17 червня 2025 року № 320/1480/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Служби безпеки України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України, у якому просить суд:
- визнати протиправною відмову уповноважених осіб СБУ, викладену у листі-відповіді від 05.01.2022 року №26/49, щодо проведення перевірок з порушених питань у скаргах від 14.12.2021 та перенаправлення їх до інших органів на предмет наявності підстав і можливості проведення перевірок стану охорони державної таємниці з порушених питань у скаргах;
- зобов'язати уповноважених осіб СБУ провести перевірки з порушених питань у скаргах від 14.12.2021, в разі підтвердження виявлених порушень, притягнути до відповідальності осіб (посадових осіб Офісу Генерального прокурора, СБУ та ДБР тощо), винних у порушеннях законодавства України про охорону державної таємниці;
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначає, що на його думку наявні протиправні дії відповідача які полягають у відмові проведення перевірок за фактами порушень, викладених у скаргах ОСОБА_1 до СБУ та притягнення до цповідальності осіб (посадових осіб Офісу Генерального прокурора, СБУ та Державного бюро розслідувань), винних у порушення законодавства України про охорону державної таємниці.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.
III. Процесуальні дії у справі
11.05.2022 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 вирішено передати адміністративну справу №320/1480/22 за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.06.2022 у справі було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №320/1480/22 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №320/1480/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2024 року адміністративна справа №320/1480/22 прийнята до провадження, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_2 , під час надання правничої допомоги ОСОБА_1 були виявлені, на його думку, порушення положень Закону України «Про державну таємницю» та деяких пунктів Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України (Центральне управління) від 23.12.2020 № 383 з боку посадових осіб Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань.
14.12.2021 року позивачем направлено дві скарги до Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України про проведення перевірок за фактами порушень, викладених у скаргах та притягнення до відповідальності осіб (посадових осіб Офісу Генерального прокурора, Служби безпеки України та Державного бюро розслідувань), винних у порушеннях законодавства України про охорону державної таємниці.
Судом встановлено, що за змістом скарг позивач посилається на таке.
Другим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021000000000497 від 05.03.2021 року.
Процесуальне керівництво даного кримінального провадження здійснюється прокурорами другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора.
В даному кримінальному провадженні, Бондаренко І.В. надається правнича допомога ОСОБА_1 , підозрюваному за ч. І ст. 263 та ч. 3 ст. 368 КК України.
Під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження скаржником встановлено порушення з боку прокурорів другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державною бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Мартяна І.В., Салайчука Т.І. під час постановлення таємних процесуальних документів у кримінальному провадженні №42021000000000497 від 05.03.2021 року.
А саме, вказані постанови прокурорами друкувались на несекретному комп'ютері із подальшим заповненням деяких секретних відомостей від руки.
Зазначає, що відомості, що становлять державну таємницю, відповідно до пунктів 4.12.3 та 4.12.4 ЗВДТ затвердженого наказом СБУ від 23.12.2020 № 383 (у попередній редакції, що втратила чинність аналогічні були пункти 4.12.4 та 4.12.5 ЗВДТ, затверджені наказом СБУ від 12.08.2005 №440). за якими можна конкретно ідентифікувати особу або метод проведення негласної слідчої (розшукової) дії було надруковано на несекретному обладнанні із грубим порушенням вимог обігу інформації, що становить державну таємницю.
Крім того, консультант-експертом з оперативних питань 1 відділу 4 управління ГУ БКОЗ СБ України полковником ОСОБА_3 на виконання таємних доручень оперативному підрозділу на проведення негласних слідчих розшуковик (дій) в порядку ст. 36 КПК України (далі - Доручення) від прокурора другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора Мартяна І.В. від 29.03.2021 №31/1/2-1659т, від 07.04.2021 №31/1/2-1844т, від 08.04.2021 №31/1/2-1886т, від 25.05.2021 №31/1/2-2757т, від 03.06.2021 №31/1/2-2005т. від 03.06.2021 №31/1/2-2905т згідно таємних постанов Прокурора ОСОБА_4 «Про проведення негласної слідчої (розшукової) дії контроль за вчиненням злочину - спеціальний слідчий експеримент із застосуванням заздалегідь ідентифікованих (помічених) та/ не справжніх (імітаційних) засобів» від 29.03.2021 №31/1/2-1659т, від 07.04.2021 №31/1/2-1844т. від 08.04.2021 №31/1/2-1886т. від 25.05.2021 №31/1/2-2757т, від 03.06.2021 №31/1/2-2005т. від 03.06.2021 №31/1/2-2905т (надалі - Постанови), в порядку ст.ст. 271,273 КПК України, проведено негласну слідчу дію контроль за вчиненням злочину в ході якої оглянуто, помічено та вручено ідентифіковані об'єкти, а саме грошові кошти. Про що складено протоколи про огляд та вручення грошових коштів від 30.03.2021 р., від 25.05.2021р., від 16.04.2021 р. від 25.05.2021 р., від 14.06.2021 р., від 14.06.2021 р. відповідно до постанов від 29.03.2021 №31/1/2-1659т, від 07.04.2021 №31/1/2-1844т, від 08.04.2021 №31/1/2- 1886т, від 25.05.2021 №31/1/2-2757т, від 03.06.2021 №31/1/2-2005т, від 03.06.2021 №31/1/2-2905т (надалі Протоколи).
