19 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2868/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Власова Ю.Л., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" - адвоката Лебедєвої А.М., ордер АА № 1592425 від 19.06.2025,
відповідача - Міністерства оборони України - Салівона Д.О. (в порядку самопредставництва),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - Міністерство)
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 (суддя Гумега О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 (головуючий суддя Євсіков О.О., судді: Алданова С.О. і Корсак В.А.)
у справі № 910/2868/24
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Граніт Інвест" (далі - Товариство)
до Міністерства
про стягнення 5 274 907,16 грн та
за зустрічним позовом Міністерства
до Товариства
про стягнення 21 574 082,19 грн.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.06.2025 № 32.2-01/1159, у зв'язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/2868/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Власов Ю.Л. і Колос І.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
Товариство звернулося до суду з позовом до Міністерства про стягнення 5 274 907,16 грн, з яких: 5 150 513,00 грн безпідставно сплачених штрафних санкцій та 124 394,16 грн заборгованості за поставлений товар.
На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає про безпідставну сплату ним штрафних санкцій за договором на закупівлю послуги з організації харчування (55320000-9) (послуги щодо забезпечення харчуванням, забезпечення комплектами продуктів за Каталогом продуктів харчування особового складу та штатних тварин військових частин, установ та військових навчальних закладів Збройних Сил України в стаціонарних та польових умовах) від 23.12.2022 № 286/2/22/79 (далі - Договір), оскільки заявки на постачання продуктів харчування були подані представником замовника з порушенням строків, що за умовами договору є підставою для звільнення виконавця від їх (штрафних санкцій) сплати.
Товариство також вважає, що безпідставно сплатило штрафні санкції за актами про порушення, у яких вказано про порушення ним як виконавцем вимог до якості харчових продуктів, оскільки твердження представника замовника про порушення умов договору щодо якості харчових продуктів є голослівними, жодним чином не підтвердженими та не зафіксованими відповідно до умов договору. Причиною сплати Товариством (виконавцем) безпідставних штрафних санкцій стало те, що замовник (Міністерство) поставив оплату за надані послуги у залежність від сплати штрафних санкцій. Отже, сплачені Товариством Міністерству грошові кошти є такими, що сплачені безпідставно та підлягають стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У свою чергу Міністерство звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства про стягнення 21 578 082,19 грн, з яких: 19 200 000,00 грн пені, 1 578 082,19 грн 3% річних та 800 000,00 грн інфляційних втрат.
На обґрунтування зустрічного позову Міністерство зазначило, що згідно з рішенням заступника Міністра оборони України від 21.02.2023 № 4548/з платіжною інструкцією № 286/2/63 від 22.02.2023 воно перерахувало Товариству 400 000 000,00 грн попередньої оплати. Однак, по закінченню встановленого рішенням заступника Міністра оборони України строку (17.03.2023) Товариство не надало Міністерству належним чином оформлені документи (передбачені пунктами 5.1, 5.5 Договору) на підтвердження фактичного використання наданих у якості попередньої оплати коштів у сумі 400 000 000,00 грн, у зв'язку з чим у Товариства виник обов'язок повернути суму невикористаного авансу замовнику у строк, встановлений пунктом 5.5 Договору та рішенням заступника Міністра оборони України від 21.02.2023 № 4548/з.
Міністерство вважає, що звітування про використання попередньої оплати Товариство здійснило лише 05.05.2023, а тому, у зв'язку з порушенням ним строку повернення попередньої оплати, наявні підстави для стягнення з Товариства пені на підставі пункту 8.5 Договору, а також 3% річних та інфляційних нарахувань відповідно до частини другої статті 625 ЦК України за період з 18.03.2023 по 04.05.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025: первісний позов задоволено частково; стягнуто з Міністерства на користь Товариства 5 273 773,30 грн; у іншій частині первісного позову (стягненні 1 133,86 грн безпідставно сплачених штрафних санкцій) відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Щодо вимог Товариства про стягнення з Міністерства 5 150 513,00 грн безпідставно сплачених штрафних санкцій суди зазначили, що обґрунтованими є вимоги про стягнення 5 149 379,14 грн, тоді як в частині суми 1 133,86 грн належить відмовити з огляду на допущені Товариством технічні описки у зазначенні сум, сплачених згідно платіжних доручень № 2004 від 06.07.2023, № 2012 від 07.07.2023 та № 1991 від 06.07.2023.
Судами встановлено обставини порушення представником замовника строків та порядку надання заявок, визначених пунктом 6.4.2 Договору, та висновано, що у спірному випадку підлягали застосуванню умови пункту 8.3 Договору щодо звільнення виконавця (Товариства) від сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки продуктів харчування. Крім того, суд здійснив аналіз складених представником замовника Актів про порушення договірних зобов'язань, за якими до Товариства було застосовано штрафні санкції, та відзначив відсутність підстав для застосування штрафних санкцій.
Щодо вимог первісного позову в частині стягнення 124 394,16 грн заборгованості за поставлений товар суди зазначили, що з огляду на встановлені у справі обставини та умови пункту 5.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 8 від 31.05.2023) станом на час розгляду справи по суті строк оплати за поставлений Товариством та прийнятий Міністерством товар на суму 124 394,16 грн є таким, що настав, що не спростовано Міністерством.
Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову Міністерства, суди зазначили, що використання коштів попередньої оплати було підтверджено Товариством у строки, визначені рішенням замовника щодо здійснення попередньої оплати від 21.02.2023 № 4548/з, а тому у нього не виникло обов'язку з повернення Міністерству грошових коштів попередньої оплати. За відсутності порушень з боку Товариства щодо постачання товару в обсягах попередньої оплати у строк до 17.03.2023 суди дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування пені за порушення строку повернення попередньої оплати. Відмовляючи у задоволенні вимог Міністерства про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, суди зазначили, що така відповідальність може бути застосована виключно за невиконання грошового зобов'язання, про що прямо зазначено у статті 625 ЦК України, в той час як у Товариства не виникало обов'язку зі сплати коштів чи з повернення попередньої оплати, тобто не виникало грошового зобов'язання в розумінні статей 509, 524, 533-535 та 625 ЦК України.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом про стягнення 5 149 379,14 грн безпідставно сплачених штрафних санкцій, Міністерство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій:
- на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 629, 1212 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 396/269/18, від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 11.01.2023 у справі № 548/741/21, від 09.11.2023 у справі № 751/296/22, від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, від 29.07.2019 у справі № 756/3966/17;
- на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази.
Узагальнено Міністерство у касаційній скарзі не погоджується із висновком судів щодо безпідставності штрафних санкцій, нарахованих Товариству та оплачених останнім. Зазначає, що нарахування штрафних санкцій відбувалося відповідно до умов Договору, на підставі передбачених ним актів про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання та за відсутності заперечень Товариства. Свої заперечення Товариство висловило лише у подальшому та у неналежній формі. На думку Міністерства, оплата штрафних санкцій Товариством, а після цього звернення останнього до суду з позовом про повернення цих коштів як безпідставно сплачених свідчить про наявність у діях Товариства суперечливої поведінки.
Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову про стягнення безпідставно сплачених штрафних санкцій на суму 5 149 379,14 грн.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу Міністерства, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, непідтвердженість підстав касаційного оскарження, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.12.2022 Міністерство (замовник) і Товариство (виконавець) уклали Договір, до якого сторонами укладено низку додаткових угод (№ 1 від 20.02.2023, № 2 від 14.03.2023, № 3 від 14.03.2023, № 4 від 18.04.2023, № 5 від 21.04.2023, № 6 від 21.04.2023, № 7 від 22.05.2023, № 8 від 31.05.2023, № 9 від 15.08.2023, № 10 від 03.10.2023), та за умовами якого:
- виконавець зобов'язується у 2023 році надати послуги особовому складу та штатним тваринам військових частин в стаціонарних та польових умовах, зазначені у специфікації до цього договору, здійснити освіження запасів продовольства, представник замовника - прийняти послуги, замовник - оплатити послуги у строки та за цінами згідно з положеннями цього договору (пункт 2.1);
- договору ціна, кількість та строки надання послуг зазначаються у специфікації. Надання послуг має здійснюватись з 01.01.2023 до 01.07.2023 (пункт 2.5 у редакції додаткової угоди № 10 від 03.10.2023);
- виконавець повинен надавати послуги (послуги забезпечення комплектами продуктів харчування, послуги щодо забезпечення харчуванням) за цим договором, якість, маркування, тара (упаковка) яких повинні відповідати вимогам законодавства України, нормативно-правовим актам, керівним документам Міністерства оборони України, Збройних Сил України, які врегульовують питання у цій сфері (пункт 3.1);
- харчові продукти, які будуть постачатись та використовуватись виконавцем для надання послуг за цим договором, повинні бути виготовлені відповідно до вимог чинних стандартів на харчові продукти: ДСТУ, ГОСТ, ГСТУ, СОУ, ТУУ та відповідати вимогам описів харчових продуктів (додаток 13.2). Маркування харчових продуктів повинно відповідати вимогам Законів України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" та "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів". Постачання харчових продуктів дозволяється здійснювати за ТУ (технічними умовами), лише за умови обов'язкового надання до установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини та представнику замовника на його вимогу ТУ або витягу з ТУ з показниками якості, безпечності та методів контролювання (копії або витяги, завірені власником ТУ). Відбір зразків харчових продуктів, що підлягають дослідженню, здійснюється представниками Установ безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини відповідно до Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 № 833 та нормативно-технічної документації на методи відбирання, з подальшим їх дослідженням в Установі безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини. Про час та місце відбирання харчових продуктів для випробувань виконавець повідомляє установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини не пізніше, ніж за п'ять робочих днів. Відповідні протоколи випробувань (оригінали або копії протоколів випробувань, завірені Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, що їх видавала) обов'язково передаються виконавцем представнику замовника під час надання послуг за цим договором та зберігаються у представника замовника до повного закінчення терміну придатності харчових продуктів разом з документами, які підтверджують кількість та якість харчових продуктів. Під час постачання виконавцем харчових продуктів, у разі виникнення обґрунтованої підозри щодо відповідної якості, придатності, безпечності, маркування та етикетування, фасування та стану упаковки, на вимогу замовника або представника замовника Установою безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини проводиться обстеження, та у разі необхідності - лабораторні випробування. Рішення щодо подальшого використання продукції приймається за результатами проведених досліджень (пункт 3.3);
