ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.03.2025Справа № 904/868/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом товариства обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп»
товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті»
до 1.Дніпровської міської ради
2.Військової частини НОМЕР_1
3.Міністерства оборони України
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання недійсними актів про примусове відчуження майна, повернення майна
Представники:
від позивачів Удовицький Є.М.
від відповідача-1 Риженко М.С. Вороновська О.В.
від відповідача-2 Ляшенко М.Г.
від відповідача-3 Святецький М.П.
від третьої особи Онищенко Т.О.
До Господарського суду Дніпропетровської області звернулися товариство обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» та товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» з позовом до Дніпровської міської ради про:
- визнання незаконним та скасування наказу від 11.03.2022 №11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини», виданого військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням Дніпровської міської ради №7/10-469 від 11.03.2022;
- визнання недійсним акту про примусове відчуження або вилучення майна, складеного та підписаного військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного товариству обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М-навіс, загальною прощею площею 180,0 кв.м.; літ. Н- вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р- бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею. 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0, кв.м.; №4 огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201;
- визнання недійним акту про примусове відчуження або вилучення майна, складеного та підписаного військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного товариству з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» (ЄДРПОУ 43505163), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а саме нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', A'', A''', огорожі № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3040294112101.
11.04.2022 Господарський суд Дніпропетровської області постановив ухвалу про залучення співвідповідача - військової частини НОМЕР_1 в особі Міністерства оборони України та передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
07.06.2022 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, яка 12.09.2022 залишена без змін Північним апеляційним господарським судом.
14.02.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скасував вказані вище постанову Північного апеляційного господарського суду та ухвалу Господарського суду міста Києва, направив справу до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження.
03.03.2023 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі та постановив її розглядати у порядку загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі незаконно відчужили належне позивачам майно. Позивачі стверджують, що оспорюваний наказ прийнято не для використання майна в умовах правового режиму воєнного стану та не для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, що свідчить про його невідповідність вимогам Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Про це, на думку позивачів, свідчить ряд обставин: вилучення майна здійснено для потреб територіальної оборони, а не потреб держави; знесення майна після його примусового відчуження свідчить про те, що наказ не переслідував мети, зазначеної у ньому (утримання та контроль підрозділами військової частини та автомобільної частини АДРЕСА_2), оскільки територія АДРЕСА_2 не є суцільно забудованою приватною власністю і має непередані у користування/власність комунальні землі, які можливо було використати для визначеної у наказі мети без втручання держави у власність позивачів. Позивач вважав, що відсутні передбачені Інструкцією про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 164 від 23.03.2017, фактичні обставини віднесення майна до військового об'єкта за критерієм «повне або часткове зруйнування, якого в конкретних умовах обстановки надає явну військову перевагу». Станом на час прийняття наказу та його реалізації відсутні були конкретні умовим обстановки, у яких використання майна позивачів могло б надати військову перевагу.
Дніпровська міська рада відхилила позов повністю з таких підстав:
- оскаржуваний наказ видано командиром військової частини в межах повноважень відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, а процедура вилучення відповідала врегульованій Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»: за рішенням військового командування, погодженим з виконавчим органом відповідної місцевої ради;
- наказ містить інформацію про мету відчуження майна як заходу правового режиму воєнного стану, а доводи позивача про відсутність мотивів потреб держави у майні шляхом його знесення є суб'єктивною оцінкою останнього;
- Сили територіальної оборони є окремим родом сил Збройних Сил України, а тому закріплення оскаржуваним наказом майна за військовою частиною НОМЕР_1 , яка є підрозділом територіальної оборони, не позбавляє це майно статусу державного майна та майно є державною власністю;
- несприятливі наслідки для позивача, які пов'язані з втратою майна, відповідно до законодавства підлягають грошовій компенсації як способу забезпечення його прав.
Також Дніпровська міська рада послалась на те, що об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , є самочинно збудованим майном, а тому товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» не набуло права власності на це майно.
