Номер провадження 22-ц/821/1048/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №712/8643/16-ц Категорія: 302070000 Токова С.Є.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
17 червня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
секретар: Широкова Г.К.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом,
відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ;
відповідачі за первісним позовом,
позивачі за зустрічним позовом - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
особи, які подали апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Черкаська міська рада, Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Черкаська міська рада, Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що 11 квітня 2009 року на підставі договору дарування частини житлового будинку набула права власності 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, по АДРЕСА_1 . Співвласниками даного будинку є відповідачі, їх частка становить відповідно 77/100. Загальна площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 становить 0,1218 га. Фактичний розподіл земельної ділянки не проводився, будь-яка технічна документація відсутня.
Зазначала, що відповідачі без будь-яких законних підстав та без її згоди, встановили на земельній ділянці бетонний паркан висотою 1,16 м і довжиною 28 м. Внаслідок таких дій, вона втратила доступ до належних їй на праві власності надвірних споруд-сараю та вбиральні, позначених на схемі земельної ділянки літ. «б» та «Б».
З урахуванням викладеного, просила суд зобов'язати відповідачів усунути порушення права власності на земельну ділянку, шляхом знесення самовільно побудованої бетонної огорожі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом про усунення порушень права власності на земельну ділянку.
Зустрічний позов обґрунтовували тим, що між співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 існує спір щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою. 17.09.2013 за заявою позивачів Черкаським міськрайонним виробничим відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» було складено акт розподілу земельної ділянки, згідно з яким загальна площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 склала 1218 кв.м, з якої площа їх частини земельної ділянки - 0,0937 га, а ОСОБА_5 - 0,0281 га. У зв'язку з чим, поставлена ними огорожа є тією межею, що в подальшому повинна відділяти дві земельні ділянки. Встановлена ними огорожа має отвори та пройоми, а тому у ОСОБА_5 є можливість вільно пересуватись по всій території земельної ділянки та мати доступ до всіх надвірних споруд.
При цьому, ОСОБА_5 у 2010 році першою самовільно встановила огорожу на спільній земельній ділянці, розділивши земельну ділянку не відповідно до часток у домоволодінні, а навпіл, у результаті чого 613 кв.м відійшло до неї, а 605 кв.м - залишились у їх користуванні.
Таким чином, просили суд зобов'язати ОСОБА_5 усунути порушення права власності на земельну ділянку шляхом знесення самовільно побудованої відповідачкою ОСОБА_5 огорожі на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2025 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути порушення права користування земельною ділянкою шляхом знесення самовільно побудованої бетонної огорожі на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа: Черкаська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_6 знести самовільно побудовану огорожу на земельній ділянці по АДРЕСА_1 .
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду вказав, що надання відповідного дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність. Водночас згідно з частинами першою, третьою, шостою статті 55 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних та картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам. Тобто погодження меж земельної ділянки є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи у користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Суд першої інстанції зазначив, що в процедурі набуття у власність спірної земельної ділянки співвласники будинковолодіння по АДРЕСА_1 не погодили в установлений вказаним вище порядком спосіб, варіанти її розподілу та не визначили межі, а встановивши огорожі, створили перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка наразі перебуває у їх спільному користуванні.
Не погодившись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.02.2025, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просили вказане рішення в частині задоволення первісного позову скасувати, а в частині задоволення зустрічного позову - залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначили, що по своїй суті цивільна справа № 712/8643/16, рішення в якій оскаржується, є повторним розглядом адміністративної справи № 712/9650/16 за позовом ОСОБА_2 до адміністративної комісії Виконавчого комітету Черкаської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення та адміністративне стягнення.
Скаржники вказують, що ОСОБА_1 , якій передано у приватну власність на підставі договору дарування 23/100 частини житлового будинку, не зверталася з заявами до органу місцевого самоврядування про одержання документів, що посвідчують право власності чи право користування 23/100 прибудинкової земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач за первісним позовом, як співвласник житлового будинку, відмовляється підписувати виготовлені схеми розподілу прибудинкової земельної ділянки відповідно до часток у будинковолодінні, безпідставно наполягаючи на рівному поділі прибудинкової земельної ділянки.
В апеляційній скарзі також зазначено, що судом першої інстанції не було надано оцінки матеріалам, які знаходяться у справі та мають значення для об'єктивного і всебічного з'ясування всіх обставин.