- якість та обсяг наданих послуг із забезпечення комплектами продуктів зазначаються у Зведеному акті приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів (додаток 13.6), який підтверджує виконання своїх зобов'язань виконавцем за відповідний період. Зведений акт складається щотижнево (станом на понеділок наступного тижня), один на відповідний період, але не пізніше 5-ти робочих днів з часу отримання послуг в повному обсязі у чотирьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий, четвертий - представнику замовника, третій - представнику виконавця. Підставою для складання Зведеного акта приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів є акт приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів (додаток 13.6.1) (надалі - акт приймання-передачі комплектів) за замовленим асортиментом і кількістю, визначеною заявкою на постачання продуктів харчування (додаток 13.7) (надалі - заявка на постачання харчових продуктів), та документи, що засвідчують якість, придатність і безпечність, відповідність чинним стандартам та своєчасність постачання харчових продуктів до вказаного місця (підпункт 3.5.4 пункту 3.5);
- належним чином оформлений Зведений акт є підтвердженням приймання послуг (пункт 3.6);
- розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати за фактично надані виконавцем та прийняті представником замовника послуги за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі, протягом 30 календарних днів з дня надходження до замовника належним чином оформлених наступних документів: (1) рахунків-фактур; (2) зведених актів на оплату (додаток 13.14.1 та/або додаток 13.14.2 та/або додаток 13.14.3), які складаються на підставі зведеного акта приймання наданих послуг з організації харчування (додаток 13.5.1 та/або додаток 13.5.2 та/або додаток 13.5.3) та/або зведеного акта приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів (додаток 13.6), які є його невід'ємною частиною (пункт 5.1; у редакції до 31.05.2023);
- розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати за фактично надані виконавцем та прийняті представником замовника послуги за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі, протягом 30 календарних днів з дня надходження до замовника належним чином оформлених наступних документів: (1) зведених актів на оплату (додаток 13.14.1 та/або додаток 13.14.2 та/або додаток 13.14.3), які складаються на підставі зведених актів приймання наданих послуг з організації харчування (додаток 13.5.1 та/або додаток 13.5.2 та/або додаток 13.5.3) та/або зведених актів приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів (додаток 13.6), які є його невід'ємною частиною; (2) рахунків-фактур до зведених актів на оплату, які виконавець надає замовнику на підставі зведених актів приймання наданих послуг з організації харчування (додаток 13.5.1 та/або додаток 13.5.2 та/або додаток 13.5.3) та/або зведених актів приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів (додаток 13.6) (пункт 5.1; у редакції додаткової угоди № 8 від 31.05.2023);
- зазначені у пункті 5.1 документи надаються замовнику виконавцем. Без належним чином оформлених документів, зазначених у п. 5.1 договору, та за відсутності в них обов'язкових реквізитів оплата за послуги не здійснюється. Оплата здійснюється лише за фактично прийняті послуги за умови оплати виконавцем у добровільному порядку штрафних санкцій згідно з актом про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання (до моменту виставлення замовником претензії) або відповідно до виставленої замовником претензії та наданням підтверджуючих документів про оплату штрафних санкцій (пункт 5.3);
- обсяги послуг забезпечення комплектами продуктів визначає представник замовника шляхом подачі виконавцю заявки на постачання харчових продуктів за Каталогом продуктів (додаток 13.7). Заявка на постачання харчових продуктів виконавцю подається представником замовника за п'ятнадцять діб до початку періоду постачання на забезпечення комплектами продуктів, у форматі XML на електронну пошту виконавця, на відповідний період (двадцять вісім днів) із розбивкою періоду поставки - 7 днів. Виконавець має право, за попереднім письмовим погодженням із представником замовника, здійснювати постачання харчових продуктів за Каталогом продуктів, визначених у заявці на весь період постачання (двадцять вісім днів) (абзаци перший, другий, сьомий підпункту 6.4.2 пункту 6.4);
- у разі виявлення представником замовника під час приймання невідповідності щодо безпечності та/або якості харчових продуктів та/або маркування та/або етикетування та/або фасування та/або тари тощо такі харчові продукти не приймаються, ним складається акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання (додаток 13.12, далі - акт про порушення договірних зобов'язань), в якому обов'язково зазначаються виявлені невідповідності та їх зміст (підпункт 6.16.8 пункту 6.16);
