Справа № 367/1600/25
№ апеляційного провадження: 33/824/2813/2025
22 травня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року під головуванням судді Кравчук Ю.В., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності,за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,-
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Судом встановлено, що 30 січня 2025 року о 18 год 00 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи особою, яку було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повторно протягом року, умисно висловлював погрози в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом з ним, вчинивши домашнє насильство психологічного характеру, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП.
Не погодившись з указаною постановою, 21 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 30 січня 2025 року, скаржником не було висловлено письмову згоду із вчинення ним адміністративного правопорушення, а у своїх пояснення він категорично заперечував проти зазначених в протоколі обставин.
Вказує, що матеріали справи не містять доказів у формі відео чи фото фіксації події або показань свідків, які могли б підтверджувати обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Посилається на те, що відбулося непорозуміння з дружиною ОСОБА_2 , яке було пов'язано з тим, що він зробив їй зауваження, що вона недостатньо приділяє уваги дитині, у зв'язку з цим дружина вийшла із себе, почала кричати та викидати продукти із холодильнику. Вказаний безлад на кухні бачили працівники поліції.
Крім того зазначає, що на зауваження заспокоїтися та не вчиняти таких дій, ОСОБА_2 черговий раз викликала поліцію та повідомила їм багато надуманих речей, яких в дійсності не було та не могло бути.
Вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення або ж пояснення особи, яка є зацікавленою у певних свідченнях проти особи, із якою має непорозуміння чи конфлікт не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Крім того, в апеляційній скарзі порушено питання поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вказав, що копію оскаржуваної постанови було отримано лише 11 квітня 2025 року. У зв'язку з чим просив поновити строк апеляційного оскарження постанови. В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують доводи скаржника, а саме розписка про отримання постанови (а.с. 34).
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі.
Перевіривши та вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
За нормами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року з наступними змінами визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п'ятнадцяти діб.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, були досліджено наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 651482 від 30 січня 2025 року з якого вбачається, що 30 січня 2025 року о 18 год 00 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , будучи особою, яку було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повторно протягом року, умисно висловлював погрози в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що проживає разом з ним, вчинивши домашнє насильство психологічного характеру, тим самим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП (а.с. 1);
- терміновий заборонний припис кривдника серії АА № 465020 (а.с. 2);
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 30 січня 2025 року (а.с. 3);
- письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 4-5);
- копію постанови Ірпінського міського суду Київської області від 22 жовтня 2024 року у справі № 367/10701/24 (а.с. 7-8). Згідно даної постанови ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 заперечував свою вину та не погоджувався з протоколом про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та не згоди з протоколом є безпідставними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить пояснень особи, з приводу незгоди з його змістом, як і не містить жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення.
Доводи, стосовно того, що матеріали справи не містять належних доказів домашнього насильства судом оцінюються критично, оскільки подія правопорушення описана в письмових поясненнях потерпілої, а також в протоколі про адміністративне правопорушення, що складено працівниками поліції, дії яких у визначеному законом порядку ОСОБА_1 не оскаржував.
Будь-яких інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП скаржником не наведено.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП.
Суд першої інстанції, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, на підставі наявних доказів, обґрунтовано прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 252 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, прийшов до висновку, що постанова суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є законною та обґрунтованою.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 20 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та піддано стягненню - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Слюсар