27.05.2025 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_5 - адвоката Топора І.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що встановлені у справі № 712/9650/16а обставини, не є преюдиційними для розгляду даної цивільної справи, оскільки у вказаній справі не вирішувалося питання правомірності встановлення паркану, а розглядалося питання правомірності дій адміністративної комісії та правильність накладення штрафу за адміністративне правопорушення.
У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що при переході права власності громадян на житловий будинок чи частину будинку, у разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання, земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
Таким чином, до всіх співвласників житлового будинку та надвірних споруд перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,1218 га.
Однак, порядок користування земельною ділянкою між співвласниками не встановлений.
Той факт, що відповідачам був наданий дозвіл на відведення земельної ділянки не дає останнім права огороджувати дану земельну ділянку бетонним парканом.
ОСОБА_5 фактично виконала вимоги ОСОБА_7 і прибрала паркан. Однак, ОСОБА_7 не бажають виконувати рішення суду.
У відзиві також зазначено, що встановити порядок користування земельною ділянкою та подати документи на оформлення права власності на земельну ділянку заважає паркан, самовільно встановлений відповідачами за первісним позовом. Спочатку необхідне знесення всіх парканів, потім поділ в натурі садиби і встановлення порядку користування земельною ділянкою, і тільки потім звернення до міської ради з питанням передачі земельної ділянки у власність.
Відтак, ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_8 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
10.06.2025 до Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу прибудинкової земельної ділянки в користування (постійне чи тимчасове) ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутнє. За відсутності права користування чи права власності у ОСОБА_5 , звернення до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою є передчасним. Крім того, за відсутності таких прав, ОСОБА_5 жодним чином неможливо створити перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_5 - адвоката Топора І.О., відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 11 квітня 2010 року ОСОБА_1 є власником 23/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 11).
Власниками 77/100 частин будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 22.04.1988 ( т.1 а.с. 52).
Відповідно до наказу Департаменту містобудування Виконкому ЧМР № 504-а від 10.07.2012 змінено адресу з АДРЕСА_3 .
ОСОБА_6 у зв'язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_9 (т. 1 а.с. 94-95) .
Земельна ділянка під будинковолодінням не приватизована.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до рішення Черкаської міської ради від 26.02.2015 №2-1048 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,0770 га безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Земельної ділянки орієнтовною площею 0,0167 га в оренду на 5 років для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
На запит суду першої інстанції щодо виділення земельної ділянки в постійне користування за адресою: АДРЕСА_1 , Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради надано відповідь про те, що згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 462 від 12.05.2000 «Про інвентаризацію земель ВАТ «Черкаське хімволокно» для Підсобного сільськогосподарського товариства «Поляна» ВАТ «Черкаське хімволокно» в адмінмежах Черкаської міської ради «ПАТ «Черкаське хімволокно» в постійне користування були надані земельні ділянки в тому числі № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , 3 в мікрорайоні «Поляна» в кварталі АДРЕСА_4 загальною площею 9,7010 га.
Рішенням Черкаської міської ради № 2-3459 від 22.08.2018 «Про припинення ПАТ «Черкаське хімволокно» права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 » припинено товариству право постійного користування земельною ділянкою площею 4,9365 га по АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 204).
Рішенням Черкаської міської ради від 22.08.2018 «Про припинення Публічному акціонерному товариству «Черкаське хімволокно» права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 » припинено товариству право постійного користування земельною ділянкою площею 0,2639 по АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 205).
Рішенням комісії по вирішенню земельних спорів виконавчого комітету Черкаської міської ради від 29.07.2015 у зв'язку із недосягненням згоди між сторонами спору щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою домоволодіння по АДРЕСА_1 рекомендовано сторонам спору звернутися до суду.
Відповідно до акта від 19 липня 2016 року, затвердженого головою комітету самоорганізації населення мікрорайону «Лісовий», сусідами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 виявлено, що за місцем проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_5 був встановлений бетонний паркан висотою 1,16 м і довжиною 28 м, внаслідок чого було відокремлено належні ОСОБА_6 надвірні споруди - сарай та вбиральня. ОСОБА_6 пояснила, що їй відомо про зведення паркану сусідами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . До акта долучені фотознімки (т.1 а.с. 17-20).
Як вбачається з матеріалів справи, співвласники будинковолодіння по АДРЕСА_1 без погодження між собою звели огорожі, якими мали намір зафіксувати фактичний порядок користування земельною ділянкою, який кожен визначив самостійно.