- у разі виявлення порушень будь-яких умов цього договору, у т.ч. на підставі відповідного акта, представником замовника складається акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання за участі представника виконавця, а у разі його відсутності або відмови представника виконавця - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника та/або уповноваженої особи) та засвідчується їх підписами. Акт про порушення складається у трьох примірниках: один примірник залишається у представника замовника, другий направляється замовнику з належними доказами факту наявності порушень виконавцем умов договору, а третій надається виконавцю під розписку або надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного та одночасним наданням Зведеного акта приймання наданих послуг з організації харчування та/або Зведеного акта приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів в яких зазначено факт порушення. Виявлені порушення умов цього договору фіксуються в зведеному акті приймання наданих послуг з організації харчування, акті приймання наданих послуг з організації харчування, акті приймання-передачі послуг забезпечення комплектами продуктів (у разі їх приймання), в графах книги обліку контролю за якістю приготування їжі (додаток 90). У разі надання лише послуг забезпечення комплектами продуктів порушення фіксуються в момент приймання-передачі товару (за винятком встановлення прихованих дефектів) та відображаються у акті приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів та у зведеному акті приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів. Замовник після отримання від виконавця документів на оплату, які містять факти порушень, та отриманням від представника замовника акта про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання оформляє і направляє виконавцю претензію в установленому порядку. Після здійснення оплати виконавцем штрафних санкцій згідно з Актом про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання, добровільно (до моменту виставлення замовником претензії) або відповідно до виставленої замовником претензії та підтверджуючих документів про оплату штрафних санкцій, замовником приймається документальне звітування/підтвердження, передбачене пунктом 5.2 договору (підпункт 6.17.5 пункту 6.17);
- представник замовника, зокрема, зобов'язаний: за п'ятнадцять діб до початку періоду постачання надавати Представнику Виконавця заявку на виконання послуг забезпечення комплектами продуктів на період (двадцять вісім днів), із періодом поставки - 7 днів; фіксувати встановлені порушення умов договору в порядку, передбаченому пунктом 6.17.5 цього договору. При цьому акти наданих послуг оформляються за ціною, визначеною даним договором. Застосування штрафних санкцій здійснює замовник (підпункти 7.3.1, 7.3.9 пункту 7.3);
- виконавець, зокрема, зобов'язаний: сплачувати штрафні санкції за порушення умов цього договору та усувати виявлені недоліки відповідно до акта про порушення договірних зобов'язань (підпункт 7.4.11); у разі виявлення під час здійснення контрольних заходів порушень умов зберігання харчових продуктів; харчових продуктів, які не відповідають вимогам законодавства України у сфері безпечності та якості харчових продуктів в т.ч. про інформацію щодо харчових продуктів; термін придатності яких закінчився; а також у разі використання харчових продуктів, які не відповідають вимогам нормативно-технічної документації (ДСТУ, ГСТУ, ТУ У тощо) та іншим вимогам, передбачених пунктами 3.3, 6.16.5 цього договору виконавець зобов'язаний протягом 48 годин вжити заходів з вивезення продуктів, що були виявлені та зафіксовані у акті про порушення договірних зобов'язань, за межі військової частини, з недопущення їх переміщення в інші військові частини та з вилучення подібних харчових продуктів з інших військових частин (підпункт 7.4.16); сплатити штрафні санкції в добровільному порядку на підставі акта про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання або відповідно до направленої замовником претензії (підпункт 7.4.21) (підпункти 7.4.11, 7.4.16, 7.4.21 пункту 7.4);
- у разі виявлення порушень договірних зобов'язань під час надання послуги забезпечення комплектами продуктів щодо кількості (комплектності) та (або) строку поставки комплектів харчових продуктів згідно заявки виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% від вартості недопоставлених (некомплектних) або несвоєчасно поставлених харчових продуктів. У разі виявлення порушень договірних зобов'язань під час надання послуги забезпечення комплектами продуктів виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% від вартості харчових продуктів, які поставлені з порушенням, зокрема, при забезпеченні виконавцем харчовими продуктами, на період замовлення, згідно заявки, з порушенням маркування, неякісних харчових продуктів та харчових продуктів, які є небезпечними та непридатними. За порушення інших умов цього договору щодо забезпечення харчовими продуктами виконавець сплачує замовнику штраф за кожен встановлений та зафіксований випадок у розмірі 20% від вартості харчових продуктів, які поставлені з порушенням та зазначені в акті про порушення договірних зобов'язань (підпункт 8.2.2 пункту 8.2);
- сплата штрафу, неустойки і відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за цим договором, не звільняє сторони від їх виконання в натурі, крім випадків, передбачених законодавством України та цим договором. Штрафні санкції до виконавця не застосовуються у випадку, зокрема, порушень договірних зобов'язань під час надання послуг із забезпечення комплектами продуктів харчових продуктів щодо кількості (комплектності) та (або) строку поставки комплектів харчових продуктів згідно заявки у разі порушень представником замовника строків та порядку надання заявок, визначених пунктом 6.4.2 договору (пункт 8.3);
- договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення за умови надання платіжних документів у межах дії договору. Після закінчення терміну дії договору звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (пункт 11.1).
