вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2025 р. Справа № 910/8764/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Яценко О.В.
Михальської Ю.Б.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025
у справі № 910/8764/24 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 132 240,84 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 132 240, 84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020 відповідачем здійснено безпідставне нарахування та списання з позивача збору за зберігання вантажу під час надання послуги накопичення вагонів вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 по справі №910/8764/24 позов задоволено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що грошові кошти в сумі 132 240,84 грн з ПДВ було безпідставно списано відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, які на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, не можуть бути застосовані при такому списанні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, 16.01.2025, через систему "Електронний суд", Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/8764/24 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Скаржник, зокрема, вказує, на ті ж самі обставини, що і у поданих до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2025, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі № 910/8764/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Михальська Ю.Б., Яценко О.В.
20.01.2025 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8764/24.
27.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/8764/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/8764/24, ухвалено справу розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
17.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/8764/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, між АТ «Українська залізниця» (далі - Перевізник) та ТОВ СП «Нібулон» (далі - Замовник) було укладено Договір про надання послуг № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 (далі - Договір), предметом якого, згідно з п. 1.1., є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажних вагонів для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, і проведення розрахунків за них.
Пунктом 1.4. Договору визначено, що надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 2.1. Договору, обов'язки Замовника, становлять, зокрема: сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4.); відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.); у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.).
Умовами п. 2.3. Договору передбачено обов'язки Перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2.); складати документи, передбачені п.п. 1.3., 1.4. та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5.).
Положеннями пункту 3.4 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами відповідача: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих позивачу на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від позивача; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від відповідача (далі - плата за користування власними вагонами відповідача).
Розділом 4 Договору передбачено порядок проведення розрахунків, а саме:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені (п. 4.4 Договору);
- щодобово, упродовж періоду виконання Договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання Договору за звітну добу (п. 4.5 Договору);
- у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, позивач для проведення перевірки письмово повідомляє відповідача на вказану в розд. 7 Договору адресу. У випадку виявлення відповідачем неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок позивача, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних відповідачу платежів в порядку та строки, передбачених законодавством (п. 4.9 Договору).
Відповідно даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік № 20230327 від 27.03.2023 та № 20230329 від 29.03.2023 ) з рахунку ТОВ СП «Нібулон» було списано оплату за Накопичувальними картками № 24030129 від 27.03.2023 - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 110 200,70 грн без ПДВ (132 240,84 грн з ПДВ) та № 29030132 від 29.03.2023 - накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 23 111,73 грн без ПДВ (27 734,08 грн з ПДВ).
Так, позивачем зазначено, що за результатами проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «Нібулон», було виявлено безпідставно нараховані та отримані AT «Українська залізниця» з особового рахунку позивача грошові кошти у розмірі 132 240,84 грн в якості збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (додаток № 1-4 до Договору).
У зв'язку з наведеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з претензією № 2851/3-24/27 від 09.04.2024, в якій просив перерахувати зазначений збір у розмірі 132 240,84 грн на його рахунок.
Проте, відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було, грошові кошти у розмірі 132 240,84 грн в якості збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу також не повернуто.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до місцевого господарського суду про повернення безпідставно нарахованих та отриманих відповідачем грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Заперечення скаржника ґрунтуються на тому, що позивачем без зауважень підписано накопичувальну картку № 24030129 від 27.03.2023, що свідчить про правомірність стягнення збору за зберігання вантажу при накопиченні вагонів маршрутного поїзда.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 908 Цивільного кодексу України закріплено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт» Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Так, між АТ «Українська залізниця» та ТОВ СП «Нібулон» було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020.
На виконання умов зазначеного Договору, відповідно до п. 7 накладної № 40744476 від 24.03.2023 позивачем було передано відповідачу до перевезення маршрутний потяг № 032352, з додатком «Відомість вагонів ідентифікація відправки» № 40744476 від 24.03.2023 в кількості 50 вагонів (пшениця насипом).
Так, відповідачем було складено відомості плати за користування вагонами № 24030035 на суму 55 387,60 грн без ПДВ, № 24030036 на суму 55 650,20 грн без ПДВ, № 24030037 на суму 54 469,00 грн без ПДВ, № 24030038 на суму 29 006,60 грн без ПДВ, № 24030039 на суму 30 581,60 грн без ПДВ, № 24030040 на суму 36 881,60 грн без ПДВ, № 24030041 на суму 23 231,40 грн без ПДВ.
Крім того, АТ «Українська залізниця» було складено накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу): № 24030129 від 27.03.2023 - згідно з якою ТОВ СП "Нібулон" було нараховано збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 110 200,70 грн без ПДВ; № 29030132 від 29.03.2023 - згідно з якою ТОВ СП "Нібулон" було нараховано збір за накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 23 111,73 грн без ПДВ.
Позаяк, згідно даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік № 20230327 від 27.03.2023 та № 20230329 від 29.03.2023) з рахунку ТОВ СП «Нібулон» було списано оплату за накопичувальними картками № 24030129 від 27.03.2023 - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 110 200,70 грн без ПДВ (132 240,84 грн з ПДВ) та № 29030132 від 29.03.2023 - накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 23 111,73 грн без ПДВ (27 734,08 грн з ПДВ).
Позивач стверджує, що відповідачем безпідставно отримано 132 240, 84 грн з ПДВ кошти з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено повністю, з чим також погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Так, виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Колегія суддів зазначає про те, що укладений між сторонами Договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є його невід'ємною частиною.
З урахуванням приписів додатку №1-4 до Договору та його положень, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Втім, зважаючи на умови Додатку № 1-4 до Договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим Додатком.
Так, відповідно до п. 9 Додатку № 1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1. Додатку № 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. Додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 Додатку № 1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у Акціонерного товариства «Українська залізниця» не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
Отже, відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
Також, cудом апеляційної інстанції враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23, пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.
При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції підписання позивачем без зауважень накопичувальної картки № 24030129 від 27.03.2023 не спростовує безпідставність отримання скаржником коштів в заявленому розмірі за послугу, яка належним чином була сплачена позивачем.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що грошові кошти в розмірі 132 240,84 грн з ПДВ було безпідставно списано Акціонерним товариством «Українська залізниця» з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами Договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні не можуть бути застосовані.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідачем було безпідставно списано з особового рахунку позивача грошові кошти у сумі 132 240,84 грн з ПДВ, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного сторонами договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Встановивши обставини даної справи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом надано належну оцінку доказам по справі та винесено законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін по справі №910/8764/24.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі №910/8764/24 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/8764/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 у справі № 910/8764/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/8764/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Яценко
Ю.Б. Михальська