Справа № 761/22509/24
Провадження № 2/761/2325/2025
23 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарях: Габунії М.Г., Голуб О.А., Широковій С.Е.,
за участі
представника позивача: ОСОБА_3,
представника відповідача та третьої особи: Клименко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Нест Офіс Ессет Р37» про зобов'язання вчинити дії, -
18 червня 2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.12.2024 року позивач просить: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейтарське" (код ЄДРПОУ: 35575000) відновити будинок А, А', який є частиною майнового комплексу загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2361551780000, відповідно до технічних характеристик (у тому числі площі, поверховості) та до стану, який існував на дату набуття майнового комплексу, загальною площею 3 690,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2361551780000, у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейтарське" (код ЄДРПОУ: 35575000).
Вимоги позову обґрунтовані тим, що з 04.08.1980 на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 04.08.1980 № 1102 (надалі - "Рішення № 1102 від 04.08.1980") згідно з додатком № І Будинок, де вчився секретар підпільного райкому Г.Я. Синиця (теперішній Будинок Київського повітового земства та Флігель разом), за адресою: АДРЕСА_1 (вказувалась так у Довіднику "Вулиці Києва" 1958 р., теперішня АДРЕСА_1) (без розмежувань на будівлі чи будь-які складові частини) у Радянському (теперішньому Шевченківському) районі було взято на облік і під державну охорону як пам'ятку історії. Таким чином, з 1980 р. під державною охороною як пам'ятка історії перебувала вся адреса - АДРЕСА_1 , тобто, всі будівлі, які розташовувалися за відповідною адресою, як Будинок Київського повітового земства, так і Флігель.
27.12.2007 між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Кредо Класик" та ТОВ "Рейтарське" було укладено договір купівлі-продажу приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Круковес Н.В. 27.12.2007 за реєстровим № 64, зареєстрований 21.01.2008 у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за ТОВ "Рейтарське", записаний у реєстрову книгу № 2п-149 за реєстровим № 203-П, та зареєстрований у Державному реєстру правочинів 27.12.2007 за № 2616070, на підставі якого ТОВ "Рейтарське" набуло у власність Майновий комплекс.
Головне управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини в листі за вих.№ 9322 від 07.12.2007 надало письмову згоду на відчуження Майнового комплексу на користь ТОВ "Рейтарське". У п. 1.9 Договору визначено, що "Приміщення, що є предметом цього Договору, зокрема, будинок по АДРЕСА_6, є пам'яткою історії місцевого значення (рішення Київського міськвиконкому від 04.08.20 № 1102)". Тобто, всупереч Рішення № 1102 від 04.08.1980, яким на облік і під державну охорону як пам'ятку історії було взято всю адресу - АДРЕСА_1 , у тому числі без визначення категорії пам'ятки (національного або місцевого значення) на момент укладення Договору, сторони Договору неправомірно вказали в Договорі про те, що статус пам'ятки історії місцевого значення має лише будинок по АДРЕСА_1 ' (Будинок Київського повітового земства).
Це положення Договору свідчить, що ТОВ "Рейтарське" на момент укладення Договору було обізнане з тим, що будинок по АДРЕСА_1 , щонайменше дві його складові частини, як літ. А, так і літ. А' (Будинок Київського повітового земства) перебувають під державною охороною як пам'ятка історії згідно з Рішенням № 1102 від 04.08.1980, а тому мало враховувати це при здійсненні права власності на Майновий комплекс.
Водночас, згідно з умовами Договору ТОВ "Рейтарське" у місячний термін з моменту реєстрації права власності на Майновий комплекс повинне було звернутися до органу охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та укласти охоронні договори на пам'ятку та об'єкт культурної спадщини.
У 2008 р. ТОВ "Рейтарське" уклало з Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації м. Києва охоронні договори: № 1910 щодо Будинку Київського повітового земства та № 1911 щодо Флігелю. Окрім цього, 24.12.2009 Київська міська рада ухвалила рішення № 943/3012 "Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Рейтарське" для реставрації і пристосування до сучасних умов існуючих будівель з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1", яким вирішила продати ТОВ "Рейтарське" земельну ділянку, загальною площею 0,1430 га, для реставрації і пристосування до сучасних умов існуючих будівель з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1, яка перебуває в оренді у ТОВ "Рейтарське" згідно з договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів від 27.07.2009 № 91-6-00861.
