Справа № 357/10202/24 Головуючий у І інстанції Бебешко М.М.
Провадження №22-ц/824/5598/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
04 червня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2024 року у справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову вказувала, що з 02 липня 2004 року до 12 липня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2006 року в справі № 2-1116 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь позивачки на утримання дитини в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 січня 2006 року до повноліття дитини.
Відповідачем у справі під час примусового виконання рішення суду щодо сплати аліментів на утримання доньки неодноразово було допущено порушення строків таких розрахунків, що призвело до систематичного накопичення у ОСОБА_2 заборгованості по обов'язкових виплатах.
Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання доньки за період з січня 2006 року по січень 2023 року в сумі 147 475,47 грн.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2017 року по грудень 2022 року в розмірі 67 008,68 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 669,97 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу 2271,50 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив застосовану позивачкою методику розрахунку пені за прострочення сплати аліментів. Апелянт вважає необґрунтованою та хибною позицію суду першої інстанції про те, що загальний розмір розрахованої пені зі сплати аліментів також, як і помісячний їх розмір, повинен бути обмежений 100%-им розміром загальної заборгованості, оскільки це є повторним обмеженням прав та інтересів позивачки відносно відповідача, який неналежним чином виконував свої обов'язки зі сплати аліментів на підставі відповідного судового рішення.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 ЦПК України).
У судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 02 липня 2004 року сторони по справі зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_2 всторін народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 11).
12 липня 2006 року рішенням шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 (а.с 12).
01 грудня 2014 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 13).
12 серпня 2023 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_9 » (а.с. 14).
28 червня 2024 року старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції Шульгою М.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 2-1116, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області (а.с. 16).
Згідно розрахунку заборгованості від 09.07.2024 проведеного старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Шульгою М.Ю. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого документа № 2-1116 від 23.02.2006, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття станом на 07.01.2023 згідно матеріалів виконавчого провадження заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, провівши розрахунокрозміру пені за період з 01 жовтня 2018 до 01 січня 2024 року, та встановивши, що її розмір значно перевищує сукупну заборгованість відповідача по аліментах за вказаний період, яка становить 67 008,68грн, дійшов висновку про обмеження розмір пені до 100% розміру заборгованості.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Згідно з статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами наявними в матеріалах справи підтверджується, що сторони є батьками двох неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю та перебувають на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей надавав нерегулярно, у зв'язку із чим позивачкою за судовим рішенням стягнуто з відповідача аліменти на утримання дітей.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просиластягнути пеню за несплату аліментів за період з січня 2006 року по січень 2023 року.
Поряд із цим, суд першої інстанції правильно встановив на підставі наданого Білоцерківським відділом ДВС у Білоцерківському районі Київської області розрахунку заборгованості по аліментах, що відповідач сплачував аліменти вчасно до вересня 2017 року включно та не мав заборгованості.
Так, заборгованість, яка утворилась у ОСОБА_2 за січень-травень 2006 року була погашена ним (разом зі сплатою пені) у червні 2006 року і в подальшому заборгованість по аліментам була відсутня до жовтня 2017 року, колиОСОБА_2 почав сплачувати аліменти не в повному обсязі, в наслідок чого виникла заборгованість, яка станом на грудень 2022 року становила 67 008,68 грн, а станом на 07.01.2023 була погашена.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягненню підлягає пеня, за період з жовтня 2017 року по грудень 2022 року.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розрахунок пені має проводитися за формулою:
p=(A1 х 1% х Q1)+(A2 х 1% х Q2)+……….(An х 1% х Qn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Така правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц та в постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі №6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі №6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі №6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі №6-300цс16, і вважає, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Також застосовними до правовідносин, які виникли у цій справі, є висновки Верховного Суду у постанові від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21. Касаційний суд конкретизував попередні висновки щодо порядку здійснення розрахунку та стягнення неустойки (пені) зі сплати аліментів наступним:
- при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
- розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
- при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Колегія суддів погоджується із розрахунком пені по заборгованості за сплати аліментів, наведеним у рішенні суду першої інстанції, та вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про те, що розмір пені має бути обмежений 100% розміру заборгованості, яка відповідно до наданого відділом ДВС розрахунку станом на грудень 2022 року складала 67 008,68 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із проведеним судом розрахунком пені та свідчать про неправильне тлумачення позивачем формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості».
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення є безпідставними і необґрунтованими.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 18 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Слюсар Т.А.