вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа№ 910/14897/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників:
від позивача - Михайлова Н.М.
від відповідача - Курдюмов М.М.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2025 р.
у справі № 910/14897/24 (суддя - Андреїшина І.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 14303276,77 грн,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором № 15058/01/01 від 20.04.2018 р. у розмірі 14303276,77 грн, з яких: 11037076,46 грн основного боргу, 2490924,14 грн інфляційних втрат, 775276,17 грн 3% річних.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору та Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 р., Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП № 2804 від 13.12.2019 р., не здійснив повну оплату за придбану ним у позивача електричну енергію, вироблену за "зеленим" тарифом, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.03.2025 р. у справі № 910/14897/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар" заборгованість у розмірі 11037076,46 грн, 3% річних у розмірі 688256,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 1942459,41 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" 01.04.2025 р. у встановлений процесуальний строк засобами поштового зв'язку подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що позивачем не враховано особливостей регулювання зобов'язань сторін під час дії воєнного стану, зокрема, наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 р. "Про розрахунки на ринку електричної енергії", який був чинний до 05.07.2022 р. та № 206 від 15.06.2022 р. "Про розрахунок з виробниками за зеленим тарифом".
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2025 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" у справі № 910/14897/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу у справі № 910/14897/24 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" та призначено справу № 910/14897/24 до розгляду на 03.06.2025 р.
У судовому засіданні 03.06.2025 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
20.04.2018 р. між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солор" (далі - ВАД) було укладено договір № 15058/01 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору ВАД зобов'язується продавати, а ДПЕ зобов'язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (далі - договір).
30.06.2019 р. між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар" було укладено додаткову угоду № 106/01 до договору № 15058/01 від 20.04.2018 р. (далі - додаткова угода).
Зазначеною додатковою угодою до договору сторони дійшли до згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити словами "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1 - 10 договору статтями 1 - 8 в новій редакції.
20.03.2020 р. між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар" було укладено додаткову угоду № 549/01/20, якою п. п. 1 - 7 договору викладено в новій редакції (далі - додаткова угода).
Згідно з п. 1.1 договору, в редакції додаткової угоди, за цим договором виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 р. № 641 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2 договору, в редакції додаткової угоди, купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом в балансуючій групі Гарантованого покупця.
Як передбачено п. 2.3 договору, в редакції додаткової угоди, виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
За п. п. 2.4., 2.5 договору, в редакції додаткової угоди, виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зелений" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим тарифом" у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
16.03.2021 р. між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар" було укладено додаткову угоду № 1176/01/21.
Згідно з п. 3.3 договору, в редакції додаткової угоди, оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються згідно з Порядком.
На виконання умов укладеного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар" у період жовтень 2021 року, лютий 2022 року - грудень 2023 року було вироблено та продано Державному підприємству "Гарантований покупець" електричної енергії на загальну суму 56895943,23 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування до акту купівлі-продажу електроенергії між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар".
Державне підприємство "Гарантований покупець" здійснило оплату за отриману електричну енергію частково на суму 16374320,70 грн.
Позивач вказує, що Державним підприємством "Гарантований покупець" не були виконані зобов'язання по оплаті придбаної електричної енергії за період жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року на загальну суму 11037076,46 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 15058/01 від 20.04.2018 р. не у повному обсязі оплатив придбану у позивача у жовтні 2021 року та з лютого по серпень 2022 року електричну енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За ч. ч. 2, 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами. Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору у період з жовтня 2021 року, лютого 2022 року по грудень 2023 року продав, а відповідач купив електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, на суму 56 895943,23 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування до акту купівлі-продажу електроенергії.
Вказані акти підписані та скріплені печатками обох сторін без зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором із продажу електричної енергії відповідачу.
Беручи до уваги умови договору та п. 10.1 Порядку, зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2802 від 13.12.2019 р., в Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 р. № 641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії), були внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019 р.
Відповідно до п. 10.1 Порядку у новій редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно з п. 10.4 Порядку в новій редакції після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова № 1117 від 09.09.2022 р. - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова № 1190 від 20.09.2022 р. - у липні 2022 року; постанова № 473 від 14.03.2023 р. - у серпні 2022 року.
