2006 року липня місяця 04 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:________________________
Головуючого, судді
Луніна С.В.
Суддів
Новікова Р.В. Белинчук Т.Г.
При секретарі
Сафіній Ф.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації в автономної Республіці Крим про визнання дій неправомірними і зобов'язання провести перерахунок і виплату матеріальної допомоги, за апеляційною скаргою Державної податкової адміністрації в Автономнії Республіці Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 грудня 2005 р.,-
Постановою суду позов задоволено.
Визнані неправомірними дії Державної податкової адміністрації в Автономнії Республіці Крим щодо несплати позивачці грошової допомоги із розрахунку 27 календарних років вислуги і відмові у включенні до її розрахунку надбавки за безперервну службу в розмірі 90 % від сплачує мого позивачки грошового забезпечення. Зобов'язано Державну податкову адміністрацію в Автономній Республіці Крим призвести перерахунок і сплату матеріальної допомоги при звільненні із розрахунку 27 років календарної вислуги виходячи із повного грошового утримання ОСОБА_1 з включенням надбавки за безперервну службу в розмірі 90 % від грошового утримання, що сплачується.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду з винесенням нової постанови про відмову в позові. На думку відповідачів, позивачці вже була нарахована та виплачена грошова допомога за фактично відпрацьований час в органах МВС у 1998 р.
Заслухавши доповідача, пояснення позивачки і представника відповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 1980 р. по 1998 р. проходила службу в органах внутрішніх справ безперервно.
20.04.1998 року на підставі наказу ДПА в АРК № НОМЕР_1 від 27.04.1998 року ОСОБА_1 була прийнята на службу в податкову міліцію ДПА в АРК. Наказом ДПА в АРК № НОМЕР_2 від 04.03.2005 року ОСОБА_1 звільнена з служби у податкової міліції ДПА в АРК з 03.04.2005 року по п. 64 "Б" (за хворобою) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України.
Вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення склала в календарному вирахуванні 27 років 08 місяця 09 днів.
Доводи апелянта про неправомірне зобов'язання ДПА в АР Крим провести повторну виплату позивачці грошової допомоги, тобто за час проходження служби в органах МВС України є необгрунтованими з таких підстав.
Згідно з наявними матеріалами справи (л.с. 6), вислуга років у позивачки на день звільнення з органів МВС складала 18 років, тобто звільнялася вона без права на пенсію і саме тому грошова допомога нараховувалася не на підставі п. 10 Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», а відповідно до вказівки МВС України від 17.12.1996 р. № 6993/ТР «Про порядок виплати грошової допомоги при звільненні».
Таким чином, позивачка на момент її звільнення з органів МВС у 1998 р. не мала права на пенсію і тому не набула право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 10 Постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», а грошову допомогу отримала зовсім з інших підстав.
Згідно з п. 4 ст. 55 Закону України № 2505-4 від 25.03.2005 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України», ч. 4 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» передбачала, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання.
При такому положенні, позивачка у рік її звільнення (2005 р.), тобто під час виникнення спірних правовідносин сторін у будь-якому разі набула право на отримання одноразової грошової допомоги з урахуванням фактично відпрацьованого часу в органах МВС.
Колегія суддів, відповідно до положень ч. З ст. 22 Конституції України вважає, що суд обгрунтовано поновив порушені права позивачки.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 210, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати в цивільних справах, -
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації в Автономнії Республіці Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 6 грудня 2005 р. залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у місячний строк.
Справа 22-1717/2006
Головуючий у першій інстанції Алсуф»єв В.В,.
Доповідач Новіков Р.В.