Зазначає, що в порушення вимог пунктів 4.12.3 та 4.12.4 ЗВДТ. затвердженого наказом СБУ від 23.12.2020 № 383 та Закону України від 21.01.1994 р. № 3855-ХІІ «Про державну таємницю», ОСОБА_3 не надав грифу таємності вказаним Протоколам, чим завдав шкоди інтересам національної безпеки України.
Також скаржник зазначає, що на його думку аналогічні порушення встановлені в деяких процесуальних документах старшого слідчого в особливо важливих справах другого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань (далі - ГСУ ДБР) ОСОБА_5 , а саме в порушення вимог пунктів 4.12.3 та 4.12.4 ЗВДТ. затвердженого наказом СБУ від 23.12.2020 № 383, та Закону, слідчий ГСУ ДБР Петрухіп К.С.. не надав грифу таємності постановам про залучення осіб до конфіденційного співробітництва, протоколам попередження про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, заявам від осіб, письмовим згодам осіб на залучення до конфіденційного співробітництва, чим завдав шкоди інтересам національної безпеки України.
За наслідком розгляду скарг позивача 10.01.2021 року позивачем отримано лист «щодо розгляду скарги» від Служби безпеки України від 05.01.2022 року №26/49, відповідно до якого відповідачем відмовлено у проведені перевірок та направлено скарги за належністю до Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань та режимно-секретного органу СБУ на предмет наявності підстав і можливості проведення перевірок стану охорони державної таємниці з порутпених питань у скаргах позивача.
Вважаючи дії посадових осіб відповідача, під час розгляду скарг позивача від 14.12.2021 року та лист-рішення від 05.01.2021 року про відмову в задоволенні прохання у проведенні перевірки є протиправними позивач звернувся з позовом до суду.
V. Норми права
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР (Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Як передбачено ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Частиною 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
За результатами вивчення й оцінки викладених скаржником обставин та доданих до його скарг документальних матеріалів здійснено наступні висновки.
Основними нормативно-правовими актами у сфері провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, є Закону України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ (Закон 3855-ХІІ) та Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (Порядок-939).
Главою 40 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) регламентуються питання кримінальних проваджень, що містять державну таємницю.
Відповідно до статті 517 КПК («Охорона державної таємниці під час кримінального провадження») досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності. До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом. Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Згідно зі статтею 5 Закону № 3855-ХІІ Служба безпеки України є спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
У відповідності до пунктів 749-750 Порядку-939 контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок зокрема, такими суб'єктами: органами СБУ - на всіх підприємствах, установах, організаціях; керівниками підприємств, установ, організацій - на підприємствах, в установах, організаціях, які вони очолюють, та підприємствах, установах, організаціях, діяльність яких координується та спрямовується або до сфери управління чи відання яких належить підприємство, установа, організація.
Останнім абзацом пункту 753 Порядку-939 передбачено, що порядок проведення перевірок стану охорони державної таємниці комісіями СБУ визначається Службою безпеки України.
Згідно частини третьої ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з пунктом 749 Порядку-939 суб'єктом проведення перевірки є також керівник установи - в установі, яку він очолює, та в установах, організаціях, діяльність яких координується та спрямовується або до сфери управління чи відання якої належить така установа.
Статус прокурора у кримінальному провадженні має особа, яка зокрема обіймає посаду Генерального прокурора, його заступника, прокурора відділу, управління спеціалізованої, регіональної, місцевої прокуратури (пункт 15 частини 1 статті 3 КПК України, стаття 15 Закону України «Про прокуратуру»).
VI. Оцінка суду
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.
Судом встановлено, що до Служби безпеки України надійшло чотири звернення (скарги) адвоката Бондаренка І.В., який є захисником підозрюваного ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42021000000000497 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263, частиною 3 статті 368 КК України.
Досудове слідство провадилося Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань (ЦБР), негласні слідчі (розшукові) дії проводилися оперативним підрозділом СБУ (колишнє Головне управління з боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ), а процесуальне керівництво здійснювалося прокурорами Офісу Генерального прокурора.
За змістом скарг автор стверджує, що під час його ознайомлення з матеріалами вищезазначеного кримінального провадження у порядку статті 290 КПК України він звернув увагу на численні, на його думку, порушення режиму секретності, нібито допущені прокурорами Офісу Генерального прокурора при виконанні функцій процесуальних керівників, слідчими ДБР та оперативного підрозділу (колишнього Головного управління з боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ) СБУ.
На думку скаржника, порушення режиму секретності полягали у ненаданні відповідних грифів секретності певним процесуальним документам кримінального провадження, у виготовленні секретних документів на некатегорованій електронно-обчислювальній техніці (комп'ютерах), з подальшим рукописним внесенням таємних відомостей до роздрукованих документів тощо.
На підставі зазначеного скаржник просив провести перевірки у порядку статті 37 Закону України «Про державну таємницю» (Закон № 3855-ХІІ) та притягнути до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про державну таємницю.
Звернення розглядалися відповідачем на підставі Закону України «Про звернення громадян» (Закон № 393/96-ВР) у взаємозв'язку із Законом № 3855-ХІІ та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон № 5076-VІ),
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із частинами 1, 3, 4 статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Як передбачено ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Частиною 1 статті 7 Закону № 393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Відповідно до ч. 1, 3 та 4 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, медіа, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 16 Закону № 393/96-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
За результатами вивчення й оцінки викладених скаржником обставин та доданих до його скарг документальних матеріалів здійснено наступні висновки.
Основними нормативно-правовими актами у сфері провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, є Закон № 3855-ХІІ та Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 939 (Порядок-939).
Главою 40 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України регламентуються питання кримінальних проваджень, що містять державну таємницю.
Відповідно до статті 517 КПК («Охорона державної таємниці під час кримінального провадження») досудове розслідування та судове провадження у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться з дотриманням вимог режиму секретності. До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та яким надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв.
Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження.
Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом. Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити виписки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.
Згідно зі статтею 5 Закону № 3855-ХІІ Служба безпеки України є спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці.
У відповідності до пунктів 749-750 Порядку-939 контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок зокрема, такими суб'єктами: органами СБУ - на всіх підприємствах, установах, організаціях; керівниками підприємств, установ, організацій - на підприємствах, в установах, організаціях, які вони очолюють, та підприємствах, установах, організаціях, діяльність яких координується та спрямовується або до сфери управління чи відання яких належить підприємство, установа, організація.
Останнім абзацом пункту 753 Порядку-939 передбачено, що порядок проведення перевірок стану охорони державної таємниці комісіями СБУ визначається Службою безпеки України.
На виконання означеної норми, у системі СБУ наказом Голови СБУ від 31.07.2014 № 449/ДСК затверджено Інструкцію про порядок організації та здійснення СБУ контролю за станом охорони державної таємниці в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях (Інструкція-449).
За змістом нормативних вимог Порядку-939 та Інструкції-449, обов'язковим об'єктом при проведенні перевірки є діяльність режимно-секретного органу підприємства, установи, організації, а також діяльність керівника по забезпеченню охорони державної таємниці. В тому числі це стосується й прокуратури, правоохоронних, судових органів.
Однак, якщо документи, матеріали та вироби, що становлять державну таємницю, отримано або вилучено при проведенні слідчих дій під час досудового слідства у кримінальному провадженні (результати обшуків, виток, проведення судових експертиз), за забезпечення їх охорони режимно-секретний орган підприємства та керівник установи відповідальності не несе, оскільки ця функція цілком і повністю лежить на слідчому, який провадить досудове слідство.
За наслідком аналізу наведених норм законодавства та встановлених у справи обставин суд погоджується з доводами відповідача, що кримінальний процесуальний кодекс України має переважну силу у порівнянні з іншими нормативно-правовими актами по відношенню до матеріалів кримінальних проваджень і цим Кодексом не передбачено підстав допуску до матеріалів кримінального провадження членів комісії СБУ з проведення перевірки стану забезпечення охорони державної таємниці.
