за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень
16 червня 2025 р. Р і в н е №460/9686/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року постановлено:
«Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, на які при житті мав право її покійний чоловік - старший солдат ОСОБА_2 . Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки на які при житті мав право її покійний чоловік - старший солдат ОСОБА_2 . Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати при житті старшому солдату ОСОБА_2 додаткової винагороди, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини пропорційно до днів його перебування на стаціонарному лікуванні в період з 19.08.2023 по 28.08.2023. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини пропорційно до днів його перебування на стаціонарному лікуванні в період з 19.08.2023 по 28.08.2023, яка належала при житті її покійному чоловіку - старшому солдату ОСОБА_2 . Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення покійного чоловіка старшого солдата ОСОБА_2 , виплаченого ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2023. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку військового збору при виплаті грошового забезпечення відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2023. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 суму судового збору у розмірі у розмірі 1211 грн 20 коп».
Ухвалою суду від 29.04.2025 заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у справі №460/9686/24 - задоволено; зобов'язано відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/9686/24 протягом тридцяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень копії цієї ухвали.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Суд зазначає, що Відповідач зареєстрований у підсистемі «Електронний Суд» системи ЄСІТС, та відповідно до відмітки отримав ухвалу суду від 29.04.2025 - 29.04.2025.
Судом також надісланий текст ухвали на електронну адресу Відповідача.
За приписами частини десятої статті 382-3 КАС України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 144 КАС України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Частиною другою статті 144 КАС України визначено, що заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Однак, зважаючи на те, що Відповідач зареєстрований за адресою у Донецькій області, суд має обґрунтовані сумніви у тому, що ухвала суду отримана Відповідачем у належному порядку з метою її подальшого виконання.
Вказане свідчить про необхідність встановлення Відповідачу нового строку для подання до суду звіту про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 241, 248, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання до суду звіту про виконання судового рішення у справі №460/9686/24.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/9686/24 протягом тридцяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень копії цієї ухвали.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення розглядається протягом десяти днів з дня його надходження і за наслідками розгляду такого звіту судом приймається рішення в порядку статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати учасникам справи та Міністерству Оборони України для відповідного реагування (за наявності підстав).
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складений 16 червня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська