ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2025Справа № 910/969/22 (910/3235/25)
За позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Закупа Наталя Миколаївна ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 42 645,00грн.
у межах справи №910/969/22
За заявою Фізичної особи-підприємця Роскіна Олега Романовича ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Представники сторін: не викликались.
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" у зв'язку з наявною заборгованістю.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" 32 645,00грн. грошових коштів за ненадані туристичні послуги та 10 000,00грн. моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Закупу Наталю Миколаївну ( АДРЕСА_2 ).
Ухвала про відкриття провадження від 01.04.2025 направлена позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення позивачу.
Також, ухвала суду від 01.04.2025 направлена відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.02.2020 між ОСОБА_1 (Замовник), ФОП Закупою Н.М. (Турагент), що бронює туристичний продукт за посередництвом ПрАТ TК "АйТі-тур" (договір № 20с/112 від 02.03.2020, договір ПрАТ ТК «АйТі-тур» з Туроператором № АДТА/17- KIV.01106 від 03.10.2017), та діє від імені та за дорученням Туроператора, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна", діючи на підставі ліцензії на тур операторську діяльність, від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A., MOUZENIDIS TRAVEL CYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTD, MOUZENIDIS TRAVEL LLC укладено договір на туристичне обслуговування № МЗТ/19-1019802.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що вартість турпродукту за цим договором зазначається в гривні в рахунку на оплату туристичних послуг, який є невід'ємною частиною цього Договору, та дійсний протягом одного банківського дня. Вартість продукту в гривні та грошовому еквіваленті іноземної валюти зазначається в підтвердженні заявки замовника (Додаток № 1 до Договору).
Також, 28.02.2020 сторонами укладено додаток № 1 до договору на туристичне обслуговування № МТЗ/19-1019802 на підтвердження заявки замовника, відповідно до якого визначено наступні умови туру: початок туру: 10.06.2020; закінчення туру: 17.06.2020; загальна вартість тур-продукту: 29 204,00 грн., місце надання: Греція.
Відповідно до п. 5.1 договору туроператор зобов'язаний забронювати та надати Замовнику турпродукт (пакет туристичних та пов'язаних послуг), замовлених замовником в повному обсязі, кількості, якості та у визначені цим Договором терміни, про які сторони попередньо домовилися, за умови сплати повної вартості турпродукту замовником у строки, встановлені даним Договором та додатками до нього.
Згідно з п.5.3 договору туроператор зобов'язаний у випадку виникнення обставин, що роблять неможливими надання замовнику послуг з вини Туроператору (за винятком випадків форс-мажорних обставин та відмова консульських установ у видачі замовнику та/або туристам) у разі невжиття заходів для заміни замовлених послуг па альтернативні, повернути кошти, оплачені замовником, в т.ч. туристом, за врахуванням фактично понесених туроператором, турсубагентом витрат.
На виконання умов договору позивачем сплачено 28.02.2020 на користь ФОП Закупи Н.М., як турагента, грошові кошти в сумі 32 645,90 грн. на підставі договору № МТЗ/19-1019802 від 28.02.2020, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій та прибуткових касових ордерів.
У свою чергу, ФОП Закупа Н.М. перерахувала на користь ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" грошові кошти в сумі 29 185,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.02.2020 №83162439; від 01.04.2020 №83163590; від 20.06.2020 №14.
Оскільки позивачу послуги за договором № МТЗ/19-1019802 від 28.02.2020 надані не були, позивач звернулася 06.02.2024 до ФОП Закупи Н.М. із заявою щодо повернення коштів за ненадані туристичні послуги в розмірі 32 645,00 грн., однак відповідь позивачу не надійшла.
Надалі, 20.02.2024 позивач звернулася до Ованесова Альберта Ашотовича (ТОВ «Музенідіс Тревел Україна») із заявою щодо повернення коштів за ненадані туристичні послуги в розмірі 29 185,00 грн., проте відповіді або грошових коштів не отримала.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про туризм" туристичні оператори юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України "Про туризм").
Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.
Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону України "Про туризм" турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 25 Закону України "Про туризм" встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
За правилом ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.
Тобто, згідно із наведеною нормою закону саме туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20), від 30 серпня 2021 року у справі № 559/1604/18 (провадження № 61-782св20).
Указом Президента України № 87/2020 від 13 березня 2020 року введено в дію рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинено корона вірусом SARS-CoV-2 , відповідно до якого з 17 березня 2020 року закрито регулярне пасажирське сполучення через державний кордон України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" урядом запроваджено режим надзвичайної ситуації на всій території України в термін до 31 жовтня 2020 року, одночасно із запровадженням карантину до 31 жовтня 2020 року, тобто у період заброньованого туру.
Законодавчим актом Уряду Грецької Республіки № 4690 від 13.04.2020 «Заходи протидії наслідкам пандемії COVID-19 та подальших невідкладних положень» надано право грецьким туроператорам, готелям та авіаперевізникам по турах, анульованих в період з 25 лютого 2020 року по 30 вересня 2020 року, не повертати кошти, а надавати ваучери на майбутні поїздки протягом 18 місяців з дати отримання ваучера. У разі, якщо після сплину 18-місячного терміну ваучер не буде використаний, кошти повертаються туроператором.
Водночас, доказів надання позивачу ваучера або належного виконання ним договору на туристичне обслуговування № МТЗ/19-1019802 від 28.02.2020, матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи, що ТОВ "Музенідіс Тревел Україна", діючи в особі турагента ФОП Закупи Н.М., порушило умови договору на туристичне обслуговування № МТЗ/19-1019802 від 28.02.2020, а саме не надало передбачені послуги та не повернуло позивачу повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Музенідіс Тревел Україна" сплачених позивачем коштів у розмірі 32 645,00грн.
Крім того, позивач просила стягнути 10 000,00 грн. моральної шкоди, завданої відповідачем унаслідок невиконання договору на туристичне обслуговування № МТЗ/19-1019802 від 28.02.2020, що призвело до не виправдання законних очікувань позивача на отримання послуг, душевних переживань та неможливості розпоряджатися власними грошовими коштами, що не повернуті відповідачем.
Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У той же час, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачами моральної шкоди, яка призвела до погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Ураховуючи те, що вимоги позову в цій частині не обґрунтовані належним чином та не доведені жодними доказами, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідачів 10 000,00 грн. моральної шкоди відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 32 645 (тридцять дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 00 коп. вартості туристичних послуг.
3. У решті вимог - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) у дохід Державного бюджету України 2 317 (дві тисячі триста сімнадцять) грн. 95 коп. судового збору.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.06.2025
Суддя Д.В. Мандичев