів, або пояснення про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою; пояснення стосовно того, якими доказами підтверджується обставина вкладення адресованої відповідачу вимоги про повернення коштів до листа/поштового відправлення, у тому числі і за №0411200049900, із зазначенням адреси отримувача за цим листом/відправленням;
- зобов'язати відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати докази поставки позивачу товару на суми 41 300,00 грн та 17 700,00 грн;
- протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов та докази по справі (за наявності).
14.01.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю підготувати матеріали щодо суті спору.
До того ж у судовому засіданні 14.01.2025 відповідач особисто надав пояснення щодо спору та, з метою підготовки до його вирішення, просив відкласти розгляд цієї справи.
Господарський суд Київської області ухвалою від 14.01.2025 у справі №911/3096/24 постановив, зокрема:
- повторно витребувати у позивача оригінали електронних доказів на підтвердження викладених у позові обставин отримання на електронну пошту від Фізичної особи-підприємця Мачуського Івана Володимировича проекту договору та рахунка. Вказані докази слід надати суду для огляду у формі демонстрації інформаційних ресурсів позивача, у тому числі поштової програми, за допомогою персонального (портативного) комп'ютера;
- повторно зобов'язати відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати докази поставки позивачу товару на суми 41 300,00 грн та 17 700,00 грн;
- відкласти розгляд справи на 18.02.2025.
18.02.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з необхідністю отримання правової допомоги від нового адвоката.
Господарський суд Київської області ухвалою від 18.02.2025 у справі №911/3096/24 відклав розгляд справи на 25.03.2025.
25.03.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду у зв'язку з неможливістю взяти особисту участь у судовому засіданні 25.03.2025 - день, коли відповідач відзначає свято за власними релігійними переконаннями.
Також означене клопотання мотивовано фінансовими труднощами та, як наслідок, неможливістю забезпечити належний юридичний супровід.
Господарський суд Київської області ухвалою від 25.03.2025 у справі №911/3096/24 відклав розгляд справи на 22.04.2025.
У судовому засіданні 22.04.2025 представник відповідача - адвокат Бегейович Р.В., клопотав про відкладення розгляду цієї справи з метою надання нових доказів, на що судом наголошено вказаному представнику на формі судового розгляду цієї справи - спрощене позовне провадження, та власне особливостях такого розгляду, зокрема в частині неможливості подання доказів на стадії розгляду справи по суті, початок якої пов'язано з першими судовим засіданням.
Також суд наголосив на неодноразовому відкладенні розгляду цієї справи саме з метою надання відповідачу можливості належним чином підготуватися до вирішення спору по суті.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.04.2025 у справі №911/3096/24 відклав розгляд справи на 12.05.2025.
Однак у судове засіданні 12.05.2025, зокрема, відповідач та/або його представник не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Водночас у встановлений судом строк, відповідач не скористався наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як судом вчинено передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.
В розрізі зазначеного та можливості відповідача реалізувати свої процесуальні права враховано, що:
- відповідач особисто з'явився у судове засідання 14.01.2025 та неодноразово клопотав про відкладення розгляду справи;
- усі постановлені у вказаній справі ухвали судом направлено на адресу зареєстрованого згідно ЄДР місцезнаходження ФОП Мачуський І.В., а також на адресу електронної пошти згідно даних ЄДР - ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідну поштову кореспонденцію повернуто органом поштового зв'язку з зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання».
Також ухвалу про відкриття провадження у зазначеній справі та усі інші, постановлені під час розгляду справи ухвали судом офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua.
З огляду вказаного суд дійшов висновку, що відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у даній справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Зроблений висновок суду також ґрунтується на тому, що:
- усі необхідні докази сторони мають збирати та готувати для подання до суду на етапі підготовки заяв по суті, тоді як сама по собі необхідність сторін віднайти нові докази під час розгляду справи по суті носить суб'єктивний характер та жодним чином не нівелює порядку подання доказів до суду та відповідно встановлених для цього строків;
- підготовка та розробка стратегії захисту, у тому числі шляхом зібрання необхідних доказів перебуває виключно в межах контролю сторони, відтак зміна адвокатів на представництво інтересів у суді, жодним чином не підтверджує об'єктивності та поважності причини пропуску строку та не нівелює порядку подання доказів до суду та відповідних строків;
- норми ГПК України щодо процесуальних строків, у тому числі щодо подання доказів з порушенням строку, є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення процесуальних строків та балансу інтересів і прав усіх учасників судового процесу щодо реалізації ними власних прав.
