11 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/466/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Волковицька Н. О., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 (колегія суддів у складі: Пуль О. А. - головуючий, Білоусова Я. О., Здоровко Л. М.) та рішення Господарського суду Харківської області від 19.12.2024 (суддя Ємельянова О. О.)
за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова
до: 1) Харківської міської ради
2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
3) Фізичної особи - підприємця Шумейко Лариси Вікторівни
4) Фізичної особи - підприємця Черняєвої Ірини Володимирівни
про скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування майна
за участю:
прокурора: Цимбалістий Т. О. (посвідчення)
відповідача-1: Василенко І. Ю. (самопредставництво)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач - 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач - 2), Фізичної особи - підприємця Шумейко Лариси Вікторівни (далі - відповідач - 3), Фізичної особи - підприємця Черняєвої Ірини Володимирівни (далі - відповідач - 4) у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 2 додатку до рішення відповідача-1 від 20.09.2017 № 757/17 ?Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова? (далі - вимога - 1);
- визнати недійсним договір купівлі - продажу нежитлових будівель від 24.11.2017 № 5520 - В - С, укладений відповідачами 2, 3 (далі - вимога - 2);
- припинити право власності відповідачу - 4 на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 980983163101, яке зареєстровано на підставі договору купівлі - продажу від 02.05.2019 № 1658 (далі - вимога - 3);
- витребувати у відповідача - 4 на користь Харківської міської територіальної громади нежитлові приміщення підвалу № 7,8, загальною площею 38,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 980983163101), розташовані в житловому будинку за адресою: м.Харків, вул. Дерев'янка, 17, літ ?В-16? (далі - вимога - 4).
Також прокурор вказує, що позовна давність пропущена з поважних причин, а строк звернення до суду підлягає поновленню.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку відчуження об'єктів комунальної власності у власність відповідача - 3 та відповідач - 1 не лише не здійснює захист інтересів територіальної громади, а й сам допустив порушення оскільки незаконно обрав спосіб приватизації спірного майна 3-м відповідачем -орендарем шляхом викупу за відсутності жодних поліпшень цього майна орендарем, а не шляхом проведення аукціону чи конкурсу.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.12.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 в оскаржуваній частині, у задоволенні вимоги - 4, відмовлено.
2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що прокурор не довів недобросовісність відповідача - 4 у набутті права власності на спірний об'єкт нерухомості, тому відповідач - 4 є добросовісним набувачем, що виключає правові підстави для витребування майна. При цьому вказали, що оскільки відмовлено у задоволенні вимоги - 4 за необґрунтованістю, то наслідки спливу позовної давності на застосуванні якої наполягав відповідач - 4 до цієї вимоги не застосовуються.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі, з урахуванням її уточнення, заявник просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимоги - 4 та в цій частині прийняти нове, яким вимогу - 4 задовольнити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.
3.3 Відповідач - 1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв'язку з чим просив відмовити у її задоволенні.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 06.10.2016 відповідачем - 2 та відповідачем - 3 укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4167, на підставі якого, з урахуванням акта приймання - передачі, у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення підвалу № 7, 8, загальною площею 34,8 кв. м у житловому будинку, за адресою: м. Харків, вул. Дерев'янка, 17, літ. ?В-16?, вартістю 97 800,00 грн без ПДВ, зі строком дії до 06.09.2019.
4.2 Пунктом 4.8 договору оренди передбачено право орендаря здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
4.3 01.11.2016 відповідач - 3 звернувся із заявою до відповідача - 2 з проханням дозволити приватизацію вказаного орендованого майна.
4.4 20.09.2017 відповідачем - 1 прийнято рішення 14 сесії 7 скликання ?Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова? № 757/17, яким спірні нежитлові приміщення включені до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу (п.2 додатку до рішення).
4.5 22.09.2017 відповідач - 3 звернувся до відповідача - 2 із заявою про приватизацію орендованого майна шляхом викупу.
4.6 24.11.2017 відповідачем - 3 та відповідачем - 2, укладено спірний договір, за умовами якого відповідач - 3 приватизував вказані нежитлові приміщення за 96 120,00 грн з ПДВ. Даний договір посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.
