65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2175/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,
розглянувши заяву (вх.№2-891/25 від 13.06.2025) Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» про забезпечення позову по справі № 916/2175/25
За позовом Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-ЛВ»
про стягнення 10 860 273,92 грн
03.06.2025 Приватне акціонерне товариство “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-ЛВ», про стягнення 10 860 273,92 грн неустойки за прострочення повернення майна за договором оренди 010518А13 від 01.05.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання ТОВ “Комфорт-ЛВ» своїх зобов'язань щодо повернення майна яке було ним отримано за договором оренди 010518А13 від 01.05.2018.
13.06.2025 до Господарського суду Одеської області від Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» надійшла заява про забезпечення позову згідно якої заявник просить суд:
- Накласти арешт на усе належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» (Код ЄДРПОУ 19204231, 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33) на праві власності рухоме, нерухоме майно, майнові права, грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні у всіх банках або інших фінансових установах в межах суми позову у розмірі 10 860 274, 00 гривень;
- Накласти арешт на прості електронні іменні акції, номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» (Код ЄДРПОУ 19204231, 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33);
- Зобов'язати депозитарну установу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний регіональний депозитарно-торговий фондовий центр» (код ЄДРПОУ 22452796, юридична адреса 65038, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Макаренка, будинок, 2а, приміщення, 3) в якій відкрито рахунок в цінних паперах депонента, на яких обліковуються прості електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» (Код ЄДРПОУ 19204231, 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33) внести зміни до системи депозитарного обліку щодо накладення арешту на прості електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» (Код ЄДРПОУ 19204231, 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33) та обліковуються на рахунку в цінних паперах депонента, заборонити здійснювати будь-які облікові операції на рахунку в цінних паперах депонента, які призводять до зміни кількості простих електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер UА4000095855, цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» (Код ЄДРПОУ 19204231, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33) на рахунку в цінних паперах депонента та/або зміни прав на прості електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер UА4000095855, цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» (Код ЄДРПОУ 19204231, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33) на рахунку в цінних паперах депонента, в тому числі, але не обмежуюсь, операції списання, переказу, тощо, а також заборонити здійснювати операції переведення прав на прості електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» (Код ЄДРПОУ 19204231, 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33), які обліковуються на рахунку в цінних паперах депонента.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору та значної суми позовних вимог невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач у будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках та відчужити майно, яке знаходиться у його власності чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Що ж до співмірності заходів забезпечення позову заявник посилається на те, що відомостей щодо наявних банківських рахунків відкритих у банківських установах та відомостей щодо фінансово-економічного стану ТОВ «Комфорт-ЛВ» він не має та за умов неможливості установити достатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 10 860 274, 00 грн, вважає за доцільне накласти арешт на усе належне відповідачу на праві власності рухоме, нерухоме майно, майнові права, кошти, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, цінні папери відповідача.
Крім того, заявник зазначає, що згідно Реєстру власників цінних паперів № 160240 від 27.03.2025 року ТОВ «Комфорт-ЛВ» є власником цінних паперів ПрАТ «ВКФ «Югстрой» у кількості 29 872 загальною номінальною вартістю 52 276,00.
Також на думку заявника застосування у даному випадку названого заходу забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у захисті порушеного права у разі прийняття судового рішення на користь позивача.
Також заявник на виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки запропоновані заходи не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Дослідивши заяву Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» про забезпечення позову на предмет відповідності нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про її часткове задоволення, виходячи з такого.
Так, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За положеннями ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Суд зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом позову у цій справ є вимоги Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-ЛВ» - 10 860 273,92 грн неустойки за прострочення повернення майна за договором оренди 010518А13 від 01.05.2018.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Заявник зазначив, що у травні 2021, договір оренди №010518А13 від 01.05.2018 припинений у зв'язку із достроковим його розірванням на вимогу орендодавця.