На виконання умов Договору та на підставі заявок на постачання продуктів харчування Товариство (виконавець) поставило:
- ВЧ НОМЕР_1 продукти харчування, що підтверджується зведеними актами приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів (далі - зведені акти), наявними в матеріалах справи. Представник замовника ВЧ НОМЕР_1 за цими зведеними актами склав та направив на адресу постачальника акти про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання (далі - акти про порушення), в яких зазначив про порушення постачальником строків постачання продуктів харчування та наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Постачальник сплатив замовнику штрафні санкції у розмірі 630,00 грн, 412,50 грн, 708,00 грн, 187,20 грн, 660,52 грн, 168,00 грн та 168,00 грн згідно з актами про порушення, зафіксовані у зведених актах, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та становить 20% від вартості невчасно поставлених продуктів, зазначених у заявці представника замовника на відповідний період;
- ВЧ НОМЕР_2 продукти харчування, що підтверджується зведеними актами, наявними в матеріалах справи. Представник замовника ВЧ НОМЕР_2 за кожним із зведених актів склав акти про порушення, в яких вказав про наявність порушень постачальником договірних зобов'язань щодо строків постачання продуктів харчування та наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Постачальник сплатив замовнику штрафні санкції у розмірі 979 700,85 грн, 383 441,92 грн, 126 363,05 грн, 258 491,16 грн, 356 048,64 грн, 356 166,30 грн, 37 255,43 грн, 230 111,61 грн, 21 873,13 грн, 35 542,95 грн, 6 410,14 грн, 26 310,80 грн, 8 352,00 грн та 30 258,00 грн згідно з актами про порушення, зафіксованими у зведених актах, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та становить 20% від вартості невчасно поставлених продуктів, зазначених у заявці представника замовника на відповідний період;
- ВЧ НОМЕР_3 продукти харчування, що підтверджується зведеними актами, наявними в матеріалах справи. Представник замовника ВЧ НОМЕР_3 за кожним із зведених актів склав акти про порушення, в яких зазначив про наявність порушень постачальником договірних зобов'язань щодо строків постачання продуктів харчування та наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Постачальник сплатив замовнику штрафні санкції у розмірі 6 630,42 грн згідно з актами про порушення, зафіксованими у зведених актах № 1966, № 1966, № 1965 та 6 118,55 грн згідно з актами про порушення, зафіксованими у зведених актах № 3491, № 3490, № 3490 відповідно, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та становить 20% від вартості невчасно поставлених продуктів, зазначених у заявці представника замовника на відповідний період;
- ВЧ НОМЕР_4 продукти харчування, що підтверджується зведеними актами, наявними в матеріалах справи. Представник замовника ВЧ НОМЕР_4 за кожним із зведених актів склав акти про порушення, в яких зазначив про допущені постачальником порушення строків постачання продуктів харчування та наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Постачальник сплатив замовнику штрафні санкції у розмірі 653 349,48 грн, 386 696,16 грн, 268 434,80 грн, 135 793,23 грн, 182 975,80 грн, 57 196,50 грн, 444 507,90 грн згідно з актами про порушення, зафіксованими у зведених актах, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями та становить 20% від вартості невчасно поставлених продуктів;
- ВЧ НОМЕР_5 продукти харчування, що підтверджується зведеним актом, наявним в матеріалах справи. Представник замовника ВЧ НОМЕР_5 за цим зведеним актом склав акт про порушення, у якому зазначив про порушення постачальником строків постачання продуктів харчування та наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Постачальник сплатив замовнику штрафні санкції у сумі 79 363,68 грн згідно з актом про порушення, зафіксованим у зведеному акті, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією та складає 20% вартості невчасно поставленої продукції;
- ВЧ НОМЕР_6 продукти харчування, що підтверджується зведеними актами, наявними в матеріалах справи. Представник замовника ВЧ НОМЕР_6 за цими зведеними актами склав акт про порушення, у якому зазначив про порушення постачальником строків постачання продуктів харчування та наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Постачальник сплатив замовнику штрафні санкції у розмірі 15 350,81 грн згідно з актом про порушення, зафіксованим у зведених актах, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією та становить 20% від вартості невчасно поставлених продуктів, зазначених у заявці представника замовника на відповідний період;
- ВЧ НОМЕР_7 продукти харчування, що підтверджується зведеним актом, наявним в матеріалах справи. Представник замовника ВЧ НОМЕР_7 за цим зведеним актом склав акт про порушення, у якому зазначив про порушення постачальником строків постачання продуктів харчування та наявність підстав для застосування штрафних санкцій. Постачальник сплатив замовнику штрафні санкції у розмірі 29 520,03 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією та становить 20% від вартості невчасно поставлених продуктів, зазначених у заявці представника замовника на відповідний період.
За окремими актами про порушення, на які представник замовника посилається у зведених актах, зазначено про порушення постачальником вимог до якості харчових продуктів. Постачальник сплатив штрафні санкції також і за такими актами про порушення.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Міністерство не погоджується із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині результатів розгляду позовних вимог за первісним позовом про стягнення з Міністерства на користь Товариства безпідставно сплачених штрафних санкцій (з висновком судів про їх задоволення (в частині)).
Хоча Міністерство у касаційній скарзі просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій у повному обсязі, водночас скаржник просить суд касаційної інстанції ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні саме первісного позову про стягнення безпідставно сплачених штрафних санкцій.
З огляду на наведене, а також те, що касаційна скарга не містить доводів та мотивів оскарження рішень судів попередніх інстанцій в іншій частині, Верховний Суд здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень лише в частині вимог за первісним позовом про стягнення суми безпідставно сплачених штрафних санкцій.
Причиною спору у справі за первісним позовом в оскаржуваній частині стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на підставі статті 1212 ЦК України суми коштів, сплачених останнім у якості штрафних санкцій за договором поставки, як безпідставно отриманих відповідачем.
У розгляді спору в цій частині судами з'ясовано, що:
- на виконання Договору позивач (Міністерство) робив заявки на постачання харчових продуктів до військових частин, а відповідач (Товариство) виконував такі заявки, надав послуги з організації харчування;
- за умовами підпункту 6.4.2 пункту 6.4 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 Договору період постачання - це відрізок часу 28 календарних днів, який поділяється на 4 тижні по 7 днів;
- пункт 13, підпункт 6.4.2 пункту 6.4 та підпункт 7.3.1 пункту 7.3 Договору визначають порядок подання заявок на постачання продуктів харчування, яка подається за 15 діб до початку відповідного періоду постачання (двадцять вісім днів) із розбивкою періоду поставки - 7 днів;
- умовами Договору визначено періоди постачання, кожний з яких поділяється на 4 тижні по 7 днів, відповідні періоди Міністерство жодним чином не заперечило.
