Справа № 718/1563/21
Провадження 2/718/384/21
"20" червня 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., та сторін у справі - представника позивача адвоката Бурак К.Я., представника відповідачів - адвоката Хованця А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Адвокат Бурак К.Я., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із описаним вище позовом, який мотивовано тим, що ОСОБА_1 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 06.11.2009 № ЯД 120459 є власником земельної ділянки площею 0,1827 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7322588500:05:001:0021.
При відновленні меж земельної ділянки, яке проводилося із залученням сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_4 , який виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), Позивачу стало відомо, що відповідно до акта встановлення, передачі межових знаків зовнішніх меж землекористування від 09.04.2021 межі земельної ділянки Позивача відповідають фактичним межам земельної ділянки без порушень. При цьому є перетин із земельною ділянкою за кадастровим номером 7322588500:05:001:0084, площа перетину складає - 0,0047, так як сусідня земельна ділянка із кадастровим номером 7322588500:05:001:0084, користувачем якої була ОСОБА_2 , занесена в базу даних ДЗК з неправильними координатами без урахування меж сусідніх земельних ділянок.
Вказує, що земельна ділянка Позивача межує із земельною ділянкою площею 0, 2330 га кадастровий номер 7322588500:05:001:0084, яка знаходиться в АДРЕСА_2 , якою користувалася ОСОБА_2 до 26 серпня 2021 року та котра чинила перешкоди у користуванні належною Позивачу земельною ділянкою, що полягають в знесені межових знаків, вирубці 10 фруктових дерев та встановлені паркану на бетонній основі. На прохання Позивача припинити зазначені дії ОСОБА_2 не реагувала.
06.04.2021 батько Позивача - ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М.Д., звернувся із заявою до Мамаївської сільської ради з проханням вирішити спірне питання щодо меж земельної ділянки Позивача. Мамаївською сільською радою було створено комісію та складений акт обстеження земельної ділянки Позивача. За результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що вона дотична з п'ятьма земельними ділянками, при цьому у чотирьох сусідніх земельних ділянка порушень не має. Проте є порушення при перетині дотичної земельної ділянки Позивача із земельною ділянкою площею 0, 2330 га кадастровий номер 7322588500:05:001:0084, оскільки ця земельна ділянка занесена в базу ДЗК з неправильними координатами без урахування сусідніх земельних ділянок, та рекомендовано звернутися в суд для вирішення спірного питання.
З метою відновлення порушеного права Позивач звернувся з позовною заявою до ОСОБА_6 .
З посиланням на відповідні правові норми та з урахуванням поданої позовної заяви в новій редакції в наслідок залучення співвідповідача, просить суд постановити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 , як нового власника спірної земельної ділянки, усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 належною йому земельною ділянкою площею 0,1827 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7322588500:05:001:0021, шляхом відновлення межових знаків між земельними ділянками по АДРЕСА_1 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку від 06.11.2009 № ЯД 120459, а також демонтувати бетонну основу та паркан. Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору та інші судові витрати.
Адвокат Хованець А.І., який представляє інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , скористався правом на подання відзиву, в якому позовні вимоги не визнав з наступних підстав.
Згідно з договором дарування від 26.01.2021 ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2330 га, кадастровий номер 7322588500:05:001:0084. Вказану земельну ділянку попередній власник ОСОБА_2 отримала в користування на підставі рішення Стрілецько-Кутської сільської ради для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Під час виготовлення технічної документації на вказані земельні ділянки 09.07.2015 року були проведені їх заміри із винесенням меж земельної ділянки в натурі та закріплено межовими знаками. Після чого ОСОБА_2 обгородила свою земельну ділянку парканом по існуючих межах. З того часу не переставляла паркан, не змінювала межу. Даною земельною ділянкою вказаної площі та конфігурації згідно технічної документації від 09.07.2015 року ОСОБА_2 користувалася з 2015 року, а з 2021 року цією земельною ділянкою такої ж площі та конфігурації користується ОСОБА_3 на підставі договору дарування житлового будинку від 26.08.2021.
Позивач ОСОБА_1 як землекористувач суміжної земельної ділянки, погодив межі земельної ділянки ОСОБА_2 . Жодних претензій чи заперечень до меж належної ОСОБА_2 земельної ділянки у позивача не було, що підтверджується особистим підписом позивача в акті прийому передачі межових знаків на зберігання від 09.07.2015 .