03 квітня 2023 року позивачі подали заяву про зміну підстав позову (т. 4 а.с. 2-16). Відповідно до цієї заяви, позивачі в основу своїх вимог про недійсність наказу та актів покладають, крім обставин відсутності мети задоволення потреб Держави в умовах воєнного стану, також відсутність передбачених законодавством умов, які можуть бути покладені в основу рішення про вилучення цивільного об'єкту для забезпечення оборони України. Відсутність таких умов полягає у відсутності потреб у використанні Державою майна, яке б могло надати військову перевагу.
Суд прийняв до розгляду заяву про зміну підстав позову, оскільки її подача узгоджувалась з процесуальними правами позивача та порядком її подачі, визначеним ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
Отже, з 03.04.2023 фактичними обставинами позову (підставим позову), з яких заявлені вимоги позивачів, сформованими у позовній заяві, є:
- вилучення майна не з метою задоволення потреб Держави в умовах воєнного стану, а на користь підрозділів територіальної оборони, які не є органом державної влади;
- відсутність передбачених законодавством умов, які можуть бути покладені в основу рішення про вилучення цивільного об'єкту для забезпечення оборони України.
03.04.2023 суд своєю ухвалою замінив первісного відповідача Міністерство оборони України належним відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 , 15.05.2023 залучив до участі у справі як співвідповідача Міністерство оборони України.
Військова частини НОМЕР_1 позов відхилила повністю, навівши такі аргументи щодо безпідставності вимог:
- оскаржуваний наказ, який погоджений виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, передбачає відчуження майна на користь потреб ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою захисту та оборони центральної частини міста, що узгоджується з законодавством про правовий режим воєнного стану та є військовим тактичним рішенням. Натомість позивачами не наведено порушень при ухваленні цього наказу Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»;
- наслідком відчуження майна є перехід права власності на нього до Держави, яка розпоряджається ним на власний розсуд;
- оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, після реалізації вичерпав свою дії а тому не можу бути скасований;
- Сили територіальної оборони є структурним підрозділом Збройних Сил України, безпосереднє керівництво яких здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України через Командувача Сил територіальної оборони, а тому підрозділи територіальної оборони належать до органів державної влади та Збройним Силам України.
Міністерство оборони України позов відхилило. Міністерство вважає, що:
- наказ прийнятий командиром частини на підставі та у межах повноважень, визначає мету примусового відчуження майна, а доводи позивачів про нелегітимність такої мети є виключно їх суб'єктивною оцінкою;
- наказ погоджений з виконавчим комітетом Дніпровської міської ради і форма погодження у вигляді рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 11.03.2022 № 2-11/3-ВЧ відповідає Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- наслідком відчуження майна на користь територіальної оборони є перехід майна у власність держави, і після підписання актів примусового відчуження власник майна в особі сил територіальної оборони Збройних Сил України може здійснювати всі правомочності щодо володіння майном, якщо це виправдано необхідністю такого використання майна в умовах правового режиму воєнного стану.
10.07.2023 Господарський суд міста Києва залучив до участі у справі третю особу на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 , про що постановив відповідну ухвалу.
ОСОБА_1 надав пояснення щодо позову, вказавши, що спірний наказ ним видано як командиром військової частини Сил територіальної оборони, яка є складовою Збройних Сил України. Наказ видано з метою розташування опорних пунктів та фортифікаційних загороджень відповідно до Плану оборони міста Дніпра в умовах загрози наступу російський військ. Видаючи наказ діяв у межах повноважень та відповідно до Закону.
Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 24.07.2023 призначив у справі судову військову експертизу, проведення якої доручив Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України та зупинив провадження у справі.
Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2023.
04.12.2023 товариство обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» звернулось з клопотанням про долучення доказу - висновку експертів № 24352 за результатами проведення комісійної судової військової експертизи, складеного 29.11.2023 (т. 8 а. 1-5). Експертиза проведена експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України за зверненням товариства обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп». Метою проведення експертизи було надання відповіді на питання, для вирішення яких Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 24.07.2023 призначив у справі судову військову експертизу.
При вирішенні клопотання про прийняття висновку експертів № 24352 суд керувався ч. 8 ст. 80 ГПК України, якою врегульовано наслідки не подання доказів у встановлений строк та можливість такого прийняття (належність, допустимість доказів та інші правила оцінки доказів, передбачені ст. 86 ГПК України, не впливають часові умови їх прийняття). За частиною 2 цієї норми строк подання доказів для позивача визначений моментом подання позову. Наслідком порушення цього строку є не прийняття доказів, крім випадків, якщо особа, яка подає докази, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Оскільки висновок експерта складено після подачі позову, що є об'єктивною умовою його неподання разом з позовом, суд 08.04.2024 постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про долучення висновку експертів від № 24352.
04 грудня 2023 року суд зупинив провадження у справі № 904/868/22 до закінчення касаційного перегляду справи № 910/10009/22.
01 березня 2024 року суд поновив провадження у справі.
07.03.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» звернулось з клопотанням про долучення доказу - висновку експертів від 05.05.2023 № 9605/9606/23-81 за результатами проведення судової військової експертизи у кримінальному провадженні № 62022170030000202. Ця експертиза проведена експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за дорученням (постанова) слідчого Державного бюро розслідувань для з'ясування, у тому числі мети відчуження спірного майна завданням оборони міста Дніпра та обґрунтованості їх знесення з військового погляду. Обґрунтовуючи правомірність отримання цього доказу товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» надало суду дані Державного бюро розслідувань (лист Державного бюро розслідувань про надсилання висновку експертів від 05.01.2024 та постанову слідчого про дозвіл на використання матеріалів кримінального провадження від 29.12.2023).
Оскільки надання висновку експертів від 05.05.2023 № 9605/9606/23-81 одночасно з позовом внаслідок його відсутності на той час цього доказу було неможливим, і одержання позивачем доказу носить легітимний характер, суд 25.04.2024 постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про долучення висновку експертів від 05.05.2023 № 9605/9606/23-81.
Зі схожих підстав 08.04.2024 судом також залучено до справи рецензію № 50/Р/23 висновок експертів від 05.05.2023 № 9605/9606/23-81, яка надана 26.03.2024 третьою особою ОСОБА_1 . Ухвала про залучення занесена до протоколу судового засідання.
22 березня 2024 року позивачі подали заяви про зміну предмету позову (т. 11 а.с. 145-147, 162-165), сформувавши позовні вимоги у такій редакції:
1. Визнати незаконним та скасувати наказ від 11.03.2022 № 11аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини», виданий військовою частиною НОМЕР_1 за погодженням Дніпровської міської ради № 7/10-469 від 11.03.2022.
2. Визнати недійсним акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного товариству з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201.
3. Витребувати від військової частини НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» споруди (складові частини / елементи): літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м.
4. Визнати недійсним акт про примусове відчуження або вилучення майна, складений та підписаний військовою частиною НОМЕР_1 та Дніпровською міською радою щодо нерухомого майна належного товариству з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті», розташованого по за адресою: АДРЕСА_2 , а саме нежитлової одноповерхової споруди виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожі № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304029412101.
5. Витребувати від військової частини НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» споруди (складові частини / елементи): нежитлова одноповерхова споруда виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожа № 1, 2, 3, І - мостіння.
Суд своєю ухвалою від 22.04.2024 постановив повернути позивачам відповідні заяви.
Північний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.04.2024.
З огляду на це предметом розгляду у справі є вимоги позивачів, що сформовані у заявах від 22 березня 2024 року (т. 11 а.с. 145-147, 162-165).
Військова частина НОМЕР_1 заперечила проти задоволення змінених позовних вимог, оскільки вважає обраний позивачами спосіб захисту неефективним (щодо вимог про оскарження наказу), а правові механізми передбачають можливість відшкодування вартості майна, а не його повернення.
Дніпровська міська рада вимоги позивачів про витребування майна відхилила як необґрунтовані - внаслідок знищення майна право власності припинилось, документальне номінальне існування цього права не спростовує фактичне припинення існування майна, а тому такі вимоги не можуть відновити права позивачів і є неефективним способом захисту.
10.06.20024 ОСОБА_1 подав клопотання про долучення висновку експерта № 008-АНО/24 за результатами проведення експертизи менеджменту від 16.05.2024 та рецензію № 10/Р/24 від 21.05.2024 на висновок експертів № 24352 від 29.11.2023 (т. 13 а.с. 2-5). Ці документи складені за замовленням ОСОБА_1 .
Суд задовольнив клопотання (ухвала занесена 22.07.2024 до протоколу судового засідання) поклавши в основу свого рішення обставини відсутності цих доказів станом на час подання третьою особою першої заяви по суті справи.
Також не одночасно з позовом позивачами були надані докази, які отримані ними після відкриття провадження у справі. Такі докази долучені судом з підстав неможливості їх подання з першою заявою по суті справи. Зокрема: 24.10.2024 суд постановив ухвалу, яку заніс до протоколу судового засідання, про долучення доказів, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» 03.10.2024 (т. 13 а.с. 164-199); 25.11.2024 суд постановив ухвалу, яку заніс до протоколу судового засідання, про долучення доказів, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» 10.10.2024 (т. 13 а.с. 200-233); 25.11.2024 суд постановив ухвалу, яку заніс до протоколу судового засідання, про долучення доказів, наданих товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» 10.10.2024 (т. 13 а.с. 234-265).
Під час розгляду справи були подані такі клопотання:
військова частина НОМЕР_1 20.04.2023 подала клопотання про надсилання справи за виключною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, оскільки спір стосується нерухомого майна, яке знаходиться у м. Дніпро (т. 5 а.с. 17-18). 12.06.2023 суд постановив ухвалу, яку заніс до протоколу судового засідання, про відмову у його задоволенні. Відмовляючи у задоволенні клопотання суд виходив з того, що справа за ч. 5 ст.30 ГПК України належить до виключної підсудності Господарського суду міста Києва не залежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності, оскільки відповідачем у справі є Міністерство оборони України (залучено 03.04.2023);
Дніпровська міська рада подала клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (т. 5 а.с. 175-180) внаслідок знищення майна. 12.06.2023 суд постановив ухвалу, яку заніс до протоколу судового засідання, про відмову у його задоволенні, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про врегулювання вимог щодо правомірності наказу та акту;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістик Х» (т.7 а.с. 141-143) про залучення його до участі у справі як третьої особи на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, як іпотекодержателя нерухомого майна. 20.11.2023 суд постановив ухвалу, яку заніс до протоколу судового засідання, про відмову у його задоволенні.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
18.07.2019 державним реєстратором - приватним нотаріусом Вдовіною Ліаною Леонідівною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Квартал-Груп» права власності на нерухоме майно - будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, що складається з таких об'єктів: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.: літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201.
31.03.2020 державним реєстратором - приватним нотаріусом Крючковою Тамарою Віталіївною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію за ТОВ «Естейт Сіті» права власності на нерухоме майно - нежитлову одноповерхову споруду Виставкового центру за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з одноповерхової нежитлової споруди Виставкового центру літ. А-1, навісів літ. А', А'', А''', огорожі № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304029412101.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан.
24.02.2022 Законом України № 2102-IX затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».
11 березня 2022 року командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 видав наказ № 11aг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини» (далі - Наказ), яким наказав здійснити примусове відчуження на користь підрозділів територіальної оборони:
споруди, що за наявною інформацією належить ТОВ «Естейт Сіті», а саме нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру літ. А-1, навіси літ. А', А'', А''', огорожі № 1, 2, 3, І - мостіння, загальною площею 2700 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 304029412101;
споруди, що за наявною інформацією належать ТОВ «Квартал-Груп», а саме нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці загальною площею 0,5853 га за адресою: АДРЕСА_1, та складається з: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.: літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201.
У Наказі зазначено, що його видано з метою утримання та контролю підрозділами військової частини пішохідної та автомобільної частини АДРЕСА_2, захисту центральної частини міста, недопущення причалювання до Фестивального причалу або обстрілу з боку річки Дніпро з плавучих засобів, зважаючи на те, що споруда фактично не охороняється та здатна приховати кілька можливих груп противника у центрі Дніпра. Відповідно до Наказу він виданий на підставі частини 5 статті 41 Конституції України, частини 5 статті 17 Закону України «Про оборону України», Законів України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та погодження з Дніпровською міською радою № 7/10-469 від 11.03.2022.
Погодженням Дніпровської міської ради № 7/10-469 від 11.03.2022 є лист, який адресований командиру НОМЕР_2 окремої бригади ТРО ОСОБА_2, про погодження вилучення для потреб територіальної оброни вказаних вище об'єктів.
Також 11.03.2022 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішенням № 2-11/3-вч від 11.03.2022 про погодження примусового відчуження майна, заначено у Наказі, на користь підрозділів територіальної оборони, та доручено підписання акта про примусове відчуження майна міському голові, а в разі його відсутності - особі, яка виконує його обов'язки.
24.03.2022 суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Прайм оцінка» за замовленням військової частини НОМЕР_1 проведено оцінку нежитлової одноповерхової споруди Виставкового центру за адресою: АДРЕСА_2 (звіт про оцінку майна № 24032022 02 BR), визначивши ринкову вартість майна у розмірі 6000000 грн, та будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (звіт про оцінку майна № 24032022 01 BR), визначивши ринкову вартість майна у розмірі 1600000 грн.
На виконання наказу від 11 березня 2022 року № 11 аг «Про примусове відчуження майна на користь підрозділів військової частини» військовою частина НОМЕР_1 25 березня 2022 року складено два акти про примусове відчуження або вилучення майна, а саме:
- акт про примусове відчуження або вилучення майна, власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та складається: літ. Л-1, нежитлова будівля, загальною площею 280,7 кв.м.; літ. В-навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. М- навіс, загальною площею 180,0 кв.м.; літ. Н - вагончик (тимчас.), загальною площею 16,5 кв.м.; літ. П - ТП (тимчас.), загальною площею 7,6 кв.м.; літ. Р - бесідка (тимчас.), загальною площею 10,9 кв.м.; № 1 - ворота, площею 8,8 кв.м.; № 2 - огорожа, площею 581,3 кв.м.; № 3 - хвіртка, площею 2,0 кв.м.; № 4 - огорожа, площею 38,3 кв.м.; № 5 - ворота, площею 9,1 кв.м.; № 6- хвіртка, площею 2,5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 19560431201. Акт містить інформацію про документи, що підтверджують право власності ТОВ «Квартал-Груп» на майно, вартість вилученого майна (1600000 грн), звіт про його оцінку № 24032022 01 BR. Акт підписаний представником військової частини НОМЕР_1 та Дніпровським міським головою;
- акт про примусове відчуження або вилучення майна, власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті», розташованого по за адресою: АДРЕСА_2 . Акт містить інформацію про документи, що підтверджують право власності ТОВ «Естейт Сіті», вартість вилученого майна (6000000 грн), звіт про його оцінку № 24032022 02 BR. Акт підписаний представником військової частини НОМЕР_1 та Дніпровським міським головою.
Вказані вище акти (далі - Акти) складені за формою, що передбачена додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 998. Акти не підписані особами, які зазначені у них як власники майна (ТОВ «Квартал-Груп» та ТОВ «Естейт Сіті»).
Після вилучення майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо зміни власників майна не внесені.
У подальшому, в проміжок часу з 25 по 30 березня 2022 року, нерухоме майно, яке є предметом Наказу, було знесено (демонтовано). Ці обставини не є спірними та визнаються всіма учасниками справи.
13.12.2022 слідчим Державного бюро розслідувань проведено огляди місцевостей за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, за результатами яких складено протоколи огляду місця події (огляди проведено у зв'язку з розслідуванням кримінального провадження № 62022170030000202). В протоколах огляду місць події (т. 4 а.с. 211-215, т. 4 а.с. 218-222) зазначено про відсутність за цими адресами об'єктів нерухомого майна.
17.09.2024 позивачами проведено обстеження вказаних вище адрес та складені відповідні акти обстеження: акт обстеження нерухомого майна № 1 від 17.09.2024, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп», за яким на місці розташування знаходиться ТП, що є тимчасовою спорудою, хвіртка та огорожа; акт обстеження нерухомого майна № 2 від 17.09.2024, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті», за яким на місці розташування знаходиться огорожа.
Отже, незважаючи на відсутність документальних чи інших даних, які супроводжували процес знесення (демонтажу) нерухомого майна, яке є предметом Наказу, визнання учасниками справи цих обставин, а також документальне підтвердження відсутності нерухомого майна на земельних ділянках не викликає у суду сумнівів достовірності даних щодо знесення (демонтажу) нерухомого майна в період з 25 по 30 березня 2022 року. Суд не досліджує процедуру такого знесення та її осіб, оскільки підстави позову ґрунтуються на правомірності відчуження та доцільності такої дії, і не засновані на порушенні нормативно-правового механізму, що регулює знесення майна.
При вирішенні цього спору підлягають застосуванню правові висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23.
Зокрема, формуючи висновок щодо правових підстав вилучення, примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, Велика Палата Верховного Суду дійшла такого (пункти 28-52 постанови):
«Абзацом шостим статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).
Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.
03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.
Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).
За частиною першою статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п'яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Отже, під час воєнного стану передбачені можливості: 1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості; 2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об'єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов'язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:
під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;
реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв'язання якої відбувається на користь публічного інтересу;
залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов'язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;
право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення [див., зокрема: постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23)].
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб.
Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) звернула увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов'язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз'яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 про «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», якою затверджено «Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність.
Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку).
За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав. Орган, що прийняв рішення про примусове відчуження майна, на підставі виданого ним висновку враховує відповідну потребу в коштах у бюджетному запиті на наступний бюджетний період (після скасування правового режиму надзвичайного стану) або на п'ять наступних бюджетних періодів (після скасування правового режиму воєнного стану) (пункт 7 Порядку).
Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 7 Порядку).».
Отже, вилучення нерухомого майна у позивачів є процедурою реквізиції в умовах воєнного стану відповідно до закону з наступною повною компенсацією вартості майна. Визначення такої вартості здійснюється не в момент вилучення майна, а тому відсутність даних про його вартість під час вилучення не є порушенням процедури вилучення.
Закон № 4765-VI не покладає на орган державної влади та/або військового командування обов'язку повідомляти власника про дату та час розгляду питання щодо вилучення майна. У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі (п. 5 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження, вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану»).
Закон № 4765-VI визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради (ч. 1 ст. 4 Закону № 4765-VI).
Термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно (ст. 1 Закону № 4765-VI).
За Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (ст. 3) військовим командуванням, якому надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:
Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України «Про Збройні Сили України».
За цим Законом Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом (ст. 1).