У червні 2021, у зв'язку з невиконанням умов договору оренди №010518А13 від 01.05.2018 у частині повернення орендарем орендованого майна ПрАТ “ВКФ “Югстрой» звернулося до суду з позовом зобов'язати ТОВ “Комфорт-ЛВ» повернути майно, у кількості 16 одиниць.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2021 у справі №916/1610/21 скасовано, позов Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» задоволено та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТ-ЛВ» (Україна, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33, код ЄДРПОУ 19204231) повернути майно у кількості 16 одиниць, а саме: 1)під'їзну залізничну колію (частину) (облікова назва “Залізнична колія № 2» площею 1680 кв.м; 2)відкриті площадки (облікова назва “Мостіння») площею 3405 кв.м; 3)нежитлові приміщення (облікова назва “Адмінбудівля») площею 207,9 кв.м; 4)нежитлове приміщення (облікова назва “Склад расходний будівля М») площею 65.8 кв.м; 5)нежитлове приміщення (облікова назва “Склад з побутовими приміщеннями») площею 201,2 кв. м; 6)нежитлові приміщення (частина) (облікова назва “№7 будівля И») площею 213,6 кв.м; 7)нежитлове приміщення (частина) (облікова назва “№8 будівля К») площею 313,6 кв.м; 8)нежитлове приміщення (облікова назва “№6 будівля И»); 9)прирейковий склад цементу на 400 т; 10)розвантажувальний комплекс з вивантаження сипучих матеріалів; 11)підйомник пневматичний гвинтовий СБ-245 в зборі; 12)компресор гвинтовий ЕК 045SKW; 13)накопичувач цементу 4 шт; 14)лебідка спеціальна 7 ТЛ8Б; 15)стрічковий транспортер 6 м ш-на 600 мм з підйомним механізмом; 16)кран портальний ППК-5.
07.10.2022 Господарським судом Одеської області, на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 по справі №916/1610/21 видано відповідні накази.
12.11.2024 у зв'язку з невиконанням ТОВ “Комфорт-ЛВ» рішення суду, ПрАТ “ВКФ “Югстрой» їх направлено до виконання.
17.09.2024 та 09.10.2024, з метою врегулювання та узгодження питань виконання судового рішення по справі №916/1610/21 від 20.09.2022 щодо повернення майна, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення на адресу ТОВ “Комфорт-ЛВ» направлені претензії, перемовини за якими не найшли розуміння у сторін.
19.12.2024 приватним виконавцем Парфеновим Г.В. в присутності керівника та представника ТОВ “Комфорт-ЛВ» передано майно у кількості 16 одиниць яке зазначено у виконавчому документі (наказі Господарського суду Одеської області від 07.10.2022), про що складено відповідний акт приватного виконавця.
У зв'язку з вищевикладеним позивач зазначає, що у нього виникло право вимагати у ТОВ “Комфорт-ЛВ» сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення майна за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018.
Отже у даному випадку предметом позову у цій справі є, зокрема майнова вимога Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-ЛВ» про стягнення неустойки за прострочення повернення майна у сумі - 10 860 273,92 грн та саме відносно такої вимоги заявник просить вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, цінні папери та грошові кошти відповідача.
Суд відзначає, що обставини щодо обґрунтованості підстав позову судом будуть встановлені за результатом вирішення спору та під час ухвалення рішення по суті спору. Між цим, саме вжиття судом заходів забезпечення позову має сприяти гарантуванню відновлення порушених прав держави, у разі задоволення/часткового задоволення позову судом та реального виконання постановленого судового рішення.
Відтак, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 10 860 273,92 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ “Комфорт-ЛВ» необхідну суму грошових коштів.
А тому, на переконання суду, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Комфорт-ЛВ» у межах суми заявлених позовних вимог, безпосередньо пов'язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення/часткового задоволення позову.
Суд, звертаючись до правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 наголошує на тому, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23, від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23.
Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22).
Саме відповідач має можливість повно доводити наведені обставини, зокрема спростувати підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках, зазначити про наявність у нього на рахунках достатньої кількості грошових коштів, про наявність майна тощо, що може свідчити про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову. Тобто спростувати обставини імовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Однак, суд наголошує на тому, що ТОВ “Комфорт-ЛВ» наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства, а також не спростовано обставини ймовірності утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в разі невжиття заходів забезпечення позову.
До того ж, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та обґрунтувати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а не подати докази вчинення боржником дій, спрямованих на відчуження його майна/грошових коштів, розпорядження ними тощо, ураховуючи, що право власника на таке відчуження/розпорядження у будь-який момент, який (момент волевиявлення) неможливо ні передбачити, ні відстежити позивачем.
Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Суд також зазначає, що в силу приписів статей 48, 59 Закону України “Про виконавче провадження» рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Отже, накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Комфорт-ЛВ», у межах суми заявлених позовних вимог, не спричинить неможливість сплати господарством заробітної плати, податків, зборів і обов'язкових платежів тощо.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти є співмірними із заявленими позовними вимогами, відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Окрім того, суд вважає за необхідне додати, що у даній справі, предметом позову є вимоги майнового характеру про стягнення грошових коштів та за результатами розгляду таких спорів у відповідачів виникає однакове зобов'язання - сплата грошових коштів на користь іншої сторони спору.
При цьому, на переконання суду, правова природа виникнення майнового зобов'язання у вигляді сплати грошових коштів з однієї сторони на користь іншої, може бути різною та виникати із правовідносин, які склались між такими сторонами та не є тотожними, зокрема але не виключно із зобов'язань за договорами, з огляду на їх невиконання в частині здійснення розрахунків, у зв'язку із визнанням правочину недійсним та необхідністю сторін повернути одержане за таким правочином, у тому числі грошові кошти отримані на його виконання, тощо.
Втім, різна правова природа виникнення зобов'язання не впливає на саме зобов'язання, яке є майновим та полягає у зобов'язані однієї сторони сплатити на користь іншої грошові кошти, як у разі неналежного виконання умов договору, так й у випадку застосування наслідків недійсності правочину.
А тому, суд вважає, що висновки Верховного Суду викладені у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 є релевантними відносно даної справи, оскільки в обох цих справах у відповідача виникає одне й те саме зобов'язання, а саме щодо сплати на користь іншої сторони грошових коштів.
Суд зауважує на тому, що у даному випадку накладення арешту на майно відповідача (грошові кошти) не може призвести до невиправданого обмеження його майнових прав, оскільки такі кошти фактично залишаться у володінні товариства, а буде обмежена лише можливість розпоряджатися ними на певний строк.
Вказане дійсно може слугувати для позивача додатковою гарантією того, що у разі задоволення позову щодо його вимог про стягнення грошових коштів, рішення суду буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог, а отже такі заходи забезпечення позову спрямовані на ефективний захист прав позивача.
Суд також, зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 висловила правову позицію про те, що при вирішенні питання забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Так, у даному випадку, судом встановлено, що:
- між сторонами у цій справі існує спір майнового характеру щодо стягнення з ТОВ “Комфорт-ЛВ» на користь позивача грошових коштів;
- відсутність у відповідача грошових коштів, у випадку задоволення заявлених позовних вимог, створить реальний ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, оскільки максимально ускладнить (унеможливить) в подальшому виконання рішення суду;
- заходи забезпечення позову, які заявник просить вжити у поданій заяві, стосуються предмету заявленого позову та заявлені в межах суми заявленої до стягнення;
- вжиття таких заходів є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов, а доказів того, що таке звернення спрямоване на зловживання учасником справи своїми правами наявні матеріали справи не містять.
При цьому суд відзначає, що накладення арешту на кошти є тим заходом забезпечення позову, який в розумінні приписів статті 136 ГПК України є ефективним для можливого захисту спірних інтересів держави у цій справі та таким, що відповідає змісту порушеного права. Між цим, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Крім цього, станом на час розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у цій справі призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час та лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
При цьому, проаналізувавши заяву прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та цінні папери ТОВ “Комфорт-ЛВ», суд не вбачає посилань на те, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову та в чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення у разі невжиття судом відповідних заходів.
Наведене, з урахуванням надання позивачемдоказів, які підтверджують, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ “Комфорт-ЛВ», є обґрунтованими, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а також наявністю конкретного зв'язку між відповідним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, дозволяє суду зробити висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ “Комфорт-ЛВ», що належать та знаходяться у нього у межах ціни позову - 10 860 274,00 грн.
Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний “забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі “Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі “Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Відповідно до ч.1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Згідно ч.6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення, суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, ТОВ “Комфорт-ЛВ» не позбавлено права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх.№2-891/25 від 13.06.2025) Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» про забезпечення позову по справі № 916/2175/25- задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Комфорт-ЛВ» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33; код ЄДРПОУ 19204231), які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках товариства, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 10 860 274 (десять мільйонів вісімсот шістдесят тисяч двісті сімдесят чотири) грн 00 коп.
3. У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Стягувачем за цією ухвалою є: Приватне акціонерне товариство “Виробничо-комерційна фірма “Югстрой» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33; код ЄДРПОУ: 01391563);
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю “Комфорт-ЛВ» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33; код ЄДРПОУ 19204231);
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набрала законної сили 16.06.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя Демченко Тетяна Ігорівна