4.7 02.05.2019 на підставі договору купівлі - продажу № 1658, укладеного відповідачем - 3 та відповідачем - 4, право власності на спірні нежитлові приміщення перейшло до відповідача - 4 та 02.05.2019 здійснено за останнім державну реєстрацію права власності за № 46697923.
4.8 Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017221080000002 від 04.01.2017 за частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна відповідачем - 1.
4.9 Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у відповідача - 2 проведено вилучення ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Харків, вул. Дерев'янка, 17.
4.10 Наполягаючи на задоволенні позову, прокурор вказував, що спірне рішення відповідача - 1 про включення спірних нежитлових приміщень до переліку об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, є незаконним, оскільки відповідачі 1, 2 обрали незаконний спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, відтак спірне рішення підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства і підлягає визнанню недійсним, а спірні нежитлові приміщення підлягають витребуванню на користь територіальної громади міста Харкова. Також прокурор зазначав про незаконність набуття відповідачем - 3 спірних нежитлових приміщень, яке виявлено прокурором лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 від 04.01.2017, а саме вилучених у відповідача - 2 приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації вищевказаних нежитлових приміщень, у зв'язку із чим позовна давність пропущена прокурором з поважних причин, а строк звернення до суду підлягає поновленню.
4.11 Крім того встановлено, що відповідач - 4 подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до вимоги - 4.
4.12 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.13 Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відмови у задоволення позовної вимоги про витребування майна.
4.14 Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
4.15 Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
4.16 Згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
4.17 Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.18 Разом з тим, саме застосування інституту віндикації зумовлює необхідність з'ясування судами також ознак добросовісності/недобросовісності у діях кінцевого набувача майна для забезпечення дотримання критерію пропорційності при втручанні у його майнові права.
4.19 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала, що для розкриття критерію пропорційності велике значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).
4.20 Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
4.21 Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
4.22 Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.23 Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.
4.24 Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб'єктами публічного права під час втручання у право власності.
4.25 Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 Цивільного кодексу України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
4.26 Колегія суддів зазначає, що встановлення добросовісності набувача залежить від поданих сторонами та досліджених судами доказів у кожній конкретній справі.
4.27 У справі яка переглядається, суди не встановили недобросовісність набуття відповідачем - 4 спірного майна.
4.28 Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суди, дослідивши зібрані в справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги - 4, у зв'язку з її необґрунтованістю.
4.29 У касаційній скарзі прокурор як на виключний випадок для скасування судових рішень посилається на неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, Верховного Суду викладених у постановах від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, від 15.10.2024 у справі № 922/395/22, від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21, від 24.09.2024 у справі № 922/2246/19, 24.09.2024 у справі № 922/1172/20, де, як зазначено прокурором, суд виснував, що саме задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.
4.30 Однак як вбачається із вищевикладеного, відмовою у позові прокурору в оскарженій у касаційному порядку частині про витребування майна суди визначили не неефективність захисту прав власника саме майна, а наведені вище інші підстави - добросовісність відповідача - 4 як набувача спірного майна.
4.31 Крім того, у касаційній скарзі прокурор як на виключний випадок для скасування судових рішень посилається на неврахування судами висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 відповідно до якої можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
4.32 Як вбачається із вищенаведених встановлених судами обставин справи - добросовісність відповідача - 4 як набувача спірного майна, наведені прокурором висновки Верховного Суду (пункт 4.31 цієї постанови) не дають правових підстав вважати, що оскаржені судові рішення у справі, що переглядаються у касаційному порядку, є незаконними.
4.33 У касаційній скарзі прокурор як на виключний випадок для скасування судових рішень посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, де Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.
4.34 Згідно з частинами 4, 5 статті 302 ГПК України, пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
4.35 Отже, у спірних правовідносинах суд вважає за необхідне враховувати саме вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду щодо можливості витребування майна у добросовісного набувача, а не зазначені прокурором висновки колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
4.36 З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами обставини справи, посилання скаржника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 15.04.2020 у справі № 373/1810/16-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, є безпідставними, оскільки висновки судів в оскаржуваній частині не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи.
4.37 Судові рішення попередній інстанцій в частині позовних вимог - 1, 2, 3 прокурором не оскаржуються, тому судом касаційної інстанції не переглядаються.
4.38 За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
4.39 Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4.40 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі № 922/466/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Н. О. Волковицька
Л. І. Рогач