За наведених обставин Департамент охорони державної таємниці та ліцензування (далі - ДОДТЛ) СБУ позбавлений законної можливості провести тематичну перевірку, якщо дослідженню підлягають документи, матеріали та відомості не завершеного кримінального провадження, в тому числі матеріали щодо організації, проведення та документального оформлення негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно частини третьої ст. 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з пунктом 749 Порядку-939 суб'єктом проведення перевірки є також керівник установи - в установі, яку він очолює, та в установах, організаціях, діяльність яких координується та спрямовується або до сфери управління чи відання якої належить така установа.
Разом із тим, прокурор, як процесуальний керівник та суб'єкт прокурорського нагляду, має законне право безперешкодного доступу до матеріалів кримінального провадження.
Статус прокурора у кримінальному провадженні має особа, яка зокрема обіймає посаду Генерального прокурора, його заступника, прокурора відділу, управління спеціалізованої, регіональної, місцевої прокуратури (пункт 15 частини 1 статті 3 КПК України, стаття 15 Закону України «Про прокуратуру»).
З огляду на зазначене суд вважає вірними доводи відповідача, що в данному випадку скарги підлягали пересиланню за належністю відповідному органу чи посадовій особі.
При цьому відповідачем обґрунтовано визначено, що провести перевірку стану охорони державної таємниці в Офісі Генерального прокурора (в частині стверджуваних скаржником порушень законодавства про державну таємницю з боку процесуальних керівників у кримінальному провадженні №42021000000000497) має право Генеральний прокурор, який наділений повноваженнями проводити такі перевірки та одночасно мати доступ до матеріалів кримінального провадження № 42021000000000497.
Провести перевірку стану охорони державної таємниці у Державному бюро розслідувань (в частині стверджуваних скаржником порушень законодавства про державну таємницю з боку слідчих Головного слідчого управління ДБР у кримінальному провадженні №42021000000000497) має право директор ДБР, який наділений повноваженнями проводити такі перевірки щодо можливих порушень режиму секретності, допущених у діяльності ДБР.
Що стосується тверджень скаржника про можливі порушення режиму секретності з боку співробітників оперативного підрозділу (колишнє ГУ БКОЗ) Служби безпеки України, то уд погоджується із доводами відповідача, оскільки що Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування СБУ 29.10.2021 Службі надано спеціальний дозвіл № ДОДТЛ 1-2021-210 на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею - провести перевірку стану охорони державної таємниці у Службі безпеки України (зокрема - в оперативному підрозділі) має повноваження Управління режиму, документального забезпечення і контролю СБУ.
Судом встановлено, що за результатами вивчення й оцінки викладених скаржником ОСОБА_2 обставин та доданих до його скарг документальних матеріалів були прийняті наступні рішення:
Скаргу ОСОБА_2 вх. ДОДТЛ № Б-152 від 16.12.2021 надіслано за належністю до Офісу Генерального прокурора для розгляду на предмет наявності підстав і можливості призначення та проведення в Офісі Генерального прокурора перевірки стану охорони державної таємниці з порушених скаржником питань в частині діяльності процесуальних керівників у кримінальному провадженні № 42021000000000497.
Скаргу ОСОБА_2 вх. ДОДТЛ Б-153 від 16.12.2021 надіслано за належністю до Управління режиму, документального забезпечення і контролю (далі УРДЗК) СБУ для розгляду на предмет наявності підстав і можливості призначення та проведення у Головному управлінні «Д» ДЗНД Служби перевірки стану охорони державної таємниці з порушених скаржником питань в частині діяльності співробітників колишнього ГУ БКОЗ СБ України при організації, проведенні та документальному оформленні негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42021000000000497.
Скаргу ОСОБА_2 вх. ДОДТЛ № 7989 від 24.12.2021 (що є точною копією скарги вх. ДОДТЛ № Б-153 від 16.12.2021) надіслано за належністю до Державного бюро розслідувань для розгляду на предмет наявності підстав і можливості призначення та проведення у ДБР перевірки стану охорони державної таємниці з порушених скаржником питань в частині діяльності слідчих Головного слідчого управління ДБР у кримінальному провадженні №42021000000000497.
Враховуючи що у Служби безпеки України відсутні правові підстави щодо проведення перевірок з порушених питань у скаргах від 14.12.2021 та притягнення до відповідальності осіб (посадових осіб Офісу Генерального прокурора, СБУ та ДБР тощо) винних у порушенні законодавства України про охорону державної таємниці, суд вважає, що відповідачем у спірних правовідносинах, було дотримано критеріїв правомірності, передбачених ч.2 ст.2 КАС України.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.