Також позивач у своїй позовній заяві посилається на технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянку, яка була виготовлена на його замовлення і вказує на те, що відповідно до акта встановлення, передачі межових знаків зовнішніх меж землекористування від 09.04.2021 межі земельної ділянки позивача відповідають фактичним межам земельної ділянки без порушень, при цьому є перетин із земельною ділянкою за кадастровим номером:7322588500:05:001:0084, яка на час виготовлення технічної документації за замовленням позивача належала ОСОБА_2 .
Вказана документація не відповідає вимогам Закону України «Про землеустрій», оскільки акт встановлення, передачі межових знаків зовнішніх меж землекористування не містить даних про власників суміжних землекористувачів і не погоджений з ними, також на кадастровому плані не вказані суміжні землекористувачі (зокрема, не вказана земельна ділянка ОСОБА_3 ) тобто кадастровий план не відповідає вимогам частини першої статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр»
Зазначає, що ч.2 ст. 198 ЗК України вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Також при розробці координат у вищевказаній документації не враховані попередні координати, які були розроблені у 2015 році, оскільки в даних координатах є погодження меж.
Посилається на те, що 26 серпня 2021 року ОСОБА_3 згідно з договором дарування стала власником житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,2330 га, цільове призначення якої: 02.021-для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 7322588500:05:001:0084, на якій розташовані також сарай, вбиральня та огорожа.
Позивач, у своїй позовній заяві просить відновити межові знаки між земельними ділянками, а також демонтувати бетонну основу та паркан. Тим самим позивач порушує права ОСОБА_3 на користування належним їй майном.
З посилання на відповідні правові норми, ОСОБА_7 просить відмовити в задоволенні позову.
Адвокат Бурак К.Я. у відповіді на відзив вказала, що відзив на позовну заяву є необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.
У відзиві на позов ОСОБА_3 зазначає, що технічна документація Позивача не відповідає вимогам Закону України «Про землеустрій», а кадастровий план не відповідає вимога частини першої статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр», оскільки на ньому не вказана земельна ділянка ОСОБА_3 .
Позивач є власником земельної ділянки площею 0,1827 га, кадастровий номер 7322588500:05:001:0021, яка розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯД №120459 від 06.11.2009 з планом меж земельної ділянки, яка була надана на підставі рішення № 211/12-2007 від 22.06.2007 Стрілецько-Кутської сільської ради, цільове призначення -для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. В плані меж земельної ділянки, яка належить Позивачеві серед іншого зазначена земельна ділянка ОСОБА_3 (позначена в описі меж, як Д до Е землі гр. ОСОБА_8 , який є її дідусем).
Частиною 1 статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.
Згідно з главою 17 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані встановлювати межі між земельними ділянками з відома іншої сторони та письмового дозволу місцевих органів самоврядування.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодизичних і картографічних матеріалів за допомогою спеціальних пристроїв на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Зауважила, що погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками (користувачами) є обов'язковим при виділенні земельної ділянки у власність. Акт погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність.
Відповідно до вказаних норм закону, Позивачем у 2009 році замовлено документацію із землеустрою, встановлено (відновлено) межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, зазначено відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі межових знаків на зберігання, який погоджений з дідусем ОСОБА_3 - ОСОБА_8 .
Тобто, станом на 2009 рік у Позивача була документація із землеустрою із встановленими межами земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплена межовими знаками. Натомість, ОСОБА_2 отримала право на виготовлення технічної документації лише у 2015 році. Адже, ОСОБА_2 , а згодом ОСОБА_3 на праві власності належав та належить житловий будинок, сараї, вбиральня та огорожа. Однак, що стосується правовстановлюючих документів на земельну ділянку то відповідно до рішення Стрілецько-Кутської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 25.06.2015 № 970-35/2015 «Про оренду земельної ділянки ОСОБА_2 » ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтовною площею 0,25 га в АДРЕСА_1 строком на 10 років між сусідами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 та землями сільської ради. Технічну документацію представити на розгляд та затвердження сесії сільської ради.
В подальшому ОСОБА_2 знищено межові знаки та вирубано фруктові дерева, які належали Позивачу та встановлено паркан на бетонній основі. Через неправомірні дії ОСОБА_2 06.04.2021 батько Позивача - ОСОБА_5 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Суружіу М.Д., звернувся із заявою до Мамаївської сільської ради з проханням вирішити спірне питання щодо меж земельної ділянки Позивача.