Попри зроблений вище висновок усі наведені усно особисті пояснення відповідача та його представника у судових засіданнях 14.01.2025 та 22.04.2025 стосовно обставин спору судом під час прийняття рішення у вказаній справі взято до уваги з огляду на ч. 8 ст. 252 ГПК України, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування, як наслідок справедливого та неупередженого розгляду справи, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами.
Вказане узгоджується з приписами пунктів 1-2 частини 1 ст. 237 ГПК України, згідно якої при ухваленні рішення суд вирішує питання:
- чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У судовому засіданні 12.05.2025, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відтак підписав вступну і резолютивну частини рішення, яким
18.09.2024 та 27.09.2024 платіжними інструкціями за №№1764, 1771 ТОВ "Управляюча компанія політех" перераховано на рахунок ФОП Мачуського І.В. (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) загалом 59 000,00 грн та відповідно:
- 41 300,00 грн з призначенням платежу «передплата за товар АКБ 8 кВт зг. рах. №95 від 18.09.2024»,
- 17 700,00 грн з призначенням платежу «оплата (залишок) за товар АКБ 8 КВТ ЗГ. РАХ. №95 від 18.09.2024» (далі - платіжні інструкції).
До позовної заяви додано копії означених платіжних інструкцій.
В розрізі вказаних обставин, відповідно до змісту позовної заяви, у вересні 2024 року позивач та відповідач частково дійшли згоди на поставку товару, зокрема 18.09.2024 відповідач направив позивачу на електронну скриньку рахунок та проект договору поставки, який так і не погоджувався і не підписувався.
На підтвердження вказаних обставин отримання на електронну пошту від ФОП Мачуського І.В. проекту договору та рахунка позивачем додано до позову паперову копію (роздруківку) сторінки поштового ресурсу в мережі «Інтернет» з доменним ім'ям «gmail», а також паперові копії не скріплених підписами та печатками сторін:
- договору поставки від 18.09.2024 за №18/09/2024В разом із специфікацією №1;
- рахунка на оплату №95 від 18.09.2024.
У судовому засіданні 25.03.2024 судом оглянуто оригінали електронних документів, вкладених до електронного листа на поштовому ресурсі в мережі «Інтернет» з доменним ім'ям «gmail», продемонстрованих на персональному комп'ютері представника позивача, який пояснив, що такий лист був пересланий на його особисту пошту працівником ТОВ "Управляюча компанія політех" з метою відповідної демонстрації.
Стосовно обставин приналежності відповідачу поштової скриньки, з якої було надіслано вказані документи, представник позивача пояснив, що вкладені до такого листа документи за ідентифікуючими відомостями стосувались саме відповідача.
За поясненнями представника позивача, вказані проект договору та рахунок не містили підписів відповідача, тоді як і сам позивач не підписав отриманий примірник договору,чим підтвердив незгоду із запропонованими умовами поставки, як і не містить достатніх відомостей про зміст таких умов надісланий разом з проектом договору рахунок на оплату.
Звідси позивач стверджує, що між сторонами не було укладено договір поставки товару ані усно, ані письмово, відтак відповідач поставку товару не здійснив та контакт не вийшов, а надіслану йому претензію №36 від 08.10.2023 згідно поштового трекінгу за №0411200049900 повернуто з причин "закінчення втановленого терміну зберігання".
На підтвердження вказаного до позовної заяви ТОВ "Управляюча компанія політех" надано суду копію означеної вимоги та опис вкладення у цінний лист від 08.10.2024, а також копії поштового конверту з номером трекінгу - 0411200049900.
З огляду наведеного, оскільки сторони не уклали між собою договір та відповідач збагатився за рахунок коштів позивача, останній просить стягнути з ФОП Мачуського І.В. 59 000,00 грн заборгованості у порядку статті 1212 ЦК України.
У судових засіданнях 14.01.2025 та 22.04.2025, на запитання суду з метою з'ясування обставин справи, відповідач особисто та його представник пояснили таке.
ФОП Мачуський І.В. особисто зазначив, що:
- товар - акумулятор, було передано представникам ТОВ "Управляюча компанія політех" безпосередньо у офісі, який знаходиться на території з обмеженим доступом по вул. Інститутській, 22;
- представники у форменому одязі та на автомобілі ТОВ "Управляюча компанія політех", які потрапили на територію через дерев'яний шлагбаум, де ведеться відеоспостереження, забрали товар з офісу та підписану видаткову накладну не повернули, мотивуючи це відсутністю особисто бухгалтера;
- спеціальну перепустку для проїзду автомобіля ТОВ "Управляюча компанія політех" не було оформлено, попри те має існувати відеозапис відповідного дня, коли відбулись означені події, який (відеозапис) відповідач не мав часу отримати;
- надалі, на вимогу відповідача, підписаний первинний документ про отримання товару надіслано/передано (повернуто) не було.
