Справа № 718/1199/25
Провадження 2/718/387/25
"20" червня 2025 р. м.Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області під головуванням судді Скорейка В.В., за участю секретаря судового засідання Безушко М.Д., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження залі суду м. Кіцмань цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
встановив :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із описаною вище позовною заявою, в якій просить розірвати шлюбу, що зареєстрований 06.09.2019 у Чернівецькому міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис № 1674. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 .
Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на сімейне життя та подружні обов'язки, в результаті чого систематично виникали конфліктні ситуації, що призвело до емоційного віддалення одне від одного. Наразі ведення спільного господарства та сумісне проживання припинені.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив розірвати шлюб та залишити дочку проживати разом із ним на його самостійному вихованні та утриманні.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, скерував до суду заяву про підтримання позовних вимог. Просить розглянути справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання також не з'явилася, скерувала до суду заяву, зі змісту якої слідує, що вона позов визнала та просить справу розглянути без її участі.
Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних в суду матеріалів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1. ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Крім того, ч.3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їхній сукупності, оцінивши всі зібрані у справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб 06.09.2019 у виконавчому Чернівецькому міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис № 1674, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.09.2019.
У шлюбі подружжя має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15.03.2022.
Відповідно до копії Витягу з реєстру територіальної громади від 15.08.2022, малолітня ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_1 , там же, де зареєстрований позивач.
З довідки № 01/40-25 від 08.04.2024, яка видана ЗДО (ясла-садок) комбінованого типу № 44 «Журавлик», встановлено, що саме ОСОБА_1 приводить та забирає з садка свою дочку ОСОБА_3 , спілкується з вихователями, бере участь у батьківських зборах, несе всі витрати щодо утримання дитини у дитячій установі. Мати дитини ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не бере, дитиною не цікавиться.
Відповідно до договору між батьками про утримання та визначення місця проживання дитини з батьком від 08.04.2025, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Литвинчук О.В., сторони дійшли згоди, що місцем проживання дочки є місце проживання батька - АДРЕСА_1 . Батько самостійно здійснює виховання та утримання дитини, піклується про здоров'я дитини, її виховання, освіту, нормальний фізичний, духовний і моральний розвиток, не перешкоджає спілкуванню дитини з матір'ю.
Наразі шлюбні стосунки між сторонами припинені, сторони проживають окремо та не бажають зберегти сім'ю, наполягають на розірванні шлюбу.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач скористався наданим правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритися.
Згідно з положеннями частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їхній сукупності, суд вважає, що оскільки на даний час сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків, наміру зберігати сім'ю не мають, шлюб існує формально, подальше спільне життя суперечить інтересам сторін, спір щодо поділу майна відсутній, відтак є усі підстави для розірвання шлюбу.
Вирішуючи одночасну з розірванням шлюбу питання про залишення дитини після розірвання шлюбу проживати з позивачем, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
У зв'язку із описаним вище, з урахуванням позиції відповідача, яка не висловилася проти залишення дочки проживати разом з позивачем, оскільки він має для виховання та проживання дитини всі необхідні умови, згоду сторін з цього приводу, зафіксовану в нотаріально посвідченому договорі, об'єм обов'язків кожного із батьків щодо дочки, суд вважає можливим після розірвання шлюбу дочку сторін залишити проживати із позивачем на його самостійному вихованні та утриманні, оскільки суд у цьому випадку лише констатує досягнуту сторонами згоду з приводу того, з ким залишаються проживати діти після розірвання шлюбу, та порядок їх виховання і утримання, не змінюючи при цьому її місце проживання, оскільки, як встановлено, після припинення фактичних шлюбних відносин дитина залишилися проживати разом з батьком. Саме проживання із батьком відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Згідно з ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Клопотань про відновлення дошлюбного прізвища відповідач не подавала, а тому при реєстрації розірвання шлюбу слід залишити їй існуюче прізвище « ОСОБА_4 ».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.18, 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 12, 13, 19, 76, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 274, 280 - 289 ЦПК України, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 06.09.2019 у Чернівецькому міському відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, актовий запис № 1674, - розірвати.
Залишити малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його самостійному вихованні та утриманні.
Після розірвання шлюбу прізвища сторін залишити без змін.
Судове рішення не проголошувалося на підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Кіцманського
районного суду Василь Скорейко