Разом з тим, Позивач звернувся до сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_4 , який виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. До проведення робіт ОСОБА_4 належним чином повідомив суміжних власників та землекористувачів з проханням забезпечити свою участь при відновленні меж земельної ділянки Позивача в натурі (на місцевості) та закріплення межовими знаками, однак ОСОБА_2 проігнорувала дане повідомлення на відміну від інших суміжних власників та землекористувачів, котрі були присутні при проведення означених робіт.
Крім того, при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками були присутні члени комісії, яка була створена Мамаївською сільською радою, за участю старости сіл Стрілецький Кут, Ревне, Бурдей та депутата Мамаївської сільської ради Галичука В.В., котрі в присутності суміжних власників та землекористувачів (сусідів) - ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 (заявника щодо вирішення спірного питання щодо меж земельної ділянки) склали акт обстеження земельної ділянки Позивача.
Так, за результатами обстеження земельної ділянки з урахуванням винесення меж в натурі (на місцевості) встановлено, що вона дотична з п'ятьма земельними ділянками, при цьому у чотирьох сусідніх земельних ділянка порушень не має. Проте є порушення при перетині дотичної земельної ділянки Позивача та земельною ділянкою площею 0,2330 га кадастровий номер 7322588500:05:001:0084, оскільки земельна ділянка занесена в базу ДЗК з неправильними координатами, без урахування сусідніх земельних ділянок, та комісією було рекомендовано звернутися в суд для вирішення спірного питання.
Більш того, після проведення робіт щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками протягом невеликого проміжку часу були знесені межові знаки ОСОБА_2 фактичним землекористувачем суміжної земельної ділянки за кадастровим номером 7322588500:05:001:0084 та продовженні роботи по встановленню паркану.
З врахуванням наведено у відповіді на відзив ОСОБА_13 підтримує позов в повному обсязі та просить його задовольнити
Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 03.08.2021 прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.
25.08.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
16 вересня 2021 року ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області поновлено процесуальний строк для подачі клопотання представника відповідача ОСОБА_14 . У справі оголошено перерву.
Ухвалою суду від 19.10.2021 призначено судову земельно-технічну експертизу. Зупинено провадження у справі.
14.12.2021 - поновлено провадження у справі.
27.01.2022 ухвалою суду повторно призначено судову земельно-технічну експертизу. Зупинено провадження у справі.
17.05.2022 ухвалою суду задоволено клопотання сторони відповідача про витребування доказів.
29.06.2022 ухвалою залучено в якості співвідповідача ОСОБА_15
16.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (суддя Скорейко В.В.). Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.
04.11.2022 постановлено ухвалу про витребування доказів.
15.11.2022 зупинено провадження у справі до виконання ухвали суду від 19.10.2021 про призначення судової земельно-технічної експертизи.
13.12.2023 поновлено провадження у справі
29.02.2024 у справі призначено експертизу з земельних питань та за клопотанням сторони відповідача - судову земельно-технічної експертизу. Зупинено провадження у справі.
06.02.2025 поновлено провадження у справі.
14.02.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті
02.06.2025 ухвалою суду у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення сільської ради про затвердження технічної документації та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позиція представників сторін в судовому засіданні, пояснення свідків.
Представник позивача Буряк К.Я. в судовому засіданні 12.06.2025 підтримала позовну заяву та просила її задовольнити з огляду на висновки двох експертиз, проведених за її клопотанням.
Представник відповідачів ОСОБА_7 в судове засідання 12.06.2025, яке розпочалося о 12 год. 00 хв., не з'явився, будь-яких клопотань суду не подав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1827 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 120459 від 06.11.2009.
Відповідно до Акта приймання-передачі межових знаків на зберігання від 15.12.2016, який знаходиться в технічній документації із землеустрою позивача, межі земельної ділянки за кадастровим номером 7322588500:05:001:0021 площею 0,1827 га, що розташована за вказаною вище адресою, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 13 шт. Схема прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості/абриси (кроки) додаються. Власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельних ділянок не має. Власниками суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред'явлені та передані на зберігання землекористувачу ОСОБА_1 , який про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків згідно з п. «е» ч. 1 ст. 211 ЗК України та ст. 56 КУпАП ознайомлений ( а. с. 121-128 том 2 ).
Відповідно до Акта приймання-передачі межових знаків на зберігання від 09.07.2015, який знаходиться в технічній документації із землеустрою відповідача, межі земельної ділянки за кадастровим номером 7322588500:05:001:0084 площею 0,0,2330 га, що розташована по АДРЕСА_2 , закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості, яка не вказана. Користувач земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельних ділянок не має. Власниками суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред'явлені та передані на зберігання землекористувачу ОСОБА_2 , яка про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків згідно з п. «е» ч. 1 ст. 211 ЗК України та ст. 56 КУпАП ознайомлений ( а. с. 42-50, том 2 ).
Рішенням Стрілецько-Кутської сільської ради № 970-35/2015 від 25.06.2015 ОСОБА_2 надано дозвіл на складання договору оренди земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га, по АДРЕСА_2 , строком на 10 років. Сусіди - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 .
Матеріали справи не містять доказів того, що договір оренди укладено чи приватизовану вказану земельну ділянку.
При відновленні меж земельної ділянки з кадастровим номером 7322588500:05:001:0084, яка належить ОСОБА_1 , виготовлено технічну документацію від 08.04.2021 та встановлено, що межі земельної ділянки позивача відповідають фактичним межам земельної ділянки без порушень. При цьому є перетин із земельною ділянкою за кадастровим номером 7322588500:05:001:0084, площа перетину 0,0047 га, оскільки ця земельна ділянка внесена в базу даних ДЗК з неправильними координатами без урахування меж сусідніх земельних ділянок.
Позивач ОСОБА_1 зазначає, що відповідач використовує частину його земельної ділянки, обгородивши парканом з бетонною основою, який зміщено в бік позивача н 1,7 м. В добровільному порядку відповідач ОСОБА_2 відмовляється звільнити частину його земельної ділянки та відновити межові знаки, встановлені відповідно до законодавства.
Згідно з записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельній ділянці з кадастровим номером 7322588500:05:001:0084, яка знаходиться по АДРЕСА_2 , знаходиться житловий будинок. На момент розгляду справи власником цього будинку згідно з договором дарування від 26.08.2021 стала ОСОБА_3 , на користь якої ОСОБА_2 відчужила це майно (а.с.10-11 т.2).
Відповідно до акта обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 від 09.01.2011, встановлено, що вона межує з п'ятьма дотичним земельними ділянками, з чотирма суміжними ділянками порушень немає, а з ділянкою ОСОБА_2 існує накладення координат земельних ділянок (а.с.74 т.2).
Згідно з висновком експерта № 87/09-23 від листопада 2023 року встановлено, що фактичний порядок користування земельною ділянкою за кадастровим номером 7322588500:05:001:0084 не відповідає правовстановлюючим документам та землекористуванню. Фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером 7322588500:05:001:0021 становить 0,1790 га, а земельної ділянки з кадастровим номером 7322588500:05:001:0084 - 0,2343 га, що не відповідає правовстановлюючим документам та документації із землеустрою.
Висновком експерта № 230 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 26.11.2024 встановлено, що існує накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 7322588500:05:001:0021 та 7322588500:05:001:0084 згідно з каталогом координат поворотних точок меж цих земельних ділянок. Також існує накладення цих земельних ділянок згідно з фактичним порядком користування, площа накладення - 0,0043 га ( 43 кв.м.)
Норми права, які застосував суд.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України зазначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) вказано про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Згідно з ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
Так, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
За положеннями ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі ст. ст. 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За змістом частини першої 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні. У разі порушення цього права власник має право на підставі статті 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном.
Відповідно до статті 391 ЦК України, частини другої ст. 152 та частини першої статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.
Порушення, невизнання або оспорювання права особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
При вирішенні позову про право на користування земельною ділянкою суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується і залежно від установленого повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п'ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об'єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об'єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Відповідно до положень законів України «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Порядку побудови Держаної геодезичної мережі № 646 від 7 серпня 2013 року, певне місцеположення земельних ділянок визначається за допомогою просторово-часових координат у встановленій системі. Координати умовної системи координат 1963 року (СК-63) та Державної геодезичної референтної системи координат УСК-2000 складаються із семизначних цифр.
Згідно з пунктами 3.5, 4.3 Положення про порядок встановлення місцевих систем координат № 245 від 3 липня 2001 року, місцева система координат - система координат, утворена від переобчислених координат системи 1942 року шляхом введення відповідного «ключа» переходу таким чином, щоб координати в місцевій системі складалися в метрах з п'ятизначних цифр.
Отже, місцеположення земельних ділянок визначається за координатами СК-63, УСК-2000 або місцевих систем координат, за умови їх переобчислення до відповідної державної системи координат. Також за координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок визначається їх площа та конфігурація. Геодезичні координати - широта і довгота, що визначають положення точки на поверхні еліпсоїда і відповідно на карті.