Водночас у судовому засіданні 22.04.2025 представник відповідача зауважив, що товар було отримано працівником "Управляюча компанія політех" Якименком О.М. шляхом доставки його кур'єром нової пошти, і такі обставини вбчаються з наданої самим відповідачем телефонної переписки, що також вимагає додаткового з'ясування означеного та отримання від нової пошти відповідних доказів.
Попри вказане відповідач у передбаченому процесуальним законом порядку не надав суду ані письмового відзиву на позовну заяву, ані будь-яких доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, а тому суд здійснював розгляд цієї справи за наявними у ній матеріалами, керуючись ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Частинами 1-3 та 6 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту вказаної норми права слідує, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця такого майна з використанням установленого главою 83 ЦК України правового механізму лише у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Для утворення складу відповідної правової конструкції необхідною є навність таких умов:
1) збільшення майна, яким також є грошові кошти, в однієї особи та втрата такого майна іншою особою, тобто збільшення або збереження коштів в особи є наслідком втрати або недоотримання їх іншою особою;
2) причинний зв'язок між збільшенням майна (коштів) в однієї особи i відповідною втратою майна (коштів) іншою особою;
3) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна (коштів) в однієї особи за рахунок іншої особи.
Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, відповідні приписи можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту.
Водночас, оскільки для кондикційних зобов'язань важливим є обставини неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач стверджує, що відповідач набув перераховані йому кошти без достатніх правових підстав, оскільки договір поставки між сторонами укладено не було, як і сам товар відповідачем не поставлено позивачу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11, ст. 207 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Приписами ч. 1 ст. 639, ч. 1 ст. 640, ч. 1 ст. 641, ч.ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662, статті 663 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами статей 73, 74, 76, 78, 86 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами.
Приписами ч. ч. 1, 5 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.
Частиною 7 статті 82 ГПК України унормовано, що у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.
Приписами статті 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В розрізі наведених процесуальних приписів суд вважає за необхідне звернутися до усталеної судової практики, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (Провадження № 12-8гс23), у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 та від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, яка зводиться до такого:
- достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному, зокрема презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує;
- повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
До того ж у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 (Провадження № 12-8гс23) Велика Палата Верховного Суду вказала, що:
- суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст;
- у таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення;
- відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням;
- якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
Так, за результатами огляду у засіданні 25.03.2024 інформаційного ресурсу, що зберігає електронне листування в мережі «Інтернет» з доменним ім'ям «gmail» на портативному персональному комп'ютері, наданому представником позивача, досліджуючи та оцінюючи зміст відповідного електронного листування, у тому числі на предмет його належності в розрізі обставин виникнення між сторонами спору договірних відносин, судом встановлено, що 18.09.2024 на електронну пошту «yk_politekh@ukr.net», з електронної пошти «talagaeva060390@gmail.com», надійшов лист із вкладеними до нього договором поставки від 18.09.2024 за №18/09/2024В разом із специфікацією №1 та рахунком на оплату №95 від 18.09.2024.
Як слідує зі змісту означеного договору та специфікації, такі документи не скріплено підписами та печатками сторін, як і заперечено позивачем обставини їх підписання зі свого боку.
Своєю чергою під час розгляду цієї справи ані відповідач особисто, ані його представник не заперечили та не спростували обставини надіслання вказаних документів позивачу з поштової скриньки «talagaeva060390@gmail.com» від імені ФОП Мачуського І.В., а також обставини відсутності на договорі поставки від 18.09.2024 за №18/09/2024В разом та специфікації підписів сторін, зокрема і підпису відповідача.
Водночас зміст рахунка на оплату №95 від 18.09.2024, не скріпленого також підписом ФОП Мачуського І.В. та/або особи, яка виписала та сформувала цей документ, як такого, що слугував позивачу підставою для сплати відповідачу 59 000,00 грн згідно платіжних інструкцій, містить:
- ідентифікуючі відомості ФОП Мачуського І.В., як постачальника, зокрема і номер його банківського рахунку - НОМЕР_2 , а також відомості про те, що покупцем є ТОВ «Управляюча компанія - Політех» (ідентифікаційний код 41427450);
- договір №18/09/2024В від 18.09.2024;
- назву товару - АКБ 8 кВт, його кількість - 1 шт, а також ціну - 59 000,00 грн.
З наявних в матеріалах справи копій платіжних інструкцій слідує, що загалом 59 000,00 грн перераховано позивачем 18.09.2024 та 27.09.2024 на рахунок відповідача - НОМЕР_2 , вказуючи в призначенні наведений вище рахунок.
Відповідач під час розгляду цієї справи не заперечив та не спростував обставин належності йому означеного рахунку та отримання на нього 18.09.2024 та 27.09.2024 коштів від позивача в загальній сумі 59 000,00 грн.
