вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/168/25
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ,
Згурівської селищної ради, Київська обл., Броварський р-н., с-ще Згурівка
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ
про стягнення 176063,52 грн
секретар судового засідання: Самусь В.С.
За участю представників:
прокурор: Набок Ю.В.;
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача: Олійник А.В. (довіреність від 01.04.2025 р. № 356).
Заступник керівника Броварської окружної прокуратури звернувся до господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Згурівської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення 176063,52 грн. шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що 25.04.2024 р. у кварталі 82 виділ 1 Березанського лісництва працівниками державної лісової охорони філії «Бориспільське лісове господарство» виявлено незаконну рубку двох дерев, з яких породи Клен - 1 дерево, породи Акація - 1 дерево. Прокурор зазначає, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки. У результаті вказаного порушення державі заподіяно шкоду у сумі 176063,52 грн., розраховану згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 р. № 575 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», яку прокурор, посилаючись на п. 5 ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 1166 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь Згурівської селищної ради.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.03.2025 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.04.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2025 р.
02.05.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в позові відмовити повністю. Вказаний відзив залишений судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвалою господарського суду Київської області від 10.02.2025 р., яка отримана відповідачем 14.02.2025 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом 15 днів з дня отримання ним вказаної ухвали, а отже останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву було 03.03.2025 р. Проте, відповідач подав відзив лише 02.05.2025 р., клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву ним не заявлено. Крім того, вказаний відзив поданий відповідачем вже під час розгляду справи по суті.
07.05.2025 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли пояснення до позовної заяви.
Прокурор у підготовчих засіданнях та судових засіданнях позовні вимоги підтримав.
Представник позивача-1 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з'явився. Позивач-1 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Представник позивача-2 у жодне підготовче засідання та судове засідання не з'явився. Позивач-2 про причини неявки представника у підготовчі засідання та судові засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та судових засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Представник відповідача у жодне підготовче засідання не з'явився, а у судових засіданнях проти задоволення позову заперечував. Відповідач про причини неявки представника у підготовчі засідання суд не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчих засідань повідомлений належним чином відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.
Щодо представництва прокуратурою інтересів держави.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абзаців першого, другого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
В якості позивача-1 прокурор вказав Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Відповідно до п. ґ) ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р. № 275, встановлено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п. 1 Положення № 275).
Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів (п. 3 положення № 275).
Державна екологічна інспекція Столичного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується, та діє на підставі Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.03.2023 р. № 18. Повноваження інспекції поширюються на територію міста Києва та Київської області (п. 1 Положення № 18).
Згідно з пп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення № 18 інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.
Таким чином, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.
Броварська окружна прокуратура звернулась із листом від 16.10.2024 р. № 52/2-8880 вих24 до Державної екологічної інспекції Столичного округу, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 176063,52 грн, просила невідкладно повідомити прокуратуру чи вживались Державною екологічною інспекцією Столичного округу заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення завданих збитків.
Доказів надання Державною екологічною інспекцією Столичного округу відповіді на лист від 16.10.2024 р. № 52/2-8880вих-24 Броварської окружної прокуратури матеріали справи не містять.
В якості позивача-2 прокурор визначив Згурівську селищну раду.
Згідно з пп. 1 п. б) ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Оскільки місцем заподіяння шкоди внаслідок незаконної порубки дерев є Березанське лісництво, яке знаходиться в адміністративних межах Згурівської територіальної громади, то органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є Згурівська сільська рада.
Броварська окружна прокуратура звернулась із листом від 16.10.2024 р. № 52/2-8879 вих24 до Згурівської селищної ради, в якому, посилаючись на незаконну порубку дерев, внаслідок якої завдано шкоду у розмірі 176063,52 грн, просила невідкладно повідомити прокуратуру, чи вживались Згурівською селищною радою заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення завданих збитків.
У відповідь на лист прокуратури від 16.10.2024 р. № 52/2-8879 вих24 Згурівська селищна рада листом від 24.10.2024 р. № 0707/4882/2602 повідомила, що Згурівською селищною радою будь-які заходи цивільно-правового характеру за вказаним у запиті прокуратури фактом не вживались у зв'язку з відсутністю інформації про спричинення шкоди Згурівській територіальній громаді.
Броварська окружна прокуратура звернулась із листами від 22.11.2024 р. № 52/2-10163 вих24 та № 52/2-10164 вих24 до Державної екологічної інспекції Столичного округу та Згурівської селищної ради відповідно, в яких прокуратура повідомила про намір звернутися до господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Згурівської селищної ради, Державної екологічної інспекції Столичного округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев (82 квартал 1 виділ).
Доказів надання позивачами відповідей на вказані листи прокурора, чи вжиття ними будь-яких заходів реагування, матеріали справи не містять.
Суд враховує, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18:
« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В контексті викладених положень Закону України «Про прокуратуру» та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та повідомив позивачів про звернення з позовною заявою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, суд
25.04.2024 р. працівниками Філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у кварталі 82 виділі 1 Березанського лісництва було виявлено незаконну рубку двох дерев породи акації та клена, відповідальність за яку передбачена статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення, внаслідок чого начальником відділу охорони та захисту лісу ОСОБА_1 за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу Тимошенко Вікторії Павлівни було складено та підписано акт від 25.04.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
Із вказаного акта вбачається, що в результаті незаконної порубки дерев у кількості 2 шт. (акація, клен) заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 176063,52 грн, що розрахована за таксами для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідачем, як лісокористувачем, в порушення ст.ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України не було забезпечено охорону і збереження лісу від незаконної рубки, в результаті чого державі заподіяно шкоду у сумі 176063,52 грн.
Згідно з абз. 1 ст. 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Згідно зі ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу (ч. 5 ст. 86 Лісового кодексу України).
Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).
Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).
Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.
Земельна ділянка (квартал 82 виділ 1 Березанського лісництва), на якій виявлено факт незаконної порубки дерев, знаходиться на території Згурівської селищної ради, що вбачається з планшету № 7 лісовпорядкування Березанського лісництва ДП «Переяслав-Хмельницький Лісгосп» за матеріалами лісовпорядкування 2014 р.
Наказом № 388 від 21.09.2022 р. Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів «Про затвердження Положення про Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Згурівський парк»» затверджено Положення про Парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Згурівський парк».
Відповідно до п. 1.2 положення парк-пам'ятка входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановляється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Відповідно до постанови Державного комітету Української РСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 № 18 «Про затвердження переліку державних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення» площа парку-пам'ятки становить 309 га.
Парк-пам'ятка розташований в смт Згурівка Броварського району Київської області на землях державної власності, в межах кварталів 76, 77, 78, 79 ,80, 81, 82, 83, 84, 85, 86 (входять всі виділи) Березанського лісництва Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (п. 1.3 положення).
Відповідно до п. 3.5 положення охорона парку-пам'ятки здійснюється землекористувачем, з оформленням охоронного зобов'язання щодо додержання встановленого режиму території.
01.11.2022 р. Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації видано Державному підприємству «Бориспільське лісове господарство» охоронне зобов'язання № 42/05.3-08.
Цим охоронним зобов'язанням Державному підприємству «Бориспільське лісове господарство» передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія (частина території, об'єкт) парк-пам'ятку садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Згурівський парк» загальною площею 309,00 га у межах смт Згурівка Броварського району Київської області на землях державної власності, в межах кварталів 76, 77, 78, 79 ,80, 81, 82, 83, 84, 85, 86 (входять всі виділи) Березанського лісництва Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (п. 2 охоронного зобов'язання).
Землекористувач (землевласник) зобов'язаний: дотримуватись встановленого режиму для території (об'єкта) природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території (об'єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об'єкт) природно-заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об'єкта) природно-заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об'єкта) природно-заповідного фонду (п. 3 охоронного зобов'язання).
Землекористувач (землевласник) забезпечує охорону та збереження території (об'єкта), що перебуває у його користуванні (власності) (п. 4 охоронного зобов'язання).
Наказом від 28.10.2022 р. № 942 Державного агентства лісових ресурсів України «Про припинення Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», зокрема припинено Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство».
Наказом від 12.01.2023 р. № 128 Державного агентства лісових ресурсів України затверджено передавальний акт Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство».
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України).
Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» здійснено 14.06.2024 р., про що здійснено відповідний запис № 1003541120021004657 в Реєстрі.
Також з інформації, що міститься в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що правонаступником Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (код 00992102) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034).
Отже територія, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, на підставі охоронного зобов'язання № 42/05.3-08 від 01.11.2022 р. перебувала у користуванні та під охороною Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», та знаходиться у межах смт Згурівка Броварського району Київської області на землях державної власності.
Відповідно до п. 3.2 Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 13.05.2024 р. № 120, основними напрямами діяльності підприємства є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (пп. 3.2.2); запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин (пп. 3.2.3).
Пунктом 4.6 Статуту встановлено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно із законодавством.
Підприємство в порядку, встановленому законодавством, цим Статутом на внутрішніми документами має право утворювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами (п. 4.8 Статуту).
Згідно з п. 2.1 Положення про Філію «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого наказом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 26.12.2023 р. № 2102, філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; ведення мисливського господарства, як спеціалізований підрозділ для ведення мисливського господарства; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству; одержання прибутку від комерційної діяльності; забезпечення потреб держави або територіальних громад на промисловій чи комерційній основі.
Філія «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», діяльність якого спрямовується, координується та контролюється Столичним лісовим офісом (п. 1.1 Положення).
Відповідно до п. 3.1 положення філія є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», який не має статусу юридичної особи.
Предметом діяльності філії є: забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (пп. 2.2.2 п. 2.2 положення); забезпечення дотримання заповідного режиму та вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які розташовані на землях, що закріплені за філією, під час здійснення господарської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля (пп. 2.2.9 п. 2.2 положення).