Згідно з вимогами статті 55 Закону України «Про Землеустрій», встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості).
Відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Закону України "Про землеустрій" до повноважень суду не відноситься розгляд питань, що стосуються встановлення меж земельних ділянок відповідно до координат, обчислених землевпорядними організаціями, тому що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки, а також земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а не на підставі рішення суду.
Такий висновок міститься у Постанові Верховного Суду у справі № 1512/2- 761/11 від 03 квітня 2020 року.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.
Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 350/67/15-ц від 20 березня 2019 року.
Мотиви з яких виходив суд
Так, позивачем ОСОБА_1 надано до суду копію технічної документації на його земельну ділянку (кадастровий номер 7322588500:05:001:0021) від 15.12.2016, з якої встановлено, що координати межових знаків цієї ділянки співпадають з її межами.
З технічної документації відповідача ОСОБА_2 від 28.08.2015 (кадастровий номер 7322588500:05:001:0084) також встановлено, що координати межових знаків цієї ділянки співпадають з її межами.
Проте, при відновленні меж земельної ділянки позивача технічною документацією від 08.04.2021 встановлено факт перетину вказаних вище ділянок, площа перетину 0,0047 га.
Перетин (накладення) підтверджено судовими земельно-технічними експертизами № 87/09-23 від листопада 2023 року та № 230 від 26.11.2024. При цьому експерт порівнював координати поворотних точок меж досліджуваних земельних ділянок, зазначених у Поземельній книзі та Технічній документації із землеустрою. Площу накладення визначено з урахуванням фактичного порядку користування земельними ділянками з кадастровим номером 7322588500:05:001:0021 та 7322588500:05:001:0084.
Площа накладення станом на 14.11.2024 складає 0,0043 га.(43 кв.м.).
З боку сторони відповідача зазначене спростовано не було .
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, зазначене свідчить про те, що відповідачем порушено межі земельної ділянки позивача.
Захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Такі висновки підтримані і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21.
Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ЦПК України, втрачає сенс.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).
За таких обставин, суд вважає, що оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку у їх сукупності, та доходить висновку, що вимоги позивача про усунення порушень шляхом відновлення межових знаків та знесення (демонтажу) споруди (паркану, огорожі) є такими, що підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, таке порушення з боку відповідача зафіксовано саме на земельній ділянці ОСОБА_1 (кадастровий номер: 7322588500:05:001:0021) у розмірі площі накладення, що становить 0,0043 га.
Крім того, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
На позивача покладений обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.
Згідно з ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Таким чином, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (2004 р.), норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Враховуючи описане та те, що у справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 , як нового власника житлового будинку, який знаходиться на земельній ділянці, що належала на праві користування ОСОБА_2 , суд відмовляє в задоволенні позову до неналежного відповідача ОСОБА_2 та задовольняє позов до ОСОБА_3 як належного відповідача.
Щодо посилань представника відповідача на те, що в акті встановлення, передачі межових знаків зовнішніх меж землекористування від 09.04.2021 відсутні відомості про власників суміжних землекористувачів та їх погодження меж суд відхиляє через юридичну неспроможність, враховуючи наступне.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 580/168/16-ц (провадження № 61-19526сво18) зроблено висновок, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акту узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Такої позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц.
В даній постанові Верховний Суд зазначив, що при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов'язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акту погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат
В матеріалах справи міститься орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який поніс та очікує понести позивач в розмірі від 10 000 грн.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Бурак К.Я. повідомила про наявність витрат на правову допомогу, докази на підтвердження яких подасть впродовж п'яти днів після ухвалення рішення.
Крім того, при зверненні до суду з вказаною позовною заявою, позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується наявною у справі квитанцією від 30.06.2021 (а. с. 2 т.1 ).
Оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, тому стягненню з відповідача підлягає судовий збір у повному обсязі у розмірі - 908 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 39, 78, 91, 116, 122, 125, 152, 155 ЗК України, ст. ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 128, 133, 141, 158, 187, 211, 247, 258-265, 273, 353-355 ЦПК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про Землеустрій», Законом України «Про Державний земельний кадастр», суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути позивачеві ОСОБА_1 перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою, площею 0.1827 га., розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7322588500:05:001:0021, шляхом відновлення межових знаків між земельними ділянками по АДРЕСА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.11.2009 № ЯД 120459, та демонтувати бетонну основу і паркан.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 гривень
Рішення не проголошувалося відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Василь Скорейко