З огляду на вказане вище, у тому числі процесуальні приписи стосовно оцінки доказів, суд висновує, що означені документи, а також наявна в матеріалах справи копія адресованої відповідачу претензії позивача №36 від 08.10.2023, не свідчить про безпосередній та достовірний зв'язок між зазначеними у них відомостями та, власне, обставинами узгодження сторонами істотних умов поставки і укладення відповідного договору у передбаченому законом порядку.
В розрізі вказаного судом враховано, що з-поміж таких обставин як відсутність підписів сторін на договорі та рахунку на оплату, зокрема останній, як і платіжні інструкції та претензія №36 від 08.10.2023 не містять жодних відомостей про погодження сторонами строків та місця поставки товару позивачу, як і не містить відповідних істотних умов надісланий позивачу 18.09.2024 від імені відповідача електронний лист.
Тобто усі вказані документи не свідчать про вчинення пропозиції у явно вираженому намірі ФОП Мачуського І.В. взяти на себе зобов'язання з передачі/поставки позивачу вказаного у рахунку товару, у тому щодо строків, місця та способу його передачі, що не узгоджується з наведеними вище приписами норм матеріального права щодо укладення договору.
Також відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин звернення до позивача, після отримання коштів, із зауваженнями стосовно суми такого платежу та/або його призначення, зокрема помилковості вказаного у ньому рахунку, або ж проханням забрати товар чи узгодженням умов його передачі позивачу.
За таких обставин суд висновує, що договір поставки, у тому числі і на умовах викладених у проекті договору від 18.09.2024 за №18/09/2024В разом із специфікацією №1, ані на будь-яких інших умовах сторонами цього спору не укладено, зокрема й у спрощений спосіб шляхом обміну документами.
Висновуючи вказане, судом враховано, що за вказаних вище спірних обставин надіслання не скріпленого підписом рахунку на оплату не може ототожнюватися з укладанням договору, оскільки складання та надання рахунку має здійснюватися на виконання досягнутих сторонами домовленостей.
Укладення ж договору поставки між господарюючими суб'єктами в усній формі не ґрунтуються на законі, зокрема на вказаних вище нормах Цивільного кодексу.
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у cправі №904/393/22 та у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №918/475/24.
До того ж, з огляду на заперечення позивача про отримання ним товару від ФОП Мачуського І.В. та відсутність будь-яких договірних відносин між сторонами, суд висновує, що відповідач не надав жодних належних та достовірних доказів на підтвердження обставин передачі/поставки позивачу товару на суму 59 000,00 грн, зокрема і на озвучених у судових засіданнях умовах - шляхом самовивозу позивачем товару з офісу на вул. Інститутській, 22 та/або передачі такого товару кур'єру нової пошти для доставки його на адресу позивача.
З огляду вказаного суд враховує, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись не тільки первинними документами, а також іншими доказами, попри те ці докази мають переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару - руху матеріальних цінностей, зокрема і вибуття речі (товару) із власності продавця/постачальника.
Жодних засобів доказування (речові, електронні, письмові докази, показання свідків), які б містили у собі відомості про стверджувані відповідачем особисто та його представником обставини суду не надано.
Вказане формує у суду розумний сумнів стосовно відповідних обставин, про які стверджує відповідач, та не приймаються судом як належні і достовірні докази означені доводи відповідача на підтвердження виконання ним, у розмінні вказаних вище норм матеріального права, власного зобов'язання та поставки/передачі позивачу товару на суму 59 000,00 грн.
В розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що:
- принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ФОП Мачуський І.В. безпідставно, у розумінні приписів статі 1212 ЦК України, отримав 18.09.2024 та 27.09.2024 належні ТОВ «Управляюча компанія - Політех» грошові кошти у загальній сумі 59 000,00 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За таких обставин, оскільки відповідач отримав кошти позивача за відсутності правової підстави та станом на дату прийняття відповідного рішення їх позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що вимога ТОВ "Управляюча компанія політех" про стягнення з ФОП Мачуського І.В. 59 000,00 грн заборгованості підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами і не спростована у встановленому порядку відповідачем.
При ухвалені відповідного рішення судом не застосовано приписи ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, на які здійснено посилання позивачем, позаяк вказана норма є спеціальною у договірних правовідносинах сторін та, відповідно, не регулює спірні відносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави і не може застосовуватись одночасно разом із приписами статті 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мачуського Івана Володимировича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія - Політех" (вул. Є. Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 41427450) 59 000 (п'ятдесят дев'ять тисяч) грн 00 коп. заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.06.2025.
Суддя В.А. Ярема