Отже саме на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», як на землекористувача земельної ділянки, на якій відбулась незаконна рубка двох дерев, та його працівників, покладений обов'язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок, за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.
Як вже зазначалось, 25.04.2024 р. працівниками державної лісової охорони Філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у кварталі 82 виділі 1 Березанського лісництва було виявлено незаконну рубку двох дерев породи акації та клена, відповідальність за яку передбачена статтею 65 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За результатами виявлення незаконної рубки начальником відділу охорони та захисту лісу Ковальчуком Олексієм Григоровичем за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу Тимошенко Вікторії Павлівни було складено та підписано акт від 25.04.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 р. № 262, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.09.2010 р. за № 863/18158, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Отже акт огляду місця вчинення лісопорушення, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.
У постанові від 24.02.2021 р. у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача, є достатніми та належними доказами.
Враховуючи викладене, акт від 25.04.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та вказані в ньому розрахунки завданих збитків, є належним та допустимим доказом вчинення протиправного діяння у вигляді незаконної вирубки лісу.
Як встановлено судом, предметом діяльності Філії «Бориспільське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» серед іншого є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і травин.
Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.
Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Таким чином, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 88 постанови від 13.05.2020 р. у справі № 9901/93/19 дійшла висновку, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів.
Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Отже цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Отже прокурором було доведено протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони і захисту лісів від незаконної вирубки на підвідомчій йому території.
Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Положеннями статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 Цивільного кодексу України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
Враховуючи вимоги статті 1166 Цивільного кодексу України у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Як встановлено судом, факт порушення лісового законодавства - незаконної рубки дерев підтверджується актом від 25.04.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеним начальником відділу охорони та захисту лісу Ковальчуком О.Г. за участю провідного інженера з охорони та захисту лісу Тимошенко В.П.
Виявлене посадовими особами Філії «Бориспільске лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме рубка двох дерев була здійснена на території (82 квартал 1 виділ), підвідомчій постійному лісокористувачу - Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України».
Оскільки відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в користування земельних ділянках, суд дійшов висновку про наявність складу цивільного правопорушення.
На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор надав розрахунок збитків спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту у Березанському лісництві в кварталі 82 виділі 1, проведений начальником відділу ОЗЛ Філії «Бориспільське лісове господарство» Олексієм Ковальчуком згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 р. № 575, відповідно до якого розмір збитків за два зрублених сухостійних дерева (діаметр дерев в корі біля шийки - 46,1-50,0) становить 176063,52 грн.
З акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.04.2024 р. також вбачається, що розмір шкоди внаслідок самовільної рубки двох дерев становить 176063,52 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 р. № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» затверджено спеціальні такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок, зокрема незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту.
Крім того, вказаною постановою затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Пунктом 1 вказаної постанови встановлено, що розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду, обчислюється з урахуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) та коефіцієнта, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду за встановленою формулою:
Ні = (Нп х І / 100) х 10, де:
Ні - розмір шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю;
Нп - такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної природно-заповідному фонду за одну одиницю, встановлена у додатках 1-12 до постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 р. № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», гривень;
І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків;
10 - коефіцієнт, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
У разі привласнення буреломних, вітровальних дерев, а також самовільного вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у два рази (п. 6 примітки до додатку 1 постанови № 575).
Як встановлено судом, з акта від 25.04.2024 р. огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та розрахунку збитків вбачається, що у кварталі 82 виділі 1 Березанського лісництва було виявлено незаконну рубку двох сухостійних дерев породи акації та клена діаметром 48/50 та 47/49.
Відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту (додаток 1 постанови № 575) за кожне дерево діаметром 46,1-50, зрубане або пошкоджене в іншій (не степовій) зоні до ступеня припинення росту, такса становить 16752,00 грн.
Оскільки зрублені дерева були сухостійними, то з урахуванням п. 6 примітки до додатку 1 постанови № 575 розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у два рази.
Індекс споживчих цін (індекс інфляції) за 2023 рік становив 105,1 %.
Наявний в матеріалах справи розрахунок збитків, спричинених рубкою і пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, здійснений з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 р. № 575 (з додатками) та є арифметично правильним.
Контррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок не спростовано.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов'язків щодо охорони та захисту лісу та об'єкту природно-заповідного фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених Постановою від 10.05.2022 р. № 575; безпосередній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму.
Отже вимоги прокуратури про стягнення з відповідача 176063,52 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Приписами ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
За змістом пп. 2 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку.
Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Згурівської територіальної громади Київської області, то заподіяну шкоду належить стягувати за місцем заподіяння шкоди, відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку сільської ради згідно коду бюджетної класифікації. В означеному випадку це грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, код класифікації доходів 24062100.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь держави в особі Згурівської селищної ради (07601, Київська обл., Броварський р-н, селище Згурівка, вул. Українська, будинок 10, код 04360296) 176063,52 грн (сто сімдесят шість тисяч шістдесят три грн 52 коп.) шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9 А, код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, код 02909996) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 19.06.2025 р.
Суддя О.О. Рябцева