Питання щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою за вказаною адресою між співвласниками в добровільному порядку не вирішено.
Між сторонами існував судовий спір про встановлення порядку користування земельною ділянкою, однак за заявою позивачів позов залишено без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених зустрічних позовних вимог, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не переглядає рішення суду в цій частині.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об'єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК України в редакції 1992 року закон передбачав автоматичний перехід права власності на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції від 25 жовтня 2001 року (в період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року) при відчуженні об'єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку. Водночас автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди передбачала стаття 377 ЦК України.
Стаття 120 ЗК України (в редакції Закону України № 997-V від 27 квітня 2007 року) знову закріпила автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі чи споруди. Поточна редакція статті 120 ЗК України (зі змінами, внесеними Законом України № 1702-VI від 5 листопада 2009 року) також передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер.
Отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
За цими нормами, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будівлю та споруду й передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦК кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватися до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Отже, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розміщеного на цій земельній ділянці, якщо іншого не встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (ч. 5 ст. 319 ЦК).
Доводи скаржників про відсутність у ОСОБА_5 права користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає, що при переході права власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_5 , як і до відповідачів, перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,1218 га.
При цьому, з урахуванням вище зазначених норм права, позивач ОСОБА_5 має право на користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі відповідно до належної їй частки в домоволодінні - 23/100, відповідачі - у розмірі 77/100, відповідно до їх частки в домоволодінні.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення до суду з позовною заявою та за час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, жодна зі сторін право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 не оформила.
Щодо посилань скаржників - відповідачів за первісним позовом на те, що бетонну огорожу ними зведено по межі, яка визначена розробленою технічною документацією на приватизацію частини земельної ділянки та у зв'язку з отриманням на підставі рішення Черкаської міської ради дозволу на розробку проєкту відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає, що надання відповідного дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність, про що правомірно зазначив й суд першої інстанції.
При цьому, відповідачі за зустрічним позовом проєкту землеустрою щодо відведення їм земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд не розробили, не подали його на затвердження до міської ради. Зворотнього матеріали справи не містять.
Крім того, сторони в добровільному порядку згоди щодо користування земельною ділянкою не дійшли, варіанти розподілу земельної ділянки та відповідно межі земельної ділянки не погодили.
Рішення суду щодо встановлення права користування земельною ділянкою відсутнє.
Колегія суддів висновує, що наразі сторони перебувають у рівних умовах щодо користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, встановивши бетонну огорожу, відповідачі за первісним позовом створили позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка наразі перебуває у їх спільному користуванні.
Твердження скаржників, що по своїй суті дана справа є повторним розглядом справи про адміністративне правопорушення № 712/9650/16, колегія суддів вважає хибним.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.
Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Колегія суддів зауважує, що в адміністративній справі № 712/9650/16 предметом спору було визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152 КУпАП (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів), а саме п. 3.1.11 Правил благоустрою міста Черкаси № 4-688П від 11.11.2008 (на території м. Черкаси заборонено самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски, гаражі тощо) за самовільно встановлений ОСОБА_2 20.07.2016 паркан із фундаментних блоків та металевого профілю на землях Черкаської міської ради за адресою: м. Черкаси, вул. Грибна, 99, без відповідного дозволу. Сторонами у вказаному спорі були ОСОБА_2 (позивач), Адміністративна комісія Черкаської міської ради (відповідач), виконавчий комітет Черкаської міської ради (відповідач).
Тобто у справі № 712/9650/16 судами досліджувалося питання порушення/непорушення ОСОБА_2 правил благоустрою міста, шляхом встановлення бетонного паркану, і відповідно правомірності/неправомірності накладення на останнього адміністративного стягнення, і жодним чином не досліджувались обставини створення такими діями перешкод іншому співвласнику домоволодіння ОСОБА_5 у користуванні земельною ділянкою, на якій такий паркан було встановлено.
Відтак, обставини, встановлені в справі № № 712/9650/16, не можуть вважатись преюдиційними в межах справи № 712/8643/16, і розгляд даної цивільної справи, поза розумним сумнівом, не є повторним розглядом адміністративної справи.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення норм матеріального чи процесуального права, не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції спору, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2025 року в оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 19 червня 2025 року.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова