Справа № 761/19564/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4201/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
12 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні №22025000000000132 від 06.02.2025,
Ухвалою слідчого Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обрано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що ОСОБА_7 належним чином повідомлення про підозру не вручено, вона зі змістом повідомлення не ознайомлена, тому й не набула статусу підозрюваної в кримінальному провадженні.
Апелянт наголошує на тому, що не існує жодної законної підстави для заочного розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 .
Крім того, апелянт вказує, що підозра є необґрунтованою, жодних належних та допустимих доказів наявності вини ОСОБА_7 матеріали не містять, а в тексті повідомлення про підозру описано дії сторонніх осіб.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_7 виховує самостійно маленького сина, оскільки щодо його батька в рамках даного кримінального провадження обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000132 від 06.02.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України.
18.01.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 1141, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332 КК України.
18.01.2025 ОСОБА_7 було повідомлено про необхідність прибуття до органу досудового розслідування 21.01.2025, 22.01.2025, 23.01.2025, однак остання за вказаними викликами слідчого не з'являлася, про причини неявки не повідомляла.
06.02.2025 матеріали досудового розслідування було виділено з кримінального провадження № 2202400000001058 від 12.11.2024 на підставі постанови прокурора, у окреме кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000132 від 06.02.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні останнім вищевказаних кримінальних правопорушень.
10.02.2025 підозрювану ОСОБА_7 оголошено у державний та міжнародний розшук.
10.02.2025 досудове розслідування у даному провадженні зупинене у зв'язку із розшуком підозрюваного.
15.05.2025 ухвалою слідчого Шевченківського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України. При цьому, була вислухана думка прокурора, захисника підозрюваної, з'ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , слідчий суддя встановив обставини того, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97 ВР (далі - Конвенція) визначено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання особи, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, колегія суддів вважає, що у справі наявна достатня кількість даних, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, вчинила інкриміновані їй кримінальні правопорушення.
Так, викладені в клопотанні слідчого фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, додані до клопотання матеріали, зокрема текст повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, на даному етапі досудового розслідування, на думку колегії суддів, свідчать про обґрунтованість вказаного вище висновку слідчого судді.
Крім того, слідчим суддею обґрунтовано визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, їх тяжкість та суворість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватості, дані про особу підозрюваної, слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність слідчим наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, що підтверджується доданими до клопотання доказами.
Оцінюючи можливість обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність обрання виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 не перебуває на території України, що не заперечується й стороною захисту, а 10.02.2025 року слідчим винесено постанову про оголошення її в державний та міжнародний розшук.
Колегія суддів зауважує також, що відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Так, з наданих суду матеріалів провадження вбачається, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, відповідно до вимог ч. 8 ст. 135 КПК України, опубліковано в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування та слідчим суддею в повній мірі дотримано вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею при розгляді клопотання у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який на думку колегії суддів в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної та конкретними ознаками інкримінованих кримінальних правопорушень є обґрунтованим, та підстав для залишення без задоволення клопотання слідчого колегія суддів не вбачає.
Твердження апелянта про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 1141, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України є передчасними, оскільки у відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
При цьому, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у слідчого судді реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді є достатньою для обрання щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо доводів апелянта про відсутність будь-яких підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів звертає увагу, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної особи в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_10
Судді:
ОСОБА_11 ____________