З урахуванням погоджених сторонами Договору умов постачання та порядку подання заявок на постачання продуктів харчування, судами встановлено, що по всіх зведених актах, за якими складено акти про порушення та здійснено нарахування штрафних санкцій, заявки на постачання харчових продуктів до військових частин подавалися представниками замовника (Міністерства) з порушенням строків на їх подання, визначених підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 Договору.
За висновками судів обох інстанцій у цьому випадку до застосування підлягали умови пункту 8.3 Договору щодо звільнення виконавця (Товариства) від сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки продуктів харчування.
За таких обставин безпідставним є стягнення з виконавця штрафних санкцій за порушення строків поставки продуктів, згідно з актами про порушення, зафіксованими у зведених актах, по яким порушено строки подання заявок представниками самого замовника (Міністерства).
Суди також надали оцінку доводам Міністерства про порушення Товариством вимог щодо якості харчових продуктів, за наслідками чого складалися акти про порушення: № 1 від 03.01.2023 (зазначений у зведеному акті № 96); № 2 від 30.05.2023 (зведений акт № 2895); № 2215 від 22.05.2023 (зведений акт № 2532); № 134/ПС від 13.06.2023 (зведений акт № 3268); № 74 від 18.05.2023 (зведений акт № 2731); № 3 від 26.05.2023 (зведений акт № 2867); № 4 від 09.06.2023 (зведений акт № 3281); № 550/3579 від 15.06.2023 (зведений акт № 3267), та відхилили їх з огляду на таке.
За приписами підпункту 6.17.1 пункту 6.17 Договору контроль за якістю надання послуг виконавцем здійснюють уповноважені особи та/або представники замовника. Контрольні заходи за якістю послуг харчування та послуг забезпечення комплектами продуктів за Каталогом продуктів, представник замовника та/або Уповноважена особа здійснює відповідно до Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" та Порядку контролю за якістю послуг харчування особового складу Збройних Сил затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2018 № 488. У т.ч. контроль здійснюється за, зокрема, безпекою якості харчових продуктів під час постачання (у т.ч. для освіження) та зберігання. Якщо під час здійснення контрольного заходу щодо якості послуг харчування, забезпечення комплектами продуктів за Каталогом продуктів за результатами оцінки представника замовника та/або уповноваженої особи встановлено, що харчовий продукт або інший об'єкт санітарних заходів є небезпечним чи непридатним до споживання та використання, зразок такого продукту відбирається у трьох юридично та аналітично однакових екземплярах у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 № 833 "Про затвердження Порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень" та нормативно-технічної документації на методи відбирання. Один з яких направляється до Установи безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини для проведення досліджень, другий в присутності представника виконавця передається на зберігання до військової частини як контрольний зразок, а третій передається представнику виконавця. Зведений акт приймання наданих послуг з організації харчування та/або акт приймання наданих послуг з організації харчування та/або Зведений акт приймання-передачі послуг забезпечення комплектами продуктів та/або акт приймання-передачі послуг забезпечення комплектами продуктів оформлюються лише після завершення досліджень з обов'язковим зазначенням в актах їх результатів, але не більше 5 календарних днів після проведення досліджень. У разі, якщо в результаті дослідження підозра щодо небезпечності та непридатності харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів не підтвердилась, представник замовника, у день отримання протоколів випробувань, зобов'язаний скасувати тимчасову заборону обігу харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів, про що негайно інформується виконавець послуг. При незадовільних результатах дослідження, навіть за одним показником, проводиться повторний відбір зразків з тієї самої партії у подвійній кількості. Результати повторних досліджень є остаточними. У разі, якщо в результаті дослідження (випробування) підозра щодо небезпечності та непридатності харчового продукту або іншого об'єкта санітарних заходів підтвердилась, такий харчовий продукт має бути вилучений відповідно до пункту 6.17.6 цього Договору.
Згідно з підпунктом 6.17.2 пункту 6.17 Договору контрольні заходи здійснюються представниками замовника та/або уповноваженою особою в присутності представника виконавця, а у разі його відмови або відсутності - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника та/або уповноваженої особи). За результатами проведеного контрольного заходу складається відповідний акт, який підписується представником замовника та/або уповноваженою особою, представником Виконавця, залученими до їх здійснення та подається командирові (начальнику) військової частини на підпис. У разі відмови представника виконавця підписувати відповідний акт або відсутності представника виконавця, цей факт фіксується підписами членів комісії, після чого акт, надсилається замовнику. Акт подається посадовій особі, яка призначила її проведення, та керівнику (начальнику) органу військового управління, якому підпорядкована військова частина, для прийняття відповідних рішень.
Отже, для того, щоб порушення якості були зафіксовані належним чином, представником замовника повинні бути проведені контрольні заходи та складено відповідний акт.
Крім того, відповідно до абзаців першого, четвертого підпункту 6.17.5 пункту 6.17 Договору, у разі виявлення порушень будь-яких умов цього договору, у т.ч. на підставі відповідного акта, представником замовника складається акт про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання за участі представника виконавця, а у разі його відсутності або відмови представника виконавця - комісійно (у складі не менше трьох осіб представника замовника та/або уповноваженої особи) та засвідчується їх підписами. У разі надання лише послуг забезпечення комплектами продуктів порушення фіксуються в момент приймання-передачі товару (за винятком встановлення прихованих дефектів) та відображаються в акті приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів та у зведеному акті приймання-передачі послуг із забезпечення комплектами продуктів.
Отже, як виснували суди, за умовами Договору стягнення з виконавця (Товариства) штрафних санкцій можливе виключно у разі наявності належно зафіксованих порушень щодо якості поставлених харчових продуктів. Недоліки поставлених товарів можуть бути виявлені представником замовника безпосередньо під час приймання товарів; при невідповідності якості продуктів вимогам чинного законодавства та умовам договору представник замовника призупиняє подальше їх приймання і складає акт, в якому зазначається характер виявлених недоліків; на підставі відповідного акта складається акт про порушення зобов'язань суб'єктом господарювання.
Судами досліджено підстави складання актів про порушення з мотивів порушення якості харчових продуктів та встановлено, що фіксація цих порушень здійснювалася з порушенням умов Договору, зокрема, підпунктів 6.17.1, 6.17.2, 6.17.5, 6.17.6 пункту 6.17 Договору (представник замовника обов'язкових умов механізму контролю якості поставлених продуктів не дотримався; порушення не були зафіксовані в момент приймання-передачі товару; не відображені в акті приймання-передачі послуг; харчові продукти не повернуті виконавцю тощо), тоді як, умовами підпункту 8.2.2 пункту 8.2 Договору визначена можливість застосування штрафних санкцій виключно у разі встановленого та зафіксованого випадку.
Крім того, порушення, зафіксовані у акт про порушення № 550/3579 від 15.06.2023 (скумбрія заморожена у кількості 125 кг на суму 17 250,00 грн - маркування виконане недержавною мовою; вишня заморожена у кількості 50 кг на суму 6 000,00 грн - не зазначена інформація про виробника харчового продукту, а також какао-порошок у кількості 300,00 кг на суму 1 200,00 грн - не надано документів, що підтверджують безпечність та якість харчових продуктів), не знайшли свого підтвердження за результатами розгляду справи та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами (поряд з текстом не державною мовою міститься переклад державною мовою; пакування замороженої вишні містить відповідну інформацію; документи, які підтверджують безпечність та якість поставленого какао-порошку, а саме посвідчення про якість, надані разом з поставленою продукцією до ВМКЦ Західного регіону).
Отже, за висновками судів, встановлені обставини справи свідчать про безпідставне стягнення Міністерством з Товариства штрафних санкцій.
З посиланням на позицію Верховного Суду щодо застосування статті 1212 ЦК України, викладену у постанові від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, суди зазначили, що у спірному випадку сплачені Товариством на оплату штрафних санкцій грошові кошти є безпідставно набутими Міністерством та підлягають поверненню Товариству на підставі статті 1212 ЦК України як такі, що набуті у зв'язку з зобов'язанням (правочином), але не відповідно до його умов. При цьому, за результатами перевірки розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно сплачених штрафних санкцій, судами з'ясовано, що загальна сума набутих Міністерством коштів складає саме 5 149 379,14 грн (з огляду на допущені Товариством технічні описки у зазначенні сум, сплачених згідно з платіжними дорученнями № 2004 від 06.07.2023, № 2012 від 07.07.2023 та № 1991 від 06.07.2023, за якими фактично було сплачено 5 874,40 грн, 756,02 грн та 57 196,50 грн відповідно (т. 2, а.с. 122, 123, 232)).
Водночас, судом апеляційної інстанції відхилено доводи Міністерства про те, що оплата Товариством штрафних санкцій, а після цього звернення останнього до суду з позовом про повернення цих коштів як безпідставно сплачених, суперечить принципам добросовісності цивільних відносин, оскільки, ані умови Договору, ані чинне законодавство не передбачають процедури оскарження таких актів про порушення. Водночас пункт 5.3 Договору беззаперечно встановлює, що оплата здійснюється лише за фактично прийняті послуги за умови оплати виконавцем у добровільному порядку штрафних санкцій згідно з актом про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання (до моменту виставлення замовником претензії) або відповідно до виставленої замовником претензії та наданням підтверджуючих документів про оплату штрафних санкцій.
Тобто, за висновком судів, якраз встановлення правила "спочатку оплата штрафів - потім оплата прийнятих послуг" суперечить принципам справедливості, добросовісності і розумності цивільних відносин.
Міністерство не погоджується з такими висновками судів. Зазначає, зокрема, про те, що нарахування штрафних санкцій відбувалося відповідно до умов Договору, на підставі передбачених ним актів про порушення та за відсутності належних заперечень Товариства. Оплата штрафних санкцій Товариством, а після цього звернення останнього до суду з позовом про повернення цих коштів як безпідставно сплачених, на думку Міністерства, свідчить про наявність у діях Товариства суперечливої поведінки.
У цьому контексті посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 629, 1212 ЦК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 396/269/18, від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 11.01.2023 у справі № 548/741/21, від 09.11.2023 у справі № 751/296/22, від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22, від 29.07.2019 у справі № 756/3966/17.
Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Так, у справі № 396/269/18 акціонерне товариство звернулося до суду з позовом до фізичної особи про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечувалося виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
У межах справи № 396/269/18 Верховним Судом розглядалося питання щодо можливості визнання нікчемним договору іпотеки, а також можливості звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо внаслідок вчинення договору іпотеки відбулося втручання в чужі договірні відносини, зокрема договір купівлі-продажу з відстроченням платежу.
У справі № 185/446/18 фізична особа звернулася до суду з позовом до іншої фізичної особи про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.
Позов мотивовано тим, що у липні 2017 року позивач познайомився з відповідачем. У подальшому між сторонами виникли дружні відносини та плани на ведення спільної підприємницької діяльності. У період із серпня 2017 року до грудня 2017 року позивач здійснював періодичне перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача окремими платежами на загальну суму 1 330 000,00 грн. Вказані грошові кошти перераховувалися відповідачу для початку спільного бізнесу (придбання товару та інше). Оскільки позивач довіряв відповідачу, то погоджені умови ведення спільного бізнесу не закріплялися в письмовому договорі. Позивач зазначав, що йому стало відомо, що відповідач, зловживаючи його довірою, заволоділа його грошовими коштами без наміру ведення спільного бізнесу, а отримані кошти витратила на особисті потреби. Посилався на те, що відповідач відмовилася добровільно повертати отримані кошти.
У межах справи № 185/446/18 у постанові від 04.08.2021 Верховний Суд виснував, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів. Позивач, перераховуючи кошти відповідачу, які сторони спільно витрачали, знав, що між ними відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 11.01.2023 у справі № 548/741/21 за позовом фізичної особи до іншої фізичної особи про стягнення грошових коштів (позов обґрунтовано тим, що позивач і відповідач уклали договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі товариства, за умовами якого позивач купив у відповідача частку у статутному капіталі товариства у розмірі 5 100,00 грн, що складало 17% статутного капіталу. Згідно з пунктом 3.1 договору його ціна складала 5 100,00 грн, які позивач сплатив відповідачеві до підписання цього договору, що підтверджується розпискою, написаною відповідачем, оригінал якої знаходиться у нього (позивача), та згідно з якою відповідач отримав 800 000,00 грн. Різниця між ціною договору та фактично отриманою відповідачем сумою складає 794 900,00 грн, які відповідач набув без достатньої правової підстави).
У справі № 751/296/22 фізична особа звернулася до суду з позовом до іншої фізичної особи про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позов обґрунтовано тим, що позивач досяг домовленості з відповідачем про придбання належної відповідачу частки в статутному капіталі товариства. На підтвердження своїх намірів позивач передав відповідачу аванс на загальну суму 400 000 дол. США, про отримання якого відповідач склав розписки. Проте, напередодні укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі вони змінили попередню домовленість щодо вартості корпоративних прав та уклали договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, за умовами якого ціна частки в розмірі 100% статутного капіталу погоджена сторонами на рівні 2 000 грн. Оскільки до укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі він передав відповідачу значно більшу суму коштів, ніж остаточно визначена сторонами ціна придбаної частки, наполягав на тому, що кошти в розмірі 399 918,40 дол. США набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
У справі № 756/3966/17 фізична особа звернулася до суду з позовом до іншої фізичної особи та підприємства про стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що у період з лютого 2012 року по жовтень 2015 року позивач проходив курс лікування у відповідача-2, у лікаря стоматолога (відповідача-1), що полягало в проведенні лікування зубів з протезуванням коронок з циркону. Проте, лікування було проведено відповідачами неякісно, позивач потребує невідкладеного стоматологічного лікування та протезування в іншому медичному закладі. Вважав, що оплата наданих відповідачами послуг є безпідставною, а підстава набуття сплачених ним коштів є невиправданою, на підставі статті 1212 ЦК України.
У справі № 127/12240/22 фізична особа звернулася до суду з позовом до іншої фізичної особи про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позов обґрунтовано тим, позивач і відповідач усно домовилися про створення та фінансування спільного бізнес-проєкту з подальшою його реєстрацією та виділом часток. Письмові договори між ними не укладалися. На забезпечення виконання узгоджених домовленостей позивач здійснив грошові перекази на банківський рахунок відповідача. Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання щодо створення бізнесу та ухиляється від спілкування. Позивач вважав, що перераховані відповідачу кошти набуті останнім безпідставно та підлягають поверненню.
Проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду у наведених справах, на які посилається скаржник, за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за наведеними правовими ознаками зі справою, що розглядається, адже вони відрізняються за підставами позову, за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, і тому застосування норм права, наведених скаржником, за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення хоча і містять посилання на означені скаржником норми права, втім не свідчать, що суд в наведених скаржником постановах в інший спосіб, або не так їх витлумачив, а тому вони не є релевантними до обставин цієї справи.
У наведених скаржником справах Верховним Судом не розглядалося питання застосування статей 629, 1212 ЦК України у правовідносинах щодо повернення безпідставно сплачених штрафних санкцій за договором про надання послуг, при чому, за погодження сторонами у такому договорі умови "спочатку оплата штрафів - потім оплата прийнятих послуг" та з'ясування судами обставин безпідставності нарахування таких штрафних санкцій позивачу.
Аргументи ж скаржника в цілому зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог частини другої статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності виключно скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Отже, наведена Міністерством підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Оскільки доводи скаржника в цій частині касаційної скарги не підтвердилися, касаційне провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підлягає закриттю.
Міністерство у касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази
Верховний Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, від 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21, тощо.
Проте, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначеного у пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість таких підстав касаційного оскарження.
Отже, мотиви касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування рішення і постанови судів попередніх інстанцій відсутні.
Верховний Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, суди надали оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві Товариства на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу Міністерства слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відповідно до статті 129 ГПК України понесені Міністерство у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/2868/24, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.
2. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/2868/24, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 у справі № 910/2868/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя І. Колос