Так, у жовтні 2021 року позивачем було передано відповідачу 446066,000 кВт*год на загальну суму 2232837,47 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021 р. та актом коригування від 28.10.2022 р.
У свою чергу відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у жовтні 2021 року, на загальну суму 2031708,64 грн, а саме: 13.10.2021 р. на суму 369602,38 грн; 25.10.2021 р. на суму 331356,13 грн; 29.10.2021 р. на суму 75365,01 грн; 29.10.2021 р. на суму 216984,95 грн; 15.11.2021 р. на суму 399057,71 грн; 28.09.2022 р. на суму 305447,85 грн; 18.10.2022 р. на суму 333894,61 грн;
Крім цього листом № 52/5206 від 26.12.2022 р. зараховано сплачену відповідачем переплату за листопад 2021 року у розмірі 26243,24 грн; листом № 52/5206 від 26.12.2022 р. зараховано сплачену переплату за грудень 2021 року у розмірі 26873,33 грн; листом № 52/153 від 18.01.2023 р. зараховано сплачену переплату за серпень 2021 року у розмірі 25479,24 грн; листом № 52/153 від 18.01.2023 р. зараховано сплачену переплату за вересень 2021 року у розмірі 25035,61 грн; листом № 52/153 від 15.02.2023 року зараховано сплачену переплату за липень 2021 року у розмірі 37518,93 грн (загальна сума зарахованої переплати 141150,35 грн).
Таким чином, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у жовтні 2021 року, складає 59978,48 грн (2232837,47 - 2031708,64 - 141150,35).
У листопаді, грудні 2021 року та січні 2022 року позивачем було вироблено, а відповідачем сплачено всю придбану електричну енергію.
У лютому 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 214859,000 кВт*год на загальну суму 1043289,05 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 року від 28.02.2022 р. та актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2022 року від 16.02.2023 р.
Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у жовтні 2021 року на загальну суму 859403,22 грн, а саме: 15.02.2022 р. на суму 260829,43 грн; 24.02.2022 р. на суму 598573,79 грн;
Листом № 52/1034 від 12.04.2023 р. позивачем зараховано сплачену переплату за січень 2022 року у розмірі 19807,95 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у лютому 2022 року складає 164077,88 грн (1043289,05 - 859403,22 - 19807,95).
У березні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 327926,000 кВт*год на загальну суму 1633505,31 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року від 31.03.2022 р. та актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року від 30.09.2023 р.
Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої електроенергії у березні 2022 року на суму 270564,65 грн, а саме: 29.03.2022 р. на загальну суму 158705,95 грн та 07.04.2022 р. - 111858,70 грн.
Отже, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у березні 2022 року, складає 1362940,66 грн (1633505,31 - 270564,65).
У квітні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 324200,000 кВт*год на загальну суму 1601055,96 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 року від 30.04.2022 р. та актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2022 року від 17.02.2023 р.
Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у квітні 2022 року, на загальну суму 790369,49 грн, а саме: 15.04.2022 р. на суму 113659,40 грн; 25.04.2022 р. на суму 65241,33 грн; 06.05.2022р. на суму 89317,89 грн; 07.12.2022 р. на суму 96401,88 грн; 31.05.2023 р. на суму 145965,62 грн; 06.06.2023 р. на суму 279783,37 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у квітні 2022 року, складає 810686,47 грн (1601055,96 - 790369,49).
У травні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 562579,000 кВт*год на загальну суму 2805678,30 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 року від 31.05.2022 р. та актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за травень 2022 року від 16.03.2023 р.
Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у квітні 2022 року, на загальну суму 462302,51 грн, а саме: 16.05.2022 р. на суму 155825,17 грн; 25.05.2022 р. на суму 161909,52 грн; 06.07.2022 р. на суму 144567,82 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у травні 2022 року, складає 2343375,79 грн (2805678,30 - 462302,51).
У червні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 613776,000 кВт*год на загальну суму 3081560,66 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 року від 30.06.2022 р. та актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за червень 2022 року від 20.03.2023 р.
Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у червні 2022 року, на загальну суму 731997,09 грн, а саме: 15.06.2022 р. на суму 142485,90 грн; 27.06.2022 р. на суму 137797,90 грн; 30.06.2022 р. на суму 115495,12 грн; 07.07.2022 р. на суму 161010,13 грн; 29.07.2022 р. на суму 109582,92 грн; 25.08.2022р. на суму 65625,12 грн.
Отже заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у червні 2022 року, складає 2349563,57 грн (3081560,66 - 731997,09).
У липні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 660 055,000 кВт*год на загальну суму 3291122,27 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 31.07.2022 р., актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 22.03.2023 р., актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за липень 2022 року від 16.05.2024 р.
Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у липні 2022 року, на загальну суму 979126,06 грн, а саме: 14.07.2022 р. на суму 341259,50 грн; 25.07.2022 р. на суму 286217,31 грн; 29.07.2022 р. на суму 351649,25 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за електричну енергію, поставлену у липні 2022 року, складає 2311996,21 грн (3291122,27 -979126,06) .
У серпні 2022 року позивачем було вироблено та відповідачем куплено 597418,000 кВт*год на загальну суму 2962664,15 грн, що підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 31.08.2022 р., актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 21.02.2023 р., актом коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за серпень 2022 року від 17.05.2024 р.?
Відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії, поставленої у серпні 2022 року, на загальну суму 1328206,75 грн, а саме: 15.08.2022 р. на суму 519 670,92 грн; 25.08.2022 р. на суму 432141,52 грн; 31.08.2022 р. на суму 376394,31 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за електричну енергію, поставлену у серпні 2022 року, складає 1634457,40 грн (2962664,15 - 1328206,75).
Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання із оплати відпущеної позивачем електроенергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за укладеним договором за період жовтень 2021 року та з лютого по серпень 2022 року на загальну суму 11037076,46 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11037076,46 грн заборгованості за договором № 15058/01/01 від 20.04.2018 р. є обґрунтованою, доведеною та підлягає задоволенню.
Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2490924,14 грн інфляційних втрат та 775276,17 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
При цьому, нарахування 3% річних, інфляційних втрат має здійснюватися враховуючи дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 р. у справі № 910/15867/21).
З розрахунку позивача вбачається, що здійснюючи нарахування 3% річних та інфляційних втрат, останнім неправильно визначено дату початку періоду прострочення.
Враховуючи викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, з урахуванням дати оприлюднення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 688256,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 1942459,41 грн.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат колегія зазначає наступне.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, інфляційні втрати та відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.
Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, від 22.02.2022 р. у справі № 924/441/20.
За змістом норм чинного законодавства нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 703/2718/16-ц, від 04.10.2019 р. у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 р. у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 р. у справі № 908/1379/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18).
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідна правова позиція викладена у Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 р. у справі № 905/2149/18.
Так, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для зменшення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Стосовно доводів скаржника про дотримання останнім положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 р. та № 206 від 15.06.2022 р. та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову, колегія зазначає таке.
Так, відповідач посилається до положень ст. 599 ЦК України, за якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, належним виконанням основного зобов'язання покупця за договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.
Слід зазначити, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 р. "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність.
У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 р. "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з п. 10.4 Порядку.
Пункт 1 наказу № 206 від 15.06.2022 р. передбачає дотримання гарантованим покупцем при здійснення розрахунків із виробниками електричної енергії положень Порядку № 641, а тому положення цього Порядку є обов'язковими для виконання відповідачем.
Тому відповідно до Порядку № 641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Оскільки положення наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності або відсутності на рахунках Державного підприємства "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Поряд з цим, Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 р. скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 р., яким встановлювались для Державного підприємства "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 07.04.2023 р. у справі № 910/15867/21.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили в пункті 3.3 договору, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.
Враховуючи зазначене, термін оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Солар", є таким, що настав.
Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2025 р. у справі № 910/14897/24 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 12.03.2025 р. у справі № 910/14897/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.06.2025 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко