16 червня 2025 р. м. Рівне №460/3770/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянувши у порядку письмового провадження заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтова, 5» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтова, 5» до Рівненської міської ради про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 постановлено:
«Адміністративний Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтова, 5» (вулиця Казимира Любомирського, 5, місто Рівне, 33028; ЄДРПОУ 4051047) до Рівненської міської ради (вулиця Соборна, 12 А, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 34847334) про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду питання щодо Проєкта рішення «Про затвердження проєкту землеустрою та передачу в постійне користування ОСББ «Лермонтова, 5» земельної ділянки на вул. Казимира Любомирського, 5 (на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна)». Зобов'язати Рівненську міську раду повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в постійне користування земельної ділянки площею 0,1882 га із кадастровим номером 5610100000:01:041:0590 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована за адресою: м. Рівне, вул. Казимира Любомирського, 5, із прийняттям відповідного владного рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтова, 5» суму судового збору у розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської міської ради».
06 червня 2025 року Позивач подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення на його користь витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20000 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 09.06.2025 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження; запропонувати Відповідачу подати до суду письмові пояснення (заперечення) щодо предмета розгляду протягом п'яти днів з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали.
Відповідач, зареєстрований в підсистемі «Електронний суд» системи ЄСІТС, отримав ухвалу суду - 09.06.2025; письмових пояснень (заперечень) щодо заяви про ухвалення додаткового судового рішення не подав.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.
За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини п'ятої статті 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами частини дев'ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016, встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що вартість послуг (робіт) адвоката - розмір гонорару визначається двома способами:
(1) фіксований розмір гонорару, який визначається під час укладення договору та зазначається безпосередньо у тексті такого договору (у такому разі оформлення додаткових документів щодо вартості послуг - розміру гонорару не потребується);
(2) розмір гонорару визначається на підставі договору та розрахунку вартості послуг шляхом оформлення актів, додаткових угод тощо.
Позивач надав суду документи, що стосуються питання понесення витрат на правничу допомогу адвоката:
Договір про надання професійної правничої допомоги №1 від 27.02.2025, укладений між Позивачем та адвокатом Дощуком Дмитром Олеговичем, відповідно до пункту 4 якого, гонорар сплачується фіксовано у розмірах:
підготовка позовної заяви 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.;
підготовка відповіді на відзив 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.;
підготовка апеляційної або касаційної скарги 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.;
підготовка відзиву на апеляційну та касаційну скаргу 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.;
участь у судовому засіданні 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп;
Акт приймання-передачі наданих послуг від 04.06.2025 №1 із зазначенням: підготовка позовної заяви у справі №460/3770/25 - 1; підготовка відповіді на відзив у справі №460/3770/25 - 1;
Ордер серії ВК №1162768;
Платіжна інструкція від 04.06.2025 №14 про сплату Позивачем суми у розмірі 20000,00 грн; призначення платежу: оплата за надання професійної правничої допомоги зг. Дог. №1 від 27.02.2025 та акту виконаних робіт від 04.06.2025.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц міститься висновок про те, що розглядаючи питання стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд має право самостійно визначати розмір таких витрат, виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності, враховуючи характер виконуваної адвокатом роботи / послуг, складність виконуваної роботи / послуг, їх значимості, складності категорії справи тощо.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
У постанові Верховного суду від 04.02.2020 у справі №280/1765/19, адміністративне провадження №К/9901/607/20) міститься правовий висновок про те, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23 (адміністративне провадження № К/990/21951/24) виснував:
«Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи».
«Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформовано усталену практику з питань стягнення витрат на правничу допомогу. Так, Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».
Суд констатує, що даний спір не належить до категорії справ значної складності; позовні вимоги були задоволені частково; а тому суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для розумного обмеження розміру витрат на правничу допомогу адвоката до 5000,00 грн, із застосуванням принципу співмірності.
Тому, заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає до задоволення частково.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 241, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтова, 5» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтова, 5» до Рівненської міської ради про визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити частково.
Стягнути на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лермонтова, 5» (вулиця Казимира Любомирського, 5, місто Рівне, 33028; ЄДРПОУ 40510741) суму витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Рівненської міської ради (вулиця Соборна, 12 А, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 34847334).
У стягненні суми витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000,00 грн - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 16 червня 2025 року
Суддя К.М. Недашківська