апеляційне провадження №22-ц/824/8982/2025
справа №368/707/24
21 травня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Закаблук О.В.,
у справі за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування, -
встановив:
1. Короткий виклад обставин справи.
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування, у якому просить суд:
- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на частину житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами (житловий будинок "А", загальною площею 100.2 кв.м., житлова площа 70.2 кв.м, сарай "Б1", літня кухня "Б2", гараж "Б3", убиральня "В", погріб, під "Б"), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3222210100:01:404:0069, площа 0.0767 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на частину транспортного засобу марки ЗИЛ-ММЗ модель 4502,1982 року випуску, об'єм двигуна 6000 куб. см. Дата реєстрації в ТСЦ МВС №3242, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на частину транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель Т5, 2005 року випуску, об'єм двигуна 1900 куб. см. Дата реєстрації 08.01.2009 в ТСЦ МВС №3242, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16 вересня 2024 року ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позову шляхом накладення арешту на:
- житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами (житловий будинок "А", загальною площею 100,2 кв.м., житлова площа 70.2 кв.м, сарай "Б1", літня кухня "Б2", гараж "Б3", убиральня "В", погріб, під "Б"), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 3222210100:01:404:0069, площею 0,0767 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ модель 45023, 1982 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , об'єм двигуна 6000 куб. cм, VIN № НОМЕР_2 ;
- транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель Т5, 2005 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , об'єм двигуна 1900 куб.см, VIN № НОМЕР_4 .
- заборонити Державним реєстраційним службам або іншим державним чи приватним особам та органам з належними повноваженнями провадити будь-які реєстраційні дії щодо переліченого вище майна, до вирішення спору по суті.
- заходи зустрічного забезпеченняне вживати.
Вимоги заяви про забезпечення позову мотивує тим, що в провадженні суду перебуває цивільна справа про визнання права власності в порядку спадкування. Отже, між позивачкою та відповідачем виник спір щодо спадкового майна.
Зазначає, що за обставин цієї справи існує ризик того, що під час судового розгляду нерухоме та рухоме майно може бути відчужене третім особам, що в свою чергу утруднить відновлення прав позивачки та збільшить розмір витрат та додатковий час на витребування майна у добросовісного набувача.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року заяву задоволено.
Накладено заборону на відчуження на майно (рухоме та нерухоме), а саме:
- житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами (житловий будинок "А", загальною площею 100.2 кв.м., житлова площа 70.2 кв.м, сарай "Б1", літня кухня "Б2", гараж "Б3", убиральня "В", погріб, під "Б"), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 3222210100:01:404:0069, площа 0.0767 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- транспортний засіб марки ЗИЛ-ММЗ модель 45023, 1982 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , об'єм двигуна 6000 куб. cм, VIN № НОМЕР_2 ;
- транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель Т5, 2005 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , об'єм двигуна 1900 куб.см, VIN № НОМЕР_4 .
Заборонено Державним реєстраційним службам або іншим державним чи приватним особам та органам з належними повноваженнями провадити будь-які реєстраційні дії щодо переліченого вище майна, до вирішення спору по суті.
Заходи зустрічного забезпечення не вжито.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з постановленою ухвалою, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення норм процесуального права.
Звертає увагу на неспівмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам, оскільки предметом позову є визнання права власності на частину спадкового майна, а оскаржуваною ухвалою накладено арешт на все майно, що значно перевищує обсяг позовних вимог.
Позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач має намір відчужити спірне майно, або вчинити інші дії, що можуть перешкодити виконанню рішення суду.
Посилається на порушення його прав як співвласника, оскільки він є власником іншої частини спірного майна, на яке наразі накладено арешт, що обмежує його права та порушує принцип рівності сторін.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12 травня 2022 року у справі №522/2162/21, від 25 листопада 2020 року у справі №569/16679/19.
Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року скасувати, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
4. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та в режимі відеоконференцзв'язку її представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
5. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та її представника - адвоката Матюшенка Д.М., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
6. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи установлено, що позивачка звернулась до суду із позовом, предметом якого є визнання права власності на спадкове майно, зокрема: частина житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами (житловий будинок "А", загальною площею 100.2 кв.м., житлова площа 70.2 кв.м, сарай "Б1", літня кухня "Б2", гараж "Б3", убиральня "В", погріб, під "Б"), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; частина земельної ділянки, кадастровий номер 3222210100:01:404:0069, площа 0.0767 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; частина транспортного засобу марки ЗИЛ-ММЗ модель 4502,1982 року випуску, об'єм двигуна 6000 куб. см. Дата реєстрації в ТСЦ МВС №3242, в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; частина транспортного засобу марки VOLKSWAGEN модель Т5, 2005 року випуску, об'єм двигуна 1900 куб. см. Дата реєстрації 08.01.2009 в ТСЦ МВС №3242.
Звертаючись до суду із позовом позивачка вказує, що вона є спадкоємицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів справи убачається, що 05 серпня 1962 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 (а.с. 47 зворот).
Позивачка у справі є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_6 та даними свідоцтва про одруження НОМЕР_7 , згідно якого остання змінила прізвище " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 " у зв'язку із укладенням шлюбу (а.с. 49 зворот-50).
ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_8 . Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 59).
11 грудня 2019 року ОСОБА_9 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_9 . У зв'язку із укладення шлюбу ОСОБА_8 змінила прізвище на " ОСОБА_9 " (а.с. 60).
20 серпня 2021 року ОСОБА_2 подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с. 46 зворот).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 повідомив приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Руденко А.В. про відмову від прийняття спадщини померлої дружини ОСОБА_3 (а.с. 50 зворот).
26 серпня 2021 року ОСОБА_8 подано заяву про відмову від прийняття спадщини померлої матері - ОСОБА_3 , що підтверджується змістом відповідної заяви (а.с. 58).
04 листопада 2021 року ОСОБА_2 подано заяву про видачу свідоцтв про право на спадщину, відповідно до якої просила видати свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 ; земельної ділянки 0,0747 га з кадастровим номером 3222210100:01:404:0068 (а.с. 60 зворот).
На підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області 04 листопада 2021 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 3222210100:01:404:0068 площею 0,0747 га (а.с. 82, 89).
Згідно даних листа приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області убачається, що нотаріус повідомив про те, що згідно з діючим законодавством України свідоцтво про право на спадщину на частку у майні, що є спільною сумісною власністю подружжя у разі смерті одного з них, видається нотаріусом його спадкоємцям, які прийняли спадщину, лише після визначення цієї частки за безпосередньою участю іншого з подружжя, який залишився живим, і відповідно після попередньої видачі йому ж свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Враховуючи те, що померла ОСОБА_3 не є титульним власником майна, частку з якого має успадкувати ОСОБА_2 , остання повинна ініціювати звернення до іншого з подружжя, що залишився живим, а саме до ОСОБА_1 , з проханням визначення частки у спільному майні подружжя його померлої дружини і отримання ним після цього свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (а.с. 23).
7. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Як роз'яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині недоведеності позивачкою наміру відповідача відчужити спірне майно, колегія суддів вказує, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такі висновки узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2023 року справі №904/1934/23.
Доводи скаржника щодо неспівмірності вжитих заходів забезпечення позову колегія суддів відхиляє, оскільки частки у спільному майні не виділені, при цьому заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер.
Ураховуючи предмет позову, суд першої інстанції обґрунтовано застосував заходи забезпечення позову та доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 04 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постановускладено 20 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова