Справа №761/2444/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1784/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року про відмову у арешті майна у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29.01.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29.01.2024.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити в повному обсязі клопотання про арешт майна, накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 14.01.2025 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «iPhone XS», s/n НОМЕР_1 ; мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone 14», чорного кольору, які належать ОСОБА_8 .
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв'язку з чим вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Від адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 надійшли до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких вона вказує, що в наданих прокурором матеріалах відсутня обґрунтована інформація про причетність ОСОБА_8 до кримінальних правопорушень, а матеріали провадження не містять жодних доказів того, що вилучене майно відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку представника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29.01.2024 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що документи бухгалтерського обліку, податкової звітності, печатки, чорнові записи, комп'ютерна техніка, на якій складалися документи фінансово-господарської діяльності підконтрольних суб'єктів підприємницької діяльності, готівкові кошти, отримані від протиправної діяльності, можуть знаходитися на адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується ОСОБА_8 , який є водієм ОСОБА_10 .
Так, в рамках даного провадження 14.01.2025 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та в подальшому вилучено мобільний телефон «iPhone XS», s/n НОМЕР_1 ; мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone 14», чорного кольору, які належать ОСОБА_8 .
Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене майно.
В рамках даного провадження 19.12.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді вбачається, що слідчим суддею надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення речей і документів, зокрема, мобільних телефонів, якщо на них містяться дані про постачання військового одягу та аксесуарів.
Так, на виконання вказаної ували 14.01.2025 детективами БЕБ України проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено та вилучено зазначене у клопотанні прокурора майно.
У свою чергу, 15.01.2025 постановою детектива БЕБ України ОСОБА_11 вилучене у ході обшуку майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29.01.2024 року.
Крім цього, постановою слідчого від 15.01.2025 у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29.01.2024 року призначено комп'ютерно-технічну експертизу.
17.01.2025 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просив накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 14.01.2025 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «iPhone XS», s/n НОМЕР_1 ; мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone 14», чорного кольору, які належать ОСОБА_8 .
23.01.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29.01.2024.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком слідчого судді, з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що мобільний телефон «iPhone XS», s/n НОМЕР_1 ; мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone 14», чорного кольору, які належать ОСОБА_8 , тимчасово вилучене 14.01.2025 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Колегія суддів не може погодитися з висновком слідчого судді щодо того, що клопотання прокурора не містить доводів на підтвердження відповідності вищевказаного майна ознакам речового доказу.
Як вбачається із клопотання прокурора про арешт майна, воно містить посилання на встановлені у кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, відповідні мотиви та підстави на обґрунтування висновку про відповідність зазначеного майна ознакам речових доказів, визначених ст. 98 КПК України.
На переконання колегії суддів, відповідно до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, прокурором у клопотанні доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що у разі повернення тимчасово вилученого майна його власник зможе його приховати, знищити його або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що в подальшому унеможливить проведення комп'ютерно-технічної експертизи.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, майно, а саме мобільний телефон «iPhone XS», s/n НОМЕР_1 ; мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone 14», чорного кольору, які належать ОСОБА_8 , тимчасово вилучене 14.01.2025 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , підлягають арешту, з тих підстав, що воно відповідає критеріям речового доказу, передбаченим ст. 98 КПК України.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до пошкодження, знищення або втрати доказів, і таким чином, може позбавити реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, залишивши поза увагою вказані у клопотанні доводи та долучені до нього матеріали, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів, про що обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.
Вищевикладене свідчить про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 14.01.2025 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «iPhone XS», s/n НОМЕР_1 ; мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone 14», чорного кольору, які належать ОСОБА_8 , оскільки прокурором в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000170 від 29.01.2024 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, тимчасово вилучене 14.01.2025 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «iPhone XS», s/n НОМЕР_1 ; мобільний телефон «iPhone 13», s/n НОМЕР_2 ; мобільний телефон «iPhone 14», чорного кольору, які належать ОСОБА_8 .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_12
Судді:
ОСОБА_13 ____________