Справа № 489/2740/25
Номер провадження 2-а/489/101/25
Рішення
Іменем України
17 червня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі судді Кокорєва Вячеслава Валентиновича, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, закриття провадження у справі
встановив
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закрити провадження у справі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що його притягнуто відповідачем за перевищення швидкості. Вказує, що не вчиняв вказаного правопорушення. Вимірювання швидкості працівниками поліції здійснювалося TruCAM з порушенням, не з штативу, а з руки, що може дати похибку. Відеофіксація не містить інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку "5.45 "населений пункт" та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги. Окрім того, поліцейським не роз'яснювались його права. Також інспектор відмовив йому у наданні послуг адвоката.
З цих підстав позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №4438078 від 06.04.2025 і закрити справу.
Представник відповідача у відзиві вказав, що під час несення служби 06.04.2025 року інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 1 УПП в Миколаївській області ДПП старшим лейтенантом поліції Прочуханом Денисом Олексійовичем разом з напарником поліцейським взводу № 2 роти № 2 батальйону № 1 управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Андрієвським Леонідом Віталійовичем за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam (серійний номер ТС000763) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався в м. Миколаїв, вул. Погранична (Чигрина), буд. 159, зі швидкістю 74 км/год при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 24 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Відповідно до листів ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» від 01.10.2019 року № 22-38/49 та від 19.11.2024 № 22-38/70 лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів. На відеозаписі «ТРУКАМ» з приладу TruCam LTI 20/20 серійний номер 000763 було зафіксовано порушення ПДР, а саме водій транспортного засобу MITSUBISHI OUTLANDER з д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 74 км/год. при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 24 км/год. На відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів 474683, 471320 зафіксовано, що від водія надійшло клопотання про надання йому юридичної допомоги від адвоката або іншого фахівця у галузі права. Поліцейський відмовив у задоволенні клопотання, оскільки постанову складав на місці події, при цьому пояснив йому процедуру та строки оскарження постанови по справі. Окрім того, співробітник поліції не заперечував проти виклику позивачем на місце події адвоката. Позивача було ознайомлено з доказами вчинення правопорушення демонструючи відео на приладі TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 000763. Капралом поліції Андрієвським Л.В. розпочато розгляд справи, Коновалова В.О. ознайомлено з правами відповідно до ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Дане правопорушення було скоєно за адресою вул. Погранична (Чигрина), 159, м. Миколаїв, що свідчить про те, що водій під час керування транспортним засобом перебував в м. Миколаєві, а тому дорожній знак «5.45» буде відсутній. Крім того, дорожній знак, який вказує на початок населеного пункту - «5.49».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4438078 від 06.04.2025, 06.04.2025 о 12:54 год. в м. Миколаєві на вул. Погранична (Чигрина), 159 водій ОСОБА_1 керуючи т/з Міцубісі Аутдендер в населеному пункті, де дозволена швидкість руху 50 км/год. , рухався зі швидкістю 74 км/год. , перевищивши встановлені обмеження швидкості руху на 24 км/год. Зафіксовано за допомогою Трукам ТС00763, БК 474683, 471320, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населеному пунктах, чим порушив ч.1 ст.122 КУпАП.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 12.4. Правил зазначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 1 статті 122 КУпАП за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Представник відповідача, скоєне позивачем правопорушення, доводить показами лазерного вимірювача швидкості руху приладу TruCam та відеозаписами з нагрудних камер.
В позовній заяві позивач вказував, що докази одержані за допомогою пристрою TruCam, є неналежними та недопустимими, з мотивів незаконності використання цього засобу вимірювальної техніки, а саме триманням в руках.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді в разі оскарження факту порушення.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред'явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.
Правомірність використання приладу TruCam саме в ручному режимі підтверджується листом Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» Міністерства економічного розвитку та торгівлі (ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ») від 01.10. 2019 №№ 22-38/49, відповідно до якого лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювання.
Можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства
Як вказав у своїй постанові П'ятий апеляційний адміністративний суд від 11.06.2024 у справі №489/2084/24 (номер провадження 854/20746/24) за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ у справі.
Проте, з долученого до матеріалів справи відео про фіксацію швидкості т/з позивача з Трукам не вбачається з якою швидкістю рухався такий транспортний засіб, на скільки відбулося перевищення швидкості. Окрім того, не вбачається і інших ідентифікаційних даних, таких як час та місце руху авто, геолокація, що унеможливлює підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме п. 12.4.
Позивач, з-поміж іншого, в позові зазначає про нероз'яснення йому прав патрульним поліцейським та відмови в наданні йому правової допомоги, проте це спростовується матеріалами справи, адже відео з нагрудної камери свідчить, що поліцейським в цій частині дотримано вимоги закону. Поліцейський на відрізку часу 08:00-09:00 наданого відео БК роз'яснює, що не передбачено випадків надання особі саме безкоштовної правової допомоги, оскільки не відбувається затримання особи та не заперечує щодо користування правовими послугами адвоката. Проте позивач наполягав саме на наданні безкоштовної правової допомоги.
Окрім того, позивач вказав, що у спірній постанові не вказано в якості доказ про наявність дорожнього знака 5.45, 5.70.
Знак "5.45 населений пункт" вказує на початок населеного пункту, в якому діють вимоги Правил, що визначають порядок руху у населених пунктах. Такий знак встановлюється на початку населеного пункту. Позивач не заперечував, що він рухався в місті, а саме по вул. Садова. А закон не передбачає обов'язку встановлювати відповідний знак скрізь в місті, оскільки він встановлений на початку міста.
Щодо відсутності знаку "фото, відеофіксація порушень ПДР", то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому перемитру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Проте дана стаття відноситься до технічних приладів, які працюють в автоматичному режимі, в даному випадку технічний прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів.
Перевищення швидкості руху т/з зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості TruCam в ручному режимі, а не в автоматичному, тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не розповсюджуються на спірні відносини.
При цьому, приписи ч. 2 ст. 40 вказаного Закону щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки.
Щодо місця розташування дорожніх знаків, суд зазначає наступне.
Дорожні знаки встановлюються відповідно до приписів ПДР та повинні відповідати вимогам національного стандарту - ДСТУ 4100:2014.
Згідно п.п. «ґ» п. 8.4 ПДР, інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Дорожній знак 5.76 «Автоматична відео фіксація порушення Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Дорожній знак 5.76 застосовується у випадку автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху, а прилад TruCam не відноситься до автоматичних.
Відповідачем не надано до суду доказів перевищення позивачем швидкості руху його транспортного засобу. Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вказує, що ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення.
Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи беззаперечних доказів, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст.241-246,286 КАС України, суд
вирішив
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4438078 від 06.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, адреса: 54056, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1б/1.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя В. В. Кокорєв