03 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Філатової Є.В.
При секретарі: Бахтагарєєвій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом довіреної особи ОСОБА_1- ОСОБА_2до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції про стягнення матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 24.11.2004 року,
15.07.2004 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції про стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Президії Верховного суду АР Крим від 17.07.1998 року та рішеннями Євпаторійського міського суду АР Крим від 17.04.2000 року та від 16.05.2000 року на його користь з ОСОБА_3 стягнуто 3117 грн. Виконавчі листи направлені для виконання до ВДВС Євпаторійського управління юстиції. Але тривалий час рішення суду не виконуються з вини Євпаторійського ВДВС, який, на думку позивача, не застосував для цього необхідних мір. Позивач вважав, що діями відповідача йому завдано збиток і спричинена моральна шкода. Просив стягнути з відповідача суму боргу 3117 грн., суму упущеної вигоди в розмірі 2835 грн., у разі знаходження суми боргу на депозиті, а також моральну шкоду, яку він оцінював в розмірі 400 грн., а всього 6352 грн.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення суду ставиться питання про його скасування, як необгрунтованого, з посиланням на те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, висновки суду не ґрунтуються на законі.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2в інтересах ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню за таких підстав.
При відмові в задоволенні позову про відшкодування матеріальних збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суд виходив з його недоведеності.
Між тим, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки суд обставини справи фактично не досліджував доказами у присутності сторін, чим порушив принцип змагальності і не послався на норми матеріального закону, на підставі якого суд досліджував правовідносини сторін.
Як убачається з матеріалів справи, позивач надав докази про невиконання судового рішення з боку державного виконавця, а представник відповідача, який приймав участь у справі 08.11.2004 року ( а.с.27) заявив клопотання про відкладення
Справа №22-1994/2006 Головуючий у суді першої інстанції:Горюнова Л.І.
Доповідач: Курська А.Г.
справи для надання додаткових доказів, і більш у судове засідання не з'явився і доказів ніяких не надіслав.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" за змістом ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження" відповідальність юридичної особи може застосовуватись як при неможливості, так і при утрудненні виконання рішення з вини зазначеної особи. Вина юридичної особи в невиконання рішення доводиться відповідно до ст.30 ЦПК України 1963 року ( ст. 10 ЦПК України 2004 року) і може полягати у не проведенні стягнення коштів з боржника як навмисно, так і внаслідок недбалості.До юридичної особи не переходять зобов'язання боржника за виконавчим листом. Присуджені з неї на користь стягувача кошти мають компенсаційний характер.
При розгляді позовів фізичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями ( бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст.11 Закону №202/98-ВР, ст.86 Закону №606-ХІV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного Казначейства України.
І хоча позивач наполягав на тому, що державний виконавець не виконав рішення суду в наслідок недбалості, і цим причинив матеріальну шкоду, суд не взяв до уваги такі роз'яснення і не обговорював питання про залучення по справі відповідачем територіального органу Державного Казначейства України.
За таких підстав колегія дійшла висновку, що рішення суду є незаконним і підлягає скасуванню в наслідок невиконання вимог процесуального закону на підставі п.4 та п.5 ст.311 ЦПК України, оскільки суд фактично спір сторін не розглянув.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити, рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 24.11.2004 року скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Справа №22-1994/2006 Головуючий у суді першої інстанції:Горюнова Л.І.
Доповідач: Курська А.Г.