27.01.2010 між Київською міською радою та ТОВ "Рейтарське" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:88:175:0007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 27.01.2010 за реєстровим № 30 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 27.01.2010 за № 3806145. 25.02.2010 ТОВ "Рейтарське" було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 039308.
Наказом Міністерства культури України від 6 червня 2011 року № 416/0/16-11 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури, історії за категорією місцевого значення об'єкт культурної спадщини - будинок Київського повітового земства по АДРЕСА_7, охоронний номер 644-Кв; визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України у зв'язку з невідповідністю критеріям, визначеним постановою КМУ від 27 грудня 2001 року № 1760 "Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", об'єкт культурної спадщини - флігель садиби по АДРЕСА_8.
На думку позивача, наказом № 416/0/16-11 від 6 червня 2011 року протиправно занесено лише частину Будинку Київського повітового земства до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Міністерство культури України діяло з перевищенням повноважень, наданих йому Законом України "Про охорону культурної спадщини", у редакції від 17 лютого 2011 року, та з порушенням пункту 3 Розділу 10 "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини", у редакції від 17 лютого 2011 року. Вважають, що наказ № 416/0/16-11 від 6 червня 2011 року є нікчемним та не створює жодних правових наслідків.
У 2015 році відповідачем було повністю демонтовано флігель будівлі. У травні 2023 року ТОВ "Рейтарське" розпочало роботи з демонтажу частини Будинку Київського повітового земства, а саме - літ. А? по АДРЕСА_1 .
Так як протиправними діями відповідача, які полягають у проведенні будівельних робіт, було пошкоджено об'єкт культурної спадщини місцевого значення, позивач звернулась до суду з цим позовом.
15.07.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» є власником Майнового комплексу загальною площею 3 690,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу приміщення від 27 грудня 2007 року, укладеного між ЗАТ «СК «КРЕДО-КЛАСИК» та ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ». Майновий комплекс складається з: будинку літ. А (фасадний будинок - пам'ятка архітектури), будинку літ. А' (флігель дворовий - не є пам'яткою архітектури), флігель літ. Б (флігель дворовий - не є пам'яткою архітектури).
Рішенням Київської міської ради №943/3012 від 24 грудня 2009 року «Про продаж земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» для реставрації і пристосування до сучасних умов існуючих будівель з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1», Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» продано земельну ділянку площею 0,1430 га за 8 532 804,00 грн для реставрації і пристосування до сучасних умов існуючих будівель з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1, яка перебувала в оренді у товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» згідно з Договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим у книзі записів державної реєстрації договорів від 27.07.2009 №91-6 00861.
На виконання вказаного Рішення №943/3012, 27 січня 2010 року між Київською міською радою та ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» було укладено відповідний Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П.
25 лютого 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської держаної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙТАРСЬКЕ» було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №039308. Відповідно до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8000000000:88:175:0007.
Право власності Товариства на вищевказані майновий комплекс та земельну ділянку зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Витягу з Протоколу №1 від 01 березня 2010 року засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень, 01 березня 2010 року Вчена рада Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень заслухала питання про внесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України об'єктів культурної спадщини за видом «архітектура та містобудування», за результатами якого вирішила: Об'єкт культурної спадщини м. Києва - Будинок Київського повітового земства, в якому з 1917 по 1918 pp. проживав і працював відомий український громадсько-політичний, державний діяч і письменник ОСОБА_2 (1882-1936 pp.) (АДРЕСА_1 А) відповідає вимогам п.11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 №1760, на підставі чого має бути внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка історії місцевого значення.
Об'єкти культурної спадщини м. Києва - Будинок Київського повітового земства (прибудова з боку двору) (АДРЕСА_9), Флігель садиби по АДРЕСА_1 не відповідають вимогам пунктів 10 та 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 №1760 і мають бути визначеними такими, що не підлягають внесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
У відповідності до пп.11.4. пункту 11 Протоколу №1/10 від 17.03.2010 року засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Протоколом №36 від 19.03.2010 року Науково-методичної ради з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, Експертна комісія ухвалила, зокрема, об'єкти культурної спадщини, представлені на розгляд згідно з додатком 4 таблиця 4, мають бути занесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятки архітектури та містобудування і історії місцевого значення як такі, що відповідають п.11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2001 р. №1760.
У свою чергу, згідно з додатком 4 таблиця 4 (рядок 10) Протоколу від 17.03.2010 року №1/10 до об'єктів культурної спадщини Експертна комісія віднесла, зокрема Будинок Київського повітового земства по АДРЕСА_1 А у м. Києві. Разом з тим, у відповідності до пп.11.7. пункту 11 Протоколу №1/10 від 17.03.2010 року засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Протоколом №36 від 19.03.2010 року Науково-методичної ради з охорони культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, Експертна комісія ухвалила, зокрема, Об'єкти культурної спадщини, представлені на розгляд згідно з додатком 4 таблиця 6, не відповідають п.11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2001 р. №1760. Об'єкти визнати такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно з додатком 4 таблиця 6 (рядок 1) Протоколу від 17.03.2010 року №1/10 Об'єкт культурної спадщини, який не заноситься до Реєстру Флігель садиби АДРЕСА_4, Б.
Як наслідок, 06 червня 2011 року Наказом №416/0/16-11 Міністерства культури України, будинок Київського повітового земства по АДРЕСА_1 в м. Києві, занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятку архітектури, історії за категорією місцевого значення (охоронний номер 644-Кв). Згідно з вищевказаним Наказом, флігель (прибудову) садиби А', Б по АДРЕСА_1 визнано такими, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, оскільки не відповідає критеріям визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2001р. №1760 (п.2 Наказу).
07 червня 2011 року Державна служба з питань національної культурної спадщини листом №22-1285/35 підтвердила, що флігель садиби по АДРЕСА_1', Б наказом Міністерства культури і туризму України від 06.06.11 №416/0/16-11 визнаний таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України у зв'язку з невідповідністю критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.01 №1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України».
06 серпня 2021 року між ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» та Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено Охоронний договір №4659 на пам'ятку культурної спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
28 вересня 2023 року Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 28.09.2023 року №530 «Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України» до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесених наказом Міністерства культури України від 06 червня 2011 р. № 416/0/16-11 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України», внесено такі зміни: у пункті 1 слова і цифри «по АДРЕСА_1» замінити словами, цифрами і знаком «по АДРЕСА_10; у пункті 2 букву і знак «А'» виключити.
Тобто, Наказом Мінкульту від 28.09.2023 року №530 фактично відбулось занесення флігелю А' по АДРЕСА_1 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Вважаючи такі дії Мінкульту незаконними, вчиненими не у спосіб та не в межах повноважень, визначених Конституцією та Законами України, такими, що грубо порушують порядок занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а Наказ №530 від 28.09.2023 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із відповідним Позовом. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №320/37554/23 у задоволенні адміністративного позову ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024 у справі №320/37554/23 Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 у справі №320/37554/23 скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури та інформаційної політики України «Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 28.09.2023 року №530 та зобов'язано Міністерство культури та інформаційної політики України внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження пам'ятки Будинок Київського повітового земства АДРЕСА_11.
Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено процедуру занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Тобто, станом на 15 липня 2024 року статус пам'ятки має лише фасадний будинок літ. А, а дворовий флігель літ. А' не має жодного охоронного статусу, що підтверджено Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2024. Таким чином, ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» вправі здійснювати свою господарську діяльність направлену на реалізацію Проекту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по АДРЕСА_1 ».
У 2011 році ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» розробило Проект «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по АДРЕСА_1 », який отримав позитивний Експертний висновок та був погоджений Міністерством культури України і Головним управлінням охорони культурної спадщини ВО КМР (КМДА).
11 грудня 2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» Дозвіл на виконання будівельних робіт №КВ11412243239. Після отримання Дозволу на виконання будівельних робіт, ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» розпочав виконання робіт, передбачених погодженим Проектом.
16 січня 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики України видало ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» Дозвіл на проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць №1/23.3.
21 січня 2023 року Департамент охорони культурної спадщини ВО КМР (КМДА) Листом №066-154 надав ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» Дозвіл на виконання робіт згідно з Проектом «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по АДРЕСА_1 » (в частині реставрації пам'ятки місцевого значення (фасадного будинку по АДРЕСА_1 ).
Усі дозволи, що має ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» є чинними та ніким не оскаржуються.
Як зазначено у відзиві, усі складові Майнового комплексу - будинок літ. А, флігель літ. А' та флігель літ. Б, є приватною власністю ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ», яке не вчиняло жодних незаконних або протиправних дій, при реалізації Проекту «Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по АДРЕСА_1 ».
Тому, твердження Позивача, що ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» «знищило майно» - флігель Б та, що ТОВ «РЕЙТАРСЬКЕ» «пошкодило майно» - флігель А', є абсолютно необґрунтованими та безпідставними.
25.07.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши представників сторін, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Статтею 66 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" №1805-III від 8 червня 2000 року (далі - Закон №1805-III).
За визначенням статті 1 Закону № 1805-III культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини; об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 1805-III за видами об'єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на: історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів; об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.
За правилами статті 2 Закону №1805-III об'єкти культурної спадщини поділяються за типами, зокрема на: споруди (витвори) - це твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб (частини перша); та видами, зокрема на об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів (частина друга).
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 1805-III, об'єкти культурної спадщини, незалежно від форм власності, відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктами а), б) частини 1 статті 14 Закону № 1805-III занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки:
а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;
б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Частиною 2 статті 14 Закону № 1805-III визначено, що об'єкт культурної спадщини, до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки, вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу).
Переліки об'єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Порядок обліку об'єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
За змістом пункту 3 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
Порядок визначення категорій об'єктів культурної спадщини (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1760, визначає процедуру визначення об'єктів культурної спадщини.
Так, згідно пункту 1 Порядку, об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення.
Пунктом 2 Порядку визначено, що на кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.
Облікова документація на об'єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об'єкта (пункт 3 Порядку).
Згідно з пунктом 5 Порядку, облікова картка об'єкта культурної спадщини повинна містити його найменування, відомості про розташування, дату утворення, первісне призначення, характер сучасного використання, ступінь схоронності, тип і вид об'єкта, наявність науково-проектної документації, а також стислий опис, фото загального вигляду, план, охоронний номер об'єкта, дату і номер рішення, відповідно до якого об'єкт взято на облік.
Паспорт об'єкта культурної спадщини повинен містити: історичні дані про об'єкт, відомості про його сучасний стан, функціональне використання, роль у навколишньому середовищі, територію, а також про ландшафт, твори мистецтва, результати попередньої оцінки антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, про основні археологічні, іконографічні, архівні та бібліографічні матеріали, наявність науково-проектної документації, місце її зберігання та зони охорони. У паспорті зазначаються тип і вид об'єкта культурної спадщини, пропонована чи затверджена категорія пам'ятки, охоронний номер з посиланням на рішення, відповідно до якого пам'ятку взято на державний облік. До паспорта додаються матеріали фотофіксації, генеральний план з позначенням зон охорони, поповерхові плани, розрізи, креслення фасадів (у разі потреби) (пункт 6 Порядку).
Пунктом 7 Порядку визначено, що якщо об'єкт культурної спадщини є комплексом (ансамблем) або визначним місцем, облікова документація на об'єкт включає облікову картку і паспорт на комплекс (ансамбль) або визначне місце в цілому, облікову картку і паспорт на кожний окремий об'єкт культурної спадщини, що входить до складу комплексу (ансамблю) або визначного місця, генеральний план з позначенням меж комплексу (ансамблю) або визначного місця і кожного окремого об'єкта культурної спадщини, а також зон охорони, матеріали фотофіксації як окремих об'єктів культурної спадщини, так і загального вигляду всього комплексу (ансамблю) або визначного місця.
Якщо об'єкт культурної спадщини має зовні чи в інтер'єрі твори мистецтва (розписи, мозаїка, ліплення, кераміка тощо), додатково складаються облікові картки і паспорти на внутрішнє чи зовнішнє оздоблення. Ці облікові картки і паспорти зберігаються разом з обліковими картками і паспортами об'єкта (пункт 8 Порядку).
Відповідно до пункту 11 Порядку, об'єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов'язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
Відповідність кожного об'єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов'язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об'єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (пункт 12 Порядку).
Пунктом 13 Порядку визначено, що після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п'ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності. Експертна комісія готує у п'ятиденний термін висновок щодо об'єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам'ятки до Реєстру.
Усім пам'яткам у разі занесення до Реєстру присвоюються охоронні номери, що не можуть дублюватися (пункт 14 Порядку).
Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 4 серпня 1980 року № 1102 "Про взяття на облік і під охорону пам'ятників історії та культури міста Києва" взято на облік і під державну охорону пам'ятник історії та культури будинок де вчився секретар підпільного райкому Г.Я. Синиця по АДРЕСА_1, в м. Києві.
ТОВ "Рейтарське" є власником майнового комплексу загальною площею 3690,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу приміщення від 27 грудня 2007 року, укладеного між ЗАТ "СК "Кредо-Класик" та ТОВ "Рейтарське", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Круковес Н.В. Майновий комплекс складається з: 1) будинку літ. А (фасадний будинок пам'ятка архітектури); 2) будинку літ. А?; 3) флігель літ. Б.
Згідно з рішенням Київської міської ради від 24 грудня 2009 року №943/3012 земельну ділянку площею 0,1430 га, яка перебувала в оренді у ТОВ "Рейтарське" згідно договору оренди земельної ділянки, зареєстрованим у книзі державної реєстрації договорів від 27 липня 2009 року № 91-6-00861, продано йому за 8 532 804 грн для реставрації і пристосування до сучасних умов існуючих будівель з подальшими експлуатацією та обслуговуванням на АДРЕСА_1, у Шевченківському районі м. Києва.
На виконання вказаного рішення, 27 січня 2010 року між Київською міськрадою та ТОВ "Рейтарське" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, а 25 лютого 2010 року ГУ земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) ТОВ "Рейтарське" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 039308.
Відповідно до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8000000000:88:175:0007.
Згідно з витягом з Протоколу № 1 від 1 березня 2010 року засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень, будинок, розташований по АДРЕСА_1 А, в Шевченківському районі м. Києва, відповідає вимогам пункту 11 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 року № 1760, тому має бути внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятка історії місцевого значення.
Водночас, прибудова з боку двору та флігель садиби, які розташовані по АДРЕСА_2 , визначено такими, що не відповідають вимогам п. п. 10, 11 Порядку № 1760, у зв'язку із чим такі об'єкти культурної спадщини м. Києва не підлягають внесенню до відповідного Реєстру.
Згідно додатку 4 таблиці 4 (рядок 10) Протоколу від 17 березня 2010 року № 1/10 засідання експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, до об'єктів культурної спадщини комісія віднесла будинок, розташований по АДРЕСА_1 .
Згідно додатку 4 таблиці 6 (рядок 1) Протоколу від 17 березня 2010 року №1/10 засідання експертної комісії з розгляду питань занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, до об'єктів культурної спадщини комісія не віднесла об'єкти, розташовані по АДРЕСА_2 .
6 червня 2011 року наказом Міністерства культури України № 416/0/16-11 будинок Київського повітового земства по АДРЕСА_3 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятку історії місцевого значення (охоронний номер 644-Кв).
Пунктом 2 вказаного Наказу об'єкти нерухомості, розташовані по АДРЕСА_2 , визнано такими, що не підлягають занесенню до відповідного Реєстру.
Цей наказ є дійсним, у встановленому законом порядку протиправним не визнаний та не скасований.
У 2011 році ТОВ "Рейтарське" розробило проєкт "Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по АДРЕСА_1 ", який отримав позитивний експертний висновок та був погоджений Міністерством культури України і Головним управлінням охорони культурної спадщини ВО КМР (КМДА).
11 грудня 2012 року Інспекція ДАБК видала ТОВ "Рейтарське" дозвіл на виконання будівельних робіт № КВ11412243239. Згідно з вказаним проєктом, у 2015 році ТОВ "Рейтарське" демонтовано дворовий флігель по АДРЕСА_1 .
16 січня 2023 року Міністерство культури та інформаційної політики України видало ТОВ "Рейтарське" дозвіл на проведення земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць № 1/23.3.
21 січня 2023 року Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано дозвіл № 066-154 на виконання робіт згідно з проєктом "Реставрація головного фасаду з пристосуванням існуючої будівлі до сучасних умов, із знесенням дворових будівель та будівництвом нового об'єму у дворовому просторі будинку по АДРЕСА_1 " (в частині реставрації пам'ятки місцевого значення (фасадного будинку по АДРЕСА_1 ).
З травня 2023 року ТОВ "Рейтарське" розпочало роботи з демонтажу другого дворового флігелю по АДРЕСА_1 ?.
28 вересня 2023 року на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України опубліковано його наказ від 28 вересня 2023 року №530 "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України", яким відповідно до статей 5 та 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини", враховуючи рішення Експертної комісії з питань обліку об'єктів культурно спадщини МКІП (протокол від 26 вересня 2023 року №13), розділу V Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2013 року за №528/23060, на підставі подання ГО "Музей сучасного мистецтва" від 22 вересня 2023 року, внесено до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесених наказом Міністерства культури України від 6 червня 2011 року №416/0/16-11 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України", такі зміни: 1) у пункті 1 слова і цифри "по АДРЕСА_1" замінити словами, цифрами і знаком "по АДРЕСА_1, А'"; 2) у пункті 2 букву і знак "А'" виключити.
В результаті видання такого наказу фактично відбулось занесення флігелю, розташованого за адресою по АДРЕСА_1' до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі № 320/37554/23 у задоволенні позову ТОВ "Рейтарське" до Міністерства культури та інформаційної політики України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Департаменту охорони культурної спадщини Виконавчого органу Київської міської ради, про визнання протиправним та скасування наказу від 28 вересня 2023 року № 530, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 19 березня 2025 року, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року. Адміністративний позов ТОВ "Рейтарське" задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства культури та інформаційної політики України "Про внесення змін до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток України" від 28 вересня 2023 року № 530. Зобов'язано Міністерство культури та інформаційної політики України внести зміни до відомостей Державного реєстру нерухомих пам'яток шляхом вилучення інформації про адресу місцезнаходження пам'ятки Будинку Київського повітового земства АДРЕСА_5.
Підставою для задоволення позову стало те, що внесення змін до відомостей Реєстру можливе лише у випадку, коли зміни стосуються об'єкта, який уже має правовий статус пам'ятки. Відповідно до встановлених судами обставин, будівлі по АДРЕСА_12 були виключені з Реєстру наказом Міністерства культури України №416/0/16-11 від 6 червня 2011 року, отже, на момент прийняття наказу №530 від 28 вересня 2023 року вони не мали статусу пам'ятки. Таким чином, внесення цих об'єктів до Реєстру шляхом зміни вже існуючого запису суперечить законодавчо визначеному порядку та є способом уникнення передбаченої законом процедури занесення об'єкта до Реєстру.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Матеріали справи не містять доказів та судом не встановлено у даній справі обставин, які б давали підстави дійти беззаперечного висновку про вчинення відповідачем ТОВ "Рейтарське" протиправних дій щодо об'єктів нерухомості, розташованих по АДРЕСА_2 , оскільки вони не були визнані об'єктами культурної спадщини.
Також варто зазначити, що зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач не погоджується із рішеннями щодо невнесення об'єктів нерухомості, розташованих по АДРЕСА_2 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, однак позовних вимог щодо оскарження таких рішень та клопотань про залучення відповідних органів, які забезпечували занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у якості відповідачів, позивач не заявляла.
Крім того, правова оцінка дій органу охорони культурної спадщини щодо класифікації об'єктів нерухомості на момент прийняття відповідного наказу Міністерства культури України № 416/0/16-11 від 6 червня 2011 року не може надаватися у межах цього спору, оскільки цей наказ залишається чинним, не оскаржений і не визнаний протиправним у встановленому порядку.
Наявні документи свідчать, що проєктні роботи були ініційовані та здійснені після набрання чинності наказом Міністерства культури України № 416/0/16-11 від 6 червня 2011 року, яким будівля літ. А? не була включена до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Отже, у ТОВ "Рейтарське" були законні підстави діяти відповідно до чинного правового режиму об'єкта на момент розроблення та реалізації проєктної документації.
Щодо зазначеного позивачем, що Міністерство культури України на момент винесення наказу від 6 червня 2011 року № 416/0/16-11 нібито не мало повноважень приймати рішення щодо невключення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а сам цей наказ є нікчемним, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають перевірці у межах цього спору. У даній справі позивачем не заявлено жодних вимог до Міністерства культури України, зокрема про визнання протиправними його дій чи актів, не оскаржено і сам наказ № 416/0/16-11. Відтак, суд не має правових підстав оцінювати правомірність дій або рішень Міністерства культури України чи правовий статус зазначеного нормативного акта в межах розгляду цього позову. Такі твердження не мають процесуального значення для вирішення питання про наявність або відсутність порушень з боку ТОВ "Рейтарське", які є предметом цього спору.
Згідно з позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 8 травня 2023 року у справі № 640/28045/20, від 2 травня 2023 року у справі №460/1864/20: "відповідність чи невідповідності критеріям, визначеним у Порядку визначення категорій пам'яток, а отже й оцінка історичним та архітектурним цінностям об'єкта має надаватися на стадії вирішення питання про занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру, через що такі обставини та факти не підлягають і судовій перевірці при оскарженні рішення щодо включення об'єкта культурної спадщини до Переліку".
Також суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи судом не надається оцінка історичним та архітектурним цінностям спірних об'єктів нерухомості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт порушення ТОВ "Рейтарське" вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини" під час виконання робіт на підставі погодженої проектної документації та чинного дозволу на початок виконання будівельних робіт.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 10, 11, 13, 77-81, 263, 265 ЦПК України, суд -
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтарське», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальність «Нест Офіс Ессет Р37» про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Г. Притула