Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про забезпечення позову
20 червня 2025 року Справа №200/3994/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
визнати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) №14/2911 від 15.05.2025р., про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 - незаконним;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (Добропілля) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (Добропілля) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період згідно пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" про що видати йому відповідну довідку;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 (Добропілля) занести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Згідно квитанції №5588-5895-9820-0128 від 31.05.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 969,00 грн.
Ухвалою суду від 09.06.2025 року відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.06.2025 року позивачем було подано клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просив суд:
вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 та іншим компетентним особам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/3994/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконної бездіяльності і зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду.
Згідно квитанції № LLUK-TB63-YLRE від 11.06.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 726,72 грн.
Ухвалою суду від 16.06.2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,- повернуто без розгляду.
18.06.2025 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якому позивач просив суд:
вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 та іншим компетентним особам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/3994/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконної бездіяльності і зобов'язання розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду.
Згідно квитанції № LLUK-TB63-YLRE від 11.06.2025 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 726,72 грн.
В обгрунтування вказаної заяви позивачем було зазначено, що 02.05.25р., ІНФОРМАЦІЯ_2 , я відправ заяву на відстрочку (копія опису до поштового відправлення №8266000012962 додається) на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої були додані всі документи, передбачені п.14 ч.1 Додатку №5 до “Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі - ПКМУ 560).
Як вбачається з вищесказаного, мною були додані всі документи, передбачені п.14 ч.1 Додатку №5 до “Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» згідно ПКМУ 560. Аналогічний пакет документів, було надано при звернені до суду. Таким чином протиправність рішення відповідача та порушення прав позивача є очевидними, свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом. Оскільки, рішення про розгляд відстрочки хоч і є очевидно незаконним, формально воно вважається прийнятим, що надає право органам ТЦК та СП продовжувати вчиняти дій по мобілізації позивача, примусово доставляти його до ТЦК і накладати штрафи, з наступн відправлення у військову частину та зарахуванням на військову службу. Що призведе до зміни статусу на військовослужбовця і неможливості виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову та наявні у справі матеріали, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (п. 1); або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (п. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведені приписи, суд розглядає заяву Позивача в письмовому порядку без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених приписів слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків стосовно відновлення порушеного права.
Суд вважає за необхідне зауважити, що інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права. На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято на користь позивача за наслідком розгляду справи.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рн/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст. 13) (п. 9 мотивувальної частини рішення).
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23 січня 2014 року № 19336/04 Справа East/West Alliance Limited проти України вказав, що межі обов'язків за ст. 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за ст. 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі «Аксой проти Туреччини», п. 95, та рішення у справі «Кудла проти Польщі» [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (п. 227).
Отже, існування інституту забезпечення позову обумовлено потребою в ефективному юридичному захисті прав та інтересів людини; ефективне використання інституту забезпечення позову унеможливить порушення права людини, яке, на думку останньої, є порушеним.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 2 Закону № 2232-XII громадяни України щодо військового обов'язку поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ) громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України, резервісти розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; […] проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, […].
Частиною 3 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки […].
При цьому відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи, суд висновує, що:
- військовозобов'язаний, який має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, не повинен підлягати призову на військову службу під час мобілізації;
- військовозобов'язані, які призвані на військову службу під час мобілізації в особливий період, втрачають статус військовозобов'язаних та набувають статусу військовослужбовців;
- законодавством не передбачено надання відстрочки від призову на військову службу військовослужбовцям.
Отже, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, законодавством не передбачено.
У даній справі позивач стверджує, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позивач надав суду докази звернення до відповідача з відповідною заявою з додатками та відмову відповідача, оформлену у вигляді повідомлення відповідача про те, що комісією відповідача прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви позивача.
У листі зазначено, що причиною відмови позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є не подання повного пакету документів.
Саме це рішення оскаржується позивачем у позові та позивач також просить суд зобов'язати відповідача розглянути його заяву із прийняттям відповідного рішення про надання відстрочки від призову і оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п. 68 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 р. (далі - Порядок № 560) придатним до військової служби резервістам та військовозобов'язаним вручається мобілізаційне розпорядження.
На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання судового рішення, яке може бути прийнято на користь позивача за наслідком розгляду справи.
У той же час, суд зауважує, що в даному випадку, без вжиття відповідних заходів забезпечення позову, мобілізаційні заходи відносно позивача можуть бути завершені.
Отже, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, це унеможливить ефективний захист та реалізацію його права на відстрочку, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, законом не передбачено.
Проаналізувавши наведене вище, суд висновує, що негативні наслідки від вжиття відповідних заходів забезпечення позову є явно неспівставними з негативними наслідками, які можуть настати в разі призову позивача на військову службу за підтвердження наявності у нього права на відстрочку від такого призову.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
При цьому суд зауважує, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак, у даному випадку, мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави. Віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття відповідного судового рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення мобілізації в Україні є надважливим завданням у воєнний час, однак у даному випадку мобілізація має становити баланс між приватним інтересом мобілізованого та публічним інтересом держави; віднайти такий баланс у разі спору можливо лише за наслідками розгляду справи по суті та прийняття відповідного судового рішення.
На переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту у разі задоволення цього позову, а не вжиття такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 156, 248, 256, 262, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задовольнити.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_5 та іншим компетентним особам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також переміщення ОСОБА_1 для проходження військової служби до місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі №200/3994/25.
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали про забезпечення позову негайно надіслати сторонам по справі.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Є.В. Череповський