Структура Збройних Сил України передбачена ст. 3 Закон України «Про Збройні Сили України», за якою Збройні Сили України мають таку загальну структуру:
Генеральний штаб Збройних Сил України;
Командування об'єднаних сил Збройних Сил України;
види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;
окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили;
окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки;
органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Закон України «Про основи національного спротиву» також відносить Сили територіальної оборони Збройних Сил України до окремого роду сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони. Територіальною обороною за Законом України «Про основи національного спротиву» є система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
Визначення особливого періоду містить Закон України «Про оборону України», яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Сили територіальної оборони Збройних Сил України є військовою складовою територіальної оборони.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження, вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану» право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
Підсумовуючи наведена суд констатує, що командування військової частини НОМЕР_1 є суб'єктом, який відповідно до частини ч. 1 ст. 4 Закону № 4765-VI уповноважене приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного, і таке відчуження здійснюється у власність Держави в особі Збройних Сил України. Можливе порушення підзаконних актів щодо діловодства не невілює повноваження командування військової частини НОМЕР_1 на прийняття Наказу, в рівній мірі як і не робить його неправомірним формулювання про відчуження майна на користь територіальної оборони.
З цими висновками суду не узгоджуються висновки експертів від 05.05.2023 № 9605/9606/23-81 за результатами проведення судової військової експертизи у кримінальному провадженні№ 62022170030000202. Експерти у своїх висновках дали правову оцінку діям командування військової частини НОМЕР_1 при прийнятті Наказу. Водночас, згідно з ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта не можуть бути питання права. А тому суд відхиляє ці висновки експертів відповідно до ст. 104 ГПК України.
Також з цих підстав суд відхиляє висновок експерта № 008-АНО/24 за результатами проведення експертизи менеджменту від 16.05.2024. При оцінці рішень та дій командування військової частини НОМЕР_1 при прийнятті Наказу та складанні Актів, що мало місце зі сторони виконавця висновку № 008-АНО/24, застосовані критерії їх відповідності законодавству України, а тому цей висновок є також висновком у галузі права.
Вирішуючи питання про можливість скасування Наказу та визнання недійсними Актів внаслідок відсутності потреби для використання майна в умовах правового режиму воєнного стану суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц , від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 і № 200/606/18, від 29.06.2021 у справі № 916/964/19, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц, від 10.04.2024 у справі № 760/20948/16-ц.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.
Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.
Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.
Наведене також узгоджується з положеннями статті 2 ГПК України, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв'язку із судовим рішенням тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.09.2019 у справі № 826/4509/17 та від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 сформувала висновки, відповідно до яких до ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі, укладення договору купівлі продажу.
З огляду на це, оскільки оскаржувані Наказ та Акти є виконаним і вичерпали свою дію, його скасування та визнання недійсними є неефективним способом захисту.
Також не підлягає задоволенню вимога про витребування майна. Зокрема, об'єктами цивільних прав є матеріальні та нематеріальні блага, стосовно яких між суб'єктами цивільного права виникають цивільні відносини, що становлять предмет цивільно-правового регулювання. Види об'єктів передбачені ст. 177 ЦК України, за якою об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).
Наслідком знищення майна є припинення права власності на майно (ст. 349 ЦК України). Знищення майна є повне вилучення його зі сфери цивільних правовідносин, тобто припинення його цивільного обороту і втрату ним інструментального значення як предмета матеріального світу.
Вимоги про витребування майна є способом захисту, який носить речово-правовий характер, а тому може бути застосований щодо майна, що є предметом матеріального світу. Факт знесення (демонтаж) спірного майна зумовлює неможливість задоволення вимоги про його витребування.
Суд не розглядає доводи позивачів про те, що Наказ прийнято не для використання майна в умовах правового режиму воєнного стану та не для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки встановлення цих обставин не впливає на ухвалення рішення з вимог, що є предметом розгляду у цій справі.
На підставі викладеного, позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивачів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю товариству обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» та товариству з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті» у позові до Дніпровської міської ради, військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України.
Покласти судові витрати на товариство обмеженою відповідальністю «Квартал-Груп» та товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Сіті».
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 19.06.2025.
